Уперше у межах етичної рефлексії (я повинен) реконструйовано в формі категоріальної моделі установку феноменологічного споглядання, що виходить за межі як екзистенціального (я існую), так і трансценденталістського (я мислю) тлумачення характеру людської присутності в світі. Показано, що виявлене в модальності належного поняття сутності дозволяє подолати традиційну в феноменології жорстку альтернативу "сутність - існування". Доведено, що такий підхід розкриває феноменологічну установку як сферу морального відношення існування людини до розумоосяжного змісту, що належить самому світові. На базі реконструкції основоположних принципів "філософії вчинку" (П.Я.Чаадаєв, М.М.Бахтін, М.К.Мамардашвілі) одержано значно нове трактування положення про вчинок як форму усвідомлення належного. Установлено, що його аналіз виражає послідовний зв'язок феноменів: самозречення - страждання - надія. За допомогою поняття "кінестезис" розкрито категоріальну структуру етичного відношення сутності до існування. Зазначено, що поняттю даної структури відповідає принцип людської "співучасті" в бутті, в межах якого ситуація етичної присутності в світі виявляє сутнісні засади самого світу.

На підставі системно-теоретичного аналізу досліджено феноменологічні імплікації у сучасному соціальному дискурсі як розгортання досвіду транспарентності у самій соціальній філософії та у полі її рефлексії. Відзначено про прагнення науковців до теоретичних перебудов на підставі вивчення соціального світу на макро- та мікрорівнях. Це зумовлено тим, що жодна теорія, яка описує соціально-історичну реальність на окремому рівні, не спроможна подати цілісної картини світу. Показано наявність проблем щодо легітимації емпіричних даних і процедур, а також проблеми критичної самоексплікації. Проведено інноваційне дослідження феноменологічних імплікацій у соціальній філософії як досвіду транспарентності, обгрунтування та розробки відкритої методологічної програми дослідження процедур прозорості у сучасному соціально-філософському дискурсі. Розкрито можливості осягнення певного смислу повсякденності й епістемного різномаїття сьогодення. Установлено плідність феноменологічних імплікацій у контексті соціальних наук. Обгрунтовано, що феноменологія досліджує аспекти, які емпірична наука, зокрема соціальна, залишає поза самокритичною перевіркою. У зв'язку з цим соціальну дескрипцію та наукову інтерпретацію запропоновано розглядати як новий вид практики, їх соціальна функція - конструктивна критика всіх видів життя й усього життя.

Розглянуто проблеми пошуку й обгрунтування у сучасному перекладознавстві таких методологічних передумов, які б дозволили надати йому статусу наукової дисципліни. Як можливі методологічні підстави раціонального розділу перекладознавства розглянуто феноменологічну, структуралістську й герменевтичну концепції, які, подібно перекладознавству, пов'язані з феноменом розуміння. З'ясовано, що методологічні засоби даних концепцій обмежені у вирішенні ключових проблем перекладу - оцінки ступеня його адекватності й якості. У кожній з цих концепцій висунуто вимогу цілісності будь-якого осмислення, а цілісність є одна з найважливіших характеристик системного подання об'єкта. На підставі застосування системного підходу сформульовано так звану "дилему перекладача", запропоновано розрізняти ситуації перекладу за системними дескрипторами першого (концептуальними, структурними, субстратними) й другого порядку (концептуально-структурними, структурно-концептуальними) та у зв'язку з цим висувати різні вимоги до перекладу - реалізувати інтернальну або екстернальну презумпцію перекладача. Відзначено, що застосування системного підходу сприяє вирішенню проблеми оцінки якості й адекватності перекладу шляхом відокремлення понять релевантного, адекватного й еквівалентного перекладу, а також залучення атрибутивних системних параметрів, зокрема лінійного характеру (таких, як цілісність, складність), які дозволяють здійснювати безеталонне (якісне) вимірювання, передбачуване параметричною теорією систем.

Досліджено проблему трансцендентного: вперше проаналізовано та чітко визначено особливості його класичного розуміння і виявлення. На підставі аналізу зроблено висновок, що у межах класичної європейської філософії сформувалися 3 основні моделі розуміння трансцендентного, які можна визначити як онто-, гносео- та онтогносеологічну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.6

Рубрики:

Феноменологічні і трансцендентні теорії

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено феноменологічний аналіз фотографії в контексті сучасної медіакультури. Виявлено та проаналізовано трансформації в динаміці людського сприйняття світлини та реалізації її соціокультурних функцій. Фотографію концептуалізовано як одну з пріоритетних іконічних форм соціокультурної репрезентації та ідентифікації людини. Доведено, що фотографія - активний фактор формування сучасної медіакультури, виявлено вплив світлини на життєвий простір людини. Досліджено співвідношення об'єктивного та суб'єктивного в процесі фотографування. Обгрунтовано доцільність застосування концепту хронотоп для аналізу просторово-часових координат фотографічного зображення. Розкрито феноменологічний аспект сприйняття світлини за умов зміни візуальної парадигми культури.

Висвітлено подальший розвиток засадничих ідей гуссерлівської феноменології у контексті провідних течій сучасної філософії. Головну увагу спрямовано на аналіз проявів і специфікацію методологічного потенціалу феноменології у творчості Шелера, Гайдеггера, Сартра, Мерло-Понті, Рікера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю251.518.6

Рубрики:

Феноменологічні і трансцендентні теорії

Шифр НБУВ: ДС50582 Пошук видання у каталогах НБУВ