Проаналізовано соціокультурні, наукові та духовні процеси в Європі Нового часу та особливості розвитку філософії. Розглянуто проблему субстанції у філософських вченнях голландського філософа Б.Спінози та німецького філософа і вченого Г.Лейбніца. Висвітлено соціально-філософські та суспільно-політичні ідеї англійських філософів Нового часу Т.Гоббса і Д.Локка.

Проанализированы социокультурные, научные и духовные процессы в Европе Нового времени и особенности развития философии. Рассмотрена проблема субстанции в философских учениях голландского философа Б.Спинозы и немецкого философа и учёного Г.Лейбница. Освещены социально-философские и общественно-политические идеи английских философов Нового времени Т.Гоббса и Д.Локка.

Розглянуто питання історичних трансформацій світогляду європейської людини від архаїчних часів до епохи Модерну включно. Розкрито світоглядні інваріанти кожної історичної епохи та генетичний зв'язок між ними. Доведено, що виниклі внаслідок незбігу родового ейдетичного буття людини з її особисто-екзистенційним буттям, аксіологеми визначають не лише світоглядні особливості представників різних хронотопів, а й задають вектор розвитку соціальних систем.

Рассмотрены вопросы исторических трансформаций мировоззрения европейского человека от архаических времён до эпохи Модерна включительно. Раскрыты мировоззренческие инварианты каждой исторической эпохи и генетическая связь между ними. Доказано, что возникшие вследствие несовпадения родового эйдентичного бытия человека с его личностно-экзистенционным бытием, аксиологемы определяют не только мировоззренческие особенности представителей разных хронотипов, но и задают вектор развития социальных систем.

Изложена история западноевропейской метафизической мысли на основе парадигмальных стадий духовного восхождения европейского человечества. Освещены вопросы, касающиеся происхождения метафизики, особенностей ее поступательного движения в культурно-историческом контексте. Рассмотрена метафизика ХХ ст. как креативное проявление мировоззренческого антропологизма, культуроантропогенные основания опыта и рефлексии как категориальные элементы системы социальной практической деятельности и метафизического познания.

Проанализированы истоки современного феномена поэтического мышления, являющегося основой актов самопознания, трансцендирования, диалогичности. Рассмотрена эдипология Софокла как символ трагичности самопознания и поэтическая реализация смыслового содержания эпохи. Трагедия бытия и самопознания Эдипа освещена в контексте философских идей античности и современности и раскрыта в мифологическом, философско-антропологическом, со-бытийном ракурсах феномена поэтического мышления.

Висвітлено проблеми формування та розвитку національної системи освіти на засадах гуманістичної філософії та європейської парадигми освіти. Розглянуто можливості фізичного, психічного та соціального розвитку особистості. Проаналізовано психолого-педагогічні аспекти інтерактивного фактора у формуванні здоров'я людини. Увагу приділено питанням валеології як комплексної науки, що об'єднує знання з філософії, педагогіки, психології, біології, гігієни, профілактичної та клінічної медицини, фізичної культури та спорту.

Освещены проблемы формирования и развития национальной системы образования на основе гуманистической философии и европейской парадигмы образования. Рассмотрены возможности физического, психического и социального развития личности. Проанализированы психолого-педагогические аспекты интерактивного фактора в формировании здоровья человека. Уделено внимание вопросам валеологии как комплексной науки, объединяющей знания по философии, педагогике, психологии, биологии, гигиене, профилактической и клинической медицине, физической культуре и спорте.

Освещена актуальная проблема самоубийства, трагическая по своей природе. Проведен историко-философский анализ суицидологических воззрений в истории западноевропейской философии. Обоснована правомерность создания экзистенциально-психоаналитической концепции суицида. Рассмотрен суицид как онтологическая деструкция личности. Определены социальные факторы суицидального риска. Проанализированы основные положения нравственной казуистики смерти в творчестве И.Канта, диалектики смерти в контексте идей Г.Гегеля, Л.Фейербаха.

Показано, что одной из важнейших форм проявления технизации, сциентизации и рационализации жизни современного человека являются пароцессы активного воздействия на коренные, экзистенциальные точки его существования - точки жизни и смерти. Раскрыто содержание понятия философии жизни, проведен историко-философский анализ его концепций в западноевропейской философии конца ХІХ - середины ХХ ст. В контексте современных философских дискурсов проанализировано историческое наследие направлений: "философии жизни", экзистенциализма, философской антропологии, феноменологии.

Рассмотрены актуальные вопросы европейской философии XX в. Уделено внимание особенностям и перспективам польской философии, взаимовлиянию культур и мировоззрений, проблемам современной западной цивилизации в контексте предположений о ее будущей гибели. Освещены вопросы пространства и времени в философии, истории, культуре. Раскрыты проблемы истины в учении А. Тарского. Рассмотрено учение о ноосфере в системе тринитарных представлений о мире.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч30 в2:Ю2 + Ю3(4)5

Рубрики:

Загальні питання педагогіки

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено журналістику як об'єкт теоретичного аналізу в європейській науковій думці XIX - першої половини XX століть.

На тлі сучасної моделі філософування розглянуто методологічну проблему аналізу європейської філософії в контексті окремих історико-філософських епох з огляду на їх вихідну міфологічну установку.

Розглянуто проблеми філософського спілкування з мудрістю, співвідношення філософії та історії філософії, поняттєвого та структурного аналізу речі, періодизації європейської філософії як єдиного культурного проекту. Уточнено поняття предмета філософії, історико-філософської епохи та філософських практик. Проаналізовано "чотирипринципну" модель смислу мудрості в аспекті її формальної, матеріальної, рушійної й цільової причини та з огляду на їх історичні інтерпретації. Наведено інструментальне, змістовне та "причинне" визначення європейської філософії як життєвої справи.

Здійснено спробу вивчення теорії архетипів у вітчизняній і зарубіжній філософській літературі (працях Л.Гумілова, М.Еліаде, С.Кримського, О.Лосєва, Т.Манна, Ф.Ніцше, Платона, П.Флоренського, Н.Хамітова, Ф.Шеллінга, К.Юнга). Проведено структурно-функціональний аналіз амбівалентної суті образу міфічного першогероя у контексті архетипу культурного героя, здійснено спробу реконструкції основних елементів даного архетипу у загальноіндоєвропейській традиції. Установлено функціонування його складових (захисної, перетворювальної та сакральної функцій) в українській духовній традиції. Історико-філософський зміст архетипу культурного героя визначено як іманентну націленість особи, якій притаманні риси міфічного першогероя, на перетворення, реорганізацію життя людської спільноти

Проведено порівняльний аналіз змісту концепцій філософії життя в західноєвропейській філософії кінця XIX - першої половини XX ст. З'ясовано причини їх переходу від пріоритетного розгляду феномену життя до вивчення проблеми сутності та природи людини. Визначено причини формування некласичної філософської думки та її актуалізації у філософії XIX ст. Досліджено процеси та явища в інтелектуальній, соціальній і матеріальній сфері, які стимулювали процес формування ірраціоналізму. Розглянуто витоки формування "філософії життя" - основної ірраціоналістичної течії кінця XIX - початку XX ст. Показано значущість філософських досліджень С. К'єркегора та А.Шопенгауера у формуванні нових ідей, відмінних від ідей класичної філософії. Визначено й охарактеризовано основні етапи змін поглядів представників "філософії життя" на основну проблематику - феномен життя. Здійснено історико-філософський аналіз концепцій філософії життя Ф.Ніцше, В.Дільтея, А.Бергсона, Г.Зіммеля, О.Шпенглера та П.Тейяр де Шардена, виявлено трансформацію їх поглядів на феномен життя. Розкрито значущість і ступінь впливу гносеологічних досліджень філософії життя. Визначено вплив на філософські концепції життя природничо-наукових досліджень. Показано зв'язок ідей західноєвропейської філософії кінця XIX - початку XX ст. з вченням В.Вернадського про "живу речовину" та з дослідженнями несвідомого З.Фрейда. Здійснено порівняння концепції філософії життя з метою визначення загальних характеристик і відмінностей, а також встановлення особливостей висвітлення основної проблематики - феномену життя.

Проведено логіко-філософське дослідження розвитку теоретичних і практичних положень еристики в історії філософської думки. Розкрито сутність суперечки, розглянуто стратегії та тактики її ведення, наведено прийоми досягнення перемоги. Проаналізовано основні етапи розвитку компаративістського методу. Здійснено теоретичну реконструкцію основних положень та особливостей еристичних концепцій представників Східної та Західної філософських традицій. Основну увагу у межах Західної філософської традиції приділено вивченню еристичних теорій таких дослідників, як Аристотель, Р.Декарт. А.Шопенгауер і Ф.Прокопович. У межах Східної філософії розглянуто давньоіндійську та давньотибетську філософські традиції. На підставі застосування компаративістського методу виявлено спільні та відмінні риси, притаманні розробці еристичної проблематики у межах Східної та Західної філософських традицій.

Проведено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку душі та тіла у контексті західноєвропейської філософської традиції. Досліджено дві протилежні парадигми розуміння взаємозв'язку душі та тіла - суб'єктно-об'єктної та трансценденталістської, що визначають специфіку філософського дискурсу стосовно розуміння людського "Я". Відзначено, що взаємовплив двох протилежних парарадигм взаємозв'язку душі та тіла у філософії Нового часу завжди інтенціональний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою цієї інтенціональності є фактичний взаємовплив душі та тіла людини, індивида, особистості. На підставі аналізу цієї проблеми показано, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє його автономність щодо конкретних проявів взаємозв'язку душі та тіла. Зазначено, що джерела суб'єктно-об'єктної парадигми експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Арістотеля. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку душі та тіла як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати у межах конкретних наук. Трансценденталістська парадигма взаємозв'язку душі та тіла найбільш яскраво представлена у метафізичних системах Р. Декарта, Б. Спінози та Г. Лейбніца.

Здійснено історико-філософське дослідження становлення та розвитку ідеї гендерної рівності у західноєвропейській філософії. Проаналізовано виділення теоретичних підстав визначення специфіки гендерної рівноправності. Дослідено особливості розвитку концепції гендерної рівності. Визначено соціальні механізми формування гендерної асиметрії в культурі. Показано, що традиційна нерівність гендерних статусів не має онтологічного підгрунтя. На підставі проведеного аналізу доведено, що система соціальної організації сучасного суспільства є ієрархізованою відповідно до патріархальних ідеалів і принципів. Зроблено висновки, що гендерна система будь-якого сучасного суспільства відображає асиметричні культурні оцінки й очікування залежно від статевої належності конкретного суб'єкта соціальної взаємодії.

Проведено історико-філософський аналіз проблеми індивідуалізму, його суть, соціальну роль та історичні перспективи у контексті західної та вітчизняної культур. Встановлено, що все різноманіття філософсько-теоретичних концептуалізацій індивідуалізму пов'язано з запереченням або, навпаки, визнанням права людини на самовизначення та самоврядування, індивідуальну неповторність і нонконформізм. Показано, що в тлумаченні переважної більшості західних філософів, чиї погляди традиційно є індивідуалістично зорієнтованими, суть індивідуалізму полягає не в славозвісній абсолютизації егоїстичних інтересів окремої особистості та запереченні колективних цінностей як таких, а у визнанні та захисті суверенного права людини на вибір в їх різноманітті та персональну відповідальність за його наслідки. Встановлено, що переважна більшість західних дослідників, які добре усвідомлюють можливість негативних наслідків індивідуалістичних настанов, в цілому вважає, що позитивний - творчий потенціал індивідуалізму значно перевершує ту загрозу, яка криється в цій можливості. Зроблено висновок, за яким сучасна західна та вітчизняна філософська думка все еволюціонує до визнання того, що за умов постійно зростаючої новизни, швидкоплинності, різноманіття суспільних процесів індивідуалізм не зникає, а поступово перетворюється на один з головних принципів особистого самовизначення та організації суспільного життя.

На основі відкритого у постнекласичній філософії та експлікованого у загальнофілософському сенсі топологічного підходу здійснено аналіз трансформаційних процесів у філософії епохи трансцендентального мислення, який дозволяє зробити висновок про те, що метафізика не втратила свою значимість у постнекласичній філософії та основним процесом, що детермінує всі етапи трансформації некласичної та постнекласичної філософії, є релятивізм. Доведено, що застосування топологічного, релятивістського та деконструктивного підходів (перший використовується у даній роботі у загальнофілософському сенсі, а останній розглядається як новий інтегродиференціальний метод) щодо основних філософських концепцій епохи трансцендентального мислення (трансцендентальної системи І.Канта та діалектичної системи Г.Гегеля, що знаходились біля джерел релятивістської транформації філософії, феноменології Е.Гуссерля та М.Гайдеггера, що виявили основні ідеї некласичної філософії, а також до систем постнекласичної філософії) дозволило знайти ряд нових закономірностей у зазначених системах та у метафізиці досліджуваного періоду.

Проаналізовано релігійно-моральну проблематику в нігілістично орієнтованому екзистенціалізмі та вітчизняному екзистенціалістському філософуванні. Виявлено трансформацію релігійних і моральних феноменів у релігійній філософії С. Кіргегора та у французькому атеїстичному екзистенціалізмі. Встановлено екзистенціалістські мотиви та їх специфіку у бутті української культури. Розкрито принципи релігійно-моральних суперечностей в екзистенціалістській філософії, а також своєрідність експлікації зазначених питань в роботах українських філософів. Розкрито релігійні та моральні проблеми у літературно-філософських творах Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Хвильового та з'ясовано співзвучність багатьох їх екзистенціалістичних положень з філософськими інтенціями європейського екзистенціалізму.