У контексті основних етапів життєвого та творчого шляху Е.Гусерля наведено загальну характеристику феноменологічної теорії свідомості, а також феноменологічну концепцію співвідношення філософії та культури. Проаналізовано онтологічне вчення феноменології. Висвітлено основні положення антисоліпсистської аргументації вченого, проблему інтерсуб'єктивності категоріальних універсалій свідомості. Розкрито сутність поняття "життєвий світ".

В контексте основных этапов жизненного и творческого пути Е.Гусерля приведена общая характеристика феноменологической теории сознания, а также феноменологическая концепция соотношения философии и культуры. Проанализировано онтологическое учение феноменологии. Освещены основные положения антисолипсистской аргументации ученого, проблема интерсубъективности категориальных универсалий сознания. Раскрыта сущность понятия "жизненный мир".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Нім)6-661.2

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено спробу провести певний синтез ідеї цілісного пізнання в контексті російської філософії всеєдності із феноменологічною філософією Е. Гуссерля, кінцевим результатом чого стало осмислення всеєдності засобом феноменологічної редукції та можливість по-новому оцінити обидві філософські спадщини.

Розглянуто питання співвідношення фундаментальних понять емпіричної метафізики Германа Лотце та феноменології Едмунда Гусерля. Проаналізовано розвиток поняття феномену та значущості в реалістичному, трансцендентальному та екзистенційному варіантах феноменології Е. Гусерля, а також вплив на їх формування філософських розробок Г. Лотце.

Здійснено дослідження та порівняльний аналіз двох некласичних діалектичних методологій представників сучасної екзистенційно-антропологічної філософії - інтуїтивізму А.Бергсона і феноменології Е.Гуссерля. Переосмислено використання ірраціоналістичного методу, розробленого на початку ХХ ст. у сьогоднішньому історико-філософському просторі. Розглянуто методологію безпосереднього досвіду за допомогою якої проведено процесуальне дослідження людської свідомості, проаналізовано екзистенційні складники сучасного історико-філософського знання. Відзначено, що А.Бергсона, який запропонував концепцію інтуїтивно-безпосереднього пізнання та детально розробив поняття тривалості, та Е.Гуссерля - засновника вчення про феноменологічну ідеацію як таку, що дає знання одиничного та загального, можна розглядати як основоположників методології сучасного розуміння пізнавального процесу, свідомості та буття, безпосереднього схоплювання реальності у всьому її неповторному індивідуальному змісті.

Розкрито значення проблеми Іншого для сучасної філософії та суспільства взагалі. Цю проблему визначено як одну з найважливіших у феноменологічній традиції. Проаналізовано філософсько-атропологічний вимір концепцій Іншого, який дозволяє висвітлити приховані виміри людського існування, культурних форм буття. Вивчено специфіку феноменологічної філософії культури - розглянуто особливості сприйняття Іншого. Досліджено проблему можливості процесу ідентифікації особистості в інтерсуб'єктивному просторі. Значну увагу приділено особливостям розрізнення Свого та Чужого світів, оскільки це стосується проблеми культурної ідентифікації, без якої є неможливою самоідентифікація особистості взагалі. Розглянуто шляхи до порозуміння між культурами, які пропонують сучасні феноменологи. Проаналізовано феномен Чужого, іншої традиції, які спонукають до формування своєрідності та неповторності Свого, до розвитку культури взагалі. З'ясовано, що завдяки Іншому, іншій культурі, відбувається повноцінне сприйняття світу, самореалізація людини як людини.

Проаналізовано поняття інтерсуб'єктивності та соціальності у їх взаємозв'язку у філософії XX ст., виявлено їх методологічне значення для різних філософських і дотичних до них дисциплін - феноменології, антропології, соціології. Показано значення теми інтерсуб'єктивності для егологічних підвалин традиційної філософії суб'єкта, розкрито взаємозв'язок інтерсуб'єктивності та соціальності як апріорі життєвого світу, розширено проблематику інтерсуб'єктивності завдяки зверненню до теми інтерперсональності.

Розкрито роль Е. Гуссерля як фундатора феноменології. Увагу приділено висвітленню особливостей дослідницької програми мислителя та її основних ідей. Визначено передумови гуссерлівської феменології, наведено метод феноменологічної редукції. Проаналізовано особливості феноменологічної інтерпретації інтерсуб'єктивності.

Раскрыта роль Э. Гуссерля как фундатора феноменологии. Внимание уделено освещению особенностей исследовательской программы мыслителя и ее основных идей. Определены предпосылки гуссерловской феноменологии, приведен метод феноменологической редукции. Проанализированы особенности феноменологической интерпретации интерсубъективности.

Проаналізовано ідеї очевидності у феноменологічних побудовах Е. Гуссерля, яку автор вважає осереддям феноменологічного вчення та мислення. Саме ця ідея, якщо виявити її витоки, дає ключ до розуміння феноменологічної концепції свідомості та розкриває підвалини гуссерлівської довіри до пізнання.