Рассмотрены теоретико-методологические проблемы концепции хозяйства С.Н.Булгакова - выдающегося русского мыслителя, экономиста, религиозного философа конца XIX - первой половины XX вв. Исследована специфика булгаковского понимания хозяйства как социокультурного феномена, включающего не только "чисто" экономические отношения, но и широкий спектр антропологических, культурологических, философско-нравственных, эстетических, религиозных и космологических интенций. Показано, что С.Н.Булгаков разработал новую, философскую концепцию хозяйства, согласно которой хозяйство необходимо рассматривать как социокультурный, транссубъективный феномен, родовой, исторический способ человеческой деятельности, субъектом которой выступает все человечество. Проанализированы его малоисследованные идеи о культурно-креативных функциях хозяйства. Показано, что С.Н.Булгаков постулирует софийную предзаданность человеческой культурно-творческой (как хозяйственной, так и художественной) деятельности человека.

Зазначено, що "Філософія господарства" видатного вітчизняного економіста й релігійного філософа С. М. Булгакова не дуже часто згадується сучасними економістами, хоча викладена в ній концепція містить чимало актуальних ідей. З'ясовано її аспекти, що мають знайти свій розвиток. У першу чергу це стосується пошуків шляхів щодо розробки такої філософії економічного життя, яка б відповідала запитам сучасного глобалізованого суспільства з його інформатизаційною природою та екологічними проблемами. Показано, що в релігійно-філософському відношенні С. М. Булгаков передбачив глобалізацію економіки та створення всесвітньої інформаційно-комунікаційної системи.

Розглянуто деякі методологічні підвалини історико-філософської праці О. І. Введенського "Нарис сучасної французької філософії" ("Очерк современной французской философии" (1894)) у контексті історії та типології такого жанру досліджень як "історико-філософська панорама".

Проаналізовано етичні засади естетики словесної творчості М. Бахтіна в горизонті співвіднесення концепту Іншого з науковими розвідками представників петербурзької школи О. І. Введенського. Відстежено можливість осягнення чужої індивідуальності через призму "нечуттєвої інтуіції" (М. Лоського), "метафізики любові" (С. Франка), "вчування" (І. Лапшина), "позазнаходження" та "надмірності бачення" (М. Бахтіна). У філософській рефлексії М. Бахтіна виявлено естетичні категорії "позазнаходження" та "надмірності бачення" як смислову альтернативу емпатичній теорії вчування та ідентифікації Я з Іншим.

Досліджено розуміння догмату іконошанування як софіологічного аспекту у концепції філософа і богослова Сергія Булгакова. Здійснено аналіз систематичного викладу богословсько-філософського вчення про ікони у праці "Ікона та іконошанування. Догматичний нарис". На підставі дослідження постанов Сьомого Вселенського Собору (787 р.) Сергій Булгаков будує свою концепцію софіологічного розуміння ікони, звертаючи увагу на догматичні підстави іконошанування.

Розкрито методологічні засади дослідження наукової спадщини С. М. Булгакова, в якій знайшла відображення його теорія господарства. Проаналізовано джерельну базу та визначено ступінь дослідженості цієї проблеми. Вивчено основні етапи еволюції наукового світогляду С. М. Булгакова, його філософію господарства як спробу побудови теорії на засадах некласичної методології. Досліджено базові категорії теорії господарства вченого, розкрито значення софійності господарства та Софії як його трансцендентального суб'єкта. Розкрито методологічну співзвучність ідей С. М. Булгакова з сучасними філософсько-господарськими концепціями та значущість його підходів до аналізу господарства у контексті формування нової парадигми суспільствознавства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4РОС)6-632

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж69079 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуалізовано філософсько-педагогічні ідеї С. Й. Гессена з метою імплементації окремих його ідей у проблемне поле філософії освіти. Розкрито аксіологічні, антропологічні та культурно-історичні підходи у філософії освіти С. Гессена, їх генези в історико-філософському контексті. Показано, яким чином відбувалося становлення та вдосконалення освітньої системи С. Й. Гессена. Розглянуто морально-ціннісні засади освітньої концепції С. Й. Гессена як смисложиттєві орієнтири багатовікових традицій європейської філософсько-педагогічної думки. Обгрунтовано необхідність філософського підходу як центру морально-ціннісної освітньої концепції С. Й. Гессена, оскільки будь-які педагогічні питання мають глибокий етичний зміст, а нехтування філософським знанням мститься за себе в житті не менше, ніж ігнорування законів природи. Стверджується завдання морально-етичної освіти С. Й. Гессена - сприяння розвитку свободи людини, тобто формування особистості, розкриття її персональності. Показано, що філософія освіти Гессена обгрунтовує гуманістичний світогляд та відповідні морально-ціннісні орієнтації, а також, що Гессен підіймає актуальне і в наш час питання взаємин між культурою та освітою. Сутність освіти, предмет та завдання педагогіки визначається з аксіологічних позицій в контексті дійсних, вічних цінностей культури. У дослідженні використано не лише теоретичні засади, а й активну діяльність вченого в межах філософсько-педагогічних програм ЮНЕСКО.