Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4РОС)5 + Ю3(4РОС)51-578.4 + Х0в71

Рубрики:

Історія політичних вчень

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы жизненный путь, творческое и духовное наследие выдающегося русского философа В. Соловьева. В контексте вопросов о сути подлинной религиозной традиции исследованы его воззрения на нехристианские системы верований, в частности, буддизм, даосизм, ислам. Особое внимание уделено взглядам философа на проблемы христианской культуры.

Проаналізовано гносеологічну концепцію В. Соловйова - "вільна теософія", - яка посідає важливе місце в філософсько-богословській системі мислителя.

Вперше у вітчизняній філософії здійснено теоретичну реконструкцію поняття "національна психологія" у контексті теорії всеєдності В.Соловйова. Висвітлено вплив ідей слов'янофілів на формування поглядів мислителя щодо проблем національної психології. Визначено характерні особливості універсалістських принципів концепції В.Соловйова, що впливають на співвідношення національного та всесвітнього у національній психології. З'ясовано, що зміст основних елементів національної психології у філософії В.Соловйова обумовлюється синкретизмом, розкривається у хіліазмі та визначається ствердженням християнського гуманізму у суспільному житті.

Досліджено процес формування у філософії В.С.Соловйова ідеї єдності істини, добра та краси, розкрито особливості інтелектуального, морального й естетичного вимірів даної єдності, визначено релігійний зміст кожного з них. Висвітлено погляди В.С.Соловйова на єдність істини, добра та краси у контексті західноєвропейської філософської думки та показано оригінальність його вчення. Визначено місце істини, добра та краси у структурі світоглядних орієнтацій сучасної людини, встановлено значення вчення російського мислителя у формуванні духовності засобами навчально-виховного процесу. Розглянуто неподільний зв'язок істини, добра та краси з поняттям любові. Обгрунтовано твердження, що любов є центром та одночасно синтезуючим початком для єдності цих трьох понять. Доведено, що істина, добро та краса є основою формування духовності, тому впровадження даних понять у виховний процес сприяє становленню всебічно розвиненої особистості та її гармонійному розвитку. З'ясовано, що для В.С.Соловйова будь-яке пізнання є глибоко суб'єктивним, а в пізнанні істина ніколи не проявляється у чистому вигляді, вона завжди осмислюється людською особистістю, що надає свободу й активність у пізнанні. Встановлено, що процес пізнання не є пасивним сприйняттям божествених ідей, це - зустрічний процес, точка перетину двох світів, процес боголюдський, а істиною може бути лише благо та краса. Обгрунтовано твердження, що повна істина цілісна. Зроблено висновок, що проблема єдності істини, добра та краси у філософії В.С.Соловйова мала важливе онтологічне та гносеологічне значення для подальших рефлексій російської філософської думки.

Досліджено два протилежні підходи, або парадигми, у створенні нового варіанту "філософії життя", побудованої на фундаменті принципу Всеєдності та нового розуміння Абсолюту, що в сукупності визначають специфіку філософського дискурсу щодо розуміння взаємозв'язку духовного та тілесного. Взаємозв'язок духовного та тілесного завжди інтенціальний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою даної інтенціальності є фактичний взаємовплив духовного та тілесного на рівні людини, особистості, суспільства. Аналіз даної проблеми показує, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє свою паралельність щодо конкретних проявів вазаємозв'язку духовного та тілесного. Встановлено, що джерела софілогічного вчення B. C. Соловйова експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Платона й Аристотеля, ученнях східнохристиянських містиків, здобутках філософії Нового часу, німецької філософії, позитивізмі О. Конта. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку духовного та тілесного як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати в межах конкретних наук.

Розрито суть евристичного характеру творчості Вол. Соловйова. Проведено аналіз особливостей філософсько-правової теорії російського філософа в контексті його релігійно-метафізичних відкриттів. Встановлено, що теорія Вол. Соловйова є тим фактором, який об'єднує еволюційно-історичну, логіко-раціональну, містичну, релігійну та наукову частини його творчості, а також реальним інструментом існування, формування й еволюції суспільства. У контексті некласичних методологічних і філософських відкриттів ХХ ст. з'ясовано, що у ході розробки філософсько-правової теорії Вол. Соловйов вже використовував багато філософських ідей, які пізніше були втілені в галузях психоаналізу, феноменології, екзистенціалізму, герменевтики, комунікативної філософії й інших філософських напрямків ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4РОС)51-578.4 + Э38

Рубрики:

Історія філософії

Іслам ( Мусульманство )

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено моральну філософію В. Соловйова та його спроби вирішити проблему добра та зла. Зазначено, що російський філософ переносить акцент з етичного світогляду на моральну діяльність людини, сутністю якої стає втілення абсолютного добра. Відбувається переміщення точки тяжіння від розуміння Абсолюту як онтологічної реальності до його розуміння як ідеалу. Саме на нього повинна орієнтуватись будь-яка людська діяльність. Внаслідок нереалізованості ідеалу добра та досконалості у нашому світі виникає необхідність "виправдання" добра, що і намагається здійснити В. Соловйов.

З'ясовано специфіку інтерпретації П. Кудрявцевим спадщини В. Соловйова, що увиразнюєтьcя у спробі показати нерозривну єдність його поетичного та містичного досвіду з філософською творчістю.

Досліджено співвідношення філософських ідей слов'янофілів і західників з творчістю В. Соловйова. Здійснено аналіз філософських принципів побудови концепцій основних мислителів слов'янофільського напрямку та представників західництва, виявлено особливі риси їх філософських пошуків. Досліджено ідеї національної виключності у слов'янофілів та особливості її застосування у В. Соловйова. Проведено порівняльний аналіз специфічних філософських ідей слов'янофільства та західництва з його філософськими концепціями, що максимально враховує цілісність та органічність творчості цього філософа й її видозміни протягом часу, а також зміни в розвитку самого слов'янофільства та західництва.

Наведено відомості про видатного філософа XIX ст. В. Соловйова (1853 - 1900). Україна може вважати його своїм національним просвітителем не тільки за те, що він по материнській лінії походив з роду українського філософа Григорія Сковороди (1722 - 1794) і був учнем українського мислителя Памфіла Юркевича (1827 - 1874), а, що дуже знаменно, В. Соловйов продовжив філософську концепцію Києво-Могилянської академії, яка за своєю суттю стала першим етапом у розвитку професійної філософії в Україні. Адже богословські твори її засновника, Петра Могили, були насичені світоглядно-філософськими поняттями, категоріями та ідеями. Зазначено, що В. Соловйов ніби через роки бачив невтішну дійсність: розколи, протистояння, взаємні поборювання серед християн.

Висвітлено співвідношення філософських ідей слов'янофілів і західників з творчістю Володимира Соловйова. Проаналізовано філософські принципи побудови концепцій основних представників слов'янофільського напряму і мислителів західництва, виявлено особливі риси їх філософських пошуків. Здійснено окремий аналіз ідеї національної виключності у слов'янофілів і особливості її застосування у Володимира Соловйова. Проведено порівняльний аналіз специфічних філософських ідей слов'янофільства і західництва з філософськими концепціями Соловйова, який максимально враховує цілісність і органічність його творчості і її видозміни протягом часу, а також зміни в розвитку самого слов'янофільства й західництва. Висвітлено роль релігії і церкви в історичному процесі.