Исследуются аспекты восточно-западных художественных взаимосвязей вдоль так называемой евразийской диагонали. Рассмотрены явления неосинкретизма и ориенталистики, ритуально-магические истоки синкретизма на Дальнем Востоке, а также натурфилософские и дуалистические представления в иероглифике как основе перманентности дальневосточной культуры. Раскрыта сущность художественной рефлексии и синкретизма как проявлений западных и восточных творческих ориентаций.

Проаналізовано шляхи розвитку українського теоретичного гуманізму, розкрито його джерела, теоретичні ідеї та сутність. Простежено християнські витоки його моральності, своєрідність самовизначення. Розглянуто здобутки українського гуманізму з позицій слов'янського світогляду та української духовності на прикладі тріади персоналій: Б.Паскаль - Г.Сковорода - П.Юркевич. Доведено, що українська філософська думка співзвучна західноєвропейським філософським концепціям.

Понад століття триває робота, присвячена пошукам спільного у філософії Сходу та Заходу. В цьому аспекті запропоновано аналіз абстрактного живопису В. Кандинського з погляду філософії "ніщо" в її дзен-буддистському трактуванні. Автор керується теоретичними міркуваннями В. Кандинського щодо розуміння ним білого кольору як "Великого мовчання", тотожного "Всеосяжному універсуму" даосизму.

Здійснено комплексний аналіз у межах феноменологічної методології базових цінностей особистості, свободи і любові на матеріалі західноєвропейської екзистенціальної та російської релігійної філософії XIX - XX ст. Досліджено категорію екзистенціального вибору, систематизовано матеріал про психологічні типажі, запропоновані західноєвропейськими екзистенціалістами. Розглянуто динаміку розвитку філософії любові, зокрема, концепції андрогінізму в західноєвропейській і російській філософських традиціях. Акцентовано увагу на проблемі сублімації особистих цінностей, показано багатоступеневість процесу сублімації. Розроблено ідею взаємодоповнюваності ціннісних систем західноєвропейської екзистенціальної філософії, екзистенціальної психології та російської релігійної філософії, що породжує ідею інтегрування культур.

Зроблено комплексний аналіз феномену освіти як способу і форми інтеграції в контексті впливу епохи Просвітництва на російську філософсько-педагогічну думку XIX - XX ст. в культурно-онтологічному, мотиваційно-інтенціональному, герменевтико-комунікативному аспектах. Феномен освіти як спосіб інтеграції культур розкриває соціокультурну динаміку імплантації сцієнтистської та антропологічної установок Просвітництва в російську освіту. Як форма інтеграції, освіта містить у собі аспект трагічності, зумовлений напруженістю та конфліктністю впливу західного Просвітництва на російську філософсько-педагогічну думку XIX - XX ст., репресивним характером культури, а також драматичністю буття освіченої людини.

Досліджено сучасні процеси та тенденції взаємодії української та американської культур на підставі соціально-філософського обгрунтування сутності та домінуючих орієнтацій цих культур. Проаналізовано концептуальні підходив у сучасній західній культурології до визначення поняття "культура" в теоретико-методологічному аспекті визначено фундаментальні складові та загальні категорії культури, з'ясовано соціальні ознаки пріоритетних чинників міжкультурних інтеракцій. Процес взаємодії культур розглянуто, по-перше, як безпосередньо комунікативний діалог представників різних культурних соціумів і, по-друге, в площині взаємовпливів і трансформацій контактуючих систем світоглядних, етнічних, соціонормативних культурних цінностей. Розкрито зміст і сутність української та американської соціокультурних парадигм з експліцитним або імпліцитним комунікативним потенціалом. Здійснено компаративно-прогностичний аналіз комунікативного діалогу української та американської культур.

Здійснено історико-філософське дослідження категорії традиції та новації в українській філософії кінця XVIII - початку XX ст. Розкрито суть, основні тенденції становлення та розвитку категорій "традиція" і "новація" як категорій, з якими взаємопов'язана ретрансляція досягнутого, його оновлення та модифікація, звернення до них в історії вітчизняної та соцільно-політичної думки у творчості М.Костомарова як категорій історичного пізнання; культури (П.Куліш, М.Гоголь); обгрунтування їх світоглядного змісту у контексті національної ідеї (Т.Шевченко). Здійснено ретроспективний аналіз ролі та значення категорій традиції та новації у творчості В.Липинського з застосуванням цих категорій як категорій філософії історії, використання їх у суспільно-політичній доктрині Д.Донцова; історико-філософського пізнання у творчості Д.Чижевського. На підставі компаративного аналізу доведено необхідність використання категорій "традиції" та "новації" у взаємозв'язку культури та філософії для поглибленого розгляду історії філософії України на засадах плюралізму, діалогічності потрактування історико-філософського процесу в його гуманістичних вимірах.

Проаналізовано генезу українського філософського гуманізму та вирішено проблему тотожності раціонального та ірраціонального в контексті соціокультурологічних чинників як умови синтезу структурних компонентів вітчизняного теоретичного мислення в цілісну систему. Висунуто тезу про те, що кордоцентрична традиція на основі "софійності" та "іманентної трансцендентності" обумовила включення екзистенційно-персоналістських інтенцій української філософської думки в концептуальні виміри світової інтелектуальної культури, визначила інтроспективні емпатії особистості в активації гуманістично-духовних ініціацій єдності української нації. Визначені особливості національної історико-філософської традиції в акцентах на пріоритеті особистісного начала, автономії внутрішнього духовного світу людини дають можливість зробити висновок про евристичну універсальність гуманістичних констант української філософії.

Зазначено, що філософія вперше в людській історії виникла у Фінікії в IX - VIII ст. до н. е. У той час Фінікія була "ранньокапіталістичним" центром "світу-економіки", як Афіни V - IV ст. до н. е., міста Північної Італії XIV - XVI ст. або Англія XVIII ст. Показано, що мислителі Фінікії були першими, хто створив філософію природи, зокрема Мох створив теорію атомів. Санхунйатон був першим, хто висунув раціональну теорію генезису релігії та став засновником соціальної філософії. Математика як наука чисел з'явилася вперше в Фінікії. Вчення фінікійських філософів були запозичені разом з фінікійською писемністю древніми греками та дійшли до нас у викладі Ліна, Ферекіда, Фалеса та Піфагора. Піфагорійці запозичили також той соціальний інститут, в якому філософія вперше склалася як окрема форма суспільної свідомості - "школи учнів пророків", зокрема, послідовників Моха. Духовний імпульс з Фінікії був сприйнятий усім культурно близьким їй регіоном Передньої Азії, зокрема, пророками Іудеї. Зазначено, що у Біблії містяться раціонально-філософські тексти (книги Еклезіаста, Іова, почасти Іони і Ісайї), час створення ядра яких слід датувати IX - VII ст. до н. е. Пізніше фінікійці потрапили під владу Ассирії і персів і потім самі сприйняли грецьку культуру.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4Вел)6-8 Тойнбі А. Дж. + Ю3(4Вел)6-678.7 + Ю3,232

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Історія філософії

Шифр НБУВ: ДС41667 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4Вел)6-8 Тойнбі А. Дж. + Ю3(4Вел)6-678.7 + Ю3,232

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Історія філософії

Шифр НБУВ: ДС41667 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4Вел)6-8 Тойнбі А. Дж. + Ю3(4Вел)6-678.7 + Ю3,232

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Історія філософії

Шифр НБУВ: ДС41667 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3,231 + Ю3(4УКР)5/6 + Ю6*425

Рубрики:

Історія філософії

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: ДС49464 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т1(4Вел)6-8 Тойнбі А. Дж. + Ю3(4Вел)6-678.7 + Ю3,232

Рубрики:

Історія історичної науки (Історіографія)

Історія філософії

Шифр НБУВ: ДС41667 Пошук видання у каталогах НБУВ