Індекс рубрикатора НБУВ: Ю415

Рубрики:

Значення, зміст

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрен вопрос самопознания всей гуманитарной культуры, связанный с проблемой адекватного восприятия текстов с учетом связи с человеческим бытием и осмысления философией собственных суждений. Описаны внутренние механизмы формирования смысла текста, определены типы контекстов, на основе которых функционируют речевая практическая деятельность и способы понимания. Раскрыто содержание понятий знания, уровней осознания, тройственной структуры действительного сознания, мышления запредельного, истины и смысла, духа и духовности, действительности, реальности и существования.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю415 + Ю424

Рубрики:

Значення, зміст

Доведення. Спростування

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито комунікативну природу смислу та наведено оцінку перспектив формування оптимальної методології його дослідження. На підставі аналізу основних підходів щодо вивчення проблем смислу у ряді наук та філософії XX ст. виділено три парадигми дослідження смислу: "менталістську" (на основі підсистеми продукування смислу), "лінгвоцентристську" (на основі підсистеми розуміння смислу) та комунікативну (на основі синтезу підсистем смислоутворення та смислорозуміння). Побудовано системні моделі трьох парадигм, на підставі яких проаналізовано методологічну розвиненість менталістської та лінгвоцентристської парадигм і перспективи побудови єдиної методології дослідження комунікативного смислу, пов'язані з розробкою підстав і механізмів синтезу менталістської та лінгвоцентристської парадигм. Як логічний механізм такого синтезу запропоновано операції реалістичного, атрибутивного та реляційного синтезу. Визначено різницю та відношення між поняттями "смисл" та "значення", показано важливість поняття "життєвий світ" для формування методології дослідження комунікативного смислу. Розглянуто методологічні наслідки прийняття комунікативної парадигми дослідження смислу, визначено її місце у сучасній методології пізнання.

Досліджено проблему смислу, зокрема аналізу взаємозв'язку категоріальних утворень - смислу, значення та виразу - у процесі становлення логіко-філософської та філософсько-методологічної думки XX ст. Уточнено роль мови у науковому мисленні та формуванні наукового знання. Виявлено специфіку онтологічного статусу ідеальних утворень, а саме: об'єктивно-логічних змістів (смислів) наукового знання. Відзначено, що використання генетичного методу уможливлює визначення специфічності онтологічного статусу ідеально-об'єктивних утворень взагалі та смислу зокрема. Встановлення та розгорнуте представлення механізму утворення смислу дозволяє встановити його онтологічний статус. Як найважливіші "інструменти" утворення смислу встановлено акти свідомості трансцендетального суб'єкту (Е.Гуссерль), мовний вираз (Е.Гуссерль, Л.Вітгенштейн, К.Поппер) та певну соціально-мовну практику (Л.Вітгенштейн). Таким чином, суб'єкту, що пізнає, надається найактивніша роль у процесі пізнання на відміну від попередньої незначної ролі безучасного транслятора (Б.Больцано, Г.Фреге, Е.Гуссерль раннього періоду). Суб'єкт є принципово неусуненим з процесу пізнання через його безпосередню включеність до процесу здійснення смислу та внаслідок того, що без його участі не може існувати соціальне явище - мова, яка відіграє головну роль саме у процесі формування смислу, а не лише під час комунікації.

Исследовано историческое развитие философских учений о языке права. Рассмотрены концепции античных, средневековых, ренесансных мыслителей, философов эпохи Нового времени, а также основные подходы к трактовке языка права XIX - XX вв. Показано, что проблематика языка права начала формироваться задолго до "лингвистического поворота" 1970-х гг. Элементы его философского анализа формировались еще в классической Греции и в Древнем Риме, в средневековой Европе, в эпоху Возрождения и Нового времени у Гроция, Бэкона, Гоббса, Локка, Лейбница, Монтескье, Беккариа и др. Сделаны выводы, что юрислингвистика имеет глубокие философские основания в античности, начиная с Гераклита, Сократа, Платона и Аристотеля и закончивая классиками римской правовой мысли. Определено, что дальнейшее углубленное исследование этих оснований образует существенно новую для истории философии права задачу, решение которой позволит установить приоритеты в теоретической разработке юрислингвистических проблем и обнаружить нетривиальные следствия, пригодные/используемые для разработки современных научно-практических рекомендаций.

Раскрыты понятия семиозиса и семиосферы в концепции Ю. Лотмана. Рассмотрены некоторые символические формы, составляющие семиосферу экспрессионизма, на примере творчества немецких художников.

Розкрито поняття семіозису та семіосфери в концепції Ю. Лотмана. Розглянуто деякі символічні форми, що складають семіосферу експресіонізму, на прикладі творчості німецьких художників.

Summary: the notions "semiozis" and "semiosphere" in Y. Lotman conception are discussed in this article, some symbolic forms of the expressionism semiosphere are considered on the material of the German artists' works.

Висвітлено різнопланові дослідження з теорії смислу. Увагу приділено загальній теорії смислу як частині семіотики та логічної семантики, зокрема теорії смислових (інтенсіональних моделей) людського спілкування. Досліджено смислоутворення як предмет методологічного аналізу. Показано місце та роль істинних значень у логіці та філософії. Надано відомості про застосування теоретичного апарату логічної семантики в математичних та емпіричних дисциплінах. Проаналізовано семантичні проблеми референції, істинності та смислу. Розроблено логічні засоби репрезентації динамічного аспекту міркувань. Описано базові структури міфологічних когнітивних моделей. Увагу приділено пошуку узагальнених принципів структурного мистецтвознавства, структурних принципів образотворення в мистецтві.

Проаналізовано джерела активності та розвитку історії філософії. Розглянуто Світовий дух - суб'єкт історії філософії як логіки поняття і концептуальний персонаж - суб'єкт історії філософії як логіки смислу. Обгрунтовано діалектичний зв'язок між Світовим духом як абсолютним чи універсальним суб'єктом і концептуальним персонажем як індивідуальним суб'єктом.

Предложен подход к формализации неявных знаний, разработаны предикатные модели логических связей между понятиями. Такие модели включают в себя предикаты, отражающие понятия равенства и декартова произведения, а также кванторы логики. Разработанные предикатные модели обеспечивают возможность итеративного построения предикатного представления неявных знаний в составе совокупности первичных и вторичных понятий, а также логических связей между этими понятиями.

З'ясовано передумови появи та розвитку сучасних неформальних підходів щодо помилок у аргументації. Виявлено особливості витлумачення поняття ''помилка'' у формальній діалектиці. Проаналізовано переваги та недоліки прагма-діалектичного підходу до визначення помилок. З'ясовано тенденції дослідження помилок у неформальній логіці. Проведено компаративний аналіз витлумачення помилок у неформальних підходах щодо аргументації.

Український переклад статті Г. П. Грайса "Значення". Переклад з англ. Я. Петіка та Д. Сепетого за виданням Grice, H., P. (Jul., 1957). Meaning. The Philosophical Review, Vol. 66, 3, 377-388.