Проанализирован процесс становления личностно-ориентированного образования как парадигмы и реального социального феномена, отражающего особенности развития человечества на рубеже третьего тысячелетия. Рассмотрена парадигма личностно-ориентированного образования как способ преодоления отчуждения личности в образовании и одно из средств, способствующее преодолению отчуждения личности в постиндустриальном обществе. Раскрыты сущность и содержание образования как деятельности и процесса, функции образования как социального института. Исследованы философские и психологические теории личности, а также предложена новая интегративная концепция личности, играющая важную роль в процессе гуманизации образования в теоретическом и практическом плане. Определены детерминанты оптимизации развития личностно-ориентированного образования как направления деятельности общества и его институтов, в частности, государства, по развитию образования. Разработаны методология и праксикология личностно-ориентированного образования.

Здійснено соціально-філософський аналіз феномену освіти у парадигмальному вимірі західного освітнього простору. Проведено міждисциплінарне дослідження з превалюванням філософської методології, що дозволило з використанням парадигмального підходу провести історико-філософський аналіз рефлексії освіти провідними філософськими плинами у контексті західноєвропейської та північноамериканської наукової думки. Уточнено понятійно-категоріальний апарат освіти. Досліджено аксіологічні засади змісту сучасної освіти. Висвітлено особливості сучасного освітнього простору Заходу та специфіку освітнього простору України. Висвітлено основні шляхи модернізації української моделі під впливом загальносвітових соціально-економічних і освітніх тенденцій. Обгрунтовано, що провідними концепціями реформування української освіти є фундаменталізація та гуманізація, спрямовані на формування гармонійно розвинутої цілісної особистості. Зазначено, що нова якість ціннісно й особистісно-орієнтованої освіти пов'язана з культурним контекстом, який надає освіті особистісний смисл, визначає рівень активності людини, міру її залучення до культури свого народу.

Досліджено проблеми сутності поняття "соціально-педагогічне", його внутрішнього змісту та місця в категоріальному апараті соціального пізнання. Розглянуто історію розвитку уявлень про соціально-педагогічне в суспільній свідомості. Визначено загальнотеоретичну методологічну поліфункціональну сутність поняття "соціально-педагогічне", розкрито його зміст як відображення опредмечених моделей соціокультурної поведінки.

Розкрито соціально-філософський зміст єдиного освітнього простору (ЄОП). Визначено витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку даного простору в Україні та в усьому світі, а також у філософському контексті висвітлено суть і особливості трансформації системи освіти України у взаємозв'язку з реалізацією політики євроінтеграції. Розвинуто інституційний підхід до вивчення ЄОП. З'ясовано, що зазначений простір - новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття "єдиний освітній простір" серед філософських категорій ("простір і час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір"). Відзначено, що загальнонаукове поняття ЄОП походить від категорій "простір і час", "соціальний простір" та "соціальний час". Стверджено, що створення ЄОП на базі принципу безперервності освіти являє собою відповідь на глобальні інституційні трансформації. Установлено, що системотвірним фактором ЄОП є інтеграція системи освіти внаслідок економічної глобалізації. Засадами появи такого феномену, як ЄОП, запропоновано визначити певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості. Зроблено висновок, що формування ЄОП має здійснюватись еволюційним шляхом, тобто як певний етап після стабілізації економіки, удосконалення сфери матеріального виробництва та становлення національної самовизначеності України.

Розглянуто основні форми гуманітарної освіти та освітнього процесу, акцентовано увагу як на позитивних, так і на негативних аспектах кожної з них. Показано, що своєрідність гуманітарного процесу полягає у тому, що він за своїм змістом та функціями є процесом продукування і поєднання культурних надбань суспільства. Проаналізовано формування історичних поглядів відносно гуманітарної освіти. Визначено, що соціальний прогрес в Україні пов'язаний з розвитком усіх комунікативних систем та інтеграцією до освітніх систем світу. Константовано, що наука й освіта об'єктивно залишаються найважливішим стратегічним ресурсом не тільки для України, а й всього світу, без яких неможливе існування та прогрес соціуму в цілому.

Проаналізовано та систематизовано наявні підходи до визначення понять пов'язаних з глобальними процесами, які відбуваються в суспільній та освітній сферах (глобалізація, локалізація, глобальна освітня система, міжнародна освітня система). Виокремлено той факт, що освітня глобалізація не є тотожною глобалізації інших сфер, хоч і має з ними значний взаємозв'язок. Натомість процес глобалізації крім здійснення впливу на різноманітні сфери життя зазнає зворотної реакції, яка виявляється у бажанні протидіяти негативним чинникам відповідного феномена. В навчальному та освітньому процесі, процесах освітнього управління та комунікації необхідним є врахування глобалізаційного контексту.

Розглянуто роль і місце освіти у формуванні "суспільства знань". Здійснено соціально-філософський аналіз сучасного стану освітньої галузі та шляхи приведення її до сучасних потреб суспільства та людини. Досліджено вимоги до освіти з точки зору футурологічної концепції суспільства знань у світовому та національному контекстах.

Зроблено спробу проаналізувати специфіку розуміння цінностей з позицій ліберального гуманізму в контексті антропологічного трактування сутності соціальних процесів, яке базується на штучному протиставленні спільноти та суспільства як кінцевому продукті реалізації двох типів соціальної волі; протиставлення антропології та системного підходу, наслідком якого є існування дуалістичних парадигм освіти: системоцентристської та антропоцентристської. Охарактеризовано основні концептуальні положення теорії особистості, сутністю якої є цінності та теорії соціальних систем, для якої мотивація поведінки людини є вторинною і структура якої має два ієрархічних рівні. Уточнено, що актуальність даної проблематики створює принципово нові перспективи наукових досліджень у царині філософії освіти.

Сделана попытка проанализировать специфику понимания ценностей с позиций либерального гуманизма в контексте антропологической трактовки сущности социальных процессов, которая основывается на искусственном противопоставлении общности и общества как конечном продукте реализации двух типов социальной свободы; противопоставлении антропологии и системного подхода, следствием которого является существование дуалистических парадигм образования: системоцентристской и антропоцентристской. Охарактеризованы основные концептуальные положения теории личности, сущностью которой являются ценности и теории социальных систем, для которой мотивация поведения человека является вторичной, и структура которой имеет два иерархических уровня. Уточнено, что актуальность данной проблематики создает принципиально новые перспективы научных исследований в области философии образования.

The specificity of values' consideration in humanities and social sciences is analyzed in the article. The principles of understanding of values as category of philosophy of education are examined.

Порушено питання щодо ідеалу соціальних наук, у центрі якого стоїть проблема суб'єкту цього ідеалу. Показано, що ця тема опосередковано присутня у філософії з часів Д. Юма. Проаналізовано ситуації "зустрічі", "події". Підкреслено, що соціальний суб'єкт - це складний "суб'єкт гібридного типу"; освіта виступає тим посередником, який формує цей суб'єкт.

Поднят вопрос относительно идеала социальных наук, в центре которого стоит проблема субъекта этого идеала. Показано, что эта тема опосредованно присутствует в философии еще со времен Д. Юма. Проанализированы ситуации "встречи", "события". Подчеркнуто, что социальный субъект - это сложный "субъект гибридного типа", а образование выступает посредником, формирующим этот субъект.

Today actual question about ideal of the social science, rises the problem of the subject of this ideal. The Author shows that subject obliquely already was present in philosophy else with timeses D. Yuma. Analysing situations "meeting", "event", is emphasized that social subject Ц a complex product "hybrid type". Formation emerges that go-between, which forms this subject.

Розроблено концепцію внутрішньокурикулярного синтезу інститутів освіти і права як основної умови, що визначає ефективну організацію соціально-освітніх відносин, здійснювану через курикулярне вирішення соціально-освітньої проблематики. Субстанцію курикулуму складають освітні та правові атрибути, а його структуру - освітньо-правові норми, спрямовані на організацію соціально-освітніх відносин. Здійснення курикулумом цільового призначення опосередковане вирішенням соціально-освітньої проблематики, здатність до чого визначена об'єктивністю як етосом правової суті курикулума. Названа об'єктивність визначає зміст цільової курикулярної стратегії, вирішальним етапом якої є розвиток об'єктивної правосвідомості в учасників соціально-освітніх відносин.

Проаналізовано механізм формування організаційної свідомості особистості засобами правової освіти у розрізі її загальноосвітньої та фахової підготовки. Побудовано авторську концепцію на діалектичній взаємодії семантичного поля правової освіти та смислової сфери особистості. Подано систему взаємозв'язків, взаємодій і взаємозалежностей правової освіти та організаційної свідомості особистості, визначено типові суперечності та методи їх зняття у ході навчально-виховної практики на усіх організаційних рівнях національної системи освіти. Доведено, що правова держава є продуктом домінування правової свідомості над організаційною активністю суб'єктів організаційної взаємодії. Подано суперечності в організації правової освіти в усіх ланках національної системи освіти та запропоновано шляхи зниження їх гостроти на шляху до гармонізації.