Розвивається філософська концепція системно-енергетичного бачення творчості у її людському вимірі. Розглянуто сутність і зміст категорії "творчий потенціал", яка репрезентує механізм здійснення активно-перетворюючого відношення людини до самої себе і до оточуючого світу. Творчий потенціал постає як цілісний феномен, системна єдність діяльно-есенціального, віртуального і трансцендентивного рівнів. Проаналізоване співвідношення вказаного поняття і таких соціально-філософських категорій, як "творчість", "пізнання", "діяльність", "культура", "духовність", "менталітет". Розкриті деякі закономірності творчої еволюції людини у ході здійснення індивідуального життєвого шляху і історичного розвитку людства (у онтогенезі і філогенезі). Вказані процеси розглядаються на фоні найсуттєвіших культурно-цивілізаційних змін кінця ХХ століття і трансформаційних зрушень у сучасному українському суспільстві. Визначені головні напрями реалізації потенційних творчих сил людини.

Проведено соціально-філософський аналіз девіантності творчої особистості. Висвітлено погляди сучасних зарубіжних і вітчизняних дослідників на проблему девіантності. Розглянуто феномен творчої особистості у межах художньої діяльності як середовища й умови її самореалізації. Визначено загальні характеристики девіантності як соціального явища. Виявлено, що девіантність є відхиленням від конвенційної за своїм характером соціальної норми як необхідного елемента соціальної практики, інструмента соціального регулювання та контролю, що історично встановлена як межа дозволеності у суспільстві. Простежено особливості прояву девіантності творчої особистості у соціокультурному дискурсі. Наведено визначення та розглянуто різні форми позитивної девіантності (геніальність, талант, обдарованість) творчої особистості у художній діяльності.

З'ясовано суть соціально-філософської категорії "творчий потенціал" на базі понять "творчість", "творча діяльність", "творча активність". Охарактеризовано образне мислення особистості як одного з основних складових творчого потенціалу людини та його різновид - художній образ, якого розглянуто у контексті засобів відображення об'єктивної реальності у мистецтві. Розглянуто аспект прояву творчого потенціалу на особистісному рівні. Проаналізовано взаємозв'язки творчого потенціалу з тими соціальними змінами, які виникають внаслідок трансформаційних процесів у суспільстві на підставі їх вивчення у Давній Греції, в епохи Середньовіччя та Відродження за рубежем і у період найдавніших поселень на сучасній українській території, а також епоху Трипільської культури, Київської Русі, XVI - першої половини XVII ст. та період розбудови сучасної української держави. Виведено певні тенденції та закономірності.

Наведено цілісну концепцію інфраструктурного забезпечення соціальної роботи за умов формування та розбудови соціально-орієнтованої держави. Соціальну роботу представлено як вид продуктивної діяльності людини та системне утворення, що потребує певного інфраструктурного забезпечення. Обгрунтовано соціально-філософський сенс концепту "інфраструктура соціальної роботи", його природу, суть, зміст, морфологічний і функціональний виміри. Проаналізовано процес управління розвитком такої інфраструктури та визначено шляхи його оптимізації. Запропоновано евристичну модель функціонування об'єктів інфраструктури даної роботи в соціально-орієнтованій державі. Визначено тенденції модернізації соціальної інфраструктури в країнах Європейського Союзу, процес її формування в Україні, проблеми та перспективи інтеграції національної та європейської систем соціальної роботи.

Визначено основні види й інтенції творчості, розроблено класифікацію свобод і виявлено їх рівневу організацію. Розкрито сутність понять "свобода", "творчість" і "свобода творчості", представлено їх інтерпретацію в різних філософських вченнях, а також обгрунтовано семантику й етимологію даних термінів у літературній критиці. Обгрунтовано положення, що творчість нерозривно пов'язана з пізнанням, розглянуто їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Виділено основні аспекти у визначенні антропологічного статусу свободи творчості, зокрема, вільний творчий аспект і свобода творчості.

Проаналізовано вплив темпорального фактора на людську творчість. Описано базові історичні моделі даного впливу як епохи зі статичним контекстом з темпоральним напрямком (ТН) на минуле, епохи з динамічним контекстом з ТН на майбутнє та позаконтекстуальні епохи з ТН багатовекторності. Увагу приділено віталістичній, психологічній, онтологічній та естетичній системі подібної детермінації.

Проанализировано влияние темпорального фактора на человеческое творчество. Описаны базовые исторические модели данного влияния как эпохи со статическим контекстом с темпоральным направлением (ТН) на прошлое, эпохи с динамическим контекстом с ТН на будущее и внеконтекстуальные эпохи с ТН многовекторности. Внимание уделено виталистической, психологической, онтологической и эстетической системе подобной детерминации.

Розглянуто сутність поняття "творчість". Проаналізовано зміст категорії творчості у філософській, психологічній і педагогічній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі та порівняно поняття "творчість" з розумінням його сучасною студентською молоддю шляхом анкетування. Результати дослідження засвідчили, що відповіді значної частини респондентів мають швидше інтуїтивний, ніж усвідомлений характер. Визначено основні ознаки творчості: найвищий вид діяльності людини, процес, комбінації з елементів різних систем, пізнання та відображення дійсності, форма якісного розвитку суспільства тощо.

Рассмотрена сущность понятия "творчество". Проанализировано содержание категории творчества в философской, психологической и педагогической отечественной и зарубежной научной литературе и сравнительно понятия "творчество" с пониманием его современной студенческой молодежью путем анкетирования. Результаты исследования показали, что ответы значительной части респондентов имеют скорее интуитивный, чем осознанный характер. Определены основные признаки творчества: высший вид деятельности человека, процесс, комбинации из элементов различных систем, познания и отражения действительности, форма качественного развития общества.

Is considered the essence of the concept of "creativity" An analysis of the contents of the category of creativity in philosophical, psychological and pedagogical domestic and foreign scientific literature and comparative concepts of "creativity" withthe understanding of its current student youth through questionnaires. The results showed that answers a large part of the respondents are more intuitive than deliberate nature. The main signs of creativity: the highest form of human activity, a process combination of elements of different systems of knowledge and reflection of reality, a form of qualitative development of society, etc.

Розкрито зміст поняття життєтворчості в сучасному науковому дискурсі. Розглянуто структуру життєтворчості особистості, світоглядний та аксіологічний аспект її культури. Увагу приділено стратегіям формуванню культури життєтворчості особистості, її системно-цільовому плануванню, провідним технологіям формування та реалізації. Досліджено проблеми вимірювання якості, успішності й ефективності культури життєтворчості особистості.

Представлено явище культур-маргінальності в контексті проблемного поля ідентичності. Виявлено фактори, що впливають на утворення маргінального стану як переживання суб'єктом своєї несхожості з іншими, та проаналізовано їх творчий потенціал на індивідуальному та соціальному рівнях.

Проаналізовано людиновимірну природу дизайнерської діяльності, а також сутність креативної діяльності, у якій людина розкриває свої сутнісні сили. Виокремлено 4 типи творчих особистостей, у контексті яких аналізуються сутнісні сили людини.

Розглянуто деякі теоретичні та практичні аспекти розвитку творчого потенціалу особистості за сучасних умов трансформаційних змін у суспільстві.

Вперше проведено порівняльний аналіз класичного та постмодерного тлумачення феномена творчості. Встановлено, що творчість у сучасній культурі втрачає свій початковий сенс, відмовляється від міметичних форм, заміняючи їх ігровими. Дискурс творчості стає багатошаровим, антисуб'єктивним комунікативним полем, що виникає на базі креативних потоків, які йдуть від багатьох суб'єктів.

Досліджено основні чинники формування творчої особистості, вплив педагогічних концепцій соціалізації на розробку концепції "комунікативної взаємодії суспільства та індивіда", в якій спілкування набуває "інтерсуб'єктивного характеру", а індивід від народження є його "повноцінним активним учасником". Підкреслено актуальність використання аспектного підходу, який поєднує принципи віддзеркалення та творчого перетворення змісту предмету пізнання. Відзначено дуалістичність творчого процесу, в якому людина-творець впливає на результат власної творчості, і сам предмет творчості сприяє творчому розвитку людини. Акцентовано увагу на ролі соціального середовища, культури, навчального процесу, виховання та самовиховання, на нормативному характері щодо індивіда структури культурних і художніх цінностей певної епохи, критерієм пріоритетності соціального знання якої виступає науковість.

Исследованы основные факторы формирования творческой личности, влияние педагогических концепций социализации на разработку концепции "коммуникативного взаимодействия общества и индивида", в которой общение приобретает "интерсубьективный характер", а индивид с рождения является его "полноценным активным участником". Подчеркнута актуальность использования аспектного подхода, в котором сочетаются принципы отражения и творческого преобразования содержания предмета познания. Отмечена дуалистичность творческого процесса, в котором человек-творец влияет на результат собственного творчества, и сам предмет творчества способствует творческому развитию человека. Акцентировано внимание на роли социальной среды, культуры, учебного процесса, воспитания и самовоспитания, на нормативном характере относительно индивида структуры культурных и художественных ценностей определенной эпохи, критерием приоритетности социального знания которой выступает научность.

Basic factors of forming and existing of creative personality are investigated the role of social environment, culture, learning process, education and self education.

Надано філософсько-світоглядний аналіз особливостей розвитку культури життєтворчості особистості. Висвітлено теоретико-методологічні засади проблеми життєтворчості особистості та визначено, що життєтворчість особистості - це процес утвердження (реалізації, самореалізації) особистістю власного життя у відповідності з індивідуально випестуваним ідеалом. Досліджено структуру життєтворчості особистості та проаналізовано основні чинники формування культури життєтворчості особистості. Особливу увагу приділено дослідженню провідних технологій формування та реалізації культури життєтворчості особистості. Зазначено, що ідеальної моделі життєтворчості не існує, як не існує всезагальної істини, будь-яке суспільство стикається з проблемами реалізації творчого потенціалу особистості. Успішною життєтворчість людини визнається лише тоді, коли вона реалізується. Головними умовами цього процесу є креативність і творчість, а потужним чинником їх формування визнається освіта.

Висвітлено категорії "творчість" через поняття "творча діяльність", "свобода", "творча особистість", "творчі здібності", "самореалізація". Проведено світоглядний та методологічний аналіз феномену творчості як індивідуального та суспільного явища. Осмислення проблеми творчості як цілісного соціокультурного феномену, необхідного для розвитку людини та суспільства, виступає головною метою дослідження. А це, у свою чергу, ставить дослідження природи творчості в контекст оволодіння повним і повноцінним процесом творчості за сучасних умов. Творчість сьогодні є не лише одним з чинників розвитку культури, але і складним соціокультурним феноменом сучасної реальності. Творчість не може існувати поза культурою, суспільством, оскільки суспільство є головна рушійна сила культури, що творить. Суспільство творить культуру за допомогою активної творчої діяльності кожної творчої особистості. Культура виступає як поле реалізації творчих здібностей людини. Вона закликає людину до творчості, але і накладає на неї певні обмеження в її творчості передусім для того, щоб творчість не носила бездуховний характер і не була антитворчістю. Ці обмеження покликані захистити людство та природу від руйнівних дій антисоціальних елементів, оскільки творчість - це водночас і велика відповідальність митця перед суспільством за наслідки своєї діяльності, і елемент соціального управління.

Проведено комплексний культурологічний аналіз творчості, показано її роль у розвитку культури. Запропоновано системний культурологічний підхід до аналізу феномену творчої особистості Г. Сковороди та його ролі в розвитку української культури. Досліджено творчість Т. Яблонської в культурно-історичному аспекті. Удосконалено критерії системного аналізу проблем творчого процесу в просторово-часовому масштабі, методику дослідження творчості як основи культури в просторово-часових координатах. Набули подальшого розвитку уявлення про культуру як динамічний процес у просторово-часовому вимірі, концепція взаємовпливу творчості і культури, традиції та новаторства на основі аналізу творчості видатних діячів культури.

Оцінено ретроспективний аналіз філософської думки з проблеми творчості. Розглянуто філософський зарубіжний досвід ХХ ст. Висвітлено зарубіжний досвід з розробки проблеми творчості у філософському аспекті. Доведено, що системно-історичний підхід, як методологічна основа дослідження, надасть можливість простежити історичну трансформацію наукового пізнання про поняття творчість у категоріях: творча особистість, творче мислення, творча діяльність, самотворення, самодіяльність.

Розкрито сутність творчості як продуктивної людської діяльності, здатної породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення, що проявляється у різних сферах життя. Описано механізм творчого саморозвитку та самовдосконалення особистості, зроблено огляд наукових досліджень, присвячених вивченню джерел, умов і закономірностей процесу творчості. Висвітлено сучасні підходи щодо визначення природи творчості, охарактеризовано її нові форми, показано вплив на прогресивний розвиток людської цивілізації. Проаналізовано екзистенціоналістську концепцію творчості М.Бердяєва, пов'язану з розумінням трансцендентності. Зроблено висновок про взаємозалежність прогресу та творчості, показано вплив творчого потенціалу людства на рівень духовного розвитку суспільства.

Раскрыта сущность творчества как продуктивной человеческой деятельности, способной создавать качественно новые материальные и духовные ценности общественного значения, проявляющейся в различных жизненных сферах. Описан механизм творческого саморазвития и самосовершенствования личности, проведен обзор научных исследований, посвященных изучению источников, условий и закономерностей процесса творчества. Освещены современные подходы к определению природы творчества, охарактеризованы ее новые формы, показано влияние на прогрессивное развитие человеческой цивилизации. Проанализирована экзистенционалистская концепция творчества М.Бердяева, связанная с пониманием трансцендентности. Сделан вывод о взаимозависимости прогресса и творчества, показано влияние творческого потенциала человечества на уровень духовного развития общества.