Розглянуто чинники, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації (природно-географічні, фактори суспільного життя, взаємозв'язок універсального/локального, чинники поведінки, світоглядні налаштування).

З'ясовуються психокультурні, квазірелігійні, філософські та ідеологічні передумови російського месіянства аж до новітніх його неослов'янофільських та неоєвразійських трансформацій. Автор розвінчує сучасний московський імперіалізм як своєрідний симбіоз традиційного месіянства, етатистського шовінізму і реваншистського мілітаризму. Аналізується глибинна генетична та структурно-типологічна спорідненість різних версій російського месіянства (в тому числі і більшовицького "інтернаціонального" глобалізму та неоєвразійства). Робиться спроба охопити декілька взаємопов'язаних (структурно і функціонально) вимірів російської ідеї: на рівні менталітету, національної характерології та масової свідомості; на рівні національного дискурсу (його парадигм та епістем) філософського, філософсько-ідеологічного, художньо-літературного; на рівні діяльнісно-історичних та ситуативних "розгортань" та об'єктивацій російської ідеї.

Розглянуто проблему пошуку нової парадигми світоглядної культури, яка відповідає процесу реформування суспільного життя в Україні. Дано оцінку ролі світоглядної культури для духовного розвитку людини. Проаналізовано шлях вирішення цієї проблеми.

Рассмотрена проблема поиска новой парадигмы мировоззренческой культуры, соответствующей процессу реформирования общественной жизни в Украине. Дана оценка роли мировоззренческой культуры для духовного развития человека. Проанализированы пути решения данной проблемы.

The problem of searching for a new paradigm of the world outlook culture, corresponding to the process of reforming the social life in Ukraine is considered. The estimation of the role of the world outlook culture for the spiritual development of a person is given. The ways for solving this problem are analyzed.

Изложены философско-методологические основы познания явления "внутрифирменная идеология". Раскрыты структура, функции, место и роль внутрифирменной идеологии в социальной структуре организации. Рассмотрен процесс формирования данной идеологии и механизм ее трансформации в структуре социального организма.

Подано історіософський, соціально-психологічний та філософський аналіз становлення СРСР. Досліджено деякі проблеми світоглядного плану, розглянуто еволюцію та методи реалізації соціально-політичних та економічних програм, які призвели до значних негативних наслідків, як для економічного розвитку, так і для духовної складової східнослов'янських народів.

Дан историософский, социально-психологический и философский анализ становления СССР. Исследованы некоторые проблемы мировоззренческого плана, рассмотрены эволюция и методы реализации социально-политических и экономических программ, которые привели к значительным негативным последствиям, как для экономического развития, так и для духовной составляющей восточнославянских народов.

Проаналізовано сучасні теоретичні та методологічні основи проблеми національної самосвідомості. Розглянуто механізми та основні принципи дослідження проявів національної самосвідомості. Значну увагу приділено структурі національної самосвідомості особистості та шляхам її формування. Висвітлено питання розробки та використання методик дослідження національної самосвідомості.

Приведён анализ современных теоретических и методологических основ проблемы национального самосознания. Рассмотрены механизмы и основные принципы исследования проявлений национального самосознания. Значительное внимание уделено структуре национального самосознания личности и путям её формирования. Освещены вопросы разработки и использования методик исследования национального самосознания.

Наведено історико-філософський аналіз феномену європейського нігілізму. Простежено метаморфози європейського нігілізму в історії світової філософської та української думки. Висвітлено проблеми амбівалентності нігілізму, його позитивні аспекти.

Сделан историко-философский анализ феномена европейского нигилизма. Прослежены метаморфозы европейского нигилизма в истории мировой и украинской философской мысли. Освещены проблемы амбивалентности нигилизма, его положительные аспекты.

Розглянуто феномен духовності суспільства, а також особливості його генези та формування. Висвітлено теоретико-методологічні проблеми формування нового образу державно-патріотичної ідеології, який є підставою логіко-змістової інтерпретації великих духовних систем. Розкрито зміст і суть діагностичного методу як конкретного методологічного засобу аналізу стану даних систем.

Рассмотрены феномен духовности общества, а также особенности его генезиса и формирования. Освещены теоретико-методологические проблемы формирования нового образа государственно-патриотической идеологии, являющегося основой логико-содержательной интерпретации больших духовных систем. Раскрыты содержание и сущность диагностического метода как конкретно-методологического средства анализа состояния данных систем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*622.221

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены антропологические измерения средневековой философии в контексте парадигмальных перемен современного мировоззрения, проблемы современной молодежи в контексте поисков новых ценностных ориентаций в ХХІ ст. Раскрыты метафизические истоки социокультурной динамики. Проанализированы гуманистические ценности эпохи Ренессанса как главные ориентиры мировоззрения Леонардо да Винчи, учение И.Канта как "незавершенный проект модерна" в философской рефлексии немецкого философа Юргена Хабермаса. Рассмотрены вопросы герменевтического изучения беллетристики как средства формирования ценностных ориентиров студенчества. Изложены психологические аспекты формирования творческой личности ХХІ в., описаны особенности процесса диагностирования уровня дезадаптации младших школьников.

Висвітлено проблеми розбудови громадянського суспільства (ГС) в Україні за умов глобалізації. Розглянуто ГС як волю й уявлення, публічність як фундаментальну категорію ГС, суспільні цінності як регулятор трансформації соціального простору в українському та західному глобальному аспектах, громадянськість як спосіб суспільної консолідації. Розкрито засади ГС в українському контексті. Показано роль освіти та правосвідомості у ГС. Проведено порівняльний аналіз практик референдумів в Україні та Білорусі.

Освещены проблемы строительства гражданского общества (ГО) в Украине в условиях глобализации. Рассмотрены ГО как воля и представление, публичность как фундаментальная категория ГО, общественные ценности как регулятор трансформации социального пространства в украинском и западном глобальном аспектах, гражданственность как способ общественной консолидации. Раскрыты основы ГО в украинском контексте. Показана роль образования и правосознания в ГО. Проведен сравнительный анализ практик референдумов в Украине и Беларуси.

Розглянуто теорію соціального опосередкування як різновид філософської позиції "постмарксизму" у методологічному аспекті, дискурсивну етику як суспільну етику відповідальності, філософське осмислення ціннісних трансформацій в українському суспільстві як важливого чинника подій, пов'язаних з Помаранчевою революцією та подальшим розгортанням демократизації українського суспільства. Наведено концептуальні моделі еліотології.

Рассмотрены теория социального опосредствования как разновидность философской позиции "постмарксизма" в методологическом аспекте, дискурсивная этика как общественная этика ответственности, философское осмысление ценностных трансформаций в украинском обществе как важный фактор событий, связанных с оранжевой революцией и дальнейшим разворачиванием демократизации украинского общества. Приведены концептуальные модели элиотологии.

Розглянуто проблему аналізу ідеології як еволюційного соціокультурного феномену, виявлення її змістової сторони, аж до звернення до її архетипу. Проаналізоввано найбільш відомі способи реконструкції архетипу ідеології та виявлено головну якість ідеології - надавати сенс людському існуванню в суспільстві шляхом формування цілей соціально-перетворювальної або ж соціально-зберігальної діяльності.

Розглянуто анархію як соціокультурний феномен з позицій аксіології. Анархію як певний стан суспільства, в якому цілком відсутня або ослаблена центральна державна рада, вперше розглянуто з точки зору системи її сенсожиттєвих орієнтирів, верхівкою ієрархії якої є Свобода. Здійснено систематизацію анархічних цінностей на підставі творів теоретиків анархізму класичного періоду, зроблено аналіз змісту основних складників суспільного ідеалу анархізму. Встановлено, що навіть за умов існування ряду суперечностей та невідповідностей, анархія не стає абсолютною утопією: ці суперечності стимулюють розвиток анархічних ідей. Цей факт є важливим у зв'язку з тим, що аналіз функціонування сучасних розвинутих західних суспільств показує - в ряді країн реалізувався так званий "оксамитовий" варіант анархії (анархічні тенденції можна простежити і в пострадянських суспільствах). Рішення сучасної футурології частково збігаються з рішеннями анархістів, а це означає, що анархізм класичного періоду - тенденція поступового ослаблення втручання держави в соціальне життя.

Визначено методологічні засади соціально-філософського аналізу мусульманського світогляду в аспекті повсякденного буття особистості. Проаналізовано наукові дослідження феномену арабо-мусульманського світогляду особистості у суспільствознавчій думці. З'ясовано основні поняття, що характеризують мусульманський світогляд особистості в арабському суспільстві та процес його генези. Вивчено зміст, цінності, особливості світогляду мусульманина як передумови реалізації ним особистісного проекту життя, висвітлено межі його світоглядної свободи. З'ясовано чинники формування світогляду особистості мусульманина у сучасному арабському світі. Виявлено тенденції розвитку його світоглядної парадигми у контексті соціально-культурних змін у сучасному арабському світі.

Досліджено взаємозв'язки оптимізму та песимізму як закономірності формування соціальної перспективи. Розкрито етапи понятійного розвитку даних дефініцій, рівень соціально-філософських категорій, біологічні передумови та соціальні умови виникнення розвитку взаємозв'язку оптимізму та песимізму у піднесенні міри життя як центру оцінно-вольового зрізу світогляду. Розглянуто типологію дослідженого взаємозв'язку залежно від системи цінностей і волі суб'єкта. Установлено, що взаємозв'язок оптимізму та песимізму є принципом формування соціальної перспективи. Визначено суть, системність змістових і композиційних характеристик соціальної перспективи, діалектичний зв'язок історичного та перспективного, механізми оптимізації та деформації соціальної перспективи, інтеграцію соціального капіталу розвитку життя й опору її руйнації як основні фактори, а підвищення якості життя - як критерії оптимістичної перспективи розвитку України.

Розкрито механізм породження внутрішньофірмової ідеології, її генезис у структурі соціального організму виробничого типу. Проаналізовано природу, сутність і зміст, а також основні функції внутрішньофірмової ідеології, як сукупності духовних процесів, зумовлених життєдіяльністю формальної організації. Вивчено умови та чинники функціонування внутрішньофірмової ідеології, механізм її впливу на економічну поведінку працівника фірми. Розроблено технологію проектування та класифіковано можливі зміни даної ідеології за умов ринкової моделі розвитку суспільства.

Досліджено соціально-філософські проблеми становлення, функціонування та механізму регулювання розвитку духовного потенціалу Збройних сил (ЗС) України, а також специфіку процесу логіко-змістової інтеграції його елементів на основі ідеології розвитку сучасного українського суспільства. Обгрунтовано механізм взаємодії елементів системи формування духовного потенціалу ЗС та об'єктивну необхідність посилення регулятивно-творчої ролі ідеології розвитку сучасного українського суспільства. Розкрито її суть, визначено структуру та обгрунтовано новий взірець і соціальну роль як інтегруючої та консолідуючої системи духовних цінностей й чинника логіко-змістової інтеграції національних інтересів України. Розвинуто концептуальні підходи та сформульовано рекомендації щодо вдосконалення регулювання системи формування духовного потенціалу як складного комплексного процесу взаємодії організації та самоорганізації.

Здійснено соціально-філософський аналіз особливостей формування естетичної свідомості студентської молоді в період глобалізації й інформаційної революції. Визначено місце та роль естетичного серед духовних пріоритетів молоді. Доведено, що естетична свідомість є могутнім чинником ціннісних орієнтацій людей, їх спілкування та практичної діяльності, що реалізується за принципами краси, гармонії, досконалості. Руйнація або обмеження естетичного спотворює образ життєвого світу людини, але й руйнує її внутрішню духовну сутність, а згортання, зміцнення естетичного як елемента свідомості людини спонукає її до творчості в усіх сферах суспільної практичної діяльності, обумовлює життєдіяльність за законами краси. Проаналізовано чинники руйнівного впливу на духовний світ молоді, обгрунтовано можливості, напрями та заходи організаційно-управлінського та виховного процесів збереження та зростання в духовному світі студентської молоді дійсних естетичних цінностей. Особливу увагу приділено аналізу методів, засобів, технологій залучення студентів до активної участі в мистецько-творчому житті суспільства, активізації форм їх естетичної самодіяльності.

Визначено, що свідомість представників етнічних груп Придунав'я характеризується актуалізацією - "осучасненням" передусім тих сенсів минулого, що виправдовують етнічні процеси сучасного буття. Відзначено, що передумовою формування національної визначеності особистості є вироблення нею національної самосвідомості, а на підставі філософського аналізу історичних і сучасних джерел встановлено якісний рівень збереження етнокультури придунайських етносів. Введено до наукового обігу систематизовані дані щодо перебігу сучасних етнокультурних процесів у Придунав'ї та їх вплив на суспільну свідомість, прогнозовано можливі шляхи розвитку міжетичної взаємодії в регіоні та наголошено на важливості зваженої загальнодержавної політики щодо національних меншин, створення для них умов проживання, близьких до тих, що властиві для їх материнського етносу. Поглиблено експлікацію свідомості поліетнічного соціуму через розгляд етнокультурного, що надало можливість конкретизувати найбільш значимі сутнісні ознаки етносвідомості за умов поліетнічного соціуму Придунав'я, з'ясовано поняття етнокультури на основі широкої емпіричної та теоретичної бази. Здійснено тлумачення етнічних процесів та розкриття функціонування етнокультур поліетнічного соціуму через об'єктивну діалектику загального й особливого. Зауважено, що на рівень трансформації народної культури етнічних спільнот даного регіону впливає екстравертна чи інтравертна спрямованість етнокультури кожного етносу, що зумовлюється походженням етносу, мовною близькістю з сусідами, схожістю побуту, рівнем розвитку етнічної свідомості та характером вияву етноцентричних тенденцій у бутті людей.