Розкрито значення ключових ідей естетики І.Канта - продуктивної уяви, здатності судження, принципу доцільності - у філософській системі німецького мислителя та сучасній теоретичній думці. На основі опрацювання теоретичної спадщини І.Канта визначено новий вектор розвитку класичної теорії на базі її поєднання з актуальними розробками сучасної естетики, психології та філософії. Обгрунтовано можливість використання деяких положень естетичної теорії І.Канта як методологічної бази аналізу історично варіативних форм мистецтва та естетичної діяльності індивіда в цілому. Зокрема, художню форму твору визначено як змістовий концентрат, естетично значимий в історичному розвитку суспільства.

Проаналізовано естетичну теорію І. Канта в контексті дослідження сутності та функцій продуктивної уяви. Визначено її місце в процесах наукового пізнання та художньої творчості, простежено взаємозв'язок уяви з чуттєвою, розсудковою та розумовою діяльністю людини.

Розглянуто деякі положення естетичних поглядів І. Канта. Проаналізовано його розуміння здатності судження, почуття задоволення естетичного сприйняття, краси, естетичної діяльності, зроблено акцент на дослідженні судження смаку та типології почуттів людини. Зроблено висновки досліджень у контексті означеної проблематики, до яких можна віднести аналіз художньої творчості людини та з’ясування функцій мистецтва у суспільстві.