Осмислено художнє осягнення реалій суспільного життя, в якому визначальна роль належить суб'єктивності поета чи письменника. Проаналізовано творчий акт, в якому задіяно свідомі та підсвідомі, раціональні та ірраціональні, почуттєві та розумові властивості митця слова, що в результаті породжує таке духовне явище, як художній твір. Зроблено спробу дослідити джерела та чинники процесу художнього осмислення соціально-культурних реалій.

Розглянуто питання категорійно-понятійного апарату, філософії мистецтва, проблеми художньої творчості та обдарованості, створення та сприйняття художнього образу на прикладах філософсько-естетичних учень А.Шопенгауера, Р.Вагнера, Ф.Ніцше. Особливу увагу приділено музичному виду мистецтва, яке відігравало значну роль та займало важливе місце в світоглядних концепціях представників ірраціоналістичної естетики XIX ст.

На підставі останніх досягнень сучасних вчених (представників гуманітарних, природничих наук), а також релігійних, духовно-езотеричних філософських джерел розглянуто феномен інтуїції як форму духовного пізнання та самопізнання, професійної самореалізації. Описано психічні механізми інтуїтивного процесу, розкрито умови розвитку інтуїтивних можливостей особистості.

На основе последних достижений современных ученых (представителей гуманитарных, естественных наук), а также религиозных, духовно-эзотерических философских источников рассмотрен феномен интуиции как форма духовного познания и самопознания, профессиональной самореализации. Описаны психические механизмы интуитивного процесса, раскрыты условия интуитивных возможностей личности.

Проаналізовано художню творчість як чинник формування видової специфіки мистецтва. Розглянуто широке коло проблем художньої творчості на підгрунті дослідження творчих біографій видатних митців минулого та сучасності: Леонардо да Вінчі, У.Шекспіра, Т.Шевченка, Е.Золя, О.Довженка, Л.Вісконті та ін.

Зазначено, що історія портрета - це діапазон взаємин ідеального та природного. Взаємовідносини портрета та маски припускають зміну у свідомості художника ставлення до життя і смерті, тимчасового і вічного. З цим безпосередньо пов'язаний прояв "Я" художника в дзеркалі його творчості.

Отмечено, что история портрета - это диапазон взаимоотношения идеального и природного. Взаимоотношение портрета и маски предполагает изменение в сознании художника отношения к жизни и смерти, временного и вечного. С этим непосредственно связано проявление "Я" художника в зеркале его творчества.

History of portrait is a range of the relation between ideal and natural. The interrelation of portrait and mask suggests the change of an artist's opinion about life and death, temporal and eternal. The manifestation of the artist's "ego" in the mirror of his creative work is directly connected with it.

Висвітлено генезу поняття творчості в контексті розвитку українського мистецтва першої половини ХІХ ст., зокрема, рецепцію цього поняття тогочасним мистецьким середовищем Львова.

Выявлен генезис понятия творчества в контексте развития украинского искусства первой половины ХІХ ст., в особенности рецепция этого понятия художественной средой Львова того времени. На основе материалов печати, рецензий и каталогов были выявлены признаки нового понимания художником творческого процесса, изменение общественного статуса художника, противоречивые взаимоотношения между художником и заказчиком произведений искусства.

The article throws some new light upon the origin of concept of creatitivity in the context of development ucrainian art at the first half XIX c.; particular attention is bein paid to reception of this concepte by then-a-day Lviv artistic surroundings.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю812.291 + Щ373(4РОС)6-8

Рубрики:

Об'єктивне і суб'єктивне в художній творчості

Історія киномистецтва

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено естетико-культурологічний аналіз стимулів творчості. Виявлено новий підхід до розуміння творчої особистості. Показано значущість естетичних чинників детермінації творчого процесу. Розкрито потенціал художньо-образного та художньо-проективного мислення у культуротворчому сенсі.

Проведен эстетико-культурологический анализ стимулов творчества. Выявлен новый подход к пониманию творческой личности. Показана значимость эстетических факторов детерминации творческого процесса. Раскрыт потенциал художественно-образного и художественно-проекционного мышления в культуротворческом смысле.

Досліджено естетичну змістовність категорії "міф" у сучасній українській образотворчості. Розкрито можливості поняття міфу як посткласичного теоретичного засобу дослідження мистецтва, окреслено генетичні засади художньо-міфологічної свідомості й типологічні ознаки неоміфологізму в українському мистецтві за змістовою ознакою та на засадах міжсистемного буття символу. Досліджено поетику міфу у мистецтві (архетипу, точки зору, мовних кодів, відчуження, карнавалізації, притчі). Визначено роль неоміфологізму у сучасному українському художньому процесі як антиредукційного символотвірного механізму, засобу протистояння крайнощам культурних формалізацій.

Реконструйовано теоретичну картину психологічного та соціального аспектів ідентифікації. З'ясовано недостатність опрацювання естетичного та мистецтвознавчого аспектів ідентифікації. Виявлено естетико-психологічний потенціал ідентифікації, який сприяє визначенню можливостей психоаналітичного методу З.Фрейда та "глибинної психології" К.-Г.Юнга. На основі концепції даної орієнтації використано сферу позасвідомого та специфічні прояви взаємодії свідомості та позасвідомого, зокрема: "витіснення", "перенесення", "контрперенесення", "компенсація". Розглянуто ідентифікацію у контексті суміжних понять і на підгрунті значного літературознавчого матеріалу - аналізу творчого процесу, мотивів і стимулів у творчості Т.Шевченка, Ф.Достоєвського, М.Гоголя, І.Тургенєва, Л.Толстого, М.Булгакова, В.Набокова, Х.Л.Борхеса та ін.

  Скачати повний текст

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті ірраціоналістичної філософії XIX ст.З метою визначення ірраціоналізму, як відповідь на кризу традиційної раціоналістичної філософії, виокремлено естетичні погляди А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, аргументовано погляд на музику як вид мистецтва, здатний виконати функцію метамистецтва. Наведено концепцію, підсилену зверненням до творчої спадщини Ріхарда Вагнера. Видатний німецький композитор, захоплюючись ідеями А.Шопенгауера, водночас, мав значний вплив на формування естетико-мистецтвознавчої позиції Ф.Ніцше. Використовуючи логіку теоретичної спадкоємності "Шопенгауер - Вагнер - Ніцше", розкрито значення таких естетичних проблем, як художня обдарованість, геніальність, міфологічне мислення, створення та сприймання художнього образу. Органічно поєднано теоретичний аналіз із розглядом практики розвитку музичного (оперного) мистецтва.

Здійснено комплексний, філософсько-естетичний аналіз художнього мислення як індивідуально-інтелектуального та соціокультурного явища. Досліджено генезис наукових уявлень про нього, здійснено типологізацію за видово-родовими ознаками. Розглянуто чинники його детермінації, пізнавальні та творчі можливості. Визначено статус поняття "художнє мислення" у сучасній науці. Розглянуто художнє мислення інакологічною інформаційно-пізнавальною стратегією, зумовленою у витоках грунтування на естетичних чинниках, яка породжує пізнавально-творчі та культурно-значущі новації.

Дисертацію присвячено виявленню специфіки естетичної природи інтерсуб'єктивності та розкриттю історичної динаміки її становлення як засобу подолання обмеженості "філософії суб'єкта" у новоєвропейській філософії від Р.Декарта до К.Маркса, а також проаналізовано сутність "комунікативного повороту" в сучасній європейській філософії. Виявлено естетичний потенціал інтерсуб'єктивності шляхом аплікації концепції "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм (В.Хьосле) в історії філософії до історії естетичної теорії. Ця аплікація є продуктивною, оскільки дозволяє розкрити нові принципи класифікації естетичних теорій XUIII - XX ст. Проведено ретельний аналіз естетичної площини "суб'єктивної" та "інтерсуб'єктивної" парадигм, наведено їх принципові характеристики, на прикладі конкретних концепцій (психоаналітичної та аналітико-психологічної) розкрито їх історичне значення. Особливу увагу приділено аналізу інтерсуб'єктивних детермінант процесів художньої творчості та сприйняття художнього твору, який проведено шляхом застосування великого обсягу фактичного матеріалу та прикладів.

Розглянуто іміджмейкерство як феномен масової культури, розкрито його сутність, поліфункціональність та особливості у галузі соціальної та загальної психології, політології, маркетингу. Визначено, що в комунікативних схемах, на яких грунтується сучасна культура, естетична виразність форми зорієнтовує їх зміст на привабливість споживання інформаційної складової, яку містить сучасне товарне виробництво. Доведено, що естетичне виконує функцію замінника справжнього культурного спілкування, фактично імітує його. Проаналізовано особливості імідж-образу як різновиду художньої творчості. Розкрито специфіку іміджмейкерської естетики в інформаційно-комунікативних технологіях ХХ ст., принципи створення та стильові особливості імідж-образу.

Рассмотрено философско-эстетическое, литературно-критическое и художественное наследие культуры Серебряного века в контексте одной из основополагающих проблем философии и эстетики - взаимодействия искусства и жизни. Освещены взгляды на данную проблему В. Соловьева. Проанализированы онтологические и экзистенциальные аспекты трагичности искусства.

Розглянуто актуальні тенденції естетичної думки XX ст., пов'язані з пошуками методології для пояснення нових тенденцій в художньому просторі за збереження теоретичних напрацювань минулих поколінь. Вибір в якості об'єкту дослідження теорії інтертекстуальності обгрунтовано рядом причин: семіотизацією філософської проблематики XX ст., поширення інтертекстуальності в якості мистецького прийому, методологічна гнучкість даної теорії. Завдяки виявленню історичної варіативності та методологічної плюралістичності теорії інтертекстуальності аргументується її відповідність вимогам постнекласичної естетики та науки.

Проаналізовано явище інтуїції, спираючися на естетико-антропологічні й естетико-гносеологічні позиції. Виявлено нові зрізи природи інтуїтивного мислення як різновиду мислення образного типу. Висвітлено значущість естетичних чинників для інтуїтивної особистості, розкрито можливості інтуїтивного рішення в евристичному та культурозначущому сенсі.

Проанализировано явление интуиции, опираясь на эстетико-антропологические и эстетико-гносеологические позиции. Найдены новые срезы природы интуитивного мышления как разновидности мышления образного типа. Очерчена значительность эстетических факторов для интуитивной личности, раскрыты возможности интуитивного решения в эвристическом и культурозначимом смысле.

Розглянуто проблеми некласичної естетики, мистецтва авангарду та постмодернізму. Висвітлено культурно-антропологічні й естетичні аспекти художньої творчості, культурологічні ідеї некласичної естетики, особливості впливу естетики та мистецтва на освіту та виховання в добу Постмодерну. Проведено аналіз докторських дисертацій з проблем некласичної естетики та мистецтвознавства, підготовлених і захищених в Україні на початку XXI ст. Запропоновано авторську програму курсу з філософії сучасного мистецтва.

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.