Розкрито тему формоутворення в сучасній українській музиці, зокрема, в творчості композиторів Харкова С.Пілютикова та Ю.Алжнєва. На основі порівняльного аналізу різних стильових композицій визначено загальні закономірності варіантної форми як композиційного цілого: саморух заданої звукової ідеї, первісне інтонаційно-конструктивне утворення; взаємна функціональна рівність варіантів; інтонаційне та структурне проростання, що грунтується на функціональній подібності: від ядра (теми) до цілого (частина, цикл); принципова відкритість до якісного оновлення первісної ідеї, до взаємодії з іншими принципами тематичного розвитку та множинність її вирішень; принципова відсутність обмежень паретворення; зниження чіткої межі структурованості і розвитку форми, за якої межа між експозиційним і розвиваючим викладенням виявляється умовною; розширення семантичних та драматургічних функцій, перехід із однієї функції до іншої.

Висвітлені сутність поняття "досвід музично-виконавської діяльності", його структура, рівні сформованості у студентів музичних спеціалізацій вузів культури, а також викладений перебіг експериментально-дослідної роботи по вивченню стану формування даного досвіду у студентів вузів культури різних регіонів України. Аналіз результатів діагностичного експерименту дозволив автору констатувати відсутність цілеспрямованого формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури. Запропонована оптимальна система формування досвіду музично-виконавської діяльності і методика її реалізації у навчальному процесі дисципліни "Спеціальний інструмент" вузу культури.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(2=1Ук) я44 + Щ313(4УКР)6-81 Людкевич С. + Щ312(4УКР) + Щ310,0 + Щ313(4УКР331)-69

Рубрики:

Історія музики

Музична фольклористика

Теорія музики (теоретичне музикозновство)

Шифр НБУВ: В343217 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирована сущность опыта эмоционально-эстетического переживания в системе профессиональной подготовки музыкантов-исполнителей. Раскрыты пути его обогащения, расширения с позиции индивидуализированного педагогического действия опосредованного характера.

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Розглянуто стилістику монодіалогу в камерній симфонії 1990-х рр., особливості жанру камерної симфонії в сучасній українській музиці, українське партесне багатоголосся як перехід від модальної до функціональної гармонії. Проаналізовано суспільні функції музики, принципи художньо-стильової еволюції, зв'язки мистецтва готики і схоластики. Особливу увагу приділено теорії музики та проблемам музичного виконавства.

Предлагаемые в данном сборнике научно-методические статьи отражают широкое назначение культурологического подхода в музыкознании и разнообразие вопросов о семантике в музыке.

Підкреслено, що сучасна музична педагогіка не має наукового обгрунтування поняття "досвід музично-виконавської діяльності", його структури, засобів формування тощо. Відсутність теоретичних знань негативно впливає на якість практичного освоєння студентами досвіду музично-виконавської діяльності, а звідси і на якість підготовки фахівців даного напрямку. Тому автор намагався розробити оптимальну систему формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури і мистецтв, а також представити методики її реалізації у навчальному процесі дисципліни "Спеціальний інструмент" вузу культури, які передбачають формування у студентів необхідних знань, умінь та навичок.

Розглянуто загальні теоретичні положення про музику як вид мистецтва. Найбільша увага приділена питанням функції музики в житті людини та суспільства. Дається визначення категорій художнього образу, художньої форми, розглядається питання про можливість та доцільність аналізу музичної форми з метою розкриття образного змісту музики. Представлена інформація про музичні інструменти. До огляду типів інструментів входять дані про електронні музичні інструменти, які набули останнім часом великого практичного поширення. Розкривається можливість використання в аналізі музичної форми категорій граматики, лексики, синтаксису. Лінгвістичні категорії та положення відкривають можливість включити принципи інтонаційно-мовного аналізу музики в єдиний логічний план викладу відомостей про музичну форму. Проведено дослідження музичної фактури - наступного, більш високого рівня побудови музичної форми. Фактура розглядається як система, що має своїми основними компонентами мелодичні лінії або гармонічні елементи (тони, співзвуччя, сонори), або ті й другі в їх поєднанні. Висвітлюються універсальні властивості та сторони композиції. Пояснюються її логіка, складові елементи, принципи формоутворення. Запропоновані визначення категорій музичного стилю та жанру, відомості про їх походження, взаємодію, систематику. Окреслюються орієнтири стильового та жанрового аналізу музичних творів.

Висвітлено питання культурологічного обгрунтування виконавського мистецтва, семантику музичного твору і проблеми інтерпретації, теорію і практику виконавства на окремих музичних інструментах (баяні, акордеоні, духових інструментах). Проаналізовано музичне виконавство України на рубежі ХХ та ХХІ ст., зокрема, узагальнено існуючі тенденції та теоретично розроблено проблематику передбачуваних напрямків подальшого розвитку українського національного музичного виконавства. Наведено результати досліджень у галузі конкретних фахових методик щодо специфіки звуковимовлення в контексті вимог світового сучасного мистецтва і творчості до виражальних можливостей музичного інструментарію.

Висвітлено актуальні напрямки виконавського мистецтва на рубежі ХХ та ХХІ ст., зокрема, хорового та диригентського. Розглянуто питання походження національного духового інструментарію в контексті музичної україністики. Проаналізовано інтерпретаційні аспекти музично-виконавського мистецтва (у т.ч. на академічних народних інструментах), сучасні проблеми музичної педагогіки.

Висвітлено різнобічні грані духовного перетворення сучасного буття у його протиріччях, філософські проблеми музикознавства в онтологічному й аналітичному аспектах. Проаналізовано драматичні та трагічні долі видатних одеських музикантів, композиторів, педагогів, а також питання історичного становлення музичних стилів, жанрів, стильових і фактурних понять. Наведено відомості про інструментарій, літературні та нотні джерела, склад інструментальних і хорових колективів, артикуляцію, динаміку, звуковедення. Охарактеризовано вітчизняні (у т.ч. російські) виконавські та педагогічні школи, серед яких - школа Г.Нейгауза, Т.Кравченко, Одеська вокальна школа, віолончельна школа у Києві.

Досліджено основні історико-теоретичні засади, на яких грунтувався процес музично-естетичного виховання в Україні у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано соціально-економічні процеси, які впливали на стан освіти і музично-естетичного виховання українського народу у зазначений період. Висвітлено діяльність видатних українських громадських діячів, митців, а також громадських та музичних товариств, аматорських організацій, закладів освіти та мистецтва та визначено їх роль у розвитку теорії й практики музично-естетичного виховання.

Рассмотрена суть музыки, ее действительного генезиса в контексте антропологического принципа. Проанализированы проблемы определения предельных понятийно-логических оппозиций исследования, установления границ музыкального, уяснения сущности феномена музыкальной конструктивности, а также определения сущностно-атрибутивных свойств времени музыкальной культуры в контексте процедуры смыслообразования. Особое внимание уделено проблемам установления ценностных характеристик музыкального смысла, границам понимания музыкального в горизонте культуры, музыкальному стилю на "фоне" культурно-исторических парадигм.

Охоплюється коло тем, пов'язаних з елементами музичної мови, та їх взаємодія на основі ритму, ладу, мелодії та форми.

Висвітлено музичну фонетику, нотну графіку, музичну морфологію та музичні форми. Наведено численні влучні визначення складних музичних явищ у науково обгрунтованій термінології. Розкрито головні елементи музичного мистецтва. Запропоновано музичні ілюстрації до теоретичних положень у широкому географічному, історичному та стилістичному діапазонах. Наведено значну кількість зразків народної та професійної української музики поряд із зразками європейської музики в цілому.

Висвітлено передумови виникнення та історію освоєння кольору на телебаченні, особливості функціонування кольору в телевізійних творах, специфічні основи техніки кольоротворення, виражальні можливості та внутрішньовидову специфіку художньо-образного застосування кольору в телепрограмах і відеофільмах. Проаналізовано поєднання кольору з музикою, простежено історію виникнення та спроби ствердження як самостійного мистецтва кольоро- та світломузичних творів, а також шумоколірні зв'язки.

Досліджено національну музичну мову як феномен історії музики та семіотичну систему, а також у дискурсі постмодернізму. Висвітлено музичну мову Миколи Лисенка як визначальний етап національного семіотичного процесу. Розглянуто українську церковну музику та процес становлення національної музичної мови, проаналізовано особливості її розвитку в першій третині ХХ ст. Охарактеризовано галицьку композиторську школу в контексті становлення національної музичної мови. Вивчено національний музичний семіоз за умов стратифікації мовно-стильового процесу.

Обгрунтовано адекватність феноменологічного способу філософування змістовим і методологічним критеріям дослідження якісної своєрідності музичного мистецтва в його специфічному бутті, досліджено існуючі концепції та запропоновано власну інтерпретацію феноменологічних засад музичного мислення, сутності музичного твору, характеру його переживання та розуміння.

Розглянуто питання функціонування виконавської та педагогічної школи, їх роль і значення в збереженні музичних традицій.