Розглянуто історію створення ортодоксальних і неортодоксальних течій психоаналізу, висвітлено особливості розвитку психоаналізу в Україні. Подано інформацію про таких відомих вчених в даній сфері, як З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, Е. Фромм, Е. Еріксон, Ф. Кернберг, Г. Левальд. Увагу приділено логіці розвитку та модифікації психоаналізу від часів його заснування.

Рассмотрена история создания ортодоксальных и неортодоксальных течений психоанализа, освещены особенности развития психоанализа в Украине. Дана информация о таких известных ученых в данной сфере, З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорни, Э. Фромм, Э. Эриксон, Ф. Кернберг, Г. Левальд. Уделено внимание логике развития и модификации психоанализа со времен его основания.

Окреслено деякі синхронні паралельні явища ідеологічного, психоаналітичного та кінематографічного дискурсів доби між двома світовими війнами.

На підставі аналізу психоаналітичних знаків, що формують "психоаналітичний текст", символотворення у сфері несвідомого, процедур тлумачення та розуміння й застосування психоаналізом герменевтичної логіки запропоновано обгрунтування психоаналізу як особливого типу герменевтичної практики. Поєднання класичної гносеології з гносеологією гуманітарного знання розглянуто як основну особливість психоаналізу. Встановлено, що в практично-технологічному арсеналі психоаналіз є конкретно-науковою герменевтикою, а на рівні філософського узагальнення свідомого, несвідомого, проблем комунікації, інтеракції, логіки психоаналіз володіє характеристиками особливої філософської герменевтики, в якій є онтологічний, гносеологічний, феноменологічний рівні аналізу. Проведено філософсько-герменевтичну рефлексію відносно проблем розуміння та тлумачення в психоаналізі. Психоаналітичне розуміння репрезентує психоаналіз як герменевтичну практику з особливою герменевтичної логікою, яка організує психоаналітичне знання, формує механізми пошуку смислу та схему інтерпретативної діяльності. Психоаналітичну герменевтику виокремлено відносно інших герменевтик з визначенням її семіотичних, лінгвістичних, логіко-герменевтичних особливостей.

В аналітичній психології поняття Тінь розглянуто як приховані, неусвідомлені аспекти психологічної структури особистості та спільноти, їх негативний бік, те, чого вони зазвичай не воліють помічати, що відкидають. Це сума неприємних, недорозвинених якостей, що складає психологічний портрет людини або спільноти, портрет, у якому особистість, група чи суспільство не воліли б себе упізнати. Розглянуто проблему Тіні з точки зору управлінсько-самоуправлінської галузі науки.