Рассмотрены вопросы зарождения и развития традиции критического осмысления личности и учения влиятельного швейцарского психолога и психиатра К.Г.Юнга (1875 - 1961). Впервые в отечественной литературе обобщены и систематизированы результаты работы группы западных историков науки последней трети ХХ ст. (А.Элленбергера, П.Хоманса, Ф.Шаре, П.Бишопа, Р.Нолла), внесших весомый вклад в определение подлинного научного и социального статуса юнгианства.

Розглянуто питання теорії та практики застосування найбільш відомої у світі проективної методики Роршаха, призначеної для діагностики особистості. Описано правила роботи з даною методикою та інтерпретації одержаних даних. Акцентовано увагу на проблемах її валідності та надійності.

Рассмотрены вопросы теории и практики применения наиболее известной проективной методики Роршаха, предназначенной для диагностики личности. Освещены правила работы с данной методикой и интерпретации полученных данных. Акцентировано внимание на проблемах ее валидности и надежности.

Розглянуто особливості індивідуаційного процесу, в якому бере участь людина впродовж свого життя, виявляючи та стверджуючи творчі потенції. Виокремлено основні стадії індивідуації та методи, які використовуються під час дослідження та вивчення кожного окремого випадку індивідуації. Проаналізовано наслідки реалізації людської особи та її інтеграцію в міжлюдські стосунки, формування нових етичних засад, які створюють умови для нового рівня адаптації свідомості людини до вирішення життєвих труднощів.

Дисертація являє собою спробу побудови методологічної моделі взаємодії свідомості зі змістами колективного несвідомого та визначення на цій підставі напрямів її застосування до аналізу соціального буття людини. Досліджуючи феноменологічне розгортання архетипів в образних та символічних презентаціях свідомості, автор наголошує на соціальній значущості освоєння різноманітних виявів колективного несвідомого та окреслює перспективи еволюції особистості і суспільства.

Дослідження спрямовано на експлікування ідей К.Г.Юнга про психічний розвиток, особистісний ріст та їх інтегрування у сучасне вітчизняне знання про особистість, а також на здійснення практичного дослідження типології та структури особистості та динаміки процесу розвитку індивідуальності. Створено та перевірено на надійність та валідність методику "Юнгівської типології особистості", що сприяє здісненню діагностики функціонально-психологічного типу особистості на вибірках випробуваних із різними соціально-демографічними характеристиками. Розглянуто можливість використання юнгівської моделі структури та розвитку особистості як методолого-теоретичної основи для процесу сприяння особистісному росту у межах психологічного консультування.

Досліджено головні поняття, які використовуються для позначення специфічного процесу трансформації свідомості, найбільш важливих його моментів. З'ясовано ряд відмінних рис у розумінні особистості, способах використання результатів самоздійснения у подальшій життєдіяльності. Розкрито причини популярності вчення дзен-буддизму та перспективи міжкультурної взаємодії Заходу та Сходу. Продемонстровано ефективність використання окремо взятих методик аналітичної психології та буддизму, а також синтетичних форм психопрактик, які адаптовано трансперсональними психологами.

Поняття архетипу увів у науковий обіг швейцарський психолог К. Г. Юнг у першій половині 1940-х років. Більшість експертів архетипову тему сприймала тоді як містичну й надуману. Нині ж цим поняттям і його складною феноменологією оперують філософи, психологи, соціологи, психіатри, політологи тощо. Адже саме архетипи мають надкультурні і позачасові типології всезагального психічного, які в епоху глобалізації успішно працюють в усіх регіонах планети.

Рассмотрены палеопсихологические аспекты возникновения архетипа Ужасного младенца как темного полюса выделенного К. Г. Юнгом бинарного архетипа Божественного младенца.

Приведены результаты исследования, направленного на изучение возрастных особенностей проявления феномена психологической зависимости. Рассмотрены некоторые глубинные механизмы, лежащие в основе формирования различных видов психологической зависимости в парадигме юнгианской психологии.

Вперше в контексті аналітичної психології К. Г. Юнга надано системну характеристику психологічної залежності, яку представлено чинниками, що розкривають психологічну сутність феномена: неавтентичність особистості по відношенню до своєї Самості (неавтентичність фемінінності/маскулінності), функціонально-психологічний тип особистості. Розглянуто вплив функціонально-психологічного типу особистості на виникнення психологічної залежності, який полягає у тому, що особам, залежно від типу особистості, властива певна специфіка вираженості різних видів психологічної залежності. Доведено, що індивідуально-типологічним чинником виникнення психологічної залежності є перекручений тип особистості. Уточнено зміст поняття "психологічна, залежність" у парадигмі аналітичної психології К. Г. Юнга, а саме уявлення про зазначений феномен як внутрішню схильність особистості, що перешкоджає особистісному розвитку. Доповнено традиційні уявлення щодо автентичності/неавтентичності особистості по відношенню до своєї Самості у контексті впливу неавтентичності фемінінності/маскулінності особистості на виникнення психологічної залежності. Визначено роль гендерного аспекту (співвідношення маскулінності/фемінінності) у виникненні та вияві психологічної залежності. Доведено, що неавтентичність особистості по відношенню до своєї Самості (неавтентичність маскулінності/фемінінності) є психологічним чинником, який обумовлює виникнення психологічної залежності.