У 75 досліджуваних дорослих обох статей у точках С3 та С4 відводили пов'язані з подіями ЕЕГ-потенціали (ППП) в експериментальній ситуації з внутрішнім відліком заданих часових інтервалів, котрі обмежувалися випробуваним за допомогою натискань на кнопку. Експериментальна парадигма забезпечувала значний рівень невизначеності та вимагала підтримування високого рівня уваги. Точного значення обраного експериментатором часового інтервалу випробуваний заздалегідь не знав (повідомлялися лише його межі - 17 - 23 с). Інформацію про збіг або розбіжність відрахованого й заданого експериментатором значень часового інтервалу випробуваний отримував через візуальні сигнали зворотного зв'язку, що надходили через 2 с після закінчення відліку; у випадку збігу він мав зробити третє (стверджувальне) натискання на кнопку. Натисканням на кнопку передував потенціал готовності (ПГ); перед сигналом зворотного зв'язку розвивалась умовна негативна хвиля (УНХ), а після цього сигналу - потенціал Р300. Виявлено значущі позитивні кореляції між амплітудами ПГ та УНХ правої півкулі головного мозку й негативні - між ПГ і Р300 обох півкуль. Загалом для вказаних ППП була характерна висока індивідуальна варіабельність, яка в низці аспектів виявляла зв'язок з особистісними особливостями випробуваних, встановленими за даними психологічного тестування із застосуванням відповідних опитувань. Так, зокрема, за використаних експериментальних умов було показано негативні кореляції між амплітудою ПГ і показниками психотизму, амплітудою УНХ та емоційною стійкістю, а також екстравертивністю, амплітудою Р300 та домінантністю. Позитивні зв'язки виявлялися

між амплітудою УНХ і фактором autia (за опитуванням РЕН Айзенка та 16 PF Кеттела). Зроблено припущення про те, що зв'язки між рисами особистості та параметрами ППП базуються на природжених конституціональних особливостях нервової системи та нейрохімічних і структурних змінах мозку, зумовлених впливом прижиттєвого досвіду.

Описаны ключевые понятия дифференциальной психологии. Раскрыты теоретические подходы к объяснению причин и факторов, определяющих вариации человеческой психики, отображены современные представления об источниках индивидуальных и групповых различий. Рассмотрены основные параметры индивидуального варьирования, представлены наиболее известные типологии индивидуальности.

У студентів з різними індивідуально-типологічними властивостями нервової системи вивчали психологічну структуру особистості. Встановлено зв'язок між функціональною рухливістю, силою нервових процесів і окремими рисами особистості.

У студентов с различными индивидуально-типологическими свойствами нервной системы изучали психологическую структуру личности. Установлено наличие связи между функциональной подвижностью, силой нервных процессов и отдельными чертами личности.

The psychological structure of a personality was investigated at the students with the different individual-typological properties of nervous system. The availability of the connection between the functional mobility, the power of the nervous processes and definite qualities of a personality was established.

Розглянуто три складові частини вербальної поведінки автора наукового твору: ставлення до об'єкта дослідження, читача та колег - науковців, які вивчають той самий об'єкт. Доведено, зокрема, що коректна вербальна поведінка в архетипній парі автор - читач забезпечує комунікативну досконалість наукового твору. А це, в свою чергу, уможливлює виконання інших функцій твору. Психологічний портрет автора створено з використанням учення німецького психолога К. Леонгарда. Зроблено висновок про наявність у автора таких акцентуйованих рис, як гіпертимність та емотивність. Поєднані з інтровертністю, зазначені риси не виходять за межі норми,- це свідчить про психологічну врівноваженість автора.

Рассмотрены дискуссионные вопросы общей теории типологии. Освещена проблема типологического варьирования, проанализирована структура типа нервной системы (НС). Охарактеризованы некоторые методологические принципы дифференциальной психологии. Внимание уделено практическому изучению типологических вариативов, типологической специфике биоэлектрической активации центральной и вегетативной НС. Проанализированы типологические особенности условно-рефлекторной деятельности. Показаны типологические различия в гуморальной регуляции, определены типологические черты нервно-мышечной и некоторых других функциональных систем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч481.22 + Ю933-725.1

Рубрики:

Процес навчання, саморегуляція в галузі вищої освіти

Вища нервова діяльність як фізіологічна основа психіки (Психофізіологія)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено експериментальне дослідження, в якому доведено негативний вплив сформованої безпорадності в навчальній діяльності, яка зачіпає різноманітні сфери життєдіяльності: навчання, політику, спорт, професійну діяльність, стосунки в сім’ї тощо. Актуальність дослідження безпорадності полягає в тому, що вона має здатність маскуватися під інші психологічні стани (депресію, апатію); негативно впливає не лише на успішність навчальної діяльності, а й на особистісний розвиток, оскільки їй притаманний такий симптомокомплекс як редукція діяльнісного потенціалу, низька самокритичність, соціальна інфантильність, пасивність моральної сфери; а також знижує ймовірність соціальних та особистісних досягнень. Відмічено, що завчена безпорадність не є стійкою, а змінюється відповідно до вікових особливостей психічного розвитку людини. Підсумовано, що аналіз історії вивчення завченої безпорадності, причин її формування та проявів свідчить про необхідність діагностики цієї особистісної характеристики на початкових етапах розвитку з метою розробки програм корекції й профілактики тих негативних наслідків, які виявляються у поведінці, діяльності та взаємовідносинах особистості.

Проведено экспериментальное исследование, в котором доказано негативное влияние сложившейся беспомощности в учебной деятельности, которая затрагивает различные сферы жизнедеятельности: обучение, политику, спорт, профессиональную деятельность, отношения в семье и прочее.Актуальность исследования беспомощности состоит в том, что она обладает способностью маскироваться под другие психологические состояния (депрессию, апатию); негативно влияет на только на успешность учебной деятельности, но и на личностное развитие, поскольку ей присущ такой симптомокомплекс как редукция деятельностного потенциала, низкая самокритичность, социальная инфантильность, пассивность нравственной сферы; а также снижает вероятность социальных и личностных достижений. Отмечено, что заученная беспомощность не является устойчивой, а изменяется в соответствии с возрастными особенностями психического развития человека. Подытожено, что анализ истории изучения заученной беспомощности, причин его формирования и проявлений свидетельствует о необходимости диагностики этой личностной характеристики на начальных этапах развития с целью разработки программ коррекции и профилактики тех негативных последствий, которые проявляются в поведении, деятельности и взаимоотношениях личности.

An experimental study that demonstrated the negative impact of the prevailing helplessness in the educational activity, which affects different spheres of life: education, politics, sports, professional activities, family relationships, and more. The urgency of the study consists of helplessness in the fact that she has the ability to masquerade as other psychological states (depression, apathy), only a negative effect on the success of training activities, but also on personal development. It is proved that such a symptom of powerlessness inherent in the activity as a reduction of capacity, low self-criticism, social infantilism, the passivity of the moral sphere, and reduces the likelihood of social and personal achievements. It is noted that the learned helplessness is not stable, but varies according to the age characteristics of human mental development. Thus, the analysis of the history of studying memorized helplessness causes and manifestations of its formation demonstrates the need for diagnosis of personality characteristics in the initial stages of development in order to develop programs of prevention and correction of the negative consequences that are manifested in behavior, activities and relationships of the individual.

Вперше феномен психологічного здоров'я розглянуто як стабільну особистісну характеристику, що поєднує внутрішні резерви здорової особистості та зовнішні умови її розвитку. Досліджено компонентно-рівневу організацію психологічного здоров'я як інтегральний феномен, що містить ментальний, суб'єктний, індивідний рівні. Описано систему показників (самоактуалізація, психологічне благополуччя, життєстійкість, адаптивність і емоційне благополуччя особистості), що відображає їхню суть. Запропоновано науково обгрунтовану типологію психологічного здоров'я, засновану на принципі внутрішнього балансу його компонентів. Вивчено та описано психологічні характеристики типів, їх прояви в різних сферах життєдіяльності та якостях життя. Поглиблено уявлення про ресурси здорової та зрілої особистості, уточнено функціональні характеристики самоактуалізації, життєстійкості, благополуччя та адаптивності. Конкретизовано дані про статеві та вікові відмінності у виявах психологічного здоров'я. Поглиблено ідеї про механізми розвитку та саморозвитку особистості, збереження її цілісності й ефективності.