Розглянуто механізми перетворення змісту та форм відображення в психіці, свідомості та діяльності людини для створення передумов перетворень трансформації та природної чутливості у новоутворення - здібності до творчості. Висвітлено засади взаємозв'язку навчання та розвитку особистості. Наведено емпіричні методи вивчення розвитку особистості, зокрема, обстеження, анкетування, узагальнення незалежних характеристик, а також додаткові (тести здібностей, успішності), аналізу продуктів діяльності особистості. Розглянуто історію розвитку навчального експерименту. Вміщено схему задаток - здібність - механізм для оперативних перетворень зовнішніх впливів у психічні явища.

Рассмотрен механизм преобразования содержания и форм отображения в психике, сознании и деятельности человека для создания предпосылок преобразования трансформации и природной чувствительности в новообразовании - способности к творчеству. Освещены принципы взаимосвязи обучения и развития личности. Приведены эмпирические методы изучения развития личности, в частности, обследования, анкетирования, обобщения независимых характеристик, а также дополнительные (тесты способностей, успешности), анализа продуктов деятельности личности. Рассмотрена история развития учебноого эксперимента. Помещена схема задатки - способность - механизм для оперативных преобразований внешних влияний в психические явления.

Розглянуто проблеми розвитку здібностей і обдарованості. З використанням розроблених методик, зокрема, КАРУС, МВЦС (методики вивчення ціннісної свідомості), МВДЗ (методики вивчення динаміки здібностей), розкрито особливості взаємовпливу вікових, соціально-психологічних і суб'єктно-ціннісних чинників у розвитку творчо обдарованої особистості. Запропоновано системи тренінгів ціннісної підтримки розвитку здібностей і результати біографічних досліджень життєвого шляху обдарованих людей.

Рассмотрены проблемы развития способностей и одаренности личности. С использованием разработанных методик, в частности, КАРУС, МИЦС (методики изучения ценностного сознания), МИДС (методики изучения динамики способностей) раскрыты особенности взаимовлияния возрастных, социально-психологических и субъектно-ценностных факторов в развитии творчески одаренной личности. Предложены системы тренингов ценностной поддержки развития способностей и результаты биографических исследований жизненного пути одаренных людей.

Встановлено зв'язок проявів перфекціонізму та академічної обдарованості на підставі даних студентської вибірки. Показано, що академічно обдаровані студенти вирізняються функціональним перфекціонізмом, одночасно для них не є властивим дисфункціональний перфекціонізм. Встановлено, що для таких студентів є характерними самодостатність, прагнення до організованості, толерантність до помилок.

Установлена связь проявлений перфекционизма и академической одаренности на основе данных студенческой выборки. Показано, что академически одаренные студенты отличаются функциональным перфекционизмом, одновременно для них не является существенным дисфункциональный перфекционизм. Установлено, что академически одаренные студенты имеют такие черты характера, как самодостаточность, стремление к организованности, толерантность к ошибкам.

The article deals with the connection of displays of perfectionism and the academic endowments on the basis of the data of student's sample. It is shown, that academically gifted students differ functional perfectionizm, simultaneously for them is notinherent of disfunctional perfectionizm. It is established, that for academically gifted such character traits, as are inherent: self-sufficiency, aspiration to organization, tolerance to mistakes.

Досліджено проблему розвитку експресивних здібностей майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін у процесі професійної підготовки. З'ясовано сутність феномену "експресивні здібності майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін" та його структурні компоненти. Виокремлено й обгрунтовано критерії, показники та рівні розвитку експресивних здібностей майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін і методики їх діагностики. Окреслено та науково обгрунтовано сукупність педагогічних умов, що сприяють розвиткові експресивних здібностей майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін. Розроблено й апробовано експериментальну модель реалізації педагогічних умов розвитку експресивних здібностей майбутніх учителів суспільно-гуманітарних дисциплін та методичні рекомендації щодо її впровадження.

Розглянуто основні фактори розвитку інтелектуально-творчого потенціалу особистості. Доведено, що такий розвиток відбувається під впливом мікросфери та наслідування, а загальна обдарованість перетворюється в актуальну креативність. Проаналізовано вплив факторів середовища на розвиток інтелектуально-творчого потенціалу особистості.

Рассмотрены основные факторы развития интеллектуально-творческого потенциала личности. Освещены представления о том, что интеллектуально-творческое развитие происходит под влиянием микросреды и подражания, а общая одаренность преобразуется в актуальную креативность. Проанализировано влияние факторов среды на развитие интеллектуально-творческого потенциала личности.

The article describes main factors of development of a personality intellectual and creative potential. The authors defend their belief that intellectual and creative development takes place under influence of microenvironment and imitation, general talent transforms into actual creativity. The impact of environmental factors on the development of intellectual and creative potential of the individual is examined.

Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток сучасного суспільства об'єктивно вимагає розширення гуманітарних знань щодо цілісного й всебічного розвитку людини. Це вказує на необхідність вивчення особливостей розумового розвитку підростаючого покоління в системі національної освіти, яка здійснює психолого-педагогічне управління розвитком молодої людини. Постановка проблеми. Виходячи з то, що в процесі розвитку під впливом середовища у людини відбуваються зміни в залежності від характеру цього середовища, виникає методологічна проблема розробки типології різних видів освітніх просторів і середовищ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Середовище функціонування людини завжди суттєво позначається на її поведінці й активно впливає на інтелектуальний розвиток. Питанням організації креатитвного освітнього середовища присвячені роботи Дж. Гілфорда, Ковальчук В. У., Мажуль Л. М., Панова В. И., Полякової О. Б., Резвана О. О., Семенова І. М., Соловйової Н. В., Холодної М. О., Тихомирової Р. М., Толочек В. О., Шубіної І. В., Шумакової І. А. та ін. Постановка завдання. Аналіз філософсько-психологічної літератури та здійснення огляду основних наукових шкіл щодо їх поглядів на роль освітнього середовища у формуванні інтелектуальних здібностей. Виклад основного матеріалу. Освітній простір, у центрі якого знаходиться людина, розглядається як сукупність усіх зусиль, спрямованих на реалізацію мети освіти. Він являє собою одну зі сфер спільного простору життєдіяльності людини, що знаходиться в системі безперервної освіти. Головне завдання освіти - не формування людини за заданими зразками, а допомога в самореалізації, в розкритті та розвитку особистісного потенціалу, в прийнятті та освоєнні власної волі і відповідальності за життєві вибори, в розкритті й розвитку сутності людини, її позитивного потенціалу. Висновки: останнім часом інтенсивно розвивається організаційно-середовищний підхід до соціальних процесів, з поміжних різноманітних освітніх середовищ. Так, мегасередовищем є функціонуюча в країні система безперервної професійної освіти та інформаційні ресурси інтернету, макросередовищем - освітнє середовище профільного навчального закладу й навчальний процес у ньому. В якості мікросередовища виступають навчальні потоки й групи, предметні програми й курси, підручники та посібники, технології й стилі викладання. В останньому випадку мікро освітнє середовище конституюється в організаційно-концептуальному плані тієї науково-дослідної парадигми та реалізується в технологіях, які служать вихідним предметно-методичним базисом для організації навчального процесу.

Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток сучасного суспільства об'єктивно вимагає розширення гуманітарних знань щодо цілісного й всебічного розвитку людини. Це вказує на необхідність вивчення особливостей розумового розвитку підростаючого покоління в системі національної освіти, яка здійснює психолого-педагогічне управління розвитком молодої людини. Постановка проблеми. Виходячи з то, що в процесі розвитку під впливом середовища у людини відбуваються зміни в залежності від характеру цього середовища, виникає методологічна проблема розробки типології різних видів освітніх просторів і середовищ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Середовище функціонування людини завжди суттєво позначається на її поведінці й активно впливає на інтелектуальний розвиток. Питанням організації креатитвного освітнього середовища присвячені роботи Дж. Гілфорда, Ковальчук В. У., Мажуль Л. М., Панова В. И., Полякової О. Б., Резвана О. О., Семенова І. М., Соловйової Н. В., Холодної М. О., Тихомирової Р. М., Толочек В. О., Шубіної І. В., Шумакової І. А. та ін. Постановка завдання. Аналіз філософсько-психологічної літератури та здійснення огляду основних наукових шкіл щодо їх поглядів на роль освітнього середовища у формуванні інтелектуальних здібностей. Виклад основного матеріалу. Освітній простір, у центрі якого знаходиться людина, розглядається як сукупність усіх зусиль, спрямованих на реалізацію мети освіти. Він являє собою одну зі сфер спільного простору життєдіяльності людини, що знаходиться в системі безперервної освіти. Головне завдання освіти - не формування людини за заданими зразками, а допомога в самореалізації, в розкритті та розвитку особистісного потенціалу, в прийнятті та освоєнні власної волі і відповідальності за життєві вибори, в розкритті й розвитку сутності людини, її позитивного потенціалу. Висновки: останнім часом інтенсивно розвивається організаційно-середовищний підхід до соціальних процесів, з поміжних різноманітних освітніх середовищ. Так, мегасередовищем є функціонуюча в країні система безперервної професійної освіти та інформаційні ресурси інтернету, макросередовищем - освітнє середовище профільного навчального закладу й навчальний процес у ньому. В якості мікросередовища виступають навчальні потоки й групи, предметні програми й курси, підручники та посібники, технології й стилі викладання. В останньому випадку мікро освітнє середовище конституюється в організаційно-концептуальному плані тієї науково-дослідної парадигми та реалізується в технологіях, які служать вихідним предметно-методичним базисом для організації навчального процесу.