Протягом багатьох століть вчені намагались відповісти на питання походження альтруїзму, значення емпатії, співпереживання на конкретному етапі розвитку суспільства. Розкрито погляди на альтруїстичну спрямованість особистості як одну з головних, визначальних позицій у людському суспільстві.

Розкрито психологічну сутність схильності до переживання почуття провини, описано компонентний склад структурних аспектів даного феномену. Розглянуто провину-рису як складне, але цілісне явище, екзистенціальний вимір якого суттєво впливає на важливі характеристики особистості: задоволеність життям, адаптивність, самоставлення. Наведено відомості щодо генезису провини. Виділено та систематизовано основні функції провини - регулятивну, адаптивну, комунікативну, саморозуміння та самовдосконалення. Досліджено складові мотиваційної функції провини: "повернення до себе", "повернення до інших", "повернення до природи". Викладено відомості щодо комплексів діагностики формально-динамічних і якісних показників схильності до переживання почуття провини. Доведено їх надійність, валідність і висвітлено процедуру стандартизації. Показано взаємозв'язок структурних аспектів схильності до переживання почуття провини з певними параметрами емпатії, самоставлення, соціальної адаптивності, мотивації афіліації, рисами особистості (за Р.Кеттеллом). Досліджено психологічні характеристики осіб з певним сполученням якісних показників схильності до переживання почуття провини (одно- та багатокомпонентні типи).

Уперше теоретично обгрунтовано концептуальну модель становлення та розвитку професійного егоцентризму вчителя як виду його професійної центрації. Запропоновано новий підхід до диференціації понять "егоцентризм", "егоцентричність", "егоцентрованість" та класифікації індивідуально та соціально обумовлених форм егоцентризму особистості. Визначено та обгрунтовано особливості впливу професійної центрації на зміст цілісної Я-концепції фахівця. Уперше з'ясовано залежність між рівнем розвитку професійного егоцентризму вчителів та рівнем їх професійного згорання. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено можливість подолання даного егоцентризму.

На підставі аналізу відповідних літературних джерел (психологічних, філософських) вперше проведено теоретичне узагальнення особливостей альтруїстично-егоїстичної спрямованості особистості. Обгрунтовано недоцільність розгляду лише діаметрально протилежних позицій досліджуваної категорії. Виявлено існування таких її проміжних проявів, як альтруїстичний егоїзм та егоїстичний альтруїзм. Охарактеризовано цільову спрямованість особистості з різними позиціями, визначено переважання кожної з них на певних вікових етапах. Встановлено існування розбіжностей у їх проявах у чоловіків і жінок. Доведено, що з віком альтруїстично-егоїстична спрямованість може змінюватись, наближаючись навіть до діаметрально протилежного свого прояву.

Висвітлено культурологічні й аксіопсихологічні аспекти проблеми честі та гідності особистості, їх прояв і розвиток в учнівської молоді та дорослих. Наведено спроби визначення феноменів честі та гідності особистості, розуміння діалектики, аксіодинаміки, піднесення-врівноваження-приниження честі та гідності в континуумі діапазонів їх трансформації - від рівнів аксіоциду, аксіодепресії, аксіопаду, аксіонорми- через аксіоцентр до рівнів аксіонорми+, аксіосходу, аксіолерації й аксіокульмінації. Охарактеризовано кожний діапазон зміни честі та гідності особистості. Введено поняття аксіоінтераутопсихологічної діяльності особистості як суб'єкта зміни рівня честі та гідності іншої та власної особистості як об'єкта зазначеної діяльності. Запропоновано певні аксіопсихологічні засоби формування й утвердження честі та гідності учнів і педагогічних працівників. Розроблено духовно-креативний анкетінг з піднесення честі та гідності старшокласників через самоактуалізацію їх прагнення добра, краси й істини.

Приведены сведения о психогенетических, патофизиологических и морфофункциональных механизмах агрессивности на разных этапах онтогенеза человека. Особое внимание уделено результатам исследований по определению роли сенсорных систем и процессов нейродинамики в формировании агрессивности как генетически обусловленного свойства характера. Проанализированы особенности агрессивности в детском, подростковом и юношеском возрасте, роль государственных институтов в формировании агрессивного поведения молодежи.

Виявлено типи симптомокомплексу відповідальності, кожен з яких має специфічні характеристики, що відображають не парціальні особливості прояву особистості в тій або іншій сфері, а виступають як стійкі крос-ситуаційні утворення. Визначено особливості сімейної соціалізації кожного типу відповідальності. Розроблено методику діагностики типів відповідальності та наведено її психометричні характеристики. Встановлено варіанти структурної організації особистісного симптомокомплексу відповідальності - дефіцитарний та гармонійний. Розроблено програму психокорекції особистісного симптомокомплексу відповідальності та визначено її ефективність.

Досліджено взаємозв'язк альтруїзму й агресії. Проведено паралель між функціями цих двох форм соціальної поведінки, розглядає переходи між ними. Науковий ракурс статті дозволяє по-новому поглянути на альтруїзм і виявляє його двоїсту природу. Результатом праці є краще розуміння взаємозв'язку різних форм соціальної взаємодії, у межах якої альтруїзму й агресії відводиться центральна роль.

Розглянуто основні теоретичні підходи до проблеми формування соціально активної особистості. Подано визначення соціальної активності на основі філософських, соціологічних та психолого-педагогічних уявлень про сутність означеної особистісної якості.

Викладено особливості створення, застосування та результати перевірки психометричних параметрів методики дослідження смислової мотивації допомоги.

Наведено результати теоретико-емпіричного дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистостей з домінуванням когнітивної емпатії. Подано визначення поняття "емпатія". Проаналізовано показники емпатичної спрямованості. Доведено, що когнітивно-емпатитчний тип емпатії характеризується своєрідним поєднанням окремих рис особистості, а також показників, що входять у структуру емпатичної спрямованості, товариськості та психологічної проникливості.

Приведены результаты теоретико-эмпирического исследования индивидуально-типологических особенностей личностей с преобладанием когнитивной эмпатии. Дано определение понятия "эмпатия". Проанализированы показатели эмпатической направленности. Доказано, что когнитивно-эмпатический тип эмпатии характеризируется своеобразным сочетанием особенностей личности, а также показателей, входящих в структуру эмпатической направленности, общительности и психологической проницательности.

The article deals with the results of theoretical and empirical research of individual - typological features of persons with prevalence to cognitive empathy. Definition is given to concept "empathy". Parameters of empathical orientations are analysed. It is proved, that cognitive - empathical type of empathy are characterized an original combination of factors of the person, and also the parameters which are included in structure of empathical of an orientation, sociability and a psychological insight.

Проанализировано содержание понятия толерантности на психологическом уровне. Сделан акцент на том, что наличие тревоги, состояния опасности является непреодолимым моментом для формирования и проявления толерантности. Определено понятие "толерантности" как качество человека, способного упрощённо, доброжелательно воспринимать и принимать взгляды, культуру, а также различные особенности других людей. Выделены наиболее существенные условия, которые могут затруднять процесс формирования толерантности в молодежной ученической и студенческой среде, а именно: демонстрация материального превосходства; интеллектуальное, коммуникационное, этническое, религиозное, внешне-конституционное превосходство, излишняя требовательность - авторитаризм, подавление инициатив, ограничение в информации, несправедливое отношение, использование наказаний, угроз. Подчеркнуто, что проблема формирования толерантности зависит от условий воспитания жизнедеятельности учащихся. Высказаны рекомендации, направленные на обеспечение целенаправленного формирования толерантности в учащихся в учебных заведениях.

Проаналізовано зміст поняття толерантності на психологічному рівні. Акцентовано увагу на тому, що наявність тривоги, стану небезпеки є непереборним моментом для формування і прояву толерантності. Визначено поняття "толерантність" як якість людини, здатної спрощено, доброзичливо сприймати і приймати погляди, культуру, а також різні особливості інших людей. Виділено найбільш істотні умови, що можуть ускладнювати процес формування толерантності в молодіжному, учнівському та студентському середовищі, а саме: демонстрація матеріальної переваги; інтелектуальна, комунікаційна, етнічна, релігійна, зовнішньо-конституційна перевага, наявність покровителів; зайва вимогливість - авторитаризм, придушення ініціативи, обмеження в інформації, несправедливе ставлення, використання покарань, погроз. Підкреслено, що проблема формування толерантності залежить від умов виховання життєдіяльності учнів. Висловлені рекомендації, спрямовані на забезпечення цілеспрямованого формування толерантності в учнів у навчальних закладах.

The content of the concept of tolerance on the psychological level. Emphasis is placed on the fact that the presence of anxiety, the state of danger is irresistible momentum for the formation and manifestation of tolerance. The concept of tolerance asthe quality of a man capable of simply, kindly accept and adopt the views, culture, as well as various features of other people. We select the most important conditions that might hinder the formation of tolerance in young pupils and students' environment, namely: a demonstration of material superiority, intellectual, the superiority of communication, ethnic superiority, religious, foreign constitutional supremacy, the presence of protecting patrons and excessive demands - authoritarianism , the suppression of initiatives, limiting the information the unfair treatment, the use of punishments, threats, etc. It is emphasized that the problem of formation of tolerance depends on the conditions of life education students. Made recommendations aimed at ensuring the purposeful formation of tolerance among students in schools.

Обобщены исследования толерантности, которые касаются трактовки ее содержания. Показано, что в современной науке толерантность рассматривается в двух аспектах: как синоним терпимости и как качество личности, причем существующие признаки толерантности в большей степени описывают терпимость, снисходительность и социально-коммуникативную комфортность. С позиции психологического содержания толкования толерантности наиболее приемлемой является трактовка толерантности как личностного качества, позволяющего человеку комфортно взаимодействовать с людьми, имеющими противоположные взгляды, мнения, убеждения, т. е. воспринимать их мысли и действия, которые не являются асоциальными по своей природе. Сделан вывод о том, что важными для познания толерантности являются ее признаки, которые условно можно разделить на три группы. К первой относятся признаки, преимущественно связанные с терпимостью (терпение, эмоционально-волевая регуляция, наличие состояний фрустрации, дискомфорта, тревожности). Ко второй - связанные со снисходительностью (бесконфликтность, принятие, уважение к чужим мыслям, позициям, умение не осуждать других, эмпатия, вежливость, гуманность). К третьей - те, что связаны с социально-коммуникативной комфортностью (адекватность и гибкость поведения, расположенность к другим людям, доброжелательность, откровенность, чувство юмора, уверенность в себе).

Узагальнено дослідження толерантності, які стосуються трактування її змісту. Показано, що в сучасній науці толерантність розглядається в двох аспектах: як синонім терпимості й як якість особистості, причому існуючі ознаки толерантності значною мірою описують терпимість, поблажливість і соціально-комунікативну комфортність. З позиції психологічного змісту тлумачення толерантності найбільш прийнятним є трактування толерантності як особистісної якості, що дозволяє людині комфортно взаємодіяти з людьми, що мають протилежні погляди, думки, переконання, тобто сприймати їх думки та дії, які не є асоціальними за своєю природою. Зроблено висновок про те, що важливими для пізнання толерантності є її ознаки, які умовно можна розділити на три групи. До першої відносяться ознаки, переважно пов'язані з терпимістю (терпіння, емоційно-вольова регуляція, наявність станів фрустрації, дискомфорту, тривожності). До другої - пов'язані з поблажливістю (безконфліктність, ухвалення, пошана до чужих думок, позицій, уміння не засуджувати інших, емпатія, ввічливість, гуманність). До третьої - ті, що пов'язані з соціально-комунікативною комфортністю (адекватність і гнучкість поведінки, прихильність до інших людей, доброзичливість, відвертість, почуття гумору, упевненість в собі).

The article presents some generalized results of research on tolerance, demonstrates approaches to investigating its contents. It shows that in modern science it is analysed in three aspects. It is proved that the most psychologically acceptable interpretation of tolerance can be considered as a personal quality which allows a person to successfully cooperate with people of opposite views, thoughts, persuasion, that is to perceive their thoughts and actions not amoral by their nature without counteraction. It shows that to cognate tolerance it is important to obtain data on its indications. It is established that the latter can be divided into those which are mainly linked with firstly, tolerance (patience, emotional-volitional regulation, presence of states of discomfort and anxiety), secondly, with leniency (peaceableness, acceptance, respect to other people's thoughts and positions, ability of not condemning other people, empathy, politeness, humanity) and, thirdly, with social-communicative comfort (adequacy and flexibility of conduct, favor for other people, goodwill, frankness, sense of humor, self-confidence).

Проведено узагальнення основних проблем під час вивчення мотиваційних аспектів допомоги. Зосереджено увагу на суттєвих характеристиках допомоги за цілями: фасілітація, інгібіція, як прояв просоціальної поведінки, як альтруїстичний вчинок, допомога з маніпулятивною метою. Відзначено, що цілісне дослідження мотивації допомоги потребує інтеграції зусиль дослідників з різних галузей науки та вироблення нестандартного психодіагностичного інструменту.

Проведено обобщение основных проблем при изучении мотивационных аспектов помощи. Сосредоточено внимание на существенных характеристиках помощи с такими целями: фасилитация, ингибиция, как проявление просоциального поведения, как альтруистичный поступок, помощь с манипулятивной целью. Отмечено, что целостное исследование мотивации помощи нуждается в интеграции усилий исследователей из разных отраслей науки и выработки нестандартного психодиагностического инструмента.

The article generalizes some basic problems which a researcher faces while studying motivational aspects of help.

Висвітлено результати вивчення співвідношення між показниками толерантності та індивідуально типологічними характеристиками товариськості. Толерантність трактовано як стійку властивість особистості, що виявляється в здатності розуміння, прийняття "іншого" з визнанням його прав на індивідуальність, у готовності взаємодіяти зі світом у позитивному напрямку тощо, а товариськість - як один із важливих проявів психічної активності людини, поряд з активністю в інтелектуальній і руховій сферах. Показано, що індиферентність по відношенню до індивідуальності іншої людини не може вважатися проявом толерантності, і за даними кореляційного аналізу наявні специфічні взаємозв'язки між показниками толерантності та товариськості. Схарактеризовано профілі формально-динамічних характеристик товариськості в осіб з різними рівнями та типами толерантності.

Освещены результаты изучения соотношения между показателями толерантности и индивидуально типологическими характеристиками общительности. Толерантность истолкована как устойчивое свойство личности, проявляющееся в способности понимания, принятия "другого" с признанием его прав на индивидуальность, в готовности взаимодействовать с миром в позитивном направлении и т.п., а общительность - как одно из важных проявлений психической активности человека, наряду с активностью в интеллектуальной и двигательной сферах. Показано, что индифферентность по отношению к индивидуальности другого человека не может считаться проявлением толерантности, что по данным корреляционного анализа, имеются специфические взаимосвязи между показателями толерантности и общительности. Охарактеризованы профили формально-динамических характеристик общительности у лиц с различными уровнями и типами толерантности.

The article demonstrates results of studying correlation between indices of tolerance and individual typological characteristics of sociability.

На теоретичному рівні розкрито проблему впливу рис характеру на формування психологічних бар'єрів (ПБ) особистості, емпірично визначено провідні риси характеру, що зумовлюють виникнення психологічних бар'єрів у діяльності особистості. Характер визначено як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається й виявляється в діяльності й спілкуванні, у системі ставлення людини до навколишньої дійсності, до інших людей, до справи; до себе. Зазначено, що особистісною основою виникнення ПБ виступають такі риси особистості як боязкість, високий самоконтроль, зовнішній локус контролю, конформність, нецілеспрямованість, несамостійність, сенситивність, обережність, стриманість, тривожність. У результаті дослідження 260-ти осіб за допомогою тест-опитувальника для оцінки типу й ступеня виразності ПБ у професійному самовизначенні особистості виявлено, що виникненню ПБ сприяють сором'язливість, невротичність, емоційна лабільність, репресивність; значно менше ступені впливають на динаміку прояву ПБ маскулиність - феміність, урівноваженість, реактивна агресивність, дратівливість.

На теоретическом уровне раскрыта проблема влияния черт характера на формирование психологических барьеров (ПБ) личности, эмпирически определены основные черты характера, обусловливающие возникновение психологических барьеров в деятельности личности. Характер определен как совокупность устойчивых индивидуальных особенностей личности, состоящая и проявляющаяся в деятельности и общении, в системе отношений человека к окружающей действительности, к другим людям, к делу, к себе. Указано, что личностной основой возникновения ПБ выступают такие черты личности, как робость, высокий самоконтроль, внешний локус контроля, конформность, нецелеустремленность, несамостоятельность, сенситивность, сдержанность, тревожность. В результате исследования 260-ти человек с помощью тест-опросника для оценки типа и степени выраженности ПБ в профессиональном самоопределении личности выявлено, что возникновению ПБ способствуют застенчивость, невротичность, эмоциональная лабильность, репрессии; в значительно меньшей степени влияют на динамику проявления ПБ маскулиность - феминость, уравновешенность, реактивная агрессивность, раздражительность.

The article demonstrates some results of empirical research on connection between the level of development of personal properties and the degree of expressiveness of their psychological barriers. It is shown. That shyness emotional instability and depressiveness promote occurrence of barriers, whereas sociability, mobility and force of the nervous system, comprehension of own calling prevent it.

Охарактеризовано сутність терміну "толерантність", який означає здатність приймати та поважати різні погляди, переконання та різну поведінку людей. Проаналізовано значимість толерантності як складової професійної компетентності психолога, яка передбачає ефективну взаємодію між людьми. Визначено основні педагогічні умови, реалізація яких дозволить сформувати високий рівень толерантності у майбутніх психологів у процесі навчання у ВНЗ.

Охарактеризована сущность термина "толерантность", который означает способность принимать и уважать взгляды, убеждения и различное поведение людей. Проанализирована значимость толерантности как составляющей профессиональной компетентности психолога, которая предусматривает эффективное взаимодействие между людьми. Определены основные педагогические условия, реализация которых позволит сформировать высокий уровень толерантности у будущих психологов в процессе обучения в ВУЗ.

The concept of tolerance, and also meaningfulness of tolerance, is analyzed in the article as to the making professional competence of psychologist. The basic pedagogical terms of forming of tolerance are certain for future psychologists in the process of teaching in higher educational establishments.

Вивчено системний аналіз структури толерантності і рівнів її детермінації: соціально-психологічного, індивідуально-психологічного і психофізіологічного. Доведено, що провідним є перший рівень (ціннісні орієнтації), значно меншого значення має індивідуально-психологічний (дивергентне мислення, емпатія) і найменшу роль у детермінації толерантності відіграє психофізіологічний рівень. Показано взаємовплив різних рівнів детермінації, зокрема за домінування загальнолюдських і просоціальних цінностей (розвиненого соціально-психологічного рівня), психофізіологічний рівень сприяє толерантності, тоді як у протилежному випадку - перешкоджає їй, що свідчить про перебудову останнього під впливом більш високих "поверхів" психіки.

Досліджено методолого-теоретичні питання альтруїстичної поведінки (АП) у філо-, соціо- й онтогенезі. Побудовано авторську біосоціопсихологічну концепцію АП, на її основі сформовано модель альтруїзму, яка має багаторівневу структуру. Сам альтруїзм співвіднесений з іншими онтологічними процесами, такими як агресія, статева, кооперативна, ієрархічна та конформна поведінка. З позиції авторського розуміння альтруїзму розглянуто окремі його прояви як психологічний захист, що дозволило ввести поняття "невроз альтруїзму". Обгрунтовано багаторівневу систематизацію основних видів альтруїзму. Виявлено взаємозв’язки альтруїстичної та агресивної поведінки, що дозволило простежити генезу двох стратегій людської активності та визначити їх загальні корені. Розкрито взаємовплив альтруїзму й ієрархічного, статевого, кооперативного та інших типів людської активності. Теоретично визначено й емпірично досліджено символічне конституювання альтруїзму та способи такого конституювання в психотерапії. Зокрема, досліджено можливості психотерапевтичної практики в дорозвитку "зрілої" альтруїстичної суб’єктності. Вивчено способи відреагування негативних, дезадаптаційних впливів примусового альтруїзму.

Проведено теоретико-емпіричний аналіз феномена толерантності, яка розглянута як багатокомпонентна властивість особистості та вивчена з позиції континуально-ієрархічного підходу до структури особистості. Описано якісні компоненти толерантності: емоційний, когнітивний та поведінковий. Для діагностування якісних компонентів толерантності розроблено оригінальну методику, результати апробації якої показали високу надійність і валідність, що дозволяє використати її в дослідницьких і практичних цілях. Виявлено ряд найбільш значущих рис особистості, з якими толерантність є закономірно пов'язаною. Вивчено специфіку взаємозв'язку між толерантностю та емоційністю. Розглянуто особливості товариськості, емпатії, факторів особистості (за Р. Кеттелом) у представників кожного з типів. Вивчено специфіку толерантності у осіб з різним типом емоційності, встановлено значущі відмінності у прояві цієї властивості.