Здійснено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю. Проаналізовано суть і взаємозв'язок базових понять дослідження. Розглянуто методологічні засади формування професійно-особистісного іміджу майбутніх фахівців даного профілю. Висвітлено історичні аспекти формування іміджу. Розроблено модель професійно-особистісного іміджу фахівців фінансово-економічного профілю. Обгрунтовано та проваджено технологію формування цього іміджу. Ефективність моделі та технології доведено та перевірено експериментально.

Вивчено психологічні особливості розвитку професійної рефлексії (ПР) у майбутніх менеджерів-економістів. Показано, що формування ПР - це складний організований процес, який детермінується впровадженням у навчальний процес вузу психологічно обгрунтованої програми, що вміщує вимоги до психолого-перцептивного тренінгу, ділових ігор, студентських науково-практичних конференцій, семінарів з метою стимулювання розвитку досліджуваного феномену у студентів. Висвітлено, що рівень ПР майбутнього менеджера обумовлений потребово-мотиваційною спрямованістю особистості, емпатією, особистісною й інтелектуальною рефлексією, когнітивною складністю особистості, а також системою професіоналізації студентів. Доведено, що актуалізація ПР майбутніх менеджерів-економістів детермінована як індивідуальними властивостями студентів, так і стимулюванням викладачем розвитку когнітивної складності особистості.

Розглянуто та класифіковано існуючі підходи до вивчення поняття "професійний імідж". Виділено основні характеристики цієї категорії.

Обгрунтовано науково-теоретичні засади професійної діяльності державних службовців (ДС) за умов євроінтеграції. Визначено поняття "психологічна готовність ДС до роботи за євроінтеграційних умов", розроблено шляхи її формування, вибудовано відповідну модель. Досліджено сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід застосування компетенційного підходу у формуванні психологічної готовності ДС до виконання консультативно-дорадчих та організаційно-розпорядчих функцій. Обгрунтовано вплив європеїзації держуправління на виокремлення компетенцій на основі тривимірної психологічної структури особистості ДС і в такий спосіб, створення передумов для формування психологічної готовності до ефективного провадження європейської інтеграції.

Вивчено особливості розвитку професійно-психологічних компетенцій (ППК) майбутніх економістів у процесі психологічної підготовки у ВНЗ. Визначено поняття ППК, "професійно-психологічна компетентність". Здійснено теоретичний аналіз понять "компетенції", "компетентність", професійні, психологічні та ППК. Проведено експериментальне дослідження ППК фахівців економічного профілю, на основі якого розроблено структурну модель узагальнених ППК фахівців-економістів. Запропонована модель послужила підгрунтям для розроблення технології розвитку ППК майбутніх економістів. Зіставлення результатів констатувального та формувального експериментів дозволяє зробити висновок про суттєві зміни досліджуваних показників розвитку ППК та ефективність розробленої технології психологічної підготовки.

Представлено результати розробки проблематики, що стосуються психологічних особливостей розвитку професійної кар'єри державних службовців. Викладено уявлення зарубіжних та вітчизняних учених про це явище. Особливості кар'єрного становлення особистості розглянуто у двох напрямах - структурному та процесуальному. Виокремлено й описано стадії кар'єрного становлення фахівця: адаптаційну, інтернальну та стагнаційну. Презентовано модель стадій професійного становлення державних службовців центрів зайнятості. Виявлено, що на державній службі темпи кар'єрного розвитку спеціалістів відрізняються від темпів професійного становлення працівників у підприємницьких структурах. До того ж аналіз посадового підвищення свідчить про стихійність кар'єрного зростання державних службовців, нерівномірність стажу перебування на посаді, утворення так званих кар'єрних тупиків або швидкісних десантних кар'єр. Ці кар'єрні аномалії негативно впливають на стимулювання трудової й фахової віддачі від державних службовців, підтримку сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в їх середовищі. Негативним явищем, хоча й типовим для вітчизняної державної служби, є швидкісна кар'єра. Її зміст полягає в стрімкому підвищенні по службі або прийнятті на державні посади (часто дуже високого рівня) осіб без відповідної практики й професійного досвіду. На практиці ж державний службовець перед призначенням на високу посаду повинен пройти всі щаблі, що їй передують. Ця вимога диктується інтересами суспільства, ураховуючи підтримку високого авторитету держави й повагу до її законів.

Вивчено суть поняття "вольова поведінка" як засобу зниження рівня відтермінування виконання справ державних службовців та виявлено основні тенденції. Кожний державний службовець як суб'єкт управління, який прагне якісно виконувати свої обов'язки, постійно працює в умовах розв'язання проблемних завдань, аналізу конкретних ситуацій, усвідомлення своєї соціальної функції. Його професіоналізм виявляється у здатності справлятися з труднощами в плануванні роботи у разі виникнення великої кількості ситуацій, які не мають відтерміновуватися. Вольова поведінка державних службовців є засобом зниження прокрастинації у професійній діяльності. У результаті аналізу наукових джерел визначено суть і основні ознаки вольової поведінки та прокрастинації. Розглянуто актуальні наукові підходи до визначення термінів. З'ясовано змістові аспекти вищезазначених явищ показали, що феномен прокрастинації може виявлятися в різних сферах людини, в тому числі в управлінській діяльності державних службовців. У своїй основі вона має постійне відтермінування актуальних і важливих для людини справ, що постійно повторюються всупереч усвідомленню суб'єктом негативних наслідків. Визначено такі особистісні якості вольової поведінки, як: здатність передбачати і уявляти свою діяльність; здатність зосереджувати увагу на основній галузі своїх інтересів; здатність планувати свої дії, враховуючи можливі перешкоди і труднощі, заздалегідь передбачати методи їх подолання. Представлено авторську позицію щодо визначення особистісних якостей вольової поведінки, які є засобами зниження відтермінування виконання справ у професійній діяльності державних службовців. Основними якостями є: здатність аналізувати теперішню ситуацію й оперувати своїми можливостями; здатність здійснювати оптимальний вибір із декількох можливостей; здатність до планування дій; здатність до стратегічного мислення; наполегливість; здатність до самокорекції поведінки і вчинків.

Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми розвитку креативності як важливої професійної якості сучасних менеджерів. Описано особливості креативності сучасних студентів-менеджерів, оригінальності та гнучкості їх пізнавальної діяльності, специфіки інтелектуальної активності та вербальної креативності. Виявлено відмінності у проявах креативності студентів-менеджерів і студентів-педагогів, що дозволило узагальнити роль креативності у роботі з людьми сучасних фахівців. Проаналізовано особливості динаміки стихійного та цілеспрямованого розвитку креативності майбутніх фахівців у сфері управління. Розроблено теоретико-практичну модель "Креативність як системоутворюючий компонент професійних якостей менеджера", компонентами якої стали креативний, комунікативно-організаційний, мотиваційний та саморегулятивний. Розроблено та підтверджено ефективність програми психологічного супроводу розвитку креативності майбутніх менеджерів у процесі їх професійної підготовки.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження культури професійного спілкування (КПС) державних службовців: визначено основні підходи до вивчення цього феномену, зміст, функції та структурні особливості. Розкрито особливості КПС державних службовців як інваріанта професійної психологічної культури. Визначено специфіку професійної культури державних службовців, професійної психологічної культури державних службовців, а також вертикальну та горизонтальну структуру, основні завдання й ускладнені ситуації професійного спілкування державних службовців. Викладено результати експериментального дослідження КПС державних службовців, зокрема описано комплекс методик, які можна використовувати для емпіричного дослідження КПС, та проаналізовано особливості КПС державних службовців із різним професійним досвідом. Наведено обгрунтування, текст, "ключі" обробки авторської методики "Культура професійного спілкування державних службовців", а також опис результатів психометричної перевірки сконструйованої методики та визначення на основі її застосування функціонально-структурних особливостей КПС державних службовців.

Вивчено суть поняття "вольова поведінка" як засобу зниження рівня відтермінування виконання справ державних службовців та виявлено основні тенденції. Кожний державний службовець як суб'єкт управління, який прагне якісно виконувати свої обов'язки, постійно працює в умовах розв'язання проблемних завдань, аналізу конкретних ситуацій, усвідомлення своєї соціальної функції. Його професіоналізм виявляється у здатності справлятися з труднощами в плануванні роботи у разі виникнення великої кількості ситуацій, які не мають відтерміновуватися. Вольова поведінка державних службовців є засобом зниження прокрастинації у професійній діяльності. У результаті аналізу наукових джерел визначено суть і основні ознаки вольової поведінки та прокрастинації. Розглянуто актуальні наукові підходи до визначення термінів. З'ясовано змістові аспекти вищезазначених явищ показали, що феномен прокрастинації може виявлятися в різних сферах людини, в тому числі в управлінській діяльності державних службовців. У своїй основі вона має постійне відтермінування актуальних і важливих для людини справ, що постійно повторюються всупереч усвідомленню суб'єктом негативних наслідків. Визначено такі особистісні якості вольової поведінки, як: здатність передбачати і уявляти свою діяльність; здатність зосереджувати увагу на основній галузі своїх інтересів; здатність планувати свої дії, враховуючи можливі перешкоди і труднощі, заздалегідь передбачати методи їх подолання. Представлено авторську позицію щодо визначення особистісних якостей вольової поведінки, які є засобами зниження відтермінування виконання справ у професійній діяльності державних службовців. Основними якостями є: здатність аналізувати теперішню ситуацію й оперувати своїми можливостями; здатність здійснювати оптимальний вибір із декількох можливостей; здатність до планування дій; здатність до стратегічного мислення; наполегливість; здатність до самокорекції поведінки і вчинків.

Презентовано теоретико-експериментальне дослідження розвитку культури професійного спілкування (КПС) державних службовців у системі безперервної освіти. Теоретично визначено сутність КПС, виокремлено функціональні компоненти КПС і їх конструкти. Обгрунтовано діяльнісно-акмеологічний підхід до розвитку КПС державних службовців, розроблено його вихідні наукові положення. Визначено психологічні умови та механізми розвитку функціональних компонентів КПС державних службовців у системі безперервної освіти. Розроблено та психометрично перевірено комплексну психодіагностичну методику "Культура професійного спілкування державних службовців". Емпірично досліджено зміст і динаміку КПС, виявлено актуальні потреби та закономірності розвитку функціонально-структурних складових КПС державних службовців із різним стажем професійної діяльності. Презентовано технологію розвитку КПС на етапах допрофесійної освіти, підготовки та підвищення кваліфікації, доведено її ефективність і доцільність упровадження в систему безперервної освіти державних службовців.

Проаналізовано сутність внутрішньоорганізаційного підприємництва в освітніх організаціях, ресурси, умови, функції й основні напрями та форми вияву. Показано роль внутрішньоорганізаційного підприємництва в реалізації концепції "Нова українська школа". Обґрунтовано авторську концепцію підприємницької активності персоналу освітніх організацій. Представлено авторську психологічну модель підприємницької активності персоналу освітніх організацій. Наведено результати емпіричного дослідження внутрішньоорганізаційного підприємництва в освітніх організаціях. Проаналізовано особливості розвитку підприємницької активності персоналу освітніх організацій. Досліджено підприємницьку самоефективність і систему управління як важливі психологічні чинники розвитку підприємницької активності персоналу освітніх організацій. Проаналізовано задоволеність працею як важливий психологічний результат розвитку підприємницької активності персоналу освітніх організацій. Досліджено вплив підприємницької активності персоналу освітніх організацій на організаційний розвиток і розвиток організаційної культури. Висвітлено мету, завдання та структуру "Технології психологічної підготовки персоналу освітніх організацій до розвитку підприємницької активності". Представлено результати впровадження технології та доведено її ефективність.

Проведено теоретичний аналіз вивчення темпоральності та ригідності особистості, досліджено темпоральні ознаки професійної реалізації державних службовців. Розглянуто та порівняно особливості прояву видів ригідності у держслужбовців із помірним рівнем ригідності та високим рівнем ригідності. Встановлено, що держслужбовцям із високим рівнем ригідності притаманні: упертість, педантизм і ригідність у ситуаціях, які пов'язані з виходом із зони комфорту, використання стереотипної поведінки, ігнорування та прийняття нових можливостей; переживання емоційної напруги у незвичних ситуаціях життя; складність адаптації при освоєнні нової соціальної ролі; наявність негативного досвіду в адаптації до змін і нового. У держслужбовців із високим рівнем ригідності відзначено щільний взаємозв'язок її видів із темпоральними властивостями, тау-типом, часовою перспективою та збалансованою часовою перспективою. Побудовано моделі темпоральних властивостей держслужбовців із різним рівнем ригідності. У державних службовців із помірним рівнем ригідності визначено такі чинники: "Помірна ригідність в залежності від стану і досвіду", "Структурована поведінка під впливом ситуації", "Збалансована часова перспектива", "Зв'язність минулого і сьогодення", "Власна одиниця часу", "Неприйняття нового". У державних службовців із високим рівнем ригідності встановлено наступні чинники: "Власна одиниця часу", "Не зв'язаність часової перспективи", "Впевненість у власних цілях", "Вплив психічного стану на когнітивну гнучкість", "Нездатність змінити думку в процесі досягнення мети", "Полінезалежність", "Досвід в ситуаціях змін". Обґрунтовано тренінгову програму для респондентів із високим рівнем ригідності, що призначена для підвищення кваліфікації державних службовців.

Здійснено теоретичне обґрунтування та експериментально вивчено психологічні чинники орієнтації на клієнта персоналу комерційних організацій. Побудовано модель орієнтації на клієнта персоналу комерційних організацій. Виявлено на основі емпіричного дослідження недостатній рівень розвитку основних компонентів, складових та інтегрального показника орієнтації на клієнта персоналу комерційних організацій. Доведено зв'язок між орієнтацією на клієнта комерційних організацій та чинниками мезорівня (характеристиками організації): психологічними (організаційним розвитком, типом організаційної культури), організаційно-функціональними (сферою діяльності, формою власності, кількістю працівників). Виявлено зв'язок між орієнтацією на клієнта комерційних організацій і чинниками мікрорівня (характеристиками персоналу): психологічними: загальнопрофесійними (комунікативними, емоційними); спеціальними (дружелюбністю у взаємодії з клієнтом, здатністю приймати точку зору клієнта та ін.), організаційно-професійними та соціально-демографічними (посадою в організацій рівнем освіти, стажем трудової діяльності, віком). Розроблено та апробовано авторську тренінгову програму розвитку орієнтації на клієнта персоналу комерційних організацій та доведено її ефективність.

Увагу присвячено вивченню соціально-психологічних особливостей становлення особистості фахівців з соціальної роботи як ключових суб’єктів реалізації соціальної політики держави. Теоретично обгрунтовано й експериментально досліджено сутність, соціально-психологічні особливості, показники й умови становлення особистості фахівця з соціальної роботи. Виокремлено основні теоретико-методологічні підходи до становлення особистості фахівця та його стадії. Розроблено концептуальну модель становлення особистості фахівця з соціальної роботи з урахуванням соціально-психологічної специфіки його професійної діяльності. Подано результати емпіричного дослідження основних тенденцій становлення особистості фахівців з соціальної роботи, рівні та чинники сформованості професійно-особистісних новоутворень на різних стадіях становлення особистості. Визначено соціально-психологічні умови становлення особистості фахівця з соціальної роботи у процесі його професіоналізації. Обґрунтовано систему соціально-психологічного супроводу становлення особистості фахівця з соціальної роботи на різних стадіях його професіоналізації. Апробовано й експериментально доведено ефективність авторської моделі соціально-психологічного супроводу становлення особистості фахівця з соціальної роботи на рівнях базової професійної підготовки (здобуття вищої освіти), первинної (на стадіях професійної адаптації) та вторинної професіоналізації (на стадії вдосконалення професійної майстерності та передачі досвіду).