Здійснено спробу виконати соціально-філософський аналіз феномена інтенційної колективної діяльності як рушія соціокультурної трансформації. Наголошено на тому, що будь-який вид діяльності розглядається як цілеспрямована та невід'ємна риса людини, яка стає основою єднання нації, соціальної групи, колективу, громадської організації та сім'ї, а також виконує функцію рушійної сили цивілізаційного поступу. Запропоновано системний аналіз процесу формування понятійно-категоріальної матриці. Представлено авторську дефініцію інтенційної колективної діяльності, а також методологію інтерсуб'єктивного підґрунтя соціальної взаємодії. Продемонстровано сучасні онтологічні підходи до аналізу колективних сполук. Запропоновано соціокультурну доктрину спільного ціннісно-емоційного простору сумісної життєдіяльності людини з метою запобігання появі деструктивних тенденцій у процесі суспільної взаємодії в умовах глобалізованого соціуму. Зазначено, що подібно до культурного капіталу соціальний капітал не існує поза людиною, але і не може бути атрибутом окремої особистості. Він визначається як здатність спільноти до самоорганізації та сумісних дій на основі довіри між людьми, які визнають єдині суспільні норми і цінності, а сьогодні їх активно починають об'єднувати такі новітні засоби цифрової комунікації, як соціокультурні домінанти колективної діджиталізації соціального капіталу.

Присвячено соціально-філософському дослідженню феномена громадської думки в контексті взаємозв'язку держави і громадянського суспільства. Проаналізовано підходи до розуміння уявлень про феномен громадської думки. Визначено сутність та зміст поняття громадської думки. Виділенj моделі механізму функціонування громадської думки і типи взаємозв'язку держави і громадянського суспільства. Обґрунтовано закономірність взаємозв'язку держави і громадянського суспільства як джерело становлення та функціонування громадської думки. Охарактеризовано чинники, які визначають функціонування громадської думки в українському суспільстві. Надано рекомендації щодо оптимізації взаємозв'язку держави і громадянського суспільства як передумови гармонізації процесу функціонування громадської думки в Україні.

Розглянуто етнічні стереотипи як один із чинників міжетнічної толерантності, формування якої можливе завдяки гармонійним міжетнічним відносинам, що не аби як актуалізується в кризових періодах. Досліджено одну з найчисельніших та найактивніших етнічних груп південного регіону - болгарську, яка приймає безпосередню участь у його функціонуванні. На її прикладі проаналізовано ставлення до інших етнічних груп, що проживають поруч, а також розкрито вплив стереотипів на формування міжетнічної толерантності.

Досліджено психологію гандикапізму як феномену, що відображає взаємодію людини з обмеженими можливостями і суспільства. Крізь призму генетичної психології та системного підходу як методологічної парадигми дослідження здійснено теоретико-емпіричне вивчення цієї взаємодії. Розкрито філософський, соціологічний та психологічний аспекти цього явища. Вказано його залежність від соціально-економічних процесів соціуму. Визначено семантичну сутність і зміст понять особистісних проявів гандикапізму: комплекс гандикапу, гандикапність та гандифобність. Здійснено системний аналіз показників гандикапізму та його особистісних проявів у розрізі освіти, статі, віку, місця проживання та професії респондентів. Створено психологічні моделі виявлених особистісних проявів гандикапізму. Розкрито шляхи формування гандикапізму у філогенезі та онтогенезі. Наведено тренінгові програми з профілактики та регуляції проявів гандикапізму та проаналізовано їх результативність.

Розкрито зміст поняття "комунікативне поле особистості". Запропоновано його теоретичну модель, визначено особливості впливу етнічних авто- і гетеростереотипів на його структурування. Зафіксовано вплив стереотипів, об'єднаних у категорію "ефективність - неефективність", на структурування комунікативного поля особистості на інтимно-особистісному, професійно-діловому та соціально-рольовому рівнях. Стереотипи "доброзичливість - недоброзичливість" діють переважно на інтимно-особистісному, а "порядність - непорядність" - на професійно-діловому рівні. Розроблено тренінг з усвідомлення та зміни етнічних стереотипів, у результаті якого досягнуто позитивні зрушення у структуруванні комунікативного поля учасників.

Розкрито результати дослідження соціально-психологічного феномену гандикапізму й індивідуально-психологічних його похідних: комплексу гандикапу та гандикапності. Систематизовано та класифіковано індивідуально-особистісні прояви цих явищ. Розкрито соціально-психологічні механізми, чинники та детермінанти генези проявів гандикапізму, показано психологічні засоби їх корекції та запобігання.

Проаналізовано головні позитивні й негативні історичні стереотипи про Україну та українців у сучасній польській суспільно-політичній думці. Узагальнено напрями досліджень стереотипів. Подано дефініцію поняття історичного стереотипу та визначено його основні властивості. Встановлено, що найбільш негативні уявлення поляків про українців і Україну пов'язані із періодом національно-визвольної боротьби обох народів у XX ст. Доведено, що, незважаючи на демократизацію суспільства та широкий доступ до інформації, негативні стереотипи і міфи часто перешкоджали порозумінню між поляками та українцями в питаннях культурної діяльності (повернення святинь та відбудова місць пам'яті) чи дискусіях на гострі історичні теми (Волинська трагедія 1943 p.).

Вивчено роль соціальних стереотипів у виборі індивідами нетрадиційних форм шлюбно-сімейних відносин. Відмічено, що соціальні стереотипи є результатом категоризації соціального досвіду, визначеного культурою та вихованням. Вони детермінують як поведінку індивідів, так і пояснення ними дій і поведінки партнерів по взаємодії. Зазначено, що наявність різних форм партнерських відносин, пошук таких видів стосунків, за яких партнери відчували би себе комфортно, були би рівноправними партнерами в шлюбі, допоможе подолати соціальні стереотипи.

Досліджено еволюцію становлення дефініції поняття "стереотип", "стереотипізація", "стереотипність" тощо, структура стереотипів на рівні суспільної й індивідуальної свідомості, їх взаємодія з суспільством, масовою культурою. Розкрито механізм, за допомогою якого в людській свідомості відбувається процес становлення та зміцнення стереотипів. Акцентовано увагу на необхідності врахування позитивних і негативних наслідків впливу стереотипів на соціум. Стереотип виступає специфічною формою, що активно впливає на суспільство за допомогою ЗМІ. Розкрито чинники, під впливом яких відбувається процес становлення стереотипів у суспільстві: неусвідомлена колективна переробка інформації соціокультурним середовищем і цілеспрямований інформаційний вплив. Показано, що в епоху глобалізації стереотипізація є одним з механізмів впливу на процеси організації та самоорганізації, яка зберігає стабільність системи. На основі соціально-філософського аналізу показано необхідність подальшого вивчення стереотипу як соціального феномена.

Уточнено поняття "гандикапізм", "гандикап" та "гандикапність". Проведено аналіз емпіричного дослідження проявів гандикапності стосовно людей з особливими потребами.

Зазначено, що на загальнотеоретичному рівні здійснюється філософсько-психологічний аналіз соціальної ідентичності. Доведено, що феномен соціальної ідентичності є результатом соціального порівняння і містить оцінкову складову. Підтверджено думку щодо інтерсуб'єктивного характеру соціальної ідентичності як такого, що не обов'язково є продуктом соціального тиску, проте завжди доповнює і коригує саморепрезентації індивіда. Запропоновано узагальнені варіанти стратегій зміни соціальної ідентичності.

Розглянуто роль соціальних репрезентацій у конструюванні знання, структуралістський підхід до вивчення соціальних репрезентацій та деякі механізми змін соціальних репрезентацій. Наведено приклади застосування теорії соціальних репрезентацій для вивчення різних соціально-психологічних феноменів.

Розглянуто, з-поміж інших контекстів гештальту, етнічний гештальт-контекст. Визначено цей феномен як психологічну перцептивну ситуацію, в якій характер кожного елемента (знака) визначається його позицією й роллю у складі цілого (етнічної свідомості). Доведено відмінність семантичних особливостей перцепції тих самих об'єктів представниками різних етносів, що засвідчило наявність етнічного гештальт-контексту сприймання світу, який диференціюється від інших, соціокультурних (ментальнісних) контекстів сприймання. Перцепт, будучи суб'єктивованим утворенням, активізує у свідомості реципієнта властивий йому етнічний гештальт-контекст, крізь який свідомість апелює до етнічної картини (образу) світу, експлуатуючи етнічні константи як захисні механізми. Констатовано як етнокультурну, так і соціокультурну детермінованість сприймання об'єктів представниками однієї етнічної спільноти у проекції їх свідомості на культурні знаки, різні за культурним походженням, різної модальності та видових модифікацій, напрямків, жанрів. Знайшло своє емпіричнне підтвердження положення Р. Арнхейма про те, що цільові об'єкти перцепції доступні лише в їх гештальт-контекстах і тому не можуть бути сприйняті як такі, у своїй інваріантості й об'єктивності. Етнічнний гештальт-контекст детермінує властивості й функції елементів, вхідних до складу етнічної свідомості.

Виявлено, що у психологічній літературі недостатньо висвітленим є вплив стереотипів на прояв громадської активності жіноцтва за сучасних умов. У даній публікації проаналізовано соціальні стереотипи, які блокують участь українських жінок у громадському житті. Зазначено, що у суспільній свідомості українців домінує "подвійний стандарт": очікування винятково фемінної поведінки від жінок та маскулінної від чоловіків. Виокремлено поведінковий, культурно-соціальний та освітньо-професійний бар'єри, які перешкоджають участі жінок у громадському житті країни. Спираючись на новітні дослідження соціальних стереотипів звернено увагу на три складові їх змісту: описовий аспект, прогностичний та аспект заборони. Проаналізовано наслідки негативного впливу існуючих соціальних стереотипів на індивідуальному та соціальному рівнях та окреслено актуальні проекти жіночих громадських організацій у напрямку їх подолання. Зроблено висновок, що посилення активності жінок у громадському житті повинно розпочатись із трансформації свідомості української громадянки на різних рівнях: державному, приватному, рівні прийняття рішень. Насамперед, мова іде про формування психологічної готовності жінки реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і особистому житті.

Висвітлено проблему формування гандикапізму як соціального явища та гандикапності як індивідуально-особистісного прояву. Розглянуто каталізатори нетерпимості в сучасному суспільстві. Розкрито соціально-психологічні механізми, чинники та детермінанти генези та розвитку досліджуваного явища. Охарактеризовано внутрішні та зовнішні суперечності особистості як фактор гандикапних реакцій. Наведено конкретні методики дослідження гандикапізму та його проявів у формі гандикапу та гандикапності. Запропоновано психологічні засоби їх попередження та корекції.

Викладено власне бачення структурно-логічної класифікації складових компонентів поняття "установка" та обгрунтовано визначення цієї дефініції.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*332.1-723.5 + Ю955.3

Рубрики:

Соціологія

Динамічний стереотип сприйняття, колективна точка зору, суспільні думки, поняття, судження

Шифр НБУВ: Ж24479 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы социально-психологические составляющие образовательного пространства (ОП) полиэтнического региона. Освещены методология гуманизации поликультурного ОП, его психологического моделирования, идеология и подходы к развитию поликультурного образования в США и Канаде, Западной Европе, странах постсоветского пространства, Крыма. Определены концептуальные основы, особенности, методы и формы системного психологического моделирования компетентностного подхода в образовании в контексте формирования поликультурной личности.

Проблему впровадження соціальних інновацій розглянуто з позицій технологічного підходу до соціальних процесів як проектної діяльності. Одним із елементів проекту є критерії та показники ефективності. Запропоновано відповідну систему критеріїв, яка складається з загальних (рівень сформованості громадської думки, комунікативна ефективність, чутливість до соціальних змін) і спеціальних критеріїв, які визначаються залежно від конкретних параметрів проекту.

Мета дослідження - з'ясувати, як оцінюється Україна та інші країни - колишні республіки СРСР у свідомості польського суспільства. Результати опитування показали, що їх імідж складається з трьох взаємопов'язаних вимірів: рівень життя населення, політичний устрій та економічний розвиток. Уявлення про країни порівнювалися з об'єктивними даними, внаслідок чого встановлено, іміджі яких держав є найбільш схожими.