Виходячи з моделі, яка подає космічні магнітні поля у вигляді масивних рухомих розсіювачів, з якими стикаються легкі частки космічних променів, вивчено процес зміни їх енергії. Розглянуто рух розсіювачів із регулярною радіальною швидкістю у сферично-симетричній області, від межі якої частки пружно відбиваються. Для спеціально вибраного початкового розподілу густини часток побудовано точний аналітичний розв'язок відповідної граничної задачі, з якого випливає, що в такій системі відбувається прискорення часток. Хоча за основу прискорення покладено механізм Фермі І роду, рівняння, що описує процес прискорення, за формою аналогічне рівнянню, яке описує статистичний механізм прискорення.

Проведено детальний аналіз спектрів природного електромагнітного поля в діапазоні частот шумановського резонансу під час найбільш потужних сонячних протонних подій (СПП), які мали місце у 2000 - 2003 рр. Зниження пікових частот, пов'язаних з СПП підтверджено результатами вимірювань у двох глобально рознесених пунктах (Карелія та Камчатка). Знайдено істотну різницю у величині ефектів за різними компонентами поля. У межах теорії розповсюдження ННЧ радіохвиль проінтерпретовані спостережувані ефекти аномальних відхилень пікових частот резонансів, причини яких, в основному, пов'язані з виникненням полярних неоднорідностей в нижній іоносфері.

Проведен детальный анализ спектров естественного электромагнитного поля в диапазоне частот шумановского резонанса во время наиболее мощных солнечных протонных событий (СПС), произошедших за период 2000 - 2003 гг. Понижение пиковых частот, связанных с СПС подтверждено результатами измерений в двух глобально разнесенных пунктах (Карелия и Камчатка). Обнаружено существенное различие в величине эффектов по различным компонентам поля. В рамках теории распространения СНЧ радиоволн проинтерпретированы наблюдавшиеся эффекты аномальных отклонений пиковых частот резонансов, причины которых, в основном, связаны с возникновением полярных неоднородностей в нижней ионосфере.

Analysis of the three-component Schumann resonance (SR) records had been performed during the strongest solar proton events (SPE) from 2000 till 2003. We observed falling of the peak resonance frequencies reaching 0.5 Hz occurred in the electric component and magnetic component oriented in the east-west direction. The frequency fall was observed synchronously at two far points (Karelia and Kamchatka). The signal intensification reached 2- 4 times above the quiet period level by all the three field components was as a rule observed during SPEs. The main features are theoretically interpreted as occurring of the polar cap irregularities in the lower ionosphere

Індекс рубрикатора НБУВ: В387.2

Рубрики:

Елементарні частинки в космічних променях

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

По данным сети станций космических лучей рассмотрено поведение относительного содержания одрократных нейтронов в падающем на монитор потоке во время форбуш-понижений и вспышек солнечных космических лучей. Получена барометрическая зависимость этой величины от широты расположения станции космических лучей и ее высоты над уровнем моря.

На підставі використання адекватної геофізичної моделі здійснено розрахунок потоку та спектра антинейтринного випромінювання внутрішніх областей Землі. Визначено роль радіогенного та реакторного компонентів у сумарному потоці антинейтринного випромінювання й обгрунтовано принципову можливість визначення параметрів геореактора на підставі експериментально визначених антинейтринних спектрів. Розраховано параметри антинейтринного випромінювання Землі з урахуванням особливостей часової еволюції потужності її повного радіогенного тепловиділення та процесів диференціації мантії і збільшення земної кори. Створено каталог рівноважних антинейтринних спектрів суміші продуктів поділу для 60-ти різних актиноїдів і типів поділу. Визначено імовірну частку антинейтринного випромінювання геореактора, який працює за типом Феоктистова, у сумарному антинейтринному випромінюванні Землі. Показано відмінність спектрального складу антинейтринного випромінювання геореакторів, працюючих за типом Феоктистова і Херндона, з'ясовано можливості та обмеження їх експериментального визначення на підставі розв'язання оберненої задачі нейтринної спектрометрії.

Зазначено, що хвилі в плазмі навколоземного космічного простору в діапазоні частот від мГц до кГц (УНЧ/КНЧ/ДНЧ-діапазони) відіграють визначальну роль у динаміці радіаційних поясів, в інтенсивності втрат релятивістських електронів та їх локальному прискоренні. Подано теоретичні моделі взаємодії хвиля-частинка в неоднорідній плазмі магнітосфери Землі з максимально реалістичними параметрами фонового магнітного поля та хвильової активності, що є важливим для прогнозування динаміки потоків релятивістських електронів у навколоземному космічному просторі, прогнозування ефектів космічної погоди й оцінки ризиків для космічних апаратів. Вперше одержано комплексну модель взаємодії хвиля-частинка в УНЧ/КНЧ/ДНЧ-діапазонах у квазілінійному та нелінійному наближеннях, узгоджену з результатами супутникових експериментів. Результати застосування до динаміки радіаційних поясів вперше пояснюють експериментальні властивості нетеплової популяції електронів за різних геомагнітних умов. Розроблено статистичну модель і розраховано статистичний розподіл коефіцієнтів дифузії для розрахунку динаміки частинок у квазілінійному наближенні на основі модифікованого рівняння Фоккера - Планка. Вперше розроблено модель геомагнітної бурі в ДНЧ-емісіях і модель динаміки ефективності прискорення та розсіювання електронів у радіаційних поясах.

Існування осциляцій сонячних нейтрино підтверджується вимірюваннями потоків антинейтрино в експерименті KamLAND, але певні дані про сонячні нейтрино - спостережена форма спектра 8В та різниця між інтенсивністю денного та нічного потоків, виміряна в Super-K, - не дуже добре вписуються в результуючу осциляційну модель. Цікаво, що інші дані про сонячні нейтрино надають змогу провести незалежні тести ймовірності виживання нейтрино. Завдяки новим вимірюванням Borexino за малих енергій разом із стандартною сонячною моделлю та результатами SNO за високих енергій зараз відомі 4 значення ймовірності виживання нейтрино. Побудовапно та вивчено математичну правдоподібність лише на основі цих даних про сонячні нейтрино. Результати добре узгоджуються зі стандартною осциляційною моделлю та, зокрема, з результатами KamLAND. Відповідна пряма процедура надає змогу реконструювати ймовірність виживання та оцінити її невизначеність для всіх енергій сонячних нейтрино.