Проведено детальний аналіз спектрів природного електромагнітного поля в діапазоні частот шумановського резонансу під час найбільш потужних сонячних протонних подій (СПП), які мали місце у 2000 - 2003 рр. Зниження пікових частот, пов'язаних з СПП підтверджено результатами вимірювань у двох глобально рознесених пунктах (Карелія та Камчатка). Знайдено істотну різницю у величині ефектів за різними компонентами поля. У межах теорії розповсюдження ННЧ радіохвиль проінтерпретовані спостережувані ефекти аномальних відхилень пікових частот резонансів, причини яких, в основному, пов'язані з виникненням полярних неоднорідностей в нижній іоносфері.

Проведен детальный анализ спектров естественного электромагнитного поля в диапазоне частот шумановского резонанса во время наиболее мощных солнечных протонных событий (СПС), произошедших за период 2000 - 2003 гг. Понижение пиковых частот, связанных с СПС подтверждено результатами измерений в двух глобально разнесенных пунктах (Карелия и Камчатка). Обнаружено существенное различие в величине эффектов по различным компонентам поля. В рамках теории распространения СНЧ радиоволн проинтерпретированы наблюдавшиеся эффекты аномальных отклонений пиковых частот резонансов, причины которых, в основном, связаны с возникновением полярных неоднородностей в нижней ионосфере.

Analysis of the three-component Schumann resonance (SR) records had been performed during the strongest solar proton events (SPE) from 2000 till 2003. We observed falling of the peak resonance frequencies reaching 0.5 Hz occurred in the electric component and magnetic component oriented in the east-west direction. The frequency fall was observed synchronously at two far points (Karelia and Kamchatka). The signal intensification reached 2- 4 times above the quiet period level by all the three field components was as a rule observed during SPEs. The main features are theoretically interpreted as occurring of the polar cap irregularities in the lower ionosphere

Разработан метод измерения мощности ультрафиолетовой радиации Солнца в УФ-А- и УФ-В+С-диапазонах и портативный прибор, его реализующий. Созданный прибор может быть использован как для специального мониторинга УФ-излучения Солнца (например, для фиксирования появления "озоновой дыры"), так и для индивидуального контроля уровня опасной для здоровья эритемной радиации.

We developed (i) a technique for measurement of power of solar ultraviolet radiation in the UV-A and UV-B+C spectral ranges, and (ii) a handy device for such measurements. This device can be used for special-purpose monitoring of solar UV radiation (e. g., for detection of ozone depletion), as well as for individual control of level of harmful erythemal radiation.

На прикладі точних аналітичних розв'язків кінетичних рівнянь Больцмана і Фоккера - Планка для ізотропного розсіювання в просторово-однорідному випадку вивчено характерні риси еволюції в часі функції розподілу частинок сонячних космічних променів. Виявилося, що фоккер-планківське розсіювання значно швидше призводить початковий анізотропний розподіл до ізотропного, ніж больцманівське. Це дає можливість на основі даних про сонячні протонні події робити висновок про характер магнітогідродинамічної турбулентності у міжпланетному просторі.

На базі спостережних даних, одержаних у вересні 2001 р. за допомогою РТ-22 НДІ "КрАО", з використанням методів вейвлет-аналізу досліджено квазіперіодичні варіації мікрохвильового випромінювання на частотах 8,6 і 15,4 ГГц активних областей Сонця з періодами меншими ніж 10 хв. Виявлені пульсації випромінювання з періодами 10 - 40 c пов'язуються з альвенівськими збуреннями. Встановлено, що внаслідок теплопровідних втрат акустичні моди з періодами менше ніж 1 хв зазнають сильної дисипації в нижній короні Сонця. У межах однорідної моделі проаналізовано вплив акустичних та альвенівських осциляцій на теплові механізми мікрохвильового випромінювання. Обговорено ймовірні джерела нагрівання сонячної корони.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.422.1

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено методики та результати пробних спостережень Сонця в радіодіапазоні за допомогою засобів Національного центру керування й випробувань космічних засобів НКАУ, синхронізовані з оптичними спостереженнями. Побудовано розподіли щільності джерел радіовипромінювання, погоджені з даними оптичних вимірювань. Сформульовано задачі подальшого розвитку методик спостережень і обробки даних.

За допомогою радара часткових відбиттів досліджено реакцію D-області іоносфери на спалахи рентгенівського випромінювання (XRA) і оптичні спалахи на Сонці. Встановлено, що через 15 - 25 хв після XRA відбуваються зміни параметрів частково відбитих сигналів, радіошумів та електронної концентрації з характерною тривалістю близько 15 - 30 хв. Наведено фізичне тлумачення результатів спостережень.

Одержано стаціонарний розв'язок кінетичного рівняння, яке описує розповсюдження сонячних космічних променів у міжпланетному просторі. Розрахована функція розподілу космічних променів використовується для визначення параметрів розсіювання заряджених частинок високої енергії у міжпланетних магнітних полях.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.422.4

Рубрики:

Радіовипромінювання збудженого Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі кінетичного рівняння розглянуто розповсюдження сонячних космічних променів у міжпланетному середовищі. Одержано розв'язки стаціонарних кінетичних рівнянь і проаналізовано залежність функції розподілу космічних променів від геліоцентричної відстані та напрямку руху частинок.

Індекс рубрикатора НБУВ: В64 + В652.422.4

Рубрики:

Радіоастрономія

Радіовипромінювання збудженого Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено методику комп'ютерного моделювання процесу променистого перенесення у дзеркально-лінзових оптичних системах імітаторів сонячного випромінювання. У референтній площині імітатора обчислено розподіл освітленості та її нерівномірність, середню освітленість і максимальний кут розбіжності світлового потоку. Наведено результати розрахунку імітатора з багатомодульною оптичною системою.

Представлены результаты экспериментальных и теоретических исследований радиоизлучения Солнца в декаметровом диапазоне длин волн, которые проводились на протяжении более сорока лет сначала в радиоастрономических отделах Института радиофизики и электроники АН УССР, а затем в Радиоастрономическом институте НАН Украины. Самый большой в мире радиотелескоп УТР-2 (п. Граково, РИ НАНУ) позволяет проводить наблюдения с наилучшим временным и частотным разрешением и рекордной чувствительностью. Это дало возможность получать уникальные данные при исследовании известных явлений и открыть новые. Результаты широко представлены в авторитетных мировых специализированных журналах и признаны в научном мире.

За даними спостережень потоків неперервного випромінювання Сонця в шести спектральних діапазонах (прилад ДИФОС) шляхом розв'язку інверсної задачі переносу випромінювання відтворено глобальні коливання температури в нижній фотосфері Сонця. Точність відтворення коливань за даними ДИФОС у кілька разів перевищує точність за даними SOHO. Показано, що п'ятихвилинні коливання яскравості Сонця породжені глобальними стоячими хвилями, один з вузлів яких припадає на початок області проникної конвекції.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.42

Рубрики:

Випромінювання Сонця

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Физические механизмы выбросов корональной массы (ВКМ) еще недостаточно изучены. Существуют математические модели, объясняющие расширение и изменение скорости ВКМ, однако внутренняя структура ВКМ практически не рассматривалась. Не исследовались также возможность существования и устойчивость такой равновесной плазменной конфигурации (РВПК). В работе, которая является продолжением работы [2], ВКМ рассмотрены как магнитно-вихревое кольцо (МВК) с облаком присоединенной массы, а также структура магнитно-вихревого плазмоида с учетом его конечных размеров, вариаций плотности, наличия наряду с полоидальным тороидального магнитного поля (ТМП), а также влияние солнечного ветра на его размеры и динамику. Показано, что МВК образует РВПК, обладающую собственной скоростью, величина которой зависит от отношения магнитной энергии к кинетической, распределения плотности, величины ТМП. Проведено сравнение с данными наблюдений. Показано, что движение кольца и изменение его размеров, полученные из модели, соответствуют наблюдаемым.

Методом фейнмановских интегралов по траекториям получены выражения для кросскорреляционного спектра и фазовой скорости слабых межпланетных мерцаний. Исследована возможность изучения тонкой структуры внешних областей солнечного ветра в декаметровом диапазоне волн при одновременных измерениях временных спектров мерцаний и дисперсионных зависимостей фазовой скорости.

С помощью методов плавных возмущений и фейнмановских интегралов по траекториям получены выражения для кросскорреляционных функций и спектров слабых межпланетных мерцаний и рассчитаны дисперсионные зависимости фазовой скорости для сферически симметричной модели солнечного ветра и для плавно неоднородной среды. На примере модели протяженной среды с двумя характерными скоростями рассмотрено влияние разброса скоростей в потоке солнечного ветра.

Описано макромодельний підхід, що дасть змогу адекватно описати динамічний вплив сонячного вітру на земну сейсміку та приповерхневий інфразвук.

Одержано кількісні характеристики добових та сезонних варіацій основних параметрів іоносферної плазми для чотирьох геофізичних періодів (зимового та літнього сонцестоянь, весняного та осіннього рівнодень) у період росту сонячної активності (1997 - 1998 рр.) у діапазоні висот 210 - 1050 км. Проведено комп'ютерне моделювання варіацій низки параметрів динамічних процесів в іоносфері. Виявлено та підтверджено регіональні особливості розподілу основних параметрів геокосмічної плазми.