Проведено ревізію 37-річного (1964,5 - 2000,9) широтного ряду, отриманого зі спостережень на призмовій астролябії в Полтаві, з метою уточнення результатів. Використано координати високоточного каталога HIPPARCOS, а також враховано вплив нестабільності інструментальної системи, викликаної недостатньою точністю відтворення параметрів установки астролябії після ремонтно-профілактичних робіт. Схема приведення ряду до однорідної системи складається з розбивання ряду на окремі фрагменти, усередині яких інструментальна система є стабільною; вирівнювання масиву спостережень для кожного окремого фрагмента за допомогою модифікованого ланцюгового методу; визначення величини стрибків інструментальної системи на межах сусідніх інтервалів; "зшивання" ряду шляхом з урахуванням систематичних поправок, визначених на попередньому етапі. Проведено аналіз низькочастотних варіацій широти, який виявив стійкі гармоніки з періодами 3,2 і 9 років. Тренду, обумовленого віковим рухом полюса, немає. Отримані результати свідчать про необхідність переобробки ряду в системі каталогy FK6, а також притягнення даних про варіації широти Полтави, отриманих іншими інструментами. Ревізія широтного ряду, отриманого за допомогою призмової астролябії, підвищує потенціал даних широтних спостережень, а також геофізичних вимірів, накопичених у ПГО, для розв'язання задач регіональної та еволюційної геодинаміки.

Установлено особливості просторово-часових змін показника заломлення повітря в полярних регіонах і вплив представлення межового шару атмосфери на величину астрономічної рефракції та атмосферної затримки за результатами супутникових віддалемірних спостережень. Розроблено алгоритми обчислення інтегрального кута астрономічної рефракції. За аномаліями астрономічної рефракції оцінено придатність таблиць рефракції для полярних регіонів. Установлено величину впливу температурної інверсії на астрономічну рефракцію. Наведено моделі атмосфери для її визначення на Антарктичному узбережжі та в Центральній Антарктиді. Розроблено способи визначення кута астрономічної рефракції за вертикальної рефракції. Установлено, що позатропосферна частина вологої складової зенітної затримки у GPS виміри в полярних регіонах, в літній період, сягає 20 % і більше від її повної величини. Розроблено моделі атмосфери для визначення зенітної тропосферної затримки на станціях Антарктичного узбережжя.

Досліджено вплив різних факторів на результати реєстрації моментів спостережень у найбільш використовуваних на практиці методах визначення високоточних астрономічних азимутів. Показано залежність величини цих помилок як від азимутів вертикалів зірок, так і від їх зенітних відстаней.

Звернено увагу на необхідність продовжувати вдосконалення методів визначення астрономічного азимуту.

Выполнен анализ точности предварительных координат пункта наблюдений при определениях азимута выбранного направления.

Одержано формули для визначення точності азимута напрямку вектора, одержаного з GPS-спостережень. За даними модельної GPS-мережі визначено похибки азимутів напрямів як в геоцентричній, так і в горизонтній системах координат. Установлено, що точність орієнтування векторів мережі залежить від азимутів напрямків та довжини вектора. Зіставлення за точністю визначення азимутів за допомогою GPS-методом із методами геодезичної астрономії показало, що за належної організації робіт, ці методи дозволяють визначати азимути напрямків із наближено однаковою точністю.

Визначено особливості просторово-часових змін показника заломлення повітря в полярних регіонах і вплив представлення граничного шару атмосфери на величину астрономічної рефракції та атмосферної затримки під час супутникових віддалемірних спостережень. Розроблено алгоритми обчислення інтегрального кута астрономічної рефракції, за її аномаліями оцінено придатність таблиць рефракції для полярних регіонів. Встановлено величину впливу температурної інверсії на астрономічну рефракцію. Наведено моделі атмосфери для її визначення на Антарктичному узбережжі та в Центральній Антарктиді. Запропоновано способи визначення кута астрономічної рефракції за спостереженнями Сонця на великих зенітних відстанях і коефіцієнта земної вертикальної рефракції. Встановлено, що позатропосферна частина вологої складової зенітної затримки у GPS виміри в полярних регіонах в літній період сягає 20 % і більше від її повної величини. Розроблено моделі атмосфери для визначення зенітної тропосферної затримки на станціях Антарктичного узбережжя.

Описано дослідження функцій відображення, що використовуються в аналітичних моделях розрахунку атмосферних поправок у спутникові GPS виміри.

Приведены перечни маркшейдерско-геодезических работ при отработке месторождений открытым и подземным способами. Дан пример ориентирования опорных маркшейдерско-геодезических сетей путем определения азимута методом наблюдения ярких звезд, который не требует составления эфемерид и применения звездного хронометра.

Предложен новый оригинальный способ определения астрономического азимута направления без знания координат места, звездного времени и экваториальных координат звезд. Азимут определяется по двойным измерениям зенитных расстояний наблюдаемой звезды и горизонтальных направлений на нее. Приведены теоретическое обоснование способа, методику измерений, последовательность производства полевых работ. Исследованы выгоднейшие условия наблюдений. Подана схема журнала наблюдений. Предлагаемый способ позволит шире внедрить определения астрономических азимутов в практику топографических и прикладных геодезических работ.

Розроблено алгоритм неперервного вейвлет-перетворення на сфері з використанням рівнопроміжної (за меридіанами) азимутальної проекції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д113.3

Рубрики:

Визначення азимутів земних предметів

Шифр НБУВ: Ж24199 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано теорію та практику застосування геоінформаційних і геостатистичних методів для аналізу даних агроекологічного моніторингу грунтів Київської області. Зроблено висновок, що стан грунтів характеризується деякою стабільністю. Якість грунтів Київської області змінюється від задовільної (на півночі) до кризової (на півдні та південному сході).

Впервые получены формулы для оценки точности разбивки точек способом измерений относительно базовой линии. Научно обоснованы сфера применения предлагаемого способа и методика работ.

Розроблено новий спосіб розрахунку азимута за визначеною різницею зенітних відстаней пари зірок, що спостерігаються у вертикалі земного предмета. Одержано практичні результати розв'язання науково-практичної задачі з визначення високоточного азимута. Наведено новий спосіб геодезичної астрономії, в якому за результатами опрацювання спостережень пар зірок у вертикалі земного предмета можна визначити азимут напрямку на цей предмет. Уперше запропоновано методику дослідження впливу психо-фізіологічного стану спостерігача, що грунтується на визначенні його коефіцієнта ентропії. Уперше визначено рівняння, що дозволяє оцінити вплив стану спостерігача на результати азимутальних спостережень. Удосконалено і застосовано спосіб спостережень зірок шляхом координування їх положення в полі зору зорової труби, що дозволяє застосувати комп'ютерне опрацювання, підвищити точність визначення їх зенітних відстаней і використовувати функції регресії для фільтрації можливих похибок спостережень. Розвинено теорію й алгоритм вирівнювання результатів спостережень для визначення азимута шляхом складання системи лінійних рівнянь поправок за різницями виміряних зенітних відстаней пари зірок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д113.3

Рубрики:

Визначення азимутів земних предметів

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описана методика организации наблюдений и обработки данных об измерении кренов сооружений, полученных с помощью электронных датчиков (уровенных или маятниковых), размещенных на разных ярусах. Для одновременного определения коэффициентов параболы аппроксимации общих изменений крена и его азимута используется метод наименьших квадратов, масштабы которых позволяют отслеживать динамику деформационного процесса.

Описано метод визначення географічної широти місця земної поверхні у довільний час дня за допомогою теодоліта горизонтальних координат (h, A) центра Сонця. За результатами вимірювань та значенням схилення центра Сонця, на момент спостереження, побудовано паралактичний трикутник. Його розв'язок дає формулу для обчислення географічної широти. Застосування даного методу показало, що середнє значення широти м.Кам'янця-Подільського 48 °42' +- 6'.

Розглянуто теоретичні положення визначення істинного азимута астрономічним способом і системи координат, що застосовуються в астрономії, а також вимірювання часу в астрономії та способи визначення астрономічних азимутів. На практичних прикладах показано порядок спостережень і обчислень при визначенні азимута за висотою та годинним кутом Сонця, за годинним кутом Полярної зірки і за висотами яскравих зірок з різною точністю.

Запропоновано методику обробки геофізичних карт, побудованих за сейсмічними відбивальними горизонтами. В її основу покладено принцип азимутального відображення поверхонь. На прикладі родовищ, виявлених у ранньопермських відкладах Орчиківської депресії Дніпровсько-Донецької западини, доведено ефективність методики та запропоновано перспективні ділянки для пошуку покладів вуглеводнів.