Досліджено вплив господарської діяльності людей на стан ландшафтів крізь зміну просторової топологічної структури за методом А.Г.Топчієва. Визначено закономірний хід структурних змін: проста первинна структура ускладнюється під час піонерського освоєння, набуває найбільшої складності за умови нормального навантаження на природне середовище й деградує через навантаження або надмірне освоєння. Це надає можливість оптимізувати природокористування, забезпечити самовідновлення природноресурсного потенціалу без надмірного відчуждження оброблених земель.

Розглянуто зміст, завдання, принципи та стратегії оптимізації ландшафтно-урбанізаційних систем (ЛУС). Запропоновано концепцію та модель геоменеджменту ЛУС, визначено перспективи розвитку та шляхи вдосконалення його різних підсистем. Висвітлено питання нормативно-правового забезпечення урбанізаційного природокористування, екоменеджменту, екомаркетингу, вищої базової освіти фахівця з геоменеджменту, урбокомпенсаційної рекреації.

Рассмотрены содержание, задания, принципы и стратегии оптимизации ландшафтно-урбанизационных систем (ЛУС). Предложены концепция и модель геоменеджмента ЛУС, определены перспективы развития и пути усовершенствования его разных подсистем. Освещены вопросы нормативно-правового обеспечения урбанизационного природопользования, экоменеджмента, экомаркетинга, высшего базового образования специалиста по геоменеджменту, урбокомпенсационной рекреации.

Висвітлено актуальність, пріоритетнісь та питання міжнаукової інтеграції у дослідженнях різних аспектів проблематики з урбанізації. Викладено системну концепцію урбанізованого ландшафту - ландшафтно-урбанізаційну систему, описано її методологію, розглянуто завдання урбанізаційного ландшафтознавства.

Освещены актуальность, приоритетность и вопросы межнаучной интеграции в исследованиях разных аспектов проблематики по урбанизации. Представлена системная концепция урбанизированного ландшафта - ландшафтно-урбанизационная система, описана её методология, рассмотрены задания урбанизационного ландшафтоведения.

Висвітлено теоретичні питання розвитку палеоландшафтознавства як науки про природно-територіальні комплекси, здійснено класифікацію і таксономію палеоландшафтів, досліджено їх стійкість, мінливість, вік і тривалість, обгрунтовано закономірності просторової диференціації. Реконструйовано зональні ландшафти антропогену України та прилеглих територій, проведено їх міжрегіональну кореляцію. Розглянуто принципи та методи реконструкції палеоландшафтів, палеогеографічні етапи та стратиграфію антропогенових (четвертинних) відкладів України, їх опірні та додаткові розрізи. Здійснено прогноз розвитку ландшафтів та досліджено динаміку ландшафтних зон.

Рассмотрены теоретические вопросы развития палеоландшафтоведения как науки о природно-территориальных комплексах, классификация и таксономия палеоландшафтов, их стойкость, изменчивость, возраст и длительность существования, обоснованы закономерности пространственной дифференциации. Реконструированы зональные ландшафты антропогена Украины и соседних территорий, проведена их межрегиональная корреляция. Рассмотрены принципы и методы реконструкции палеоландшафтов, палеогеографические этапы и стратиграфия антропогеновых (четвертинных) отложений Украины, их опорные и дополнительные разрезы. Осуществлен прогноз развития ландшафтов и исследована динамика ландшафтных зон.

Розкрито екологічні та ландшафтно-геохімічні особливості грунтового покриву агроекосистем Прут-Дністровської та Передкарпатської височинних областей. Наведено методику грунтово-геохімічного аналізу, описано педоміграційну структуру даних систем, проведено моніторинг стану навколишнього середовища. Розглянуто питання оптимізації агрогенних процесів та використання потенціалу грунтових ресурсів у даних регіонах.

Раскрыты экологические и ландшафтно-геохимические особенности почвенного покрова агроэкосистем Прут-Днестровской и Предкарпатской высокогорных областей. Изложена методика почвенно-геохимического анализа, описана педомиграционная структура данных систем, проведен мониторинг состояния окружающей среды. Рассмотрены вопросы оптимизации агрогенных процессов и использования потенциала почвенных ресурсов в данных регионах.

Визначено передумови моделювання геосистем урбанізованих ландшафтів. Викладено методику моделювання стану малих урболандшафтних басейнових геосистем. Описано тестові геосистеми, розглянуто питання тестування моделей фазової та параметричної стійкості даних геосистем, ідентифікації причини погіршення їх стану. Наведено рекомендації з прикладного застосування методики моделювання даних геосистем.

Определены предпосылки моделирования геосистем урбанизированных ландшафтов. Изложена методика моделирования состояния малых урболандшафтных бассейновых геосистем. Описаны тестовые геосистемы, рассмотрены вопросы тестирования моделей фазовой и параметрической устойчивости данных геосистем, идентификации причины ухудшения их состояния. Приведены рекомендации по прикладному применению методики моделирования данных геосистем.

Наведено питомі показники забруднення грунтів (вміст важких металів на одиницю буферності) паркової зони Києва: найзабрудненішими важкими металами є грунти в центрі міста; поблизу великих транспортних артерій вони пересичені свинцем (але його вміст рідко перевищує величину двох регіональних фонів питомого забруднення грунтів).

Обращено внимание на слабый учет биоты, особенно растительного покрова, при оценке ландшафтов. Предлагается при этом использовать лесоводческие и геоботанические методические подходы качественной и количественной оценки состояния ландшафта через состояние его биокомпонента. В случае отсутствия на местности растительного покрова из-за антропогенного воздействия необходимо восстановить ее природный биотический потенциал путем биоклиматической интерпретации по методу Л. Р. Холдриджа и Д. В. Воробьева. Антропогенные модификации ландшафта предлагается классифицировать как генетический ряд производных фаций и урочищ от исходных естественных. Такой подход к изучению антропогенизированных вариантов природно-зональных ландшафтов даст возможность оценить потециал их биоресурсов и прогнозировать рациональное природопользование.

Одним з важливих наукових завдань ландшафтознавства нині є знаходження оптимально придатного для життєдіяльності людини ландшафту, тобто екологічного оптимуму ландшафтної системи в її природному та зміненому станах. З метою наукового пошуку екологічного оптимуму ландшафту запропоновано схему історико-ландшафтознавчої реконструкції та механізм актуалістичного використання та практичної реалізації методу порівняльної екології.

Обгрунтовано необхідність формування регіональних екологічних мереж як підсистем національної екологічної мережі України, у яких ключову роль відіграють регіональні ландшафтні парки (РЛП). Зроблено висновок, що природоохоронна політика в густозаселених регіонах України повинна базуватися на формуванні рекреаційної інфраструктури, де РЛП були б основними її структурними одиницями та фактором збереження навколишнього природного середовища та стійкого соціально-економічного розвитку регіонів.

Рассмотрены особенности типичных и уникальных ландшафтных комплексов и их компонентов; охарактеризованы места обитания реликтовых, эндемичных, редких и исчезающих видов растений и животных и рекреационные ресурсы территории проектируемого регионального ландшафтного парка "Мурафа".

Показано, что антропогенное ландшафтоведение зародилось во второй половине XX века. В конце его и в начале XXI столетия, когда начались активные поиски путей перехода человечества к концепции так называемого "устойчивого развития", особенно актуальными стали исследования взаимоотношений человека и природы с ландшафтоведческой точки зрения. Выделены две основные задачи, которые необходимо решить для сбалансированного сочетания антропогенных и натуральных ландшафтов; частично показаны пути их решения.

Рассмотрены природно-антропогенные процессы, что определяются как косвенное следствие хозяйственной деятельности человека (антропогенных процессов), которое вызывает или же усиливает/ослабляет природные процессы. Их негативное проявление характерно для ландшафтов зон влияния техногенных объектов. Прогнозное моделирование таких процессов позволит определить возможные сценарии их развития, формирование новых антропогенных модификаций ландшафтов, а также оценить потенциальные риски для ландшафтов как окружающей природной среды человека. Предложен алгоритм многоуровенного моделирования природно-антропогенных процессов в ландшафтах. Базовые уровни - это моделирование природных ландшафтов, а также их современных антропогенных модификаций, которые и являются объектами дальнейшего прогнозного моделирования. Определены принципы такого моделирования -основные, общие для всех уровней (целостности, эмерджентности ландшафтных комплексов, синергизма, изучения антропогенизованных ландшафтов как вариантов природных и др.), а также применяемые для построения отдельных моделей.

Отмечено, что ландшафты, находящиеся под воздействием техногенных объектов, - это сложные природно-антропогенные системы, развитие которых зависит от природных и социально-экономических факторов. Их исследование - традиционная проблема, которая не теряет своей актуальности, постоянно приобретает новые направления и возможности изучения. Рассмотрены естественно-научные, комплексные географические аспекты исследования влияния человека на окружающую среду. Проанализированы ландшафтоведческие подходы, которые составляют теоретико-методологическую основу исследований влияния техногенных объектов на ландшафты. Из всего многообразия техногенных объектов для исследования их воздействия на ландшафты выбраны промышленные предприятия различных классов опасности. Ландшафты в зонах их влияния рассмотрены как репрезентативные для комплексного анализа и прогноза изменений природных комплексов в результате развития природно-антропогенных процессов, инициированных техногенным воздействием. Обозначены основные проблемы, методы и перспективные направления дальнейших исследований таких ландшафтов.

На базі теоретичних засад антропогенної геоморфології та суміжних дисциплін, даних фондових, літературних джерел і власних польових досліджень, за допомогою запропонованої методики в історичному, аналітичному, синтетичному та прогностичному аспектах встановлено особливості антропогенної трансформації рельєфу міста м. Хмельницького. Розкрито значення досліджень антропогенної трансформації рельєфу міст серед напрямів і галузей геоморфологічної науки. Розроблено методику дослідження антропогенної трансформації рельєфу міст. Встановлено історичні закономірності та соціально-економічні передумови появи природно-антропогенних й антропогенних форм рельєфу, розвитку геоморфологічних процесів. З урахуванням рельєфотвірних чинників проаналізовано, типізовано та класифіковано спектр природних, природно-антропогенних, антропогенних форм рельєфу, рельєфотвірних процесів і відкладів, виявлено закономірності їх поширення на території м. Хмельницького. Визначено ступінь і характер антропогенної трансформації рельєфу міста на підставі комплексу синтетичних показників. Зроблено прогнозування подальшої антропогенної трансформації рельєфу м. Хмельницького. Надано рекомендації щодо використання одержаних результатів у дослідженнях інших великих міст.

Дисертацію присвячено питанням теорії, історико-географічному аналізу, районуванню і оптимізації антропогенних ландшафтів. Обгрунтовано періодизацію історії комплексних природничих досліджень природи території Правобережної України, становлення на їх основі антропогенного ландшафтознавства. Проведено класифікацію антропогенних ландшафтів, досліджено їх структуру, взаємозв'язки, зональні типи і регіональні структури. Складено схему природно-господарського районування, зроблено прогноз розвитку і розглянуто можливості оптимізації антропогенних ландшафтів Правобережної України на наступні 10 - 15 років.

Досліджено механізм взаємодії гірських ландшафтних структур із магістральними трубопроводами. В результаті запропоновано карти поширення шкідливих природно-географічних процесів та стійкості природних комплексів. На цій основі розроблені ландшафтно-екологічні підходи до оптимізації антропогенно-порушених територій Карпатського регіону.

Подано екологічну і природоохоронну оцінку зелених зон Волинської області, категоризацію їх площі в залежності від екологічного стану та рекреаційного потенціалу. Обгрунтовано розширення площі зелених зон у зв'язку із демографічною ситуацією та процесом урбанізації. Описано туризм як одну з найактивніших форм рекреації. Наведено результати досліджень різних форм рекреаційного впливу на природні компоненти ландшафтів (щільність грунту, трав'яний покрив, деревостан). Здійснено рекреаційну таксацію ландшафтів за методикою автора. Визначено коефіцієнт рекреаційної придатності ландшафтів за різних форм рекреаційного користування. Встановлено форми дигресії лісових ландшафтів внаслідок рекреаційного впливу.

Розвинуто теорію й методологію досліджень дорожніх ландшафтів стосовно рівнів структурної організації та парадинамічних зв'язків з довкіллям. Здійснено історико-ландшафтознавчий аналіз формування й функціонування даних ландшафтів Східного Поділля, виділено й обгрунтовано п'ять етапів їх розвитку. Виявлено специфіку компонентної структури та особливості просторової організації дорожніх ландшафтів регіону, їх геохімічні й екологічні властивості й парадинамічні взаємозв'язки з довкіллям. Удосконалено класифікацію цих ландшафтів, уперше складено оригінальні дорожньоландшафтні карти регіону, зокрема, районування дорожніх ландшафтів Східного Поділля. Уперше розроблено й обгрунтовано еколого-ландшафтознавчі напрями їх оптимізації для заповідної мережі регіону.

Здійснено спробу пошуку шляхів оптимізації мережі природно-заповідного фонду, базуючись на концепції ландшафтного різноманіття (ЛР) (на прикладі Кіровоградської області): узагальнено та доповнено теоретичні положення про вияви різних аспектів значення ЛР для процесів і явищ ландшафтної оболонки. Розвинуто теоретичні засади методики та розроблено оригінальну систему показників параметричної метризації ЛР. Висвітлено шляхи застосування теоретичних положень концепції під час формування екомережі конкретного регіону. Для ряду територій Кіровоградщини складено серію крупномасштабних карт ландшафтів, здійснено аналіз та систематику геокомплексів рангу родів та видів ландшафтних урочищ, трирівневу кількісну оцінку ЛР регіону (фонових масивів, заповідних об'єктів і суміжних з ними ділянок). Виявлено та кількісно оцінено невідповідність сучасного стану мережі природно-заповідного фонду регіону досліджень вимогам проекту екомережі, окреслено ресурси для її виправлення.