Розроблено набір праймерів, який дає змогу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції здійснювати ампліфікацію провірусної ДНК ретровірусу нез'ясованої патології - вірусу імунодефіциту великої рогатої худоби (ВІ ВРХ). Як мішень для праймерів вибрано короткий фрагмент гена pol ВІ ВРХ, для якого були відомі послідовності провірусної ДНК, виділений з культури клітин з ВІ ВРХ, а також із лімфоцитів експериментально інфікованих тварин. Обговорено проблему детекції ВІ ВРХ із клінічного матеріалу від експериментально чи природно інфікованих тварин. Амплікон очікуваного розміру детектовано для ДНК, екстрагованої з лімфоцитів периферійної крові серопозитивних овець і корів, що були експериментально інфіковані ВІ ВРХ.

Рассмотрены основные моменты решения вопроса о приоритете открытия вируса иммунодефицита человека французской (Л. Монтанье) и американской (Р. Галло) группами исследователей.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему специфічності локалізації та експресії ендогенних ретровірусів у геномі птахів. Вперше досліджено розподіл семи груп ендогенних ретровірусів геному курки (ALV-родинні, HERV-I-родинні, EAV-HP, EAV-0, E-33, E-51, ART-CH) залежно від композиційного складу (варіювання ГЦ-вмісту) геному хазяїна. Встановлено, що локалізація провірусів є ізопікнічною, тобто ГЦ-склад провірусу близький до ГЦ-складу, інтегрованого у ділянку геному хазяїна. Виявлено, що частина ретровірусів групи E-33/E-51, а також ретровірус EAV-HP мають додаткові піки у неізопікнічних ділянках. Показано, що експресія ендогенних ретровірусів геному курки є тканиноспецифічною, яка може впливати на картину провірусної локалізації внаслідок реінтеграції. Вперше встановлено, що у геномі курки присутні не лише ретровіруси, споріднені з вірусом лейкозу птахів, а й такі, що споріднені з ендогенним ретровірусом людини типу I (HERV-I).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*440.16 + Е326.222.23*44

Рубрики:

Загальна вірусологія

Retroviridae. Ретровіруси

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е326.222.232*44 + Р514.0

Рубрики:

Lentivirinae вирус імунодефіциту людини (ВІЛ)

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е326.222.232 + Р264.919

Рубрики:

Lentivirinae вирус імунодефіциту людини (ВІЛ)

Інші віруси (снід, герпес та ін.)

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У ході проведення полімеразної ланцюгової реакції з праймерами для консервативних ділянок ретровірусних генів протеази та зворотної транскриптази в геномі курки знайдено новий ендогенний ретровірус. Він гомологічний MLV-родинним ретровірусам, які зустрічаються в геномі багатьох хребетних, але не споріднений з екзогенними MLV-родинними ретровірусами, які інфікують курей. Це перше повідомлення щодо ендогенного ретровірусу курки, який не належить до роду ALV (вірус лейкозу птахів). Показано, що новий ретровірус експресується в ембріональних фібробластах.

В огляді проаналізовано найновіші дані про різноманіття ендогенних ретровірусів птахів, розглянуто їх структуру, особливості експресії та можливі шляхи еволюції. Висвітлено роль ендогенних ретровірусів в онтогенезі та виникненні патологій.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.7 + Е326.222.23

Рубрики:

Ретровіруси

Retroviridae. Ретровіруси

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е326.222.232*72 + Р264.919-7

Рубрики:

Lentivirinae вирус імунодефіциту людини (ВІЛ)

Інші віруси (снід, герпес та ін.)

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е303.2-604.2 + Е326.222.232 + Р264.919-7

Рубрики:

Репродукція вірусів

Lentivirinae вирус імунодефіциту людини (ВІЛ)

Інші віруси (снід, герпес та ін.)

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е326.222.232*44 + Р514,0

Рубрики:

Lentivirinae вирус імунодефіциту людини (ВІЛ)

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено філогенетичне дослідження вторинної структури домену PBS, який відповідає за ініціацію оберненої транскрипції, для 941 ізоляту ВІЛ-1 субтипів B, C, D і F. Показано, що PBS-сигнал, три додаткових сайти зв'язування з праймером, а також два дуплекси, що впізнаються оберненою транскриптазою, є висококонсервативними для більшості ізолятів досліджених субтипів. Вперше виявлено особливості структури PBS-частини, шпильки U5 і нижньої частини домену PBS для ізолятів кожного з досліджених субтипів. Показано зокрема, що шпилька, яка містить PBS-сигнал, має різну довжину (11 - 24 нт) і стабільність (4 - 10 ккал/моль), що зумовлено в основному мутаціями в положеннях 85 і 86. Виявлено, що шпилька U5 має три основні форми, які відрізняються за структурою середньої частини шпильки та різним експонуванням додаткових сайтів зв'язування з праймером.

Уперше описано модель основного сигналу поліаденілування про-мРНК ВІЛ-1. Показано, що "нижній" елемент (DSE) полі(А)-сигналу розташований у апікальній петлі шпильки завдовжки 26 нт, яку названо шпилькою DSE. Адекватність моделі підтверджено передбаченням вторинної структури області, яка включає шпильки TAR, polyA і DSE, для 414 ізолятів ВІЛ-1 різних субтипів і рекомбінантних форм. Вперше наведено також моделі вторинної структури 3'-кінця 3'-нетрансльованої ділянки про-мРНК ВІЛ-1 для ізолятів різних субтипів. Припущено, що U5(U)-шпилька домену PBS поряд з участю у зворотній транскрипції геномної РНК ВІЛ-1 може також брати участь у процесі поліаденілування про-мРНК, забезпечуючи доступність DSE для білкового апарату поліаденілування під час транскрипції провірусної ДНК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.919 + Е326.222.23*44

Рубрики:

Інші віруси (снід, герпес та ін.)

Retroviridae. Ретровіруси

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Побудовано та дослідженно нову математичну модель ВІЛ-інфекції, що базується на моделі Бонхоефера. Завдяки цій моделі виявлено нові цікаві поведінки боротьби імунної системі з ВІЛ-інфекцією. Одна з цих поведінок описується граничним циклом, що виявляє періодичні коливання в системі антитіла - вірус.

Досліджено експресію судинного ендотеліального фактора росту VEGF та характеристики невральних стовбурових клітин (НСК) людини після їх трансфекції лентивірусним вектором, що кодує ген VEGF165. Останній ген амплифікувався з лінії клітин раку грудей людини MCF-7 з використанням РТ-ПЛР (RC-PCR); цільовий ген клонували в лентивірусну експресуючу плазміду pCDH-CMV-MCS-EF1-copGFP. Після трансформації ензимна обробка надавала змогу одержати коректну довжину гена VEGF165; аналіз ДНК-послідовностей підтвердив, що послідовність гена VEGF165 точно відповідала такій послідовності, вказаній Банком генів. Потім рекомбінантним лентивірусом, продукованим клітинами 293Т, та пакуючими плазмідами трансфікували НСК людини четвертого пасажу. Через тиждень після трансфекції pCDH-VEGF165 у НСК стабільно експресувався VEGF165, а їх здатність до проліферації суттєво збільшувалася. Крім того, людські НСК зберігали свої характеристики та здатність до багатовекторної диференціації після трансфекції. Одержані результати вказують на те, що людські НСК можуть ефективно та стабільно експресувати VEGF165 після трансфекції лентивірусним вектором із цим геном. Ці дані можуть бути використані в подальших дослідженнях поновлення функцій після інсульту.