Наведено результати спектрального аналізу сигналу перекосу вихорострумового датчика та сигналу від поверхневої тріщини композитного матеріалу. Для ідентифікації сигналів рекомендовано двоступінчастий алгоритм: диференціювання сигналу й обчислення амплітуди окремої гармоніки. Наведено принципові схеми блоків рекомендованої системи обробки.

Розглянуто довготривале руйнування армованого в'язкопружного композитного матеріалу внаслідок поширення дископодібної тріщини нормального відриву за дії сталого навантаження. Композит має гексагональну симетрію та складається з пружних ізотропних волокон і в'язкопружної ізотропної матриці. Матеріал змодельовано трансверсально-ізотропним однорідним в'язкопружним середовищем із усередненими характеристиками. Площина розповсюдження тріщини співпадає з площиною ізотропії. Кільцеподібну зону передруйнування біля тріщини, що рухається, змодельовано модифікованою зоною Дагдейла з напруженнями, що змінюються в часі. Для описання в'язкопружних властивостей матриці використовано резольвентний інтегральний оператор. Дослідження проведено за допомогою принципу Вольтерра, методу операторних ланцюгових дробів і теорії довготривалого розповсюдження тріщин у в'язкопружних тілах. Задачу зведено до розгляду нелінійних інтегральних рівнянь. Числові результати одержано для фіксованих матеріалів компонент, об'ємних вмістів компонент і різних параметрів тріщиностійкості.

На основі балансу енергій пружно-пластичних деформацій і руйнування матеріалу біля вершини тріщиноподібного дефекту розроблено енергетичний критерій для оцінювання гранично-рівноважного стану тонколистових полімерних композитів з тріщиною. Розроблено розрахунково-експериментальну методику та технічні засоби для визначення характеристик опірності руйнуванню композиційних матеріалів за статичного розтягу з використанням побудованих методом цифрової кореляції спекл-зображень полів переміщень і деформацій матеріалу зони передруйнування. Запропоновано спосіб дослідження та технічні засоби для визначення характеристик тріщиностійкості тонколистових полімерних композитних матеріалів у трансверсальному напрямку.

Побудовано теорію довготривалої пошкоджуваності для зернистих композитних матеріалів з фізично нелінійними компонентами. Процес пошкоджуваності компонентів моделюється утворенням в них стохастично розташованих мікропор. Критерій руйнування одиничного мікрооб'єму характеризується його довготривалою міцністю, обумовленою залежністю часу крихкого руйнування від ступеня близькості еквівалентного напруження до його граничного значення, що характеризує короткочасну міцність за критерієм Губера - Мізеса, яке приймається випадковою функцією координат. Для довільного моменту часу сформульовано рівняння балансу пошкодженості (пористості) фізично нелінійних компонентів матеріалу. Побудовано алгоритми обчислення залежностей їх пошкодженості від часу, макронапружень від часу, а також відповідні криві. Досліджено вплив нелінійності матриці на криві макродеформування і пошкоджуваності матеріалу.

Розв'язано задачу побудови теоретичної моделі накопичення втомних анізотропних пошкоджень у композиційних матеріалах. Прийнято гіпотезу про те, що швидкість накопичення втомних анізотропних пошкоджень у композиті залежить від максимальної за цикл енергії пружної деформації, параметра циклу, поточного рівня пошкодження й амплітудного напруження. Як міру анізотропної пошкоджуваності використано симетричний тензор другого рангу. Досліджено втоми склопластика й розроблено методику ідентифікації параметрів теоретичної моделі для випадку двовісного напруженого стану на основі базових експериментів.

Запропоновано метод визначення граничного стану циліндричної оболонки з днищем як тривимірного тіла, що знаходиться під дією внутрішнього тиску, без пошкоджень та з локальним пошкодженням у вигляді тріщини. Задача розв'язується експериментально та числово-аналітичним способом із використанням методу скінченних елементів.

Розроблено методологічні засади діагностування макроруйнування матеріалів і елементів конструкцій та оцінено стан локальної водневої деградації феромагнетних матеріалів. Розроблення методологічних засад грунтується на побудові за результатами теоретико-експериментальних досліджень енергетичного критерію ідентифікування типів макроруйнування матеріалів за енергетичними параметрами вейвлет-перетворення сигналів акустичної емісії. Отримано загальний аналітичний розв'язок задачі поширення пружних хвиль, ініційованих зсувом протилежних поверхонь дископодібних тріщин відносно їх центру, у тришаровій композитній структурі. На підставі числового розв'язання часткових випадків розглянутої задачі (дво- та трикомпонентних структур) встановлено, що поля переміщень на поверхні багатошарових композитів суттєво залежать від пружних характеристик їх складових, частоти зміщення поверхонь тріщини, відстані від точки спостереження до епіцентру руйнування, глибини залягання тріщини в композиті. Побудовано новий енергетичний критерій кількісного оцінювання типів руйнування конструкційних матеріалів за енергетичними параметрами неперервного вейвлет-перетворення сигналів акустичної емісії. На його основі створено прикладні методики ідентифікування типів та джерел руйнування металів та їх зварних з'єднань, визначення моменту старту тріщин низькотемпературної повзучості, ідентифікування різних стадій руйнування волоконних композитів, якісного ранжування стоматологічних полімерів та конструкцій. Розроблено методику аналізу сигналів магнетопружної акустичної емісії за енергетичними та частотними параметрами, яка надає змогу отримати інформацію про процеси перебудови доменної структури під час перемагнечення феромагнетика та діагностувати стан водневого деградування матеріалів, які тривало контактують із воденьвмісним середовищем.