Розглянуто функцію системного підходу у формуванні планувальних структур комплексів ВНЗ.

Рассмотрена функция системного подхода в формировании планировочных структур комплексов ВУЗ.

In article to be spoken about funclion of complex apzooch in planning the university complex developing.

Запропоновано варіант покращання акустичного середовища у щойно відреставрованій аудиторії, а також надано рекомендації для покращання акустичних характеристик у лекційних аудиторіях середньої місткості із підйомом рядів і заміненими вікнами.

Зазначено, що відродження та розвиток Української Греко-Католицької Церкви сприяє становленню духовних освітніх закладів для задоволення потреб Церкви в молодих священицьких кадрах. Важливо в цей період сформувати оптимальну духовно-освітню структуру нового типу, яка б максимально ефективно виконувала функції богословської освіти та забезпечення духовного та побутового життя її вихованців.

Визначено основні фактори та умови, які впливають на об'ємно-планувальну структуру будівель багатопрофільних університетів, а також прийоми організації об'ємно-планувальних рішень навчальних і загальноуніверситетських корпусів. Запропоновано методи формування університетів, визначено основні принципи розвитку закладів вищої освіти. Надано рекомендації щодо нормативних розділів навчальних зон, а також площі основних навчальних аудиторій, кабінетів, лабораторій. Виявлено прийоми та архітектурні елементи, які сприяють створенню оптимальних умов життєдіяльності, запропоновано блок-модульний метод формування університетів, який дає змогу постійно розвивати навчальний комплекс, та зберігає архітектурну цілісність об'ємно-планувальної композиції.

Вперше з позицій системного підходу розглянуто проблеми функціонально-планувального розвитку вищих навчальних закладів за умов нової соціально-економічної та містобудівної політики, істотного реформування системи освіти в Україні. Поглиблено методичну складову системного підходу щодо архітектури об'єктів вищої освіти. Науково обгрунтовано принципи оптимізації функціонально-планувальної структури та територіального розвитку вищих навчальних закладів за умов ущільненої забудови міст. Запропоновано методику оперативної оцінки функціонально-планувальних рішень даних закладів у процесі варіантного архітектурного проектування на підставі загальносистемних принципів.

Досліджено навчальний комплекс вищого навчального закладу як цілісний системний об'єкт. Використано функціональні приципи для моделювання композиційних структур навчальних корпусів, аналогічні з формоутворенням у живій природі. Розроблено метод композиційного моделювання об'ємно-просторових структур університетських комплексів. Наведено структурно-логічні варіанти композиційних схем навчальних комплексів, розроблених з урахуванням сучасних архітектурних вимог і напрямів.

Досліджено розвиток архітектури університетських центрів XIX - першої третини XX ст. як системи на психологічному, функціональному та матеріальному рівнях сприйняття. Установлено, що функціональна й організаційна структура університетських центрів як установи формувалась залежно від розвитку основної подвійної функції наука / освіта за певними етапами: виникнення / диференціація / інтеграція, що дозволяє визначити подальші тенденції розвитку у формуванні архітектурного простору університетських центрів відповідно як відкрита структура / гнучка структура / стійка структура. Виявлено характерні архітектурні одиниці мікросистеми міста та якісні зміни архітектурної форми споруд університетських центрів, що залежать від їх ролі у процесі розвитку суспільного буття та характеризується репрезентативністю.

Розглянуто актуальні проблеми дослідження та реставрації пам'ятки архітектури - головного навчального корпусу Національного університету "Львівська політехніка", спорудженого у 1874 - 77 рр. за проектом Юліана Захарієвича. Дотепер будівля не змінила своєї основної функції, однак численні будівельно-ремонтні роботи призвели до втрати багатьох первісних елементів інтер'єрів пам'ятки. Натурні дослідження та архівні пошуки дали підставу для реконструкцій окремих елементів інтер'єру корпусу та розроблення пропозицій з їх реставрації.

Надано результати спостережень за будівлею центрального навчального корпусу Природничого університету в м. Вроцлав та інтерпретацію змін положення контрольних реперів.

Попередньо комплексно висвітлено світовий досвід проектування університетських культурно-просвітницьких закладів, що надало змогу встановити тенденції формування архітектури та напрям їх діяльності та підтвердило важливість створення таких центрів для розвитку вищої школи в Україні.

Висвітлено методологічні та наукові принципи формування архітектурного середовища ВНЗ. Показано еволюцію вищої освіти, формування прототипів сучасних ВНЗ, еволюцію навчального процесу. Розглянуто проблеми вищої школи та потребу гуманізації навчального процесу. Узагальнено вітчизняний досвід проектування та реконструкції ВНЗ України, а також Росії та закордонних країн. Розглянуто принципи формування функціональної структури ВНЗ та особливості їх планувальних структур. Наведено класифікацію типів планувальних структур за місткістю та композиційними ознаками. Розроблено модель комплексного підходу до формування комплексів ВНЗ, на основі якої визначено й установлено наукові методи та принципи формування даних об'єктів, а також чинники зовнішнього та внутрішнього впливу на об'єкт. Обгрунтовано ВНЗ як систему, побудовано модель функціональних зв'язків і математичну модель об'єкту. Досліджено теоретичні питання моделювання та розроблено математичну модель функціональних зв'язків. Сформовано концепцію ВНЗ і розроблено принципи формування композиційної моделі рельєфу ділянки, його зонування та формування генплану ВНЗ. На підставі системного підходу та функціональних принципів за аналогією з природою розроблено алгоритм формування композиційної структури ВНЗ. Визначено морфологічні принципи й їх роль у формуванні планувальної структури ВНЗ. Обгрунтовано роль композиційної ідеї у формуванні ВНЗ - комплексу. Визначено роль категорії цілості у формуванні художнього образу об'єкту. Розроблено графічний та об'ємний методи моделювання ВНЗ - комплексу, а також модель формування процесу моделювання комплексу ВНЗ на основі системного підходу та ком'ютерних технологій.

Розглянуто історію формування архітектурно-просторового рішення та образу будівель вищих навчальних закладів. Висвітлено світовий досвід проектування університетських будівель, що надало змогу встановити тенденції формування їх архітектури та підтвердило важливість упровадження цих принципів для розвитку вищої школи в нашій державі.

Розглянуто питання пристосування горищних приміщень головного корпусу Національного університету "Львівська політехніка" під навчальні та офісні приміщення з метою збільшення аудиторного фонду Інституту архітектури та ефективнішого провадження навчального процесу. Специфіка навчального процесу студентів архітектурних спеціальностей вимагає, окрім навчальних лекційних аудиторій, також: приміщень для можливості виконання макетів (макетних майстерень); креслярських залів для курсового та дипломного проектування; комп'ютерних класів для освоєння необхідного рівня основ комп'ютерного моделювання; залів для рисунку та живопису, для забезпечення розвитку художніх якостей майбутнього архітектора; виставкових, викладацьких, архівних та складських приміщень. Водночас у головному копусі є незадіяні площі горищного поверху, які можуть стати придатними до використання внаслідок реконструкції та перепланування. Надано потенційні можливості пристосування незадіяних просторів горища головного корпусу Національного університету "Львівська політехніка" під навчальні й офісні функції для навчальних потреб Інституту архітектури та допоміжних служб ректорату університету.

Мета роботи - показати необхідність поновлення об'ємно-просторової організації архітектурного середовища вищих навчальних закладів в умовах комплексної реконструкції або якісної модернізації, поставити завдання і методи дослідження. Методи дослідження. Виконано детальний аналіз сучасного стану архітектурного середовища у вищих навчальних закладах; аргументована необхідність поновлення об'ємно-просторової організації архітектурного середовища вишів в умовах комплексної реконструкції або якісної модернізації, поставлені відповідні завдання та визначені відповідні методи дослідження. Наукова новизна. Акцентуація саме на питаннях виконання якісної модернізації складає актуальність роботи. Її метою є створення більш якісного та сучасного предметно-просторового середовища вишу, впровадження інноваційних технологій у науковий та освітній простори, забезпечення динамічного взаємозв'язку між людиною і середовищем. Практична значимість. Відзначено, що архітектурне середовище будівель вишів знаходиться в нерозривній залежності від змін, що відбуваються в різних сферах діяльності суспільства. Переосмислення підходів до формування сучасного архітектурного середовища для вищої освіти зумовлює вдосконалення та подальший розвиток архітектури вишу. Визначені основні прогресивні підходи та напрямки якісної модернізації архітект урного середовища вишів в умовах реконструкції, розглянуті основні принципи, які допоможуть у вирішенні цього питання. Результати роботи зацікавлять всіх фахівців та спеціалістів, що задіяні у освітньому процесі, архітектурній та будівельній галузях. Результати. Встановлено, що в умовах реконструкціі архітектурного середовища вищих навчальних закладів достатньо велика необхідність та більш доцільне (з точки зору капітальних витрат) виконання саме якісної модернізації зовнішнього та внутрішнього архітектурного простору, так як освіта і наука є частиною основного фундаменту функціонування і процвітання регіону та навіть країни в цілому. Визначені основні прогресивні підходи та напрямки якісної модернізації архітектурного середовища вишів в умовах реконструкції, розглянуті основні принципи, які допоможуть у вирішенні цього питання. Також для вирішення низки існуючих проблем поставлені завдання і методи дослідження даної теми.

Розглянуто актуальні аспекти гармонізації архітектурного середовища Національного авіаційного університету (НАУ) за рахунок створення потужної художньо-естетичної канви, яка включає архітектурно-художню інтерпретацію забудови, доречну ландшафтну організацію території, пластично-декоративну наповненість інтер'єрного простору, художньо-декоративну символіку в діловій сфері. Наведені ілюстрації, які дають змогу оцінити художньо-естетичні якості ландшафтної організації території, архітектури споруд і інтер'єр них просторів. Наведені головні автори, які створювали це архітектурне середовище.

Систематизовано фактологічні та аналітичні матеріали про механізми формування знаково-образної структури рекламного повідомлення інсталяції як феномену та засобу візуальної комунікації в закладах вищої освіти (ЗВО). Підтверджено, що інсталяції є показовим прикладом у просторах ЗВО, зокрема, в університетах. Фрейм університету є культурним субпростором, який взаємодіє з навколишнім світом у багатьох аспектах і покликаний популяризувати освіту, науку та відкритість у міжрегіональних і міждержавних навчально-виробничих відносинах.

Із часів Середньовіччя, складовою ідеї університету було активне суспільне життя студентів. Однак багато сучасних кампусів позбавлені загальнодоступних громадських культурних просторів. Студенти проводять більшу частину свого часу за межами лекційної зали чи навчальної аудиторії (групи приміщень, які можна віднести до офіційного або формального простору для навчання). В цей час вони спілкуються, самостійно навчаються, відпочивають. А відбувається це, на жаль, за межами університету. Причиною цього є відсутність у більшості студмістечок так званого неформального простору. Це простір, який провокує соціальну взаємодію: несподівані зустрічі, імпровізовані розмови. Він сприяє особистісному та професійному зростанню. Заклади харчування, коридори, холи, площі, двори, гуртожитки стають важливими елементами для формування неофіційних зон для самостійного та групового навчання. Проте, характер перерахованих існуючих груп приміщень здебільшого є хаотичним і непристосованим, або просто не передбаченим для такої функції. Тому інтеграція неофіційних навчальних просторів у склад функціонального наповнення університетського чи міжвузівського центру культури значно покращить відвідуваність таких закладів і заповнить прогалини в організації навчального процесу на території університету. Наведено огляд та аналіз стану досліджень у галузі проектування та експлуатації сучасних освітніх просторів в університетах світу, а саме просторів із гнучким плануванням, які називаються неформальним навчальним простором. Унаслідок проведених досліджень розроблено загальну характеристику, класифікацію, розкрито основні принципи проектування цього простору. Зокрема, визначено низку проблем, що виникають під час його експлуатації, які слід ураховувати при проектуванні. Висвітлено досвід навчального проектування міжвузівських культурних центрів із застосуванням розроблених теоретичних основ проектування неформального освітнього простору.

Визначено невідповідність містобудівної організації комплексів ЗВО на прикладі Харкова сучасним вимогам навчального процесу та життєдіяльності його суб'єктів. Розроблено методику дослідження формування та розвитку ЗВО України в сучасних умовах та понятійний апарат за темою дослідження. Встановлено, що основним системоутворюючим елементом ЗВО є його навчально-науково-адміністративний блок, який є функціональним і композиційним ядром комплексу. Розроблено типологію ЗВО за структурно-планувальними характеристиками, визначено їх два типи. Установлено формування специфічних ареалів студентської активності в структурі міста, які обслуговують потреби життєдіяльності ЗВО та міста; виділено їх типи. Проаналізовано та визначено основні соціально-економічні та містобудівні фактори впливу на містобудівний розвиток ЗВО в структурі сучасного міста. Виявлено основні закономірності, принципи та прийоми містобудівного розвитку комплексів ЗВО. Розроблено рекомендації щодо їх територіального розвитку в структурі міста на двох рівнях; запропоновано виділення території визначених типів планувальних ареалів в складі зонніг-планів для управління їх розвитком.