Розвинуто теоретико-математичну модель картографування та районування агроландшафтних систем локального і регіонального рівнів. Автоматизоване агроландшафтне районування базується на поєднанні методів традиційного картографічного аналізу, алгоритмів автоматичного районування й аналітичних можливостей сучасних геоінформаційних систем. Вибір і створення базової ландшафтної основи складає центральну задачу в системі автоматизованого агроландшафтного районування.

Розглянуто ключові аспекти концепції управління ландшафтним потенціалом природоохоронних територій.

Розглянуто питання моделювання природно-ландшафтних елементів сільськогосподарських угідь у проектах землеустрою.

Висвітлено наукові основи та сучасні проблеми ландшафтної архітектури та рекультивації в аспекті екологізації природокористування. Розглянуто загальні принципи проектування специфічних архітектурно-ландшафтних об'єктів типу парків, садів, бульварів, відкритого простору, промислових територій. Акцентовано увагу на рекультивації земель як одному з ефективних заходів у вирішенні проблеми раціонального використання земельних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища в цілому, в томі числі і відновлення териконових ландшафтів Донбасу.

Наведено результати досліджень із вивчення агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення басейну річки Горинь за показниками екологічної стабільності, рівня антропогенного навантаження та стану агроландшафтів. Установлено, що відносно задовільним станом характеризуються лише райони басейну, які відносяться до зони полісся, а найбільш вразливою і нестабільною є територія зони лісостепу, що перебуває у незадовільному та критичному екологічному стані, має підвищений рівень антропогенного навантаження, низьку екологічну стабільність і високу трансформацію природних екосистем.

Обращается внимание на проблемы понимания сути понятия "экологически чистая продукция АПК". Рассмотрена история формирования и развития системы экологически чистого производства. Выделены основные общественно-географические подходы и направления в изучении производства экологически чистой продукции АПК.

Изложена методика исследования содержания тяжелых металлов в ландшафтах. На основе предложенной методики проанализированы особенности техногенного воздействия на агроландшафты Тернопольской области. На примере репрезентативных ключевых участков рассмотрены содержание тяжелых металлов в почвах и ландшафтные предпосылки их миграции.

Висвітлено завдання наукових досліджень, пов'язаних з обгрунтуванням оцінювання земельних ресурсів за кількісними й якісними характеристиками екологічного стану. Визначено та проаналізовано кількісні й якісні показники екологічного стану земельних ресурсів конкретної території. Встановлено кореляційну залежність між екологічними показниками, які характеризують стан земельних ресурсів. Проведено ідентифікацію сільськогосподарських угідь за даними космічних знімань і визначено достовірність класифікації.

Висвітлено ретроспекцію земельних відносин, методологічні та стратегічні проблеми збалансованого розвитку землекористування на Прикарпатті. Проаналізовано методологічні підходи щодо вирішення проблем інновацій у системі землекористування та ландшафтно-адаптованого землевпорядкування. Показано місце та роль грунтового покриву, природно-заповідного фонду, лісоценозів і лісокультури у збалансованому землекористуванні. Висвітлено перспективи впровадження в практику землекористування на Прикарпатті агротехнологічних інновацій.

Викладено методологію і методику організації території сільськогосподарських підприємств методом еколого-ландшафтного землеустрою. Розкрито поняття про землю як найважливішу частину навколишнього середовища, місце земельних ресурсів у структурі природного багатства України, суть землеустрою щодо формування сталого землекористування земель сільськогосподарського призначення. Обгрунтовано методологічні основи формування еколого-ландшафтної організації території. Висвітлено методичні підходи до агроекологічного зонування та ландшафтної типізації земель. Наведено еколого-економічну класифікацію придатності орних земель. Приділено увагу зонуванню земель за типами землекористування. Подано інформацію про формування еколого-безпечних та інвестиційно-привабливих підтипів землекористування та формування територіальних природоохоронних обмежень (обтяжень) у використанні земель. Розглянуто ідентифікацію прав власності на землю та оренду землі в межах типів землекористування, а також встановлення та формування реєстру обмежень (обтяжень) на земельні ділянки власників земельних часток (паїв). Охарактеризовано формування та організацію території сільськогосподарських підприємств з урахуванням ландшафтних умов та прав на землю.

Показано можливості використання теоретичних і методологічних засад ландшафтознавства та екології в землеустрої на сучасному етапі реформування земельних відносин. Обгрунтовано організацію території сівозмінних масивів і впорядкування угідь сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань на еколого-ландшафтній основі. З'ясовано, що за умов внутрішньопольової організації сівозмін необхідно застосовувати принцип розміщення однорідних робочих ділянок полів. Це надає змогу створити стабільні та збалансовані агроландшафти. Проаналізовано ефективність організаційних і технологічних землеохоронних заходів, які базуються на обгрунтованому використанні земель за їх агроекологічною придатністю.

Проаналізовано поняття різних потенціалів у агроекосистемах. Обгрунтовано визначення природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів. Запропоновано ландшафтно-індикативний підхід до оцінки агроландшафтів шляхом встановлення індексу їх природно-ресурсного потенціалу за основними факторами антропогенного впливу в агросфері.

Встановлено, що для підвищення екологічної стабільності сільськогосподарського землекористування, посилення агромеліоративного впливу лісів потрібно забезпечити їх рівномірний розподіл за територією, а рівень лісистості зберегти або довести в зоні Полісся до 40 %, в зоні Лісостепу - до 30 % від загальної площі території, в зоні Степу - до 8 - 10 % від площі орних земель. Обгрунтовано, що системи заходів постійної дії на регіональному рівні повинні створюватись на основі математичного моделювання деградаційних процесів з врахуванням ступеня ерозійної небезпеки, геоморфологічних особливостей території, видового складу рослинного покриву і протиерозійної стійкості грунтів. З'ясовано, що підвищення рівня останньої, як сідчать результати експериментальних досліджень, можна досягти в Зоні Полісся та Лісостепу шляхом поєднання системи удобрення сільськогосподарських культур і хімічної меліорації, що відповідає принципам адаптивно-ландшафтного землекористування.

Розроблено індекс природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів, спеціалізовану геоінформаційну систему "ГІС ВП НУБіП України - Агрономічна дослідна станція" для оцінювання їх екологічного стану та картування. Запропоновано методику визначення індексу узагальненої видової рясності біорізноманіття локальних територій агроландшафтів за індексом MSA, який дорівнює 0,099 і вказує на втрату близько 90 % природного біорізноманіття досліджуваної території внаслідок високого рівня розораності земель. Визначено стан агроландшафтів на основі даних геоінформаційного моніторингу за агрокліматичними, еколого-агрохімічними, агроекологічними, еколого-токсикологічними і картографічними показниками та встановлено, що територія ВП НУБіП України "Агрономічна дослідна станція" належить до екологічно нестабільних, а екологічна ситуація є незадовільною. З'ясовано шляхи оптимізації екологічного стану агроландшафтів за допомогою геоінформаційного аналізу. Розвинено теоретичні і практичні аспекти екологічного оцінювання агроландшафтів й сучасні підходи до їх системного аналізу з врахуванням індексу природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів.

Досліджено проблему екологічних ризиків і перспектив розвитку меліорації земель в Україні. Викладено природоохоронні аспекти сільськогосподарського виробництва на Вінниччині. Запропоновано методологічні підходи до визначення меж зони впливу урбосистем на агросферу. Наведено особливосі формування та реалізації державної земельно-екологічної політики у сфері використання природних ресурсів сільських територій. Розглянуто питання щодо вдосконалення законодавства Україні про поводження з відходами тваринного походження. Досліджено сучасний стан і перспективи розвитку полонинського господарства в Карпатському регіоні України. Подано наукове обгрунтування вирощування верби як енергетичної культури на осушених торфових грунтах України. Розглянуто стратегічне планування у сфері поводження з твердими побутовими відходами особистих селянських господарств. Розкрито проблеми інформаційного забезпечення сільськогосподарського землекористування.

Обгрунтовано структурно-функціональну модель побудови технічних систем моніторингу та визначено її елементи для реалізації прогностично-компенсаційної технології змінних норм внесення технологічного матеріалу, що визначають якість роботи машинотракторних агрегатів у процесі виконання технологічних операцій у сучасних технологіях рослинництва. Розроблено наукову концепцію реалізації технічних систем моніторингу стану сільськогосподарських угідь у сучасних технологіях рослинництва для забезпечення якісних показників сільськогосподарського виробництва шляхом моніторингу стану грунтової та рослинної біоти. Вперше запропоновано комплексні методи прогностично-компенсаційної технології змінних норм внесення технологічного матеріалу на основі даних технічних систем моніторингу стану сільськогосподарських угідь. Вперше встановлено взаємозв'язки між механіко-конструктивними параметрами та режимом функціонування технічних систем моніторингу стану сільськогосподарських угідь у сучасних технологіях рослинництва та агробіологічними параметрами виробництва.

Наведено результати досліджень щодо напрямів оптимізації структури ерозійно небезпечних агроландшафтів та охорони грунтів за змін клімату. Проаналізовано прогнозні оцінки наслідків їх впливу на структуру посівних площ, а також ерозійну деградацію грунтового покриву. Запропоновано напрями розв'язання проблеми охорони земель шляхом удосконалення управління земельними ресурсами на принципах грунтоводоохоронної контурно-меліоративної організації території землекористування водозбірних басейнів малих річок.

Проведено регіональний ландшафтно-геохімічний аналіз біомаси і продуктивності агрокультур порівняно із природними фітоценозами України. Здійснено оцінку динаміки інтенсивності біогенної міграції як чинника відновлення біорізноманіття. Розглянуто природний баланс есенційних мікроелементів на сільськогосподарських землях України за оцінками їх нестачі і надлишку. Визначено типоморфні мікроелементи та встановлено регіональну нестачу Mo за надлишку Zn у харчових ланцюгах ландшафтів орних земель. Особливості природно-техногенної міграції свідчать про можливість відновлення природних біогеохімічних процесів у лісостепових і північно-степових агроландшафтах України.

Розглянуто питання екологічної оптимізації структури сільськогосподарських ландшафтів і систем землекористування з використанням ландшафтних метрик (індексів різноманіття), одержаних за даними дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), для розв'язання актуальної проблеми відтворення ландшафтного та біологічного різноманіття внаслідок інтенсифікації сільськогосподарської діяльності. Окрім екологічної та соціальної користі, екосистеми з високим ступенем різноманіття можуть виявляти більшу стійкість та продуктивність у порівнянні з нижчим, що позитивно впливатиме також на економічну складову. Застосування даних ДЗЗ для визначення ландшафтних індексів надає змогу об'єктивно й оперативно оцінювати ландшафтне різноманіття, а також створювати оптимальні моделі агроландшафтів і системи землекористування.

Рассмотрено как трансформировался эколого-хозяйственный облик России и отдельных ее регионов за постсоветский период. Представлены новейшие тенденции в природопользовании и его территориальной организации. В региональном разрезе рассчитаны объемы извлечения из недр вещества природы. Выявлено, что граница преобладания в сельском хозяйстве растениеводства сместилась от сухих степей в 1980-х гг. до тундры в настоящее время. В результате изменились характер и масштабы аграрных воздействий на природные комплексы. Выявлены растущие разрывы между уменьшающимися факторами сельскохозяйственного производства (посевные площади, удобрения, техника, скот) и его относительно стабильной продуктивностью. Эти диспропорции ведут к деградации аграрных ландшафтов.