Розглянуто теоретико-правові засади становлення органічного сільського господарства в Україні та за кордоном. Проведено комплексний аналіз поняття "органічне сільське господарство". Розкрито проблеми формування ефективного вітчизняного ринку органічної продукції як невід'ємного елементу системного розвитку даної галузі АПК. Охарактеризовано процес становлення вітчизняного законодавства в сфері державного регулювання галузі. Запропоновано заходи адміністративно-правового, організаційного та законодавчого характеру, спрямовані на сприяння процесу становлення та розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Рассмотрены теоретико-правовые основы становления органического сельского хозяйства в Украине и за рубежом. Проведен комплексный анализ понятия "органическое сельское хозяйство". Раскрыты проблемы формирования эффективного отечественного рынка органической продукции как неотъемлемого элемента системного развития данной отрасли АПК. Охарактеризован процесс становления отечественного законодательства в сфере государственного регулирования отрасли. Предложены меры административно-правового, организационного и законодательного характера, направленные на содействие процессу становления и развития органического сельского хозяйства в Украине.

Вперше в умовах Лісостепу України у польовій сівозміні встановлено технологічну, економічну, енергетичну й екологічну ефективність систем землеробства трьох рівнів екологізації - промислового, екологічного та біологічного. Доведено можливість розширеного відтворення родючості грунту за екологічної системи землеробства. Обгрунтовано ресурсне наповнення екологічного землеробства для досягнення біокліматичного потенціалу родючості та продуктивності ріллі. Визначено основні параметри агрофізичних, водно-фізичних, агрохімічних, біологічних, фітосанітарних і біотичних властивостей чорнозему типового малогумусного під впливом екологічної системи землеробства та полицево-безполицевого основного обробітку грунту в сівозміні. З'ясовано математичну залежність динаміки запасів вуглецю гумусу в часі у вигляді системи диференціальних рівнянь з урахуванням частки трансформації органічних решток у процесі гумусоутворення. Запропоновано математичну модель у вигляді лінійної залежності для практичного використання під час прогнозування й управління процесами гумусоутворення в орних чорноземах типових. На основі верифікації цієї моделі доведено високу справджуваність прогнозних розрахунків гумусного стану грунту. Удосконалено ідентифікацію рівнів землеробства за індексом екологізації, розрахованим як співвідношення суми діючої речовини мінеральних добрив (кг/га) до норми внесення органічних (т/га). Подальшого розвитку набула концепція підвищення протибур'янової ефективності екологічного землеробства за допомогою системи основного полицево-безполицевого обробітку грунту в сівозміні.

Теоретично обгрунтовано та розроблено заходи з оптимізації режимів зрошення та способів поливу основних сільськогосподарських культур (СГК) за умов Південного Степу України з урахуванням природних, технологічних, економічних, енергетичних та екологічних чинників за рахунок удосконалення оперативного планування та управління водним режимом грунту. Встановлено особливості сумарного водоспоживання основних СГК під час природного зволоження та за умов зрошення за різних способів поливу. Визначено зони активного використання вологи із грунту у разі неоднакових рівнів залягання грунтових вод. Створено метод призначення строків поливу за показниками середньодобового випаровування культур. Розроблено програмне забезпечення для оптимізації режимів зрошення СГК на засадах моделювання середньодобового випаровування різних за біологічними ознаками культур. Створено статистичні моделі "вологозабезпеченість - урожайність" залежно за гідротермічних умов у роки проведення досліджень. Проведено комплексне оцінювання еколого-меліоративного стану зрошуваних масивів у зоні дії Інгулецької та Фрунзенської зрошуваних систем. Розроблено комплекс заходів для запобігання деградації зрошуваних грунтів. Проведено економіко-енергетичне оцінювання розроблених заходів та обгрунтовано необхідність розвитку зрошення на Півдні України.

Розглянуто стан і перспективи процесу екологізації сільськогосподарського виробництва та ринку органічної продукції в Україні. Представлена багатоетапна лінія переходу від традиційної до органічної системи виробництва. Розглянуто процес формування витрат в органічному виробництві овочів відкритого грунту. Наведено перелік вимог до системи органічного рослинництва. Показано ефективність органічного овочівництва в порівнянні з неорганічним на основі практичних іноземних досліджень. Проаналізовано альтернативні варіанти втілення етапів виробництва органічних томатів відкритого грунту. Запропоновано модель у вигляді дерева цілей для обірунтування оптимального переходу вітчизняних аграрних підприємств на органічне овочівництво відкритого грунту, яка дозволяє господарю прийняти найоптимальніше управлінське рішення. Визначено схеми, що забезпечують найбільший прибуток, найнижчі витрати, найвищий врожай і найвищу рентабельність виробництва органічних томатів відкритого грунту в Україні.

Досліджено масу коренево-пожнивних решток, що надходять у грунт після вирощування культур сівозміни та співвідношення в них C:N. Проаналізовано кількість органічної речовини в чорноземі типовому та зміни основних показників гумусного стану, що відбулись під впливом застосування різних систем обробітку грунту й удобрення. Вивчено вплив органо-мінерального удобрення з використанням соломи, сидератів і мінеральних добрив на співвідношення вуглецю до азоту, які надходять до грунту з добривами та рештками вирощуваних культур. Виявлено тенденцію до зниження вмісту органічної речовини в грунті впродовж досліджень, в результаті чого рекомендується поповнювати її надходження шляхом залишення на полі побічної продукції культур короткоротаційної сівозміни.

Досліджено теоретичні та методичні засади формування галузевої структури виробництва і розвитку органічного землеробства в аграрних господарствах. Узагальнено сутність галузевої структури виробництва, форми та показники суспільного поділу праці (спеціалізації), окреслено умови спеціалізованих аграрних господарств у виробничі типи. Досліджено сучасний стан і тенденції розвитку еколого-орієнтованого (органічного) сільськогосподарського виробництва та сформульовано базові положення екологічних, економічних і соціальних переваг розвитку органічного землеробства в господарствах. Доведено, що органічне землеробство сільськогосподарських підприємств виступає як екологостабілізуючий фактор і необхідна умова функціонування агроекосистеми. Його розвиток у значній мірі залежить від раціонального поєднання галузей рослинництва та тваринництва. Обгрунтовано процеси поєднання внутрішньогосподарських культур і галузей при організації переходу сільськогосподарського підприємства на органічне землеробство. Запропоновано особливості оптимізації галузевої структури господарств і формування балансу поживних речовин на основі урожайності за виробничими функціями. Показано, що поширення органічного землеробства у сільськогосподарських підприємствах має враховувати сертифіковану систему управління якістю продукції, формувати виробничий тип, де поєднуються в обов'язковому порядку рослинництво та тваринництво через кормовиробництво і вихід органічних добрив. При запровадженні органічного землеробства розрахунок мінімальної ціни пропозиції продукції має включати орієнтовну собівартість, розрахунковий рівень прибутковості, скоригований на ризики рівня несталості рентабельності виробництва та на вартість відновлення родючості грунту.

Розкрито теоретичні та методологічні основи ресурсозберігальних технологій виробництва продукції рослинництва. Досліджено теоретичні аспекти ресурсозбереження в рослинництві. Проведено комплексне оцінювання сучасних ресурсозберігальних технологій у галузі рослинництва. Проаналізовано методологічні підходи визначення ефективності ресурсозберігальних технологій виробництва продукції рослинництва. Визначено сучасний стан виробництва сільськогосподарських культур. Запропоновано науково-обгрунтовані ресурсозберігальні технології та технологічні карти вирощування основних сільськогосподарських культур. Розраховано ефективність виробництва сільськогосподарських культур за різного фінансового забезпечення.

Мета робота - обгрунтування перспективності розвитку органічного землеробства в Україні як передумови соціоекономічного зростання аграрного сектора, задоволення потреб населення в якісних продуктах харчування, поліпшення агроекологічного іміджу України та відтворення природно-ресурсного потенціалу сільських територій. Представлено стан і висвітлено перспективи розвитку органічного землеробства в аграрному секторі. Визначено особливості та вимоги, що пред'являються до ведення органічного виробництва. Обгрунтовано пропозиції стосовно маркетингового забезпечення просування на ринок органічної продукції.

17 жовтня 2014 р. в смт Наддніпрянське Херсонської області відбулося виїзне засідання Ради Південного наукового центру НАН України і МОН України, присвячене обговоренню першочергових заходів з відродження, розширення та підвищення ефективності зрошувального землеробства на Півдні України, а також використання з цією метою можливостей і досягнень установ та організацій регіональної науки незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Висвітлено проблему екологічного землеробства. Проведено аналіз існуючих технологій мінімального обробітку грунту. Відокремлено більш подібні до екологічного землеробства на прикладі системи, впровадженої у ПП "Агроекологія". Запропоновано систему понять обробітку грунту для збереження його родючості та вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. Висвітлено проблему недостатнього збереження вологи та шляхи руйнування підорної підошви механічним та біологічним чином. Наведено приклад технологічних операцій обробітку грунту, що впроваджені для екологічного та біологічно відновлюваного землеробства.

Досліджено вплив різних систем удобрення на вміст рухомих органічних речовин (РОР) чорнозему типового за умов органічного землеробства. Встановлено, що введення перелогового режиму сприяє суттєвому зростанню частки РОР у загальному гумусі. Позитивний вплив на вміст РОР у загальному гумусі має застосування органічної та сидеральної систем удобрення, а також введення у сівозміну багаторічних трав. Застосування мінеральної системи удобрення викликає збіднення грунту на РОР.

Мета роботи - оцінити придатність грунтів для ведення органічного землеробства на території зон розповсюдження аеротехногенних викидів підприємств хімічної промисловості. За допомогою кригінгу (статистичної версії інтерполяції) побудовано картосхеми придатності земель для органічного землеробства відповідно до чинних нормативів за вмістом мікроелементів і важких металів. В результаті виділено ареали надмірного, оптимального та недостатнього вмісту рухомих форм мікроелементів і важких металів у грунтах та їх накопичення в продукції рослинництва у зоні розповсюдження атмосферних викидів Авдіївського коксохімічного комбінату. Доведено пріоритетність контролю рослинницької продукції для визначення ступеня забрудненості агроекосистем.

У стаціонарному польовому досліді проведено дослідження з визначення екологічної та економічної ефективності застосування біопрепарату Оптимайз 200 на основі бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum для передпосівної інокуляції насіння сої за умов органічної системи землеробства. Двічі за вегетаційний період (у фазі утворення третього справжнього трійчастого листка та у фазі дозрівання) у грунті прикореневої зони рослин сої визначено чисельність мікроорганізмів різних еколого-функціональних груп і ферментативну активність. Встановлено суттєвий позитивний вплив мікробного препарату на чисельність, структуру та функціонування мікробних угруповань, біохімічну активність грунту та урожай сої. Результати досліджень показали доцільність використання Оптимайз 200 в органічному виробництві сої на чорноземі опідзоленому.

Висвітлено положення Національних стандартів країн Євросоюзу, Канади, США та Японії в частині перехідного періоду до органічного землеробства. Проаналізовано вимоги цих стандартів та Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини". Запропоновано основні аспекти переходу господарства на систему органічного виробництва. Обгрунтовано потребу в розробленні підзаконних актів для регламентації процесу перехідного періоду від традиційного до органічного землеробства. Визначено, що для розвитку органічного виробництва та захисту вітчизняного виробника необхідно гармонізувати українське законодавство з системою міжнародних вимог через створення Національного стандарту органічного сільськогосподарського виробництва.

З погляду рівня розвитку аграрного виробництва України, стану природно-ресурсного потенціалу та ефективності його використання проаналізовано забезпечення продовольчої безпеки країни. Продовольчу безпеку розглянуто як похідну від антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, що особливо виявляється в аграрному виробництві внаслідок змін клімату. Висвітлено зростаюче значення екологічної складової у визначенні розвитку аграрного виробництва, що обумовлено забезпеченням продовольчої безпеки та поліпшенням якості навколишнього природного середовища. Перспективним напрямом забезпечення екосистемного підходу в подальшому розвитку аграрного виробництва визначено органічні технології.

Розглянуто основні етапи розвитку органічного способу виробництва сільськогосподарської продукції. Вивчено особливості переходу сільськогосподарського підприємства від традиційного до органічного способу виробництва. Приділено увагу процесу сертифікації органічного виробництва за показниками безпечності та якості сільськогосподарської продукції. Надано загальну характеристику грунтів України. Запропоновано способи оцінювання грунтів для ведення органічного виробництва продукції рослинництва, а також грунтово-кліматичних умов регіону щодо можливості виробництва органічної продукції рослинництва стандартизованої якості. Проаналізовано препарати для захисту й удобрення сільськогосподарських культур за органічного виробництва.

Визначено сутність та виявлено еколого-економічні особливості органічного сільського господарства. Досліджено теоретичні основи формування еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства. Проаналізовано світовий досвід організації і підтримки органічного сільського господарства та можливості його адаптації до вітчизняних умов. Здійснено еколого-економічний аналіз стану та тенденцій розвитку органічного сільського господарства в Україні. Розроблено методичний підхід до оцінювання потенціалу розвитку органічного сільського господарства. Запропоновано шляхи підвищення еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції. Обгрунтовано перспективи розвитку органічного сільського господарства в Україні. Удосконалено науково-методичне забезпечення системи сертифікації органічного сільського господарства з урахуванням світового досвіду.

Розглянуто проблему розвитку органічного виробництва (ОВ) сільськогосподарської продукції (СГП) в Україні. Визначено, що перехід господарства до ОВ продукції передбачає його підготовчий, перехідний та основний етапи. Розроблено науково-методичні основи оцінювання секторів "рослинництва", "тваринництва", "транспортування", "зберігання", "переробки", "упаковки" та "персоналу господарства" на предмет відповідності вимогам органічного виробництва. Розроблено спосіб оцінювання відповідності грунтів до вимог ОВ СГП, що базується на аналізі агрофізичних, агрохімічних показників та вмісту шкідливих речовин у грунті, а також інтегральне оцінювання за показниками родючості грунтів. Розроблено алгоритм оцінювання пестицидів та агрохімікатів щодо їх відповідності вимогам ОВ згідно з міжнародними та вітчизняними нормативами. Встановлено перелік придатних до застосування в органічному виробництві препаратів для удобрення та захисту сільськогосподарських культур. Здійснено апробацію на прикладі ВП НУБіП України "Агрономічна дослідна станція", визначено, що господарство не відповідає вимогам ОВ за загальними показниками, секторами "рослинництва", "транспортування" та "зберігання" продукції. Вивчено можливості функціонування замкненого циклу у секторах рослинництво-тваринництво. Проведено випробування біодобрива біогазової установки за лабораторних і польових умов і визначено екологічно безпечні норми його застосування.

Досліджено грунти Лісостепової зони, де виявлено переважність типових чорноземів, які складають майже 5 % загальної площі орних земель. З'ясовано, що у більшості грунтів калій знаходиться, переважно, в мінеральній його частині, у складі кристалічної гратки первинних і вторинних мінералів, як в обмінному, так і необмінному або поглиненому стані, в колоїдах грунту. Найбільш доступним для рослин резервом цього елементу в грунті є гідрослюди, вермікуліти, монтморилоніти, польові шпати. Таких мінералів достатньо в грунтах чорноземного типу Степової і Лісостепової зон. Визначено вміст тонкодисперсної фракції чорнозему типового, валового калію, гідрослюд як найбільш доступного резерву калійного живлення рослин. Констатовано, що знання складу та властивостей мінеральних калієвих сполук у грунтах має велике значення для правильного й ефективного використання калійних добрив. Викладено параметри загального, потенційного, ближнього та безпосереднього резервів калію такого грунту, визначено взаємозалежності та зв'язки між формами калію, урожайністю та вмістом калію в рослинах. Вивчено вплив інтенсивного сільськогосподарського використання на трансформацію калію з необмінних у доступні для рослин форми.

У стаціонарному польовому досліді визначено ефективність застосування мікробного препарату поліміксобактерину під час вирощування соняшника за умов органічного землеробства. Встановлено позитивний вплив препарату на чисельність мікроорганізмів основних еколого-функціональних груп у грунті прикореневої зони рослин, ферментативну активність, трофічний режим, урожайність соняшнику. Результати продемонстрували перспективність застосування мікробного препарату за умов ведення органічного землеробства.