Розглянуто питання впливу фауни на лісонасадження та поля, приманювання та відлякування тварин, запобігання пошкодженням деревостанів, сільськогосподарських культур, технічних об'єктів. Описано особливості біотехнічної направленості лісогосподарської діяльності, комплексного ведення лісового і мисливського господарств, біотехнічних заходів для основних груп мисливських тварин, немисливської фауни, рідкісних і малочисельних видів. Висвітлено проблеми ветеринарно-санітарного нагляду і селекційної роботи у мисливському господарстві, акліматизації, реакліматизації та розселення тварин, наведено еколого-економічну оцінку біотехнічних заходів.

Рассмотрены вопросы влияния фауны на лесонасаждения и поля, приманивания и отпугивания животных, предупреждения повреждений древонасаждений, сельскохозяйственных культур, технических объектов. Изложены особенности биотехнической направленности лесохозяйственной деятельности, комплексного ведения лесного и охотничьего хозяйств, биотехнических средств для основных групп охотничьих животных, неохотничьей фауны, редкостных и малочисленных видов. Освещены проблемы ветеринарно-санитарного надзора и селекционной работы в охотничьем хозяйстве, акклиматизации, реакклиматизации и расселения животных, приведена эколого-экономическая оценка биотехнических мероприятий.

Розглянуто особливості поширення турунів в окремих лісових насадженнях Кобеляцького та Полтавського районів Полтавщини. Встановлено, що окремі їх види є характерними для різних рівнів сукцесії. Відповідно, ділянки з молодим рівнем сукцесії сприяють розповсюдженню певних видів турунів, а саме тих, які характерні для старих рівнів сукцесії, що є важливим для збереження біорізноманіття.

Розглянуто особливості поширення турунів у лісових насадженнях із різним ступенем антропогенного впливу на дослідних ділянках у межах Лівобережної лісостепової зони України. Встановлено, що виникнення екологічних змін пов'язано не тільки з масштабами рубки лісу, а й зі способом рубки. Аналізуючи карбідофауну дослідних ділянок, доведено, що вибіркова рубка є більш затратною, проте менш екологічно шкідливою. Для згарищ першого року є характерним різке зниження чисельності турунів, порівнюючи із контролем, тоді як у наступні роки дослідження спостерігалося заселення цих ділянок польовими і лучними видами.

Проведено функціональну оцінку лісів Західного Полісся щодо кормових і захисних умов для козулі європейської та визначено її основні зимові кормові станції. Досліджено склад, структуру й об'єм раціону козулі у зимовий період року та виявлено особливості пошкодження козулею лісової деревно-чагарникової рослинності у лісових насадженнях і лісових культурах. Проаналізовано динаміку структури, різноманіття та кормову цінність деревно-чагарникового ярусу та трав'яного надземнного покриття на зрубах і згарищах лісів різних категорій. Установлено зимові кормові запаси лісових мисливських угідь для козулі європейської та проведено оцінку впливу несуцільних лісогосподарських рубок на запаси деревно-чагарникових кормів.

Вивчено еколого-лісівничі закономірності біотопічного розподілу тетерука та глушця за умов Центрального Полісся. Проведено комплексне лісівничо-типологічне й екологічне оцінювання стацій цих птахів. Досліджено їх просторово-часову динаміку за умов даного регіону. Установлено закономірності впливу складу та структури лісостанів, типу лісорослинних умов, довжини узлісь, лінійних об'єктів, гетерогенності лісових фітоценозів на біотопічний розподіл птахів. Виявлено чинники-індикатори такого розподілу за сезонами. Уточнено ареали тетерука та глушця у межах Центрального Полісся. Одержано дані про особливості існування популяцій цих тетерукових птахів на південній межі ареалу. Установлено знаки загальної депресії популяції глушця у регіоні. Запропоновано нові підходи до оцінювання якості кормових і захисних умов біотопів тетерука та глушця. Наведено рекомендації щодо оптимізації умов існування досліджених птахів за умов Центрального Полісся.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено лісову фауну земноводних і плазунів Львівщини, а також чисельність видів, роль у лісових екосистемах. Установлено фактори ризику та розроблено заходи для збереження та відтворення популяцій. Уперше для лісів різних природних районів Львівщини проведено комплексне вивчення чисельності видів, установлено вплив лісорослинних умов на видове багатство. Одержано нові дані про біотопи земноводних і плазунів, вплив мікроклімату на чисельність їх видів. Установлено трофічну роль земноводних у лісах даного регіону, виявлено фактори ризику та запропоновано заходи для їх мінімізації. Розроблено рекомендації для охорони й оптимізації середовищ існування земноводних і плазунів.

Вперше у Львові проведено комплексну оцінку приміських та міських насаджень у взаємозв'язку з функціонуванням населення наземних хребетних. Одержано нові дані про особливості структури приміських і міських насаджень, їх кормові та захисні властивості; видовий склад, чисельність, екологічні групи наземних хребетних та їх взаємодію зі структурними компонентами приміських і міських насаджень. Запропоновано класифікацію наземних хребетних за ступенем адаптації до приміських і міських насаджень Львова. Розроблено рекомендації для виробництва щодо оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень.

Встановлено особливості синекологічної структури ентомокомплексів вусачів і закономірностей її динаміки під впливом лісових екосистем і комплексного висотного градієнта. Виокремлено моно-, оліго- та полідомінантні етномокомплекси, які об'єднані в передгірну (спорідненість 50 - 53 %) та гірську групи (спорідненість 69,6 %). Зазначено, що за трофічними зв'язками в гірських переважають олігофаги хвойних дерев, а в передгірних - поліфаги листяних. Результати дослідження спрямовано на проведення довготривалого моніторингу лісопатологічного стану в лісах Карпат, інвентаризацію та збереження видового різноманіття природно-заповідних територій.

Екологічні взаємозв'язки ссавців з лісовими біогеоценозами південного сходу України вперше вивчено у межах процесів інформаційного характеру, за яких оцінка інформації про стан середовища існування зумовлює адекватні поведінкові реакції тварин, що охоплюють найважливіші аспекти життєдіяльності. Одним з результатів їх здійснення є формування інформаційного поля (ІП) як сукупності сигнальних елементів, представлених різноманітними слідами життєдіяльності. Визначено параметри просторової, часової і біогеоценотичної організації ІП різних видів. Виявлено й охарактеризовано значення елементів ІП у забезпеченні опосередкованих взаємодій ссавців, що відіграють важливу роль у структурно-функціональній організації їх популяцій та угрупувань. Сформульовано загальне визначення "зоогенного інформаційного поля". Вперше наведено схему опосередкованих інформаційних процесів в угрупованнях ссавців, що включає блок "ІП".

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.151.253.2(4УКР) + П342.55(4УКР)

Рубрики:

Gamasida Гамазоїдні кліщі

Ліс і тварини

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено опис морфологічних характеристик і швидкостей розкладання підстилки у природних біогеоценозах на основі опадо-підстилкових коефіцієнтів. Визначено показник загальної зольності підстилки та опаду для всіх дослідних дібров. Проведено порівняння швидкостей розкладання підстилок у природних і штучних біогеоценозах. Зроблено висновки про взаємозв'язок між швидкістю розкладання підстилки та зольністю опаду.

Проведено аналіз біології, екології, етології, біоценотичної ролі та мисливськогосподарського значення великих хижаків, з'ясовано вплив екологічних та антропогенних чинників на їх поширення та життєдіяльність в умовах Українських Карпат. Подано теоретичні узагальнення щодо стану популяцій великих хижаків, їх взаємовідносин з іншими видами дичини в системі хижак - жертва, обгрунтовано основні принципи стратегії щодо оцінювання їх біоценотичної ролі та заходів з регулювання чисельності. Встановлено, що в Українських Карпатах наприкінці XIX та в XX ст. під тиском антропогенного чинника відбулося скорочення ареалів і чисельності більшості видів великих хижаків. Відносно монолітна структура ареалів перетворилася на значну кількість дрібних осередків, що ускладнило існування спеціалізованих видів (ведмідь, рись), призвело до втрати їх угрупованнями екологічної стійкості, скорочення чисельності. Інші великі хижаки (вовк, лис) виявили значну здатність до існування у зміненому середовищі, обираючи для мешкання багаті на поживу біотопи (агроценози, околиці населених пунктів тощо). У XX ст. найсуттєвішим фактором смертності для великих хижаків стало полювання, особливо браконьєрське, яке визначає стан і динаміку чисельності більшості їх угруповань. Найістотніших змін зазнали ареали ведмедя бурого та рисі. Суттєві зміни відбулися також з ареалом і чисельністю вовка. Найбільш пластичним видом, здатним адаптуватися до трансформованого середовища існування виявився лис.

Досліджено процес формування системи консортивних зв'язків птахів у консорціях сосни звичайної у чистих соснових, березово-соснових насадженнях і дуба звичайного у чистих дубових і грабово-дубових насадженнях. Виявлено видовий склад орнітоконсортів деревних порід у досліджуваних насадженнях, рівень їх активності та мінливість даних показників. Всього у складі консорцій деревних порід протягом року зафіксовано 34 види птахів та 7 видів взаємодій птахів з ядрами консорцій. Головним чином переважають топічні та трофічні зв'язки. Форичні та фабричні зв'язки є нечисельними й опосередкованими. Вперше для умов Центрального Полісся визначено особливості сезонних змін видового складу, рівня активності птахів-консортів у консорціях сосни звичайної у чистих соснових, березово-соснових насадженнях і дуба звичайного у чистих дубових і грабово-дубових насадженнях. Найбагатшими на різноманітні функціональні групи є консорція соснового насадження у весняно-літній період і консорція дубового насадження в осінній період. Функціональний склад характеризується домінуванням дріміофілів і значними змінами співвідношення річних і сезонних видів. Домінуючою серед топоморф є група зоофагів.

Проаналізовано та узагальнено дані з історії поширення та демекологічних особливостей розповсюдження популяції бобра європейського в деяких країнах Європи. Систематизовано результати досліджень діяльності та ролі бобра в екосистемах різного типу. Здійснено аналіз динаміки чисельності та закономірності просторового розміщення бобрових поселень в типових лісових екосистемах Українського Полісся. Охарактеризовано просторову структуру та особливості впливу середовищеутворювальної і кормодобувної діяльності цього виду на лісові екосистеми регіону. Встановлено, що різке збільшення його чисельності внаслідок заселення занедбаних осушувально-меліоративних систем спричиняє вторинне заболочення і підтоплення значних територій, а також руйнування об'єктів інфраструктури (каналів, доріг). Виявлено, що просторова і часова динаміка локальних популяцій бобра залежить від типу та кормової ємності угідь. Ці показники є основою для бонітування угідь, прогнозу чисельності та планування видобутку бобра в Українському Поліссі. Визначено принципи та наведено рекомендації щодо збалансованого управління популяцією бобра європейського як істотного екологічного чинника та цінного мисливського ресурсу.

Охарактеризовано наслідки життєдіяльності борсука (розглянуті як інформаційне поле (ІП) видового рівня) у різних типах лісових біогеоценозів степової зони України. З'ясовано, що даний вид здатний заселяти практично весь спектр природних і штучних лісових насаджень. За сукупністю статистичних показників (сигнальне навантаження ІП, відносна приуроченість слідів життєдіяльності, аналіз відповідності градацій фактора і явища) у структурі ІП домінують байрачні та заплавні діброви, а також деякі типи аренних лісів. З ними пов'язане здійснення різних форм життєдіяльності борсука (у тому числі створення складних норних поселень), що сприяє формуванню характерної біогеоценотичної структури ІП.

Індекс рубрикатора НБУВ: П342.55(4БІЛ) + Е623.36*80(4БІЛ)

Рубрики:

Ліс і тварини

Mammalia Ссавці. Теріологія

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено закономірності функціонування лісостанів в умовах напіввільного утримання мисливських тварин, обгрунтовано систему дієвих методів ранньої діагностики стадій мисливсько-господарської дигресії лісових насаджень, розроблено рекомендації щодо невиснажливого ведення вольєрного господарства в лісах. На лісотипологічній основі встановлено сучасні тенденції розвитку вольєрного господарства та проведено інвентаризацію об’єктів напіввільного утримання мисливських тварин на території Західного і Центрального Полісся; з врахуванням динаміки чисельності та видового складу основного поголів’я ратичних тварин у вольєрах різної тривалості та інтенсивності експлуатації розроблено концептуальні засади використання діелектричних показників (імпеданса та поляризаційної ємності) для експрес-діагностики стану соснових деревостанів у вольєрах залежно від їх віку та типу лісорослинних умов. Встановлено, що тривале вольєрне утримання тварин забезпечує позитивну тенденцію накопичення гумусу та біофільних елементів у ґрунтах вологих сугрудів, що пов’язано з життєдіяльністю диких тварин, та з інтенсифікацією природних процесів ґрунтоутворення за гумусово-акумулятивним (дерновим) типом. Виявлено закономірності трансформації ценоморф трав’яно-чагарничкового ярусу лісу, зокрема зменшення частки трав’яних багаторічників і чагарничків та збільшення частки одно- і дворічників у видовому складі та проективному покритті, внаслідок тривалого вольєрного утримання ратичних тварин у типах лісу: свіжий та вологий дубово-сосновий субір, свіжий та вологий грабово-дубово-сосновий сугруд, вологий грабово-дубово-сосновий сугруд, сирий чорновільховий сугруд, що призвело до зміни вихідних фітоценозів у їх зоогенні деривати. Розроблено нові підходи до функціонування вольєрів у лісових насадженнях та запропоновано відповідні заходи щодо мінімізації негативного впливу вольєрного утримання мисливських тварин на лісові екосистеми.