Досліджено вплив антибіотичних препаратів - бісептолу, поліміксину та канаміцину, а також їх комбінацій з пробіотиками біоспорином і субаліном на мікрофлору кишок мишей. Встановлено, що за перорального введення зазначених препаратів у тварин виникає дисбактеріоз 2 - 3-го ступеня; за комбінованого використання їх з пробіотиками вдається значною мірою запобігти розвитку дисбактеріозів. Показано, що дисбактеріоз 2 - 3-го ступеня за допомогою біоспорину та субаліну можна ліквідувати протягом 5 - 7 днів. Самостійне відновлення нормального мікробіоценозу кишок за цей період не відбувається. Склад нормофлори, який зазнавав незначних змін за комбінованого використання антибіотичних препаратів з пробіотиками, самостійно відновлювався на 3 - 5-у добу після відміни цих препаратів.

Установлено, що на Полтавщіні сальмонельози набули широкого розповсюдження. У період 1980 - 1998 рр. найвищі рівні захворюваності зареєстровано: серед свиней - у 1994, а серед людей - у 1995 році. Захворюваність серед свиней зросла у 2,7 а поміж людей - у 1,6 рази. Найбільше випадків захворювання людей на сальмонельоз зареєстровано у місцях з високою концентрацією населення.

Рассказывается о новой для нашей страны проблеме - кишечных иерсиниозах животных. Излагаются данные о биологии возбудителя, эпизоотологии и клинических проявлениях болезни, вопросы лечения и профилактики иерсиниоза животных. Показано значение иерсий в патологии животных разных видов.

Запропоновано новий метод контролю якості туберкуліну "ППД для ссавців", який виявляє наявність збудника туберкульозу, тоді як при загальноприйнятих методах він не виявляється.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.216-911-6,025

Рубрики:

Туберкульоз тварин

Шифр НБУВ: Ж69948 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що туберкулін "ППД для ссавців", який використовується у тваринництві, був нестерильний від збудника туберкульозу. Використання такого препарату є не лише шкідливим, але і вкрай небезпечним для людей.

На основании литературных данных и полевых материалов анализируется значение степного сурка как природного носителя туляремии. Обсуждаются циркуляционные направления этого заболевания в природных популяциях сурка. Рассматривается возможность заболевания в момент непосредственного контакта людей с животными. Во время акклиматизации сурков необходимо брать во внимание эпизоотологический фактор.

Проаналізовано основні епізоотичні та екологічні особливості ієрсиніозів (псевдотуберкульоз і кишковий ієрсиніоз) і клебсіельозів. Розглянуто питання ролі різних видів тварин як хазяїв збудників інфекцій, небезпечних для домашніх тварин і людей. Висвітлено форми контакту хазяїна, переносника та збудника, а також шляхи передачі інфекції від тварин до людей. Розкрито основні принципи діагностики та профілактики цих хвороб.

Проанализированы основные эпизоотические и экологические особенности иерсиниозов (псевдотуберкулез и кишечный иерсиниоз) и клебсиелезов. Рассмотрены вопросы роли разных видов животных как хозяев возбудителей инфекций, опасных для домашних животных и людей. Освещены формы контакта хозяина, переносчика и возбудителя, а также пути передачи инфекции от животных к людям. Раскрыты основные принципы диагностики и профилактики этих болезней.

Описано хворобу Ауєскі у сільськогосподарських тварин. Наведено сучасні відомості про збудника даного захворювання. Проаналізовано особливості клінічної та паталого-анатомічної проявів хвороби. Наведено характеристику патогенезу, описано механізм персистування вірусу. Наведено сучасні методи діагностики, визначено шляхи специфічної профілактики даного захворювання.

Описана болезнь Ауески у домашних животных. Приведены современные сведения о возбудителе данного заболевания. Проанализированы особенности клинического и паталого-анатомического проявлений болезни. Приведена характеристика патогенеза, описан механизм персистывания вируса. Приведены современные методы диагностики, определены пути специфической профилактики данной болезни.

Наведено відомості про склад популяції вірусу ящуру, описано її властивості. Висвітлено патогенез захворювання, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни. Розглянуто питання виникнення мінливості вірусу ящуру. Проаналізовано закономірності виникнення, перебігу епізоотопій, заходи боротьби з ящуром та його профілактики.

Приведены сведения о составе популяции вируса ящура, описаны ее свойства. Освещены патогенез заболевания, клинические свойства и патологоанатомические изменения. Рассмотрены вопросы возникновения изменчивости вируса ящура. Проанализированы закономерности возникновения, течения эпизоотопий, меры борьбы с ящуром и его профилактики.

Изложены краткие исторические сведения об изучении заболевания бешенства человека и животных, раскрыты его эпизоотологические особенности и приведена характеристика возбудителя инфекции. Проанализирована распространенность бешенства на территории стран СНГ и Балтии, описана эпизоотическая ситуация по данному заболеванию в Украине. Рассмотрены клиническое проявление и патологоанатомические изменения при бешенстве. Освещены вопросы иммунопатологии при вирусных инфекциях и бешенстве. Обоснована целесообразность использования иммуностимулирующих препаратов для повышения имунной реактивности организма животных и стимуляции поствакцинального иммунитета. Приведено описание механизма действия иммуномодуляторов на иммуную систему, исследованы особенности состояния иммунитета при бешенстве. Освещены некоторые вопросы иммуногенеза при пероральной вакцинации против бешенства плотоядных животных. Рассмотрены принципы изготовления различных типов антирабических вакцин, установлена их эффективность. Представлены современные методы диагностики, профилактики и терапии бешенства.

Узагальнено та систематизовано дані про збудників хламідійних інфекцій. Розкрито клініко-епізоотичні особливості прояву інфекцій у сільськогосподарських тварин. Описано методи їх лаборатоної діагностики, зокрема, морфологічні, молекулярно-генетичні, імунологічні. Увагу приділено профілактиці та лікуванню хламідіозів сільськогосподарських тварин.

Обобщены и систематизированы данные о возбудителях хламидийных инфекций. Раскрыты клинико-эпизоотические особенности проявления инфекций у сельскохозяйственных животных. Описаны методы их лабораторной диагностики, в частности, морфологические, молекулярно-генетические, иммунологические. Уделено внимание профилактике и лечению хламидиозов сельскохозяйственных животных.

Установлено, що пероральний метод імунізації поросят зумовлює вищу імуноактивність, у порівнянні з парентеральним методом. На підставі вивчення стимулювльної дії сальмонельозного антигену доведено, що імунізація поросят з використанням перорального методу більш ефективна.

Зазначено, що згодовування поросятам, щепленим проти паратифу відсівів плодів ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea (L.) Moench, Asteraceae), бішофіту полтавського, мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату, кобальту хлориду, міді сульфату та калію йодиду), позитивно впливало на білковий обмін і формування специфічного протисальмонельозного імунітету.

Доведено певну ефективність симультанної проби в благополучних щодо туберкульозу господарствах та недоцільність її застосування в неблагополучних.

Установлено, що перші ооцисти криптоспоридій у телят виявляються у 3-денному віці. У тварин 3 - 30-денного віку екстенсивність інвазій становить 13,6 - 89,3 %, а інтенсивність інвазії до 30 ооцист - в 10 полях зору мікроскопа. Найбільше хворих тварин зареєстровано в 7 - 21-денному віці.

Розроблено та впроваджено схеми лікувально-оздоровчих заходів проти хламідіозу свиней, ефективність яких підтверджено результатами досліджень за методом ПЛР. Вказані схеми базуються на дво-триразовому використанні антибіотиків тетрациклінового ряду пролонгованої дії з інтервалом ін'єкціювання 5 - 7 діб. Контроль ефективності проведеної терапії здійснено повторними дослідженнями за допомогою методу ПЛР біологічних проб від свиней не раніше, ніж через 30-добовий інтервал, доцільність якого пояснюється тим, що за вказаний термін відбувається повна заміна циліндричного епітелію слизової оболонки полового тракту, що є місцем локалізації збудника хламідіозу. Ці схеми пройшли випробування в семи сільськогосподарських підприємствах різних форм власності Полтавщини та Дніпропетровщини.

Наведено характеристику біологічних властивостей і патогенної дії мікоплазм на організми заражених тварин на молекулярному, клітинному та тканинному рівнях.

Доведено, що одноразове введення вакцини проти лептоспірозу забезпечує формування імунітету у коней до 6 місяців. Поголовна вакцинація коней від 2-місячного віку з інтервалом 6 місяців та лікування хворих з титрами в РМА 1:200 і вище є ефективним заходом боротьби.

Викладено дані про перспективність використання пероральної антирабічної вакцини для профілактики сказу диких хижаків за допомогою принад.