Изучено влияние элементного статуса военнослужащих на заболевания ротовой полости (кариес, периодонтит). Проведено обследование 41 военнослужащего срочной службы внутренних войск, включающее в себя лабораторное и клиническое стоматологическое обследование и анализ элементного состава смешанной слюны. Исследование показало, что наиболее изменен по сравнению с контролем элементный состав смешанной слюны военнослужащих, страдающих периодонтитом. Выявлено достоверное снижение концентрации в слюне Mn, Р, Fe и Sr, а также отмечена тенденция к пониженному содержанию Са, Na, Zn и Cu. Таким образом, проведенное исследование позволяет прийти к заключению, что в патогенезе периодонтита могут играть существенную роль сочетанные дефициты в биосредах ротовой полости этих макро- и микроэлементов.

Зазначено, що різноманіття прийнятих на озброєння отруйних речовин несмертельної дії істотно ускладнює створення ефективних засобів протихімічного захисту, особливо антидотних препаратів, систем індикації й оповіщення. Мета роботи - вивчення токсикологічних характеристик найбільш поширених військових і поліцейських засобів, особливостей клінічної картини гострої інтоксикації та принципів надання невідкладної медичної допомоги. З'ясовано, що спеціальні міліцейські підрозділи в Україні мають різноманітні сльозогінні та подразнюючі засоби: аерозольні упаковки з сльозогінним газом ("Черемуха-10", "Черемуха-110М", "Терен-4" та інші); аерозольні розпилювачі з подразнюючим складом ("Сирень-10"); аерозольні розпилювачі ("Контроль-М" (10 % ОС), "Контроль-МК", "Контроль-ММ", "Резеда-10", "Резеда-10М", "Зверобой-10", "Зверобой-10М"). Бойова отруйна речовина в засобі "Сирень" - хлорбензальмалонодинітрил, теж сльозогінна речовина. Також на озброєнні спеціальних підрозділів міліції є балончики, патрони, гранати та інші спецзасоби з препаратами сльозоточивої та подразнюючої дії на основі природних капсаїциноїдів, морфоліду пеларгонової кислоти, ортохлорбензальмалонодинітрилу і речовини "Алгоген". Основні принципи надання медичної допомоги полягають переважно в симптоматичному лікуванні. Заходи медичної допомоги повинні бути направлені на запобігання подальшій дії отруйної речовини, вилучення часток токсиканту зі слизових дихальних шляхів і кон'юнктиви очей, лікування ускладнень із боку дихальної та серцево-судинної системи, що обумовлені інтоксикацією.

Многообразие взятых на вооружение ядовитых веществ несмертельного действия существенно затрудняет создание эффективных средств противохимической защиты, особенно антидотных препаратов и систем индикации и оповещения. Цель работы - изучение токсикологических характеристик наиболее распространенных военных и полицейских средств, особенностей клинической картины острой интоксикации и принципов оказания неотложной медицинской помощи. Выяснено, что специальные милицейские подразделения в Украине располагают различными слезоточивыми и раздражающими средствами: аэрозольными упаковками со слезоточивым газом ("Черемуха-10", "Черемуха-110М", "Терен-4" и другие); аэрозольными распылителями с раздражающим составом ("Сирень-10"); аэрозольными распылителями ("Контроль-М" (10 % ос), "Контроль-МК","Контроль-ММ", "Резеда-10", "Резеда-10М", "Зверобой-10", "Зверобой-10М"). Боевое отравляющее вещество в средстве "Сирень" - хлорбензальмалонодинитрил - лакриматор. Также в распоряжении специальных подразделений милиции имеются баллончики, патроны, гранаты и другие спецсредства с препаратами слезоточивого и раздражающего действия на основе природных капсаициноидов, морфолида пеларгоновой кислоты, ортохлорбензальмалононитрила и вещества алгоген. Основные принципы оказания медицинской помощи основываются на симптоматическом лечении и профилактике поражения. Мероприятия медицинской помощи должны быть направлены на предотвращение дальнейшего действия ядовитого вещества, изъятие частиц токсиканта из слизистых дыхательных путей и конъюнктивы глаз, лечение осложнений со стороны дыхательной и сердечно-сосудистой систем, обусловленных интоксикацией.

Застосування отруйних речовин у сучасній практиці з диверсійною метою створює значну терористичну загрозу для усього суспільства на сьогодні. Спеціальні лабораторії, де розробляються отруйні речовини для спецслужб, останніми роками працюють в напрямку посилення впливу отрут на органи і системи людини, а також на приховування їх слідів в організмі об'єкта отруєння. У той же час клініка отруєння має бути схожою на клініку гострої серцево-судинної недостатності, респіраторних вірусних інфекцій із вираженим інтоксикаційним синдромом і набряком легень для приховування слідів злочинів. Зоотоксинологія, фітотоксинологія та токсинологія мікроорганізмів - основні розділи токсинології, що вивчають токсичний процес внаслідок ураження відповідно отрутами (токсинами) тварин, рослин і збудників інфекційних захворювань, хімічну природу цих отрут, їх токсикокінетику і токсикодинаміку. Найтоксичнішими отруйними речовинами в сучасній токсинології вважаються рослинні алкалоїди та ряд важких металів і їх сполук. У роботі розкрито актуальні питання щодо клінічних і патогенетичних особливостей отруєння такими речовинами, як рицин, діоксин, пентакарбоніл заліза, карбоніл нікелю аконітин, анізатин, абрин та полоній-210. Окрім деталізації фізико-хімічних, токсикологічних і клінічних властивостей, наведено також деякі історичні відомості щодо отруєння цими речовинами, які нещодавно мали місце у скоєнні диверсій у ряді країн світу. Слід зазначити, що в даний час для визначення дуже малих кількостей отруйних речовин широко застосовують такі лабораторні методи, як емісійний спектральний аналіз, атомна абсорбційна спектроскопія, полярографія, різні види хроматографії, активаційний аналіз. Оскільки з кожним роком у світі спостерігається зростання різновидів отруйних речовин, подальше вивчення будови, фізико-хімічних і токсикологічних властивостей, а також впливу на організм ряду диверсійних отрут має важливе значення для медицини в цілому. Мета роботи - вивчити властивості та вплив сучасних отруйних речовин на організм людини, що можуть бути використані в диверсійних цілях.

Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі - газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії - хлорпікрин) поширювалися за допомогою газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш'яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота - бойові отруйні речовини загальноотруйної дії. Вперше іприт як шкірно-наривна бойова отруйна речовина був застосований 12 липня 1917 р. під м. Іпр (Бельгія) в артилерійських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першій світовій війні викликало протест світової громадськості. Після закінчення війни за Версальським мирним договором (1919) Німеччині та її військовим союзникам було заборонено проводити дослідження, розробку і взяття бойових отруйних речовин на озброєння.

Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р.

Описано кореляційний зв'язок лакто- та біфідобактерій в бронхоальвеолярному лаважі і фекаліях, а також спосіб прогнозування і залежності ступеня заселеності біфідо- та лактобактерій в бронхоальвеолярному лаважі від показників заселеності лактобактерій у фекаліях. Наведено регресійну модель та надано рекомендації із застосування її для сімейного лікаря і пульмунолога.

Актуальність. Накопичення величезних обсягів хімічної зброї у світі, продовження наукових робіт щодо її вдосконалення і випадки застосування в терористичній діяльності роблять питання захисту військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин вкрай актуальними. Мета дослідження - оцінити сучасний стан медичного захисту та забезпечення антидотами військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин нервово-паралітичної дії. Матеріали та методи. Проведено аналіз забезпечення антидотами військовослужбовців у Збройних силах України за останні 20 років. Розглянуто накази Міністерства оборони і Міністерства охорони здоров'я України, що стосуються комплектно-табельного оснащення медичної служби Збройних сил України. Застосовані методи дослідження: історичний, бібліосемантичний і системного підходу. Результати. Установлено, що в кінці 90-х - на початку 2000-х років у переліку і змісті сумок і комплектів медичної служби Збройних сил України перебували в достатній кількості всі необхідні медикаменти військового призначення. На жаль, сьогодні серед індивідуальних комплектів медичного захисту профілактичні антидоти до речовин нервово-паралітичної дії відсутні. Також відсутні необхідні антидоти і засоби фармакологічної корекції при впливі отруйних речовин в інших сумках і комплектах, що застосовуються в підрозділах і частинах. Слід враховувати, що сьогодні на сході України під контроль терористів потрапило багато промислових підприємств, терористичні диверсії на яких можуть спричинити надзвичайні ситуації техногенного та військового характеру, які за масштабами і наслідками близькі до застосування хімічної зброї. Висновки: виявлена повна відсутність оснащення медичної служби Збройних сил України медичними засобами профілактики, надання допомоги і лікування уражених отруйними речовинами. Сьогодні в умовах сучасного збройного конфлікту, де ймовірність застосування зброї масового ураження, в тому числі отруйних речовин нервово-паралітичної дії, вкрай висока, наявність антидотів до бойових отруйних речовин є критично важливою умовою для збереження життя і боєздатності особового складу.

Актуальність. З початком гібридної війни на Донбасі хімічна терористична загроза в Україні стала реальністю. За таких умов військова дисципліна "токсикологія, радіологія та медичний захист" набула особливої актуальності в підготовці лікарів різних спеціальностей. Мета дослідження - обгрунтувати актуальність післядипломної підготовки лікарів на циклі тематичного вдосконалення "Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак" в межах навчальної дисципліни "військова токсикологія, радіологія та медичний захист". Матеріали та методи. Проведено аналіз джерел наукової інформації з питань медичного забезпечення при ураженні токсикантами, що застосовуються при сучасних військових конфліктах і терористичних актах. Розглянуто рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Агентства зі скорочення військової загрози міністерства оборони США, Організації з заборони хімічної зброї, Національного центру біотехнологічної інформації США з цих питань. Застосовані методи дослідження: системного підходу, історичний, бібліосемантичний, контент-аналізу. Результати. Необхідність розширення знань у сфері сучасної військової токсикології для лікарів різних спеціальностей обумовила розробку нової програми тематичного удосконалення за напрямком "Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак". За умов гібридної війни медичну допомогу має надавати персонал з високим рівнем підготовки в питаннях медичного сортування, визначення специфічних токсичних синдромів, застосування заходів протихімічного захисту тощо. Однак сьогодні ми стикаємося з багатьма проблемами в цій сфері. Більша частина рекомендованих ВООЗ антидотів відсутня в Україні, тому головний акцент слід зробити на заходи інтенсивної терапії. Зосереджено увагу на основних проблемних питаннях, що можуть виникнути під час лікування постраждалих від різних хімічних агентів (легеневих, кров'яних, нервових, шкірних) в умовах відділень реанімації та інтенсивної терапії звичайних районних і міських лікарень. Висновки: підвищення обізнаності лікарів про особливості клінічної дії найбільш поширених хімічних агентів є умовою надання своєчасної і ефективної медичної допомоги та збереження здоров'я медичного персоналу, який потенційно наражається на ризик хімічного ураження під час виконання професійної діяльності.

Актуальність. Накопичення величезних обсягів хімічної зброї у світі, продовження наукових робіт щодо її вдосконалення і випадки застосування в терористичній діяльності роблять питання захисту військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин вкрай актуальними. Мета дослідження - оцінити сучасний стан медичного захисту та забезпечення антидотами військовослужбовців Збройних сил України від бойових отруйних речовин нервово-паралітичної дії. Матеріали та методи. Проведено аналіз забезпечення антидотами військовослужбовців у Збройних силах України за останні 20 років. Розглянуто накази Міністерства оборони і Міністерства охорони здоров'я України, що стосуються комплектно-табельного оснащення медичної служби Збройних сил України. Застосовані методи дослідження: історичний, бібліосемантичний і системного підходу. Результати. Установлено, що в кінці 90-х - на початку 2000-х років у переліку і змісті сумок і комплектів медичної служби Збройних сил України перебували в достатній кількості всі необхідні медикаменти військового призначення. На жаль, сьогодні серед індивідуальних комплектів медичного захисту профілактичні антидоти до речовин нервово-паралітичної дії відсутні. Також відсутні необхідні антидоти і засоби фармакологічної корекції при впливі отруйних речовин в інших сумках і комплектах, що застосовуються в підрозділах і частинах. Слід враховувати, що сьогодні на сході України під контроль терористів потрапило багато промислових підприємств, терористичні диверсії на яких можуть спричинити надзвичайні ситуації техногенного та військового характеру, які за масштабами і наслідками близькі до застосування хімічної зброї. Висновки: виявлена повна відсутність оснащення медичної служби Збройних сил України медичними засобами профілактики, надання допомоги і лікування уражених отруйними речовинами. Сьогодні в умовах сучасного збройного конфлікту, де ймовірність застосування зброї масового ураження, в тому числі отруйних речовин нервово-паралітичної дії, вкрай висока, наявність антидотів до бойових отруйних речовин є критично важливою умовою для збереження життя і боєздатності особового складу.

Актуальність. З початком гібридної війни на Донбасі хімічна терористична загроза в Україні стала реальністю. За таких умов військова дисципліна "токсикологія, радіологія та медичний захист" набула особливої актуальності в підготовці лікарів різних спеціальностей. Мета дослідження - обгрунтувати актуальність післядипломної підготовки лікарів на циклі тематичного вдосконалення "Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак" в межах навчальної дисципліни "військова токсикологія, радіологія та медичний захист". Матеріали та методи. Проведено аналіз джерел наукової інформації з питань медичного забезпечення при ураженні токсикантами, що застосовуються при сучасних військових конфліктах і терористичних актах. Розглянуто рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Агентства зі скорочення військової загрози міністерства оборони США, Організації з заборони хімічної зброї, Національного центру біотехнологічної інформації США з цих питань. Застосовані методи дослідження: системного підходу, історичний, бібліосемантичний, контент-аналізу. Результати. Необхідність розширення знань у сфері сучасної військової токсикології для лікарів різних спеціальностей обумовила розробку нової програми тематичного удосконалення за напрямком "Медичний захист від хімічних агентів під час терористичних атак". За умов гібридної війни медичну допомогу має надавати персонал з високим рівнем підготовки в питаннях медичного сортування, визначення специфічних токсичних синдромів, застосування заходів протихімічного захисту тощо. Однак сьогодні ми стикаємося з багатьма проблемами в цій сфері. Більша частина рекомендованих ВООЗ антидотів відсутня в Україні, тому головний акцент слід зробити на заходи інтенсивної терапії. Зосереджено увагу на основних проблемних питаннях, що можуть виникнути під час лікування постраждалих від різних хімічних агентів (легеневих, кров'яних, нервових, шкірних) в умовах відділень реанімації та інтенсивної терапії звичайних районних і міських лікарень. Висновки: підвищення обізнаності лікарів про особливості клінічної дії найбільш поширених хімічних агентів є умовою надання своєчасної і ефективної медичної допомоги та збереження здоров'я медичного персоналу, який потенційно наражається на ризик хімічного ураження під час виконання професійної діяльності.

Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі - газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії - хлорпікрин) поширювалися за допомогою газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш'яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота - бойові отруйні речовини загальноотруйної дії. Вперше іприт як шкірно-наривна бойова отруйна речовина був застосований 12 липня 1917 р. під м. Іпр (Бельгія) в артилерійських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першій світовій війні викликало протест світової громадськості. Після закінчення війни за Версальським мирним договором (1919) Німеччині та її військовим союзникам було заборонено проводити дослідження, розробку і взяття бойових отруйних речовин на озброєння.

Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р.