Проанализированы современные методы изготовления препаратов из плазмы крови человека с использованием различных методов вирусной инактивации.

Отмечено, что для обеспечения качества и безопасности биопрепаратов плазмы крови необходимо полностью реформировать службу крови Украины - поставщика отечественного сырья для производства лекарственных средств на основе белков плазмы крови. Реформирование службы крови происходит медленно, без должного внимания со стороны государства. Поэтому отечественные производители препаратов крови находятся в ситуации, когда качество их продукции может быть гарантировано только за счет собственных сил. Впервые среди производителей биопрепаратов плазмы крови стран бывшего Советского Союза на ЗАО "БИОФАРМА" внедрена технология сольвент-детергентной инактивации вирусов в схему производства иммуноглобулинов.

Карантинизация донорской плазмы - эффективный метод выявления больных и вирусоносителей ВИЧ-инфекции, вирусных гепатитов В, С, сифилиса и метод защиты больных, нуждающихся в трансфузиях донорской плазмы, от гемотрансмиссивных инфекций.

Уперше у порівняльному аспекті досліджено білковий і гормональний склад сироватки кордової крові (СКК) до та після кріоконсервування та в процесі збереження за умов низьких температур. Вивчено вплив різних режимів заморожування на склад СКК та структуру і міжмолекулярні взаємодії її білків. Досліджено діелектричні та спектральні параметри СКК, які характеризують стан білків у біосистемі, та їх зміни під впливом низьких температур. Визначено оптимальні методи заготівлі, умови та режими кріоконсервування СКК, що забезпечують її стерильність і повноцінність, а також припустимі терміни її збереження за умов низьких температур. Вивчено біологічну активність кріоконсервованої СКК на підставі клініко-імунологічних досліджень в терапії хронічних сальпінгоофоритів у порівнянні з полібіоліном.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні засади, принципи й основні етапи розвитку сучасної виробничої та клінічної трансфузіології. Розкрито питання розробки, промислового виробництва та клінічного застосування таких препаратів із донорської плазми, як фактори згортання крові, альбумін, протеїн, специфічні імуноглобуліни. Увагу приділено особливостям розвитку трансфузійної терапії препаратами, одержанами на основі біотехнології та синтетичної хімії. Описано методи заготівлі донорської плазми з застосуванням сучасних технологій. Висвітлено проблеми розвитку світової індустрії переробки плазми на біопрепарати, надано характеристику препаратів плазми крові та їх клінічне застосування. Розглянуто методи вірусної інактивації компонентів крові та препаратів плазми крові. Висвітлено питання інфекційної безпеки трансфузійної терапії, а також забезпечення інфекційної безпеки в закладах служби крові України.

Охарактеризовано показники одержання плазми крові донорів Житомирського обласного центру крові за 2007 - 2011 рр. Визначено, що сучасним високоефективним методом заготівлі плазми є донорський апаратний плазмаферез. Завдяки впровадженню автоматичного плазмаферезу у 2011 р. обсяги одержання плазми за методом аферезу у порівнянні з 2007 р. збільшилися на 63,0 %.

Запропоновано шляхи реорганізації переробки плазми крові в Україні.

Оцінено показники якості плазми. Найбільш безпечною та функціонально повноцінною визначено плазму, одержану з використанням методу плазмаферезу, у порівнянні з методами фракціонування з застосуванням 2-х режимів центрифугування донорської крові, заготовленої за допомогою різних гемоконсервантів. Визначено доцільність використання та впровадження технології диференційованого центрифугування, що забезпечує раціональне використання донорської крові. Після процедури лейкофільтрації консервованої крові та плазми значно зменшується вміст залишкових клітин на тлі збереження активності факторів зсідання крові.

Розглянуто питання оптимізації методів заготівлі та процесів виробництва плазми, умов низькотемпературного зберігання свіжозамороженої плазми (СЗП) для збереження її коагуляційних властивостей. Визначено перевагу технології плазмафереза (ПФ) та фракціонування з видаленням тромболейкоцитарного шару. Лейкофільтрація не знижувала вміст Ф. VIII, IX, імуноглобулінових фракцій та за умов тривалого зберігання СЗП забезпечувала більш стабільне збереження коагуляційних властивостей плазми, що обумовлено мінімізацією пошкоджуючої дії клітин та продуктів їх розпаду. Встановлено можливість подовження терміну зберігання СЗП за температур мінус 40 °С та мінус 70 °С більше 24 місяців незалежно від виду гемоконсерванта та методу заготівлі СЗП - первинне фракціонування або ПФ.

Мета роботи - розробити спосіб одержання функціонально активного фрагмента плазміногену людини крингла 5. Запропонований спосіб включає такі етапи: гідроліз плазміногену еластазою, відокремлення міні-плазміногену від фрагментів кринглів 1 - 3 та 4 на Lys-сефарозі, гідроліз міні-плазміногену пепсином, афінну хроматографію на АН- сефарозі, електрофорез у поліакриламідному гелі. Одержано електрофоретично чистий фрагмент плазміногену людини крингл 5, що виявляє функціональну активність стосовно високомолекулярних та низькомолекулярних лігандів. Вихід за масою становив 3,8 %, що відповідає 25,3 % від теоретично можливого. Встановлено, що для одержання ізольованого фрагмента крингла 5 із гідролізату міні-плазміногену пепсином достатньою є тільки афінна хроматографія на АН-сефарозі. Такий підхід не потребує додаткових етапів очищення, а здатність крингла 5 специфічно зв'язуватись із АН-сефарозою є свідченням його функціональної активності.

У сироватці крові специфічно неімунізованих донорів Житомирської області віком від 18-ти до 54-х років, обох статей, усіх груп крові за системою АВО, впродовж усього року виявлено антименінгококові антитіла (AT) до Neisseria meningitidis серогрупи В з титрами від ≤ 1:10 до 1:1280. Показано, що антименінгококові AT в імунних титрах (від 1:80 до 1:1280) виявлялися у 35,4 % обстежених осіб, незалежно від віку і статі, переважно з груповою належністю А(ІІ) за системою АВ0 (15,3 %). Найбільший відсоток випадків виявлення високих титрів AT припадав на зимовий період (13,9 %). Доведено, що в одержаній методом скринінгу донорів антименінгококовій плазмі, замороженій за температури нижче мінус 30 °С, зберігається стабільність антименінгококових АТ впродовж 24 міс. Виявлено, що показники гуморального імунітету (рівень імуноглобулінів G, М, А, вміст циркулюючих імунних комплексів) донороспроможного населення з імунними титрами антименінгококових AT є в межах фізіологічної норми. Розроблено методики контролю параметрів якості антименінгококової плазми, заготовленої різними методами: об'єм, кількість залишкових клітин (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) та порядок заморожування плазми. Встановлено, що одержана різними методами плазма свіжозаморожена антименінгококова відповідала стандартам якості національної та міжнародної нормативної документації. Доведено перевагу автоматичного плазмаферезу, який дозволяє одержувати більш якісну плазму за рахунок нижчого вмісту залишкових клітин (еритроцитів, лейкоцитів).

Наведено результати досліджень з визначення титру природних антименінгококових антитіл серогрупи B у донороздатного неімунізованого населення Житомирської обл. віком від 18-ти до 54-х років усіх груп крові за системою АВО для подальшого використання цих результатів в організації імунного донорства. Охарактеризовано показники якості антименінгококової свіжозамороженої плазми, одержаної за різними методами.

Розглянуто особливості застосування рентгенофлуоресцентного аналізу (РФА) для вивчення зразків біологічного походження. Основну увагу приділено використанню РФА для оцінки мінерального складу рідких проб. Розглянуто приклад застосування цього методу для визначення концентрації міді у сироватці крові за спрощеним експериментальним алгоритмом, який передбачає додавання стандарту елемента до зразка з подальшим розрахунком, виходячи з існування лінійної залежності інтенсивності піків у РФ-спектрах від концентрації елемента. Наведений принцип розрахунку з урахуванням концентрації стандарту у пробі сироватки крові та інтенсивності піків елемента у РФ-спектрах.

Цель работы - изучение содержания общих IgG, IgM, IgA в производственных сериях внутривенных иммуноглобулинов (IVIG), полученных из пула донорской плазмы крови человека. Для ее выполнения использовали электрофоретические исследования, энзимсвязанный иммуносорбентный анализ (ELISA) производственных IVIG 5 и 10 %. Показано, что иммуноэлектрофорез и ELISA являются информативными методами, позволяющими оценить процессы очистки IVIG. Ценность методов значительно возрастет при использовании референс-образцов и моноклональных или моноспецифических сывороток к IgM и IgA человека.

Цель исследования - изучение содержания молекул средней массы (МСМ) в плазме крови, полученной от доноров с помощью различных методов с целью выбора приоритетного метода. Исследованы образцы плазмы 34 первичных доноров (22 мужчины и 12 женщин), которые впервые сдавали плазму по методу автоматического плазмафереза (ПФ) (контрольная группа наблюдения) и 152 активных донора плазмы крови (110 мужчин и 42 женщины), которые являлись кадровыми донорами с интервалом между дотациями не менее 14 суток. Количество плазмодач у активных доноров-мужчин составляло в среднем 18,63 +- 1,71 при индивидуальных колебаниях показателя от 2 до 78, у женщин - 14,09 +- 1,95 при индивидуальных колебаниях показателя от 2-х до 45-ти. Активные доноры плазмы в зависимости от метода получения плазмы были распределены на 2 группы: метод мануального ПФ - I (первая) группа наблюдения - 40 мужчин и 14 женщин; метод автоматического ПФ II (вторая) группа наблюдения 70 мужчин и 28 женщин. Группы обследованных были однородными по возрасту и полу. Гематологические и биохимические показатели определяли у всех обследованных и по заключению специалистов все были допущены к донации плазмы. Содержание молекул средней массы определяли по методу Н. И. Габриэлян и В. И. Липатовой (1984). Анализ полученных результатов показал, что в образцах донорской плазмы полученной с помощью метода мануального ПФ достоверно выше уровень молекул средней массы. Заключение: при мануальном ПФ в полученных образцах плазмы крови выявляется достоверно повышенное содержание МСМ по сравнению с образцами от доноров, которым проводили автоматический ПФ. Метод автоматического ПФ является болем щадящим, по сравнению с методом мануального ПФ, позволяет получать плазму с содержанием МСМ, не отличающимся от исходного.

Рассмотрены вопросы анализа микроэлементного состава сыворотки крови человека. Определены методологические подходы для получения адекватных результатов. Показана перспективность применения современных инструментальных методов анализа. Обсуждены особенности использования референтных образцов для проведения межлабораторных тестов качества исследований. Уделено внимание обеспечению достоверности элементного анализа при проведении биологического мониторинга.

Процес згортання крові являє собою послідовність хімічних реакцій за участю білків плазми, фосфоліпідів та іонів кальцію. Відсутність будь-якого з цих факторів призводить до виникнення кровотеч. Фактор VIII (FVIII) є одним із факторів згортання крові, а його дефіцит викликає розвиток спадкового захворювання, відомого як гемофілія A. Сучасне лікування гемофілії A полягає у застосуванні препаратів фактора плазмового або рекомбінантного походження. Метa дослідження - розробити технологічну схему одержання препарату FVIII згортання крові у поєднанні класичних методів фракціонування плазми та хроматографії. Фракціонування плазми крові на сьогоднішній день є найбільшим сегментом промислового виготовлення терапевтичних білків. Це зумовило появу нового покоління препаратів, особливо факторів згортання крові. Описано результати очищення FVIII у поєднанні методів преципітації білків (з барій цитратом, ПЕГ-4000 та гідроксидом алюмінію) і двох хроматографічних етапів: іонообмінної на DEAE-SEPHAROSE й афінної на Діасорб-амінопропіловій матриці з тріазиновим барвником Procion Blue HB у ролі ліганда. Показано, що поєднання попереднього фракціонування плазми крові з хроматографічними методами надає змогу досягнути високого рівня очищення (приблизно в 1000 разів, від 0,017 +- 0,004 МО/мг білка до 20,050 +- 0,047 МО/мг білка).

Вітчизняний фармацевтичний ринок може запропонувати досить обмежену кількість ідеально збалансованих інфузійних розчинів, в той час як сучасна інфузійна терапія вимагає створення збалансованих багатокомпонентних інфузійних розчинів, які забезпечували би комплексну фармакологічну дію. Проведено порівняльний системний аналіз асортименту інфузійних розчинів вітчизняного та зарубіжного виробництва, їх склад та особливості застосування. Встановлено, що протягом останніх років в сучасній інфузійній терапії окреслилися наступні тенденції - поява нових препаратів і поступове витіснення рутинних простих інфузійних середовищ і відомих інфузійних засобів, ефективність яких сьогодні вважається низькою, а рівень безпечності - недостатнім.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.55

Рубрики:

Кров'яна плазма і сироватка

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ