Розглядаються питання функціональної морфології та фізіології печінки: загальний план будови органу, функціональна морфологія гепатоцита, жовчовивідна система та механізм секреції жовчі, кровопостачання. Проведені біохімічні дослідження функцій печінки - метаболічної, детоксикаційної, жовчоутворюючої та жовчовидільної, а також дослідження функціонального стану печінки за синдромним принципом. Простежується вплив екологічних факторів (хімічних, фізичних), продуктів мікробіологічної промисловості, голодування та гіпоксії на морфофункціональний стан печінки.

Представлены результаты исследования ДНК-топоизомеразы I (Топо I) как аутоантигена при хроническом панкреатите. Препарат Топо I был очищен до гомогенности из ядер плаценты здоровых рожениц методом трехстадийной колоночной хроматографии. Энзиматическую активность Топо I контролировали в реакции релаксации суперскрученной плазмиды pBR322. Иммунореактивность Топо I определяли в реакции ELISA и методом иммуноблоттинга. Уровень аутоантител против Топо I во всех исследованных пробах сыворотки крови 12 пациентов с хроническим панкреатитом был достоверно выше, чем у здоровых людей-доноров.

Наведено результати досліджень лікувальних властивостей біоактивної води "Нафтуся (курорт "Трускавець"), яка позитивно впливає на основні функції шлунка та механізми їх регуляції. Викладено результати експериментів і клінічних спостережень, проведених на собаках і щурах, завдяки чому з'ясовано особливості термінових і курсових ефектів на функції шлунка та механізми їх регуляції.

В патогенезе токсического колита, индуцированного ацетатом свинца, важная роль принадлежит изменениям местного иммунного гомеостаза толстой кишки. Хронический токсический колит сопровождается существенным перераспределением количества плазмоцитов-продуцентов основных классов иммуноглобулинов в стенке толстой кишки в сторону преимущественного увеличения продуцентов IgA, нарушением соотношений между ними, напряжением и дестабилизацией местных иммунных реакций. Воздействие энтеросорбента СКНП-2 на патологический процесс в толстой кишке при хронической свинцовой интоксикации способствует улучшению местных иммунных реакций в исследуемом органе, снижению меры повреждения его функционально-структурных элементов, а также повышению их адаптационных возможностей.

Комплексними методами у 60 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, поєднану з хронічним панкреатитом, досліджено динаміку показників гемостазу і метаболічної інтоксикації до і після лікування антралем, квамателом та обліпиховою олією. Встановлено їх позитивну дію на гіперкоагуляційні зміни, рівень фактора Віллебранда, показники метаболічної інтоксикації. Нормалізуючий гемостезіологічні порушення ефект досягнуто лише за умов лікування квамателом.

На модели стрессорной язвы желудка с последующей стволовой ваготомией у крыс показано, что введение серотонина адипината вызывает повышение концентрации серотонина в стенке желудка, в том числе, в области язвенного дефекта, снижение содержания гистамина и увеличение серотонин-гистаминового индекса, а также способствует стиханию воспалительных явлений и оптимизации репаративных процессов в месте локализации язвы.

Розглянуто питання етиології, патогенезу, клініки, профілактики, діагностики та лікування захворювань органів травлення. Значну увагу приділено соціально-гігієнічним аспектам захворювань органів травлення, організації та досвіду роботи підрозділів спеціалізованої гастроентерологічної служби. Проаналізовано проблеми етапного лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, особливості перебігу хронічних захворювань гастродуоденальної зони у категорій соціально-небезпечних дітей, вікові аспекти диференційованого лікування хронічного безкам'яного холециститу. Висвітлено процес мікробіоценозу кишок у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки до і після антигелікобактерної терапії, ефективність імуностимуляції гамаглобуліном за наявності неспецифічного виразкового коліту, пілорокоригувальні та органоощадні втручання у хірургічному лікуванні виразки шлунка.

Розглянуто особливості патофізіологічних змін у процесі загострення виразкової хвороби, порушення мікробіоценозу товстої кишки і метаболічні аспекти його впливу на формування патогенетичних механізмів захворювань внутрішніх органів. Висвітлено клінічні можливості динамічної міжфазної тензіометрії крові у випадку дифузних захворювань печінки, клініко-діагностичні аспекти хронічного панкреатиту, функціональний стан гепатобіліарної системи у хворих на алкогольний гепатит під час лікування фламікаром. Запропоновано шляхи покращання результатів хірургічного лікування ускладнених навколососочкових виразок, зменшення пошкоджуючого впливу нестероїдних протизапальних засобів на слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки у хворих на ревматичні захворювання.

На материале гистохимического изучения активности сукцинатдегидрогиназы (СДГ) и NO-синтазы у 68 биоптатах лиц, страдающих язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, показана связь особенностей клиники и активности исследуемых ферментов. В остром периоде активность СДГ понижается, NO-синтазы - повышается. В периоде рубцевания - наоборот, активность СДГ высокая, NO-синтазы - значительно понижена. Выявленные феномены связаны с вазодилаторной и защитной способностями оксида азота.

Проведено стереометричне дослідження динаміки значень об'ємних долей структур власної пластинки слизової оболонки шлунка (СОШ) у разі хронічного гастриту у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) різного віку. З'ясовано, що іонізуюче опромінення у малих дозах сприяє більшій вираженості патологічного процесу в УЛНА віком 30 - 39 років, зниженню об'ємної долі епітелію залоз шлунка в цьому віці, отже, поглиблює атрофічні процеси. Процес фізіологічного старіння у групі порівняння зумовлює збільшення об'ємної долі інфільтрату в СОШ у пацієнтів віком від 30 до 59 років, зростання об'ємної долі сполучної тканини в СОШ у разі хронічного гастриту більш притаманне дії процесу фізіологічного старіння.

Наведено дані про стан кишкової флори у хворих ревматоїдним та реактивним артритами та вплив дисбактеріозу на перебіг цих захворювань. Наведено методику мікробіологічної діагностики дисбактеріозу кишечника. Викладені сучасні принципи лікування дисбактеріозу кишечника, в тому числі за допомогою активізованих лактобактерій.

Узагальнюються останні досягнення в області вивчення показників pH шлунково-кишкового тракту в співставленні з клінічними даними захворювань стравоходу, шлунка, кишківника, а також іншими методами дослідження. Оцінюються можливості нічного моніторування pH шлунка, а також впливу на його показники ряду медикаментозних посередників, в тому числі гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води середньої мінералізації. Обговорюються методики та результати трансколоноскопічної pH-метрії різних відділів товстої кишки, зміни цих показників при захворюваннях цього відділу шлунково-кишкового тракту, а також під впливом різних комплексів лікування. Стан проблеми розглядається широко на основі власних результатів та даних інших вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Для лечения экспериментального острого панкреатита (ЭОП) у крыс была использована энтеросорбция с помощью высокодисперсного волокнистого углеродного адсорбента белосорб или ферментсодержащего сорбционного препарата панзисорб. Последний получен путем иммобилизации пищеварительных гидролаз (протеазы и амилазы) на белосорбе как матрице. Показано, что внутрижелудочное введение панзисорба в дозе 100 мг/кг значительно снижало повышенные при ЭОП амилолитическую и липолитическую активность сыворотки крови к третьему часу после индукции ЭОП. В результате полного курса энтеросорбции (10 сут) с использованием панзисорба в поврежденном органе выявлены зоны регенерации.

Рассмотрены анатомо-физиологические особенности желчевыделительной системы, вопросы этиологии и патогенеза желчнокаменной болезни, дифференциальной диагностики, клиники, профилактики и лечения данного заболевания. Особое внимание уделено современным методам профилактики желчнокаменной болезни, медикаментозной терапии больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-433

Рубрики:

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-433.4

Рубрики:

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована эффективность применения транскутанной лазеротерапии комплексного лечения язвенной болезни 12-перстной кишки (ЯБДПК). Изучено 59 мужчин-ликвидаторов с диагнозом ЯБДПК в стадии рецидива. Из них 32 пациента на фоне стандартной противоязвенной терапии прошли дополнительно курс лазеротерапии двух видов: 15 больных - в импульсном режиме желтым светом, а 17 больных - в непрерывном режиме красным светом. Лазеротерапию проводили ежедневно на проекцию зоны язвенного эффекта и зоны акупунктуры, 15 - 20 сеансов по индивидуальным показателям. Полученные результаты позволяют сделать заключение, что метод транскутанной лазеротерапии является эффективным средством лечения ЯБ и может быть рекомендован для включения в комплексные схемы лечения больных чернобыльского контингента с данной патологией.

Із застосуванням цитофотометричних методів вивчено зміну активності НАДФ-d і ферментів енергетичного обміну - лактатдегідрогенази (ЛДГ) і сукцинатдегідрогенази (СДГ) - у нейронах черевного та міжм'язового сплетінь (ЧС і МС відповідно) у щурів після ішемізації протягом 1 год ділянки тонкої кишки. Вимірювання проведено за умов блокування або активації синтезу оксиду азоту (NO). Показано збільшення активності НАДФ-d, СДГ і ЛДГ у нейронах МС у разі ішемії кишки. У ЧС зростала активність ЛДГ, активність НАДФ-d і СДГ не змінювалася. За умов блокування синтезу NO за допомогою метилового ефіру L-нітроаргініну активність НАДФ-d у нейронах МС і ЧС зменшувалась, а у разі ішемії кишки зберігалася на рівні, нижчому за контрольний. Після введення попередника NO L-аргініну активність НАДФ-d у нейронах МС і ЧС посилювалась, а за умов ішемії кишки зберігалася на рівні, котрий перевищував контрольний. Отримані дані вказують на істотну участь NO-ергічних механізмів у нервовій регуляції функції тонкої кишки у разі ішемії (переважно на рівні МС).

Висвітлено найважливіші сучасні аспекти етіології, патогенезу, клініки, діагностики, диференціальної діагностики, лікування захворювань стравоходу, шлунка, печінки, жовчовивідної системи, підшлункової залози, кишечнику, а також профілактичних засобів, спрямованих на запобігання їх виникненню та розвитку. Наведено сучасні класифікації захворювань, діагностичні методи, які можна використати для вірного установлення діагнозу.

Изучена эффективность компьютерной томографии в диагностике острого панкреатита, его форм и осложнений. КТ-исследование - ценный метод диагностики тяжести и осложнений острого панкреатита, прогнозирования его течения с целью назначения адекватных лечебных мероприятий.