Висвітлено техніку класичних оперативних втручань на голові, шиї та обличчі. Наведено авторський метод пластики протоки привушної слинної залози. Розглянуто методику операцій трепанації соскоподібного відростка (антромастоідотомії), субокципітальної пункції, операції на обличчі з приводу гнійних процесів та гнійного паротиту, заглоткового абсцесу, операції на шиї з приводу пошкоджених органів, на щитоподібній залозі, блокаду плечового сплетення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.14-99 + Р457.24-99

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань на голові. Топографічна анатомія голови

Прийоми і методи оперативних втручань на шиї. Топографічна анатомія шиї

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.23 + Р457.24-99

Рубрики:

Гіпотиреози

Прийоми і методи оперативних втручань на шиї. Топографічна анатомія шиї

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрено состояние когнитивных функций при оперативных вмешательствах на щитовидной железе. В клиническом наблюдении приняли участие 18 пациентов, подлежащих тотальной тиреоидэктомии (10 пациентов с эутиреоидным и 8 с гипертиреоидным состоянием). При помощи тестирования, охватывающего различные когнитивные домены, определено состояние нейропсихологических функций до операции и изучено влияние на них хирургической травмы и анестезии. Результаты исследования указывают на наличие нарушений памяти и внимания в раннем послеоперационном периоде у этой группы пациентов, что требует разработки методов протекции когнитивных функций.

Розроблено методологію атравматичної мобілізації, репозиції та фіксації переміщених м'яких тканин обличчя та шиї, яка забезпечує більш високу якість, надійність та довговічність досягнутих результатів. Вперше реалізовано можливість доопераційного й інтраопераційного оцінювання інволютивних змін обличчя за допомогою запропонованої класифікації, що базується на врахуванні виразності та локалізації вікових змін м'яких тканин обличчя та шиї. Обгрунтовано класифікацію способів фіксації переміщених тканин на різних анатомічних площинах обличчя після їх ендоскопічної мобілізації. Вирішено проблему клінічного застосування корундових біокерамічних штифтів у пластичній та реконструктивній хірургії голови та обличчя, що забезпечує надійність, безпечність та довговічність одержаних результатів.

Висвітлено завдвня топографічної анатомії та оперативної хірургії. Розглянукто класичні оперативні втручання на голові ташиї, оперативні доступи, що використовуються для їх виконання, а також пов'язані з ними топографоанатомічні особливості. Детально розглянуто техніки кістово-пластичної та декомпресійної трепанації черепа, соскоподібного відростку, операції у разі анкілозу скронево-нижньощелепного суглобу. Наведено анатомофізіологічне обгрунтування оперативних втручань на органах шиї. Значну увагу приділено гнійним процесам на ділянках голови та шиї.

Изложены хирургическая терминология и информация о хирургическом инструментарии. Рассмотрены техники разъединения тканей, остановки кровотечений, вязания узлов, наложения и снятия швов. Показаны особенности топографической анатомии мозгового отдела головы, бокового и переднего отделов лица, полости рта, областей и треугольников шеи, органов шеи с целью их интерпретации для постановки правильного диагноза и предотвращения возможных осложнений. Приведена техника обнажения и перевязки сосудов шеи, операции и манипуляции на дыхательной трубке, операции на щитовидной железе.

Ретропроспективно проанализированы хирургические осложнения: повреждение X, XI, XII пар черепных нервов (ЧН), двигательных и чувствительных ветвей шейного и плечевого сплетений, лимфорея, гипопаратиреоз, гематома шеи у 1078 пациентов, оперированных в Центре по поводу дифференцированного рака (ДР) щитовидной железы (ЩЖ) с 2009 по 2012 г. У 868 из них выполнены первичные операции, у 304 - по поводу рецидивных форм. У 271 пациента (группа сравнения) выполнена тиреоидэктомия, у 884 (основная группа) - тиреоидэктомия и различные виды диссекции шеи, у 121 операцию осуществили с применением нейромониторинга. Терапевтическая диссекция шеи - центральная и латеральная, как первичная, так и повторная, может быть выполнена относительно безопасно у пациентов по поводу ДР ЩЖ. При повторных операциях увеличивается частота повреждения X, XI и XII пар ЧН, двигательных и чувствительных волокон шейного и плечевого сплетений. Применение интраоперационного электронейромониторинга для идентификации периферических нервов позволяет снизить риск нейротравмы.

Изучена эффективность аутопластики возвратного гортанного нерва (ВГН) для реиннервации гортани в хирургии дифференцированного рака щитовидной железы. Проспективно обследованы 8 пациентов, у которых по поводу абдукционного паралича гортани выполнена ее реиннервация путем аутопластики ВГН. Обследование проводили до и после операции, оно включало видеоларингоскопию, акустический анализ и самооценку пациентом психосоциальных последствий нарушения голосообразования. Улучшение пространственного позиционирования голосовых складок отмечено у 38 % пациентов, параметры голосообразования которых достоверно улучшились по сравнению с таковыми до операции. У 72 % пациентов смыкание голосовой щели было неполным, и параметры голосообразования достоверно отличались от таковых у пациентов контрольной группы. При наличии интактных альтернативных нервов-доноров для реиннервации гортани (дистальная культя ВГН, ипсилатеральная и контралатеральная основная ветвь шейной петли) выполнять аутопластику ВГН целесообразно в последнюю очередь вследствие низкой эффективности такого метода хирургической реиннервации гортани.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування патології щитоподібної залози за допомогою зварювального високочастотного коагулятора. У 130 хворих використано високочастотні коагулятори ЕХВА-350МС та EKBЗ-300 з частотою 66 і 440 кГц у моно- та біполярному режимі, що надало змогу створити умови для коагуляції чи різання між браншами пінцета або затискача. Електрокоагуляцію під час операції у 121 (93 %) хворого застосовано для запобігання кровотечі. У 9 (7 %) хворих кровоносні судини різного розміру, які спричинили кровотечу, захоплювали пінцетом і коагулювали. Ниткові лігатури застосовували лише для зашивання рани. Це надало змогу зменшити тривалість операції, особливо за рахунок основного етапу, на 40 - 50 хв. Висновки: застосування технології високочастотної електрокоагуляції та зварювання м'яких тканин з удосконаленням хірургічної тактики надало змогу відмовитися від використання ниток та зав'язування численних вузлів, забезпечило надійний гемостаз, зменшило тривалість основного етапу операції та поліпшило результати хірургічного лікування патології щитоподібної залози.

Вивчено вплив гормонів щитовидної залози (ЩЗ) на голосотвірну функцію гортані та визначено об'єктивні та суб'єктивні характеристики голосу у пацієнтів із гіпотиреозом і тиреотоксикозом на різних стадіях компенсації. Визначено прогностичні критерії розвитку порушень рухливості елементів гортані на підставі неінвазійних методів діагностики (ультрозвукового дослідження гортані, фіброларингоскопії, комп'ютерного спектрального аналізу голосу, дистанційної інфрачервоної термометрії). Вперше в Україні розроблено та визначено ефективність різних видів реіннервації гортані для лікування однобічного паралічу голосової складки (ОПГС). Вивчено вплив на зденервовані ділянки гортані терапевтичних і фізіотерапевтичних методів лікування. Визначено показники впливу голосових порушень внаслідок ОПГС на зміни якості життя. Вперше розроблено оптимальні підходи до оперативного втручання у лікуванні хворих із хірургічними захворюваннями ЩЗ з урахуванням подальшого комбінованого лікування нейро-м'язових розладів. Вперше розроблено алгоритм лікувально-діагностичних заходів у хірургічному ендокринологічному стаціонарі, що спрямований на запобігання, відновлення та реабілітацію нейро-м'язових ускладнень у хірургії ЩЗ із застосуванням методів неселективної реіннервації гортані.

Актуальність проблеми заміщення дефектів і зон деформації на голові та шиї зумовлена величезною кількістю хворих, хірургічне лікування яких є важливою медико-соціальною проблемою. Клапті з скроневої та тім'яної ділянок вважають перпективними для заміщення дефектів і зон деформації на голові та шиї. Проте, для правильного їх виділення й мобілізації потрібно згати топографоанатомічні особливості поверхневої скроневої артерії, розташування якої варіює залежно від форми голови. На підставі аналізу результатів проведених досліджень і комп'ютерного моделювання гілок поверхневої скроневої артерії в клініці оптимізовані методи виділення й мобілізації ангіосомних передаурикулярних, постаурикулярних і фасціальних скронево-тім'яних клаптів.

Проаналізовано універсальні клітинно-опосередковані реакції запалення при опіках голови і шиї. У пацієнтів, яким застосовано ранні некректомії та ліофілізовані ксенотрансплантанти, констатовано збільшення вмісту лейкоцитів, нейтрофільних гранулоцитів і лімфоцитів у капілярній крові з зони опіку, шо засвідчує позитивний перебіг ранового процесу і підтверджує ефективність обраної лікувальної тактики.

На великому морфологічному і клінічному матеріалі детально вивчено деякі питання хірургічної анатомії органів передньої ділянки шиї. Запропонована методика антропометричних вимірів шиї, орієнтована на кістково-хрящові утворення, яка дозволяє ефективно і з високою точністю відобразити типові особливості шиї. Знайдено топографо-анатомічні особливості додаткових м'язів підпід'язикової ділянки, знання яких важливе у разі операцій в передній ділянці шиї. Вичено топографо-анатомічної особливості бічних доль, перешийка, пірамідальної долі щитовидної залози.

На большом морфологическом и клиническом материале детально изучены некоторые вопросы хирургической анатомии органов передней области шеи. Предложена методика антропометрических измерений шеи, ориентированная на костно-хрящевые образования, которая позволяет эффективно и с высокой точностью отразить типовые особенности шеи. Обнаружены топографо-анатомические особенности добавочных мышц подподъязычной области, знание которых важно при операциях в передней области шеи. Выявлены топографо-анатомические особенности боковых долей, перешейка, пирамидальной доли щитовидной железы.

За допомогою комп'ютерної томографії проведено контрастне дослідження шиї у 65-ти чоловіків, яким вимірювали ширину гортанної частини глотки на рівні верхньої межі, нижньої межі та висоти. Серед них 27 чоловіків без патології шиї та 38 із раком гортані до операції. Всі хворі розподілені на групи за соматотипами. У чоловіків з різними соматотипами спостерігається достовірна відмінність ширини гортанної частини глотки на рівні верхньої межі та висоти гортанної частини глотки. У чоловіків без патології шиї та з раком гортані з однаковим соматотипом не встановлено достовірної відмінності в розмірах гортанної частини глотки, одержаних за допомогою КТ-вимірювань.

С помощью компьютерной томографии проведено контрастное исследование шеи у 65-ти мужчин, которым измеряли ширину гортанной части глотки: на уровне верхней границы, нижней границы и высоты. Среди них 27 мужчин без патологии шеи и 38 с раком гортани до операции. Все больные разделены на группы по соматотипам. У мужчин с различными соматотипами наблюдается достоверная разница ширины гортанной части глотки на уровне верхней границы и высоты гортанной части глотки. У мужчин без патологии шеи и с раком гортани с одинаковым соматотипом не установлено достоверного различия в размерах гортанной части глотки, полученных с помощью КТ-измерений.

На морфологічному та клінічному матеріалі вивчено кількість і розмір навколощитовидних залоз в осіб різної статі. Введено нові критерії для опису топографії навколощитовидних залоз. Використання цих критеріїв полегшує ідентифікацію залоз під час операції. За допомогою кластерного аналізу запропоновано місця найбільш типового розташування навколощитовидних залоз різної форми і розмірів по відношенню до щитовидної залози.

На морфологическом и клиническом материале изучены количество и размер околощитовидных желез у лиц разного пола. Введены новые критерии для описания топографии околощитовидных желез. Использование данных критериев облегчает идентификацию желез во время операции. С помощью кластерного анализа предложены места наиболее типичного расположения околощитовидных желез различной формы и размеров по отношению к щитовидной железе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.24 + Р457.261.2

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань на шиї. Топографічна анатомія шиї

Хірургічна патологія щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведена сравнительная оценка отдаленных результатов после органосохраняющих операций на щитовидной железе, выполненных из стандартного доступа по Кохеру, и операций, проведенных с использованием минимально инвазивной методики, у больных с доброкачественной тиреоидной патологией. Сравнительный анализ двух групп пациентов не выявил достоверных различий по полу, возрасту, размеру первичной опухоли и наличию рецидива узлообразования. Это может свидетельствовать о том, что тщательная пальпаторная ревизия оставляемой ткани железы не ведет к уменьшению числа рецидивов узлообразования, а проведение ультразвукового исследования до операции может быть достаточным для оценки объема оставляемой ткани.

Проведено порівняльне оцінювання віддалених результатів після органозберігальних операцій на щитоподібній залозі, виконаних зі стандартного підходу за Кохером, та операцій, проведених із використанням мінімально інвазивної методики у хворих із доброякісною тиреоїдною патологією. Порівняльний аналіз двох груп пацієнтів не виявив достовірних відмінностей за статтю, віком, розміром первинної пухлини і наявністю рецидиву вузлоутворення. Це може свідчити про те, що ретельна пальпаторна ревізія залишеної тканини залози не веде до зменшення числа рецидивів вузлоутворення, а проведення ультразвукового дослідження до операції може бути достатнім для оцінювання обсягу залишеної тканини.

A comparative evaluation of long-term outcome after conservative surgery on the thyroid gland made of the standard methd by Kocher and operations conducted with the use of minimally invasive procedures in patients with benign thyroid nodular pathology. A comparative analysis of the two groups of patients showed no significant differences by gender, age, size of the primary tumor and the presence of recurrence of nodules' development. These may indicate on one hand, that careful palpation revision retained, the gland tissue does not reduce the number of relapses nodulation, and on the other hand, that an ultrasound examination before surgery may be sufficient to estimate the amount retained tissue.

Цель работы - определить преимущества и недостатки 2-х видов перфорантных лоскутов для лечения тотальной рубцовой контрактуры шеи. Представлена серия клинических случаев хирургического устранения тотальной рубцовой контрактуры шеи с применением перфорантных лоскутов. Поведено сравнение двух видов перфорантных лоскутов: надключичного лоскута и лоскута на дорсальной лопаточной артерии. Описаны анатомические особенности и технические моменты формирования лоскутов, определены их преимущества и недостатки. Выводы: для коррекции тотальной рубцовой контрактуры шеи следует отдавать предпочтение пластике перфорантными лоскутами на надключичной артерии при условии сохранности покровных тканей в донорских зонах. Перфорантные лоскуты из бассейна дорсальной лопаточной артерии могут быть удачной альтернативой для случаев, когда другие донорские участки являются недоступными.

Встановлено особливості показників кальцію, фосфору, паратгормона та вітаміну D у хворих на багатовузловий нетоксичний зоб після тиреоїдектомії. Встановлено, що вік хворих понад 60 років, більший об'єм щитоподібної залози, більш низький рівень 25(ОН)D до операції, зниження рівня паратгормона після операції є основними факторами, що впливають на розвиток гіпокальціємії у хворих на багатовузловий зоб після тиреоїдектомії. Рівень 25(ОН)D нижче від 20 нг/мл слід розглядати як специфічний і чутливий доопераційний предиктор розвитку гіпокальціємії після тиреоїдектомії, а також стійкого гіпопаратиреозу. Предиктором розвитку зазначених станів можна вважати рівень паратгормона після операції нижче від 10 пг/мл.