Наведено результати ретроспективного аналізу медичної документації осіб, яких лікували з приводу вузлового зоба хірургічним методом впродовж 2001 - 2003 рр. Проаналізовано анамнез захворювання, встановлено чинники ризику, спектр патоморфологічних змін щитовидної залози у разі захворювання на багато- і одновузловий зоб, вказано на можливість поєднання різних патологічних процесів у межах однієї залози. Виявлено суттєві відмінності у патоморфології вузлового зоба: переважання колоїдного зоба у випадку багатовузлового і фолікулярної аденоми за одновузлового зоба. Тироїдектомію і гемітироїдектомію найчастіше виконують у разі вузлового зоба. Запропоновано диференційований підхід у тактиці операційного лікування. Наголошено, що у разі захворювання на вузловий колоїдний зоб тироїдектомія є найбільш поширеним методом хірургічного лікування, а гемітироїдектомію найчастіше проводять у випадку діагностування фолікулярної аденоми.

Приведены результаты ретроспективного анализа медицинской документации больных, которые лечились по поводу узлового зоба хирургическим путем в течение 2001 - 2003 гг. Проанализирован анамнез заболевания, установлена степень риска, спектр патоморфологических изменений щитовидной железы при заболевании на много- и одноузловой зоб, указана возможность сочетанности разных патологических процессов в пределах одной железы. Выявлены существенные изменения в патоморфологии узлового зоба: преобладание коллоидного зоба в случае многоузлового и фолликулярной аденомы при одноузловом зобе. Разработан дифференцированный подход к тактике операционного лечения. При заболевании узловым коллоидным зобом тироидэктомия является наиболее распространенным методом хирургического лечения, а гемитироидэктомию чаще проводят при диагностированной фолликулярной аденоме.

Проведено клінічні дослідження впливу премедикації й анестезії на динаміку кортизолу у хворих дифузним токсичним зобом. Зроблено висновок, що анастезія фентанілу з диприваном на тлі адекватної профілактичної премедикації збільшує ступінь гальмування ноцицептивної імпульсації, знижує активацію симпатоадреналової та гіпофізарно-наднирникової систем.

Проведены клинические иследования влияния премедикации и анестезии на динамику кортизола у 82-х больных диффузным токсическим зобом. Анестезия комбинацией фентанила с диприваном на фоне адекватной профилактической премедикации увеличивает степень торможения ноцицептивной импульсации, снижает активацию симпатоадреналовой и гипофизарно-надпочечниковой систем.

На основі досвіду лікування хворих з вузловими формами зоба запропоновано алгоритм активної тактики обстеження та хірургічного лікування хворих на вузловий зоб, зважаючи на можливий злоякісний процес в щитовидній залозі. Активна хірургічна тактика дозволяє виявити рак на початкових етапах розвитку та оперувати хворих без зниження якості життя.

На опыте лечения больных с узловыми формами зоба предложен алгоритм активной тактики обследования и хирургического лечения больных узловым зобом с точки зрения возможного злокачественного процесса в щитовидной железе. Активная хирургическая тактика позволяет диагностировать рак на начальных стадиях развития и оперировать больных без снижения качества жизни.

За матеріалами хірургічної клініки Державної установи "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України" проаналізовано лікування 5 023-х хворих з вузловими формами зоба. Визначено оптимальну лікувально-діагностичну програму, засновану на використанні сучасних методів ультразвукової, гормональної, цитологічної, радіонуклідної, рентгенологічної діагностики, що дозволяє верифікувати морфологічну структуру зоба до оперативного втручання, прийняти правильне рішення щодо показань до операції та вибору її об'єму. Відзначено, що впровадження ультразвукової та цитологічної діагностики дозволило об'єктивно визначити онкологічний ризик первинно виявлених вогнищевих утворень щитовидної залози і зменшити кількість операцій, що виконуються з приводувузлових форм зоба. Відзначено тенденцію до розширення об'єму оперативних втручань до тиреоїдектомії у разі багатовузлового колоїдного зоба, хронічного автоімунного тиреоїдиту з вузлоутворенням і багатовузлового зоба з тиреотоксикозом.

По материалам хирургической клиники Государственного учреждения "Институт эндокринологии и обмена веществ им. В. П. Комиссаренко АМН Украины" проведен анализ лечения 5 023-х больных с узловыми формами зоба. Определена оптимальная лечебно-диагностическая программа, основанная на использовании современных методов ультразвуковой, гормональной, цитологической, радионуклидной, рентгенологической диагностики, позволяющих верифицировать морфологическую структуру зоба до оперативного вмешательства, принять правильное решение о показаниях для операции и выборе ее обьема. Отмечено, что внедрение ультразвуковой и цитологической диагностики позволило объективно определить онкологический риск первично выявленных очаговых образований щитовидной железы и снизить количество операций, выполняемых по поводу узловых форм зоба. Отмечена тенденция к расширению объема оперативных вмешательств до тиреоидэктомии при многоузловом коллоидном зобе, хроническом аутоиммунном тиреоидите с узлообразованием и многоузловом зобе с тиреотоксикозом.

Based on materials from the InstituteТs Surgical Clinic the authors have conducted an analysis of treatment of 5 023 patients with thyroid nodules. An optimal therapeutical programme includes modern methods of ultrasound, hormonal, cytological, radio- and X-ray diagnosis, which allows to verify morphologic features of thyroid nodules before operation, determine indications and volume of surgery. It has been noted that introduction of ultrasound and cytological diagnosis allows for an objective assessment of oncological risk of primarily diagnosed focal thyroid neoplasms and reduce the number of operations performed for thyroid nodules. The authors note a tendency to an increase in operation volume within thyroidectomy in multinodular goiter, autoimmunne disease, nodular toxic goiter.

У 63-х хворих на токсичний зоб під час хірургічного лікування вивчено вміст у плазмі фібронектину (ФН) та його кріопреципитуючу активність (КПА). Виявлено зниження рівня ФН і його КПА з подальшим зниженням показників у ранньому післяопераційному періоді. Для корекції гіпофібронектинемії, а також зменшення вираженості післяопераційного тиреотоксикозу запропоновано використання в комплексі консервативної терапії інфузій одногрупної гепаринізованої свіжозамороженої плазми.

За период с 1998 по 2002 гг. в отделении хирургии Дорожной клинической больницы Одесской железной дороги обследованы и прооперированы 104 пациента с различными заболеваниями щитовидной железы. Отмечен рост заболеваний щитовидной железы на 5 - 7 %. Всем больным, помимо рутинных методов исследования, выполнены ультразвуковое исследование, радиоизотопное сканирование щитовидной железы, определение уровня тиреоидных гормонов в сыворотке крови. Объем оперативного вмешательства, в зависимости от характера и объема поражения, был различным: от резекции доли щитовидной железы до тиреоидэктомии. Установлено, что успех хирургического лечения больных с заболеваниями щитовидной железы зависит от сроков проведения и от качества операции.

Предложено во время выполнения операции на щитовидной железе (ЩЖ) до ее мобилизации обнаруживать возвратные нервы в подщитовидном пространстве от нижнего края ЩЖ до вырезки грудины. С применением способа операции с хорошим результатом выполнены у 308-ми больных, в том числе односторонняя лобэктомия с резекцией перешейка ЩЖ - у 242-х, у 8-ми дополнительно произведена резекция нижнего конца противоположной доли ЩЖ, у 48-ми двусторонняя лобэктомия.

Изучены результаты хирургического лечения 69-ти больных с многоузловым эутиреоидным зобом. Установлено, что послеоперационный гипотиреоз наиболее часто возникает у женщин в возрасте от 41 до 70 лет с коллоидным зобом в сочетании с аденомой щитовидной железы (ЩЖ) в 60 % наблюдений и аденоматозным зобом - в 42,8 %. Увеличение объема оставляемой ткани ЩЖ не всегда обеспечивает снижение частоты возникновения гипотиреоза. Отсутствие врачебного контроля за ведением гормональной терапии отягощает течение послеоперационного гипотиреоза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.202.6

Рубрики:

Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.26-52 + Р457.261.202.6

Рубрики:

Зоб	Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В современной эндокринологии выбор стратегии лечения больных с узловой патологией щитовидной железы является чрезвычайно острой, актуальной и далеко не решенной проблемой. Хотя клинические протоколы лечения и наблюдения этих больных систематизированы и представлены во многочисленных работах, тем не менее можно отметить различные, иногда и противоположные точки зрения специалистов о показаниях к оперативному лечению. По некоторым вопросам наблюдается единодушное мнение, другие, наоборот, остаются крайне спорными. В основе нерешенности проблемы лежат два фактора: 1) различные состав и качество методов диагностики, которые используются в предложенных протоколах и 2) различное отношение клиницистов к необходимости оперативного лечения доброкачественных узлов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.202.6

Рубрики:

Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.202.6

Рубрики:

Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.202.6

Рубрики:

Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На базі вивчення топографоанатомічних особливостей щитовидної залози розроблено новий метод хірургічного втручання з урахуванням елементів органної фіксації. Проаналізовано 961 операцію в разі різноманітної тиреоїдної патології, проведену з використанням нового методичного підходу. Зроблено висновок, що ключовим моментом у хірургії щитовидної залози є органна фіксація. Запропонований метод значно полегшує виконання оперативного втручання, зменшує кількість вірогідних ускладнень.

Зазначено, що за даними ультрасонографії у більшості хворих на дифузний токсичний зоб, термін захворювання яких складає один рік і більше, після хірургічного лікування за стандартною методикою розвиваються ознаки прогресованої лімфоплазмоцитарної інфільтрації та фіброзу тканини щитовидної залози (ЩЗ). Застосування інтраопераційного дозованого кріовпливу призводить не тільки до гальмування гуморальної аутоімунної реакції проти тиреоїдної паренхіми, але й активно стимулює процеси регенерації, що сонографічно підтверджується нормалізацією ехогенності ЩЗ і повільними темпами її гіперплазії в післяопераційному періоді.

Изучены результаты хирургического лечения 150-ти больных с полинодозным эутиреоидным зобом. Показано влияние различных факторов на течение гипотиреоза в послеоперационном периоде.

Рассмотрена актуальная проблема современной эндокринологии и хирургии - лечение тяжелых заболеваний щитовидной железы. Приведены результаты применения в комплексе предоперационной подготовки плазмафереза (ПА) у 90-та пациентов в возрасте от 20-ти до 60-ти лет при тяжелом течении заболевания. После курса ПА отмечены уменьшение тяжести аутоиммунных процессов в организме больных, снижение титра антител, что свидетельствовало о стойкости ремиссии. Применение ПА в комплексе лечения больных с аутоиммунным тиреоидитом и диффузным токсическим зобом оказывает значительное положительное влияние на гормональный и иммунный статус.

Досліджено вплив різних схем премедикації та анестезії на динаміку адреналіну і норадреналіну. Проведення анестезії фентанілом з диприваном на підставі адекватної профілактичної та лікувальної премедикації знижує активацію симпатоадреналової системи. Результати підтверджено клінічними дослідженнями 82-х хворих на дифузний токсичний зоб.

Представленные данные ультразвукового исследования щитовидной железы (ЩЖ) в послеоперационном периоде у больных с диффузным токсическим зобом после хирургического лечения с применением интраоперационного локального дозированного криовоздействия на остаток ЩЖ свидетельствуют о нормализации эхоструктуры ткани ЩЖ через 1 год после операции с низкими темпами гиперплазии и аутоиммунной агрессии.