Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишечника і пупково-кишкового ходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено та проліковано 55 хворих з закамарковою хворобою богутня у віці від 42-х до 77-ми років: з першою стадією - 16, з другою - 28, з третьою - 11. Хворим в першій стадії проведено консервативну терапію, в другій - за допомогою методу вибору з'явились резекції уражених сегментів богутня; в третій - час та спосіб оперативного втручання визначався характером ускладнень, що виникли, та станом хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишечника і пупково-кишкового ходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У наведеному клінічному випадку під маскою гострого апендициту виявлено перфорацію дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою, своєчасне видалення якої дозволило уникнути непередбачуваних ускладнень.

Зазначено, що дивертикул Меккеля (ДМ) - вроджена аномалія, спричинена неповним зворотним розвитком жовткової протоки, і присутній майже у 2 % населення, а у 95 % спостережень немає клінічних проявів. Симптоми захворювання з'являються лише у разі виникнення ускладнень: пептичної виразки з можливими кровотечею та перфорацією, непрохідності кишечнику, дивертикуліту, грижоутворення, пупкової нориці, пухлини. За період 1983 - 2006 рр. у Київському міському центрі з надання допомоги хворим із шлунково-кишковою кровотечею (ШКК) проліковано 8 хворих із ДМ, що ускладнився ШШК. Це становило 6,6 % від загальної кількості дорослих хворих із рідкісними причинами виникнення ШКК і 0,03 % від усіх хворих із ШКК. З метою встановлення діагнозу всім хворим проведено колоноскопію, іригоскопію, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Остаточний діагноз встановлено лише після оперативного втручання. ДМ видалено у 5 хворих, клиновидну резекцію клубової кишки з ДМ здійснено в 1 хворого, резекцію клубової кишки з ДМ - у 2 хворих. Всі пацієнти живі.

Цель работы - улучшение результатов хирургического лечения больных семейным полипозом толстой кишки. Разработана тактика хирургического лечения больных семейным полипозом толстой кишки, которая использована у 16 больных, находившихся на лечении в Колопроктологическом центре Украины в период с 1999 до 2008 г. Указанная тактика предусматривает своевременную диагностику заболевания, выполнение радикальной операции - колэктомии, предельно низкой передней резекции прямой кишки, мукозэктомии хирургического анального канала (до зубчатой линии), проведение реконструктивно-восстановительных операций - формирование тонкокишечного резервуара, его дислокацию в полость малого таза, наложение илеоэндоанального анастомоза, защиту созданной конструкции тонкокишечного резервуара и илеоанального анастомоза, профилактику послеоперационных осложнений, оценку результатов лечения. Выводы. При семейном полипозе толстой кишки предпочтение следует отдавать радикальным первично-восстановительным операциям. Операцией выбора считается колэктомия с предельно низкой передней резекцией прямой кишки, мукозэктомией хирургического анального канала до зубчатой линии, формирование тонкокишечного резервуара, илеоэндоанального анастомоза. Разработка реконструктивно-восстановительных операций после колэктомии, предельно низкой передней резекции прямой кишки, мукозэктомии хирургического анального канала до зубчатой линии, а именно тонкокишечного резервуара нового типа, илеоэндоанального анастомоза, профилактика осложнений их заживления способствовали уменьшению частоты послеоперационных осложнений до 16,7 %.

Установлено, що у випадку дивертикульозу товстої кишки (ТК) майже завжди (84,8 %) є наявними ознаки хронічного запального процесу, який може спричинити гострий дивертикуліт (ГД) ТК. Відзначено особливість розповсюдження дивертикулітів у ТК - "множинну групову" локалізацію дивертикулів, яку виявлено у 18,2 % усіх хворих з дивертикульозом. Опрацьовано клінічну симптоматику та діагностику окремих форм ГДТК, систематизовано й удосконалено їх класифікацію. Вивчено особливості перебігу ускладнених форм ГДТК залежно від локалізації дивертикула та прилеглих до нього анатомічних структур. Уперше виділено та описано неускладнену, перитонеальну та заочеревинну форми ГДТК. Створено формалізовану систему визначення операційного ризику (ОР) як одного з детермінантів вибору методу операційного втручання. Уперше запропоновано класифікацію оперативних втручань за умов ГДТК. Наведено характеристику віддалених результатів лікування цих хворих після оперативних втручань певних типів.

Описано алгоритми обстеження, верифікації діагнозу, передопераційної підготовки у лікуванні вродженої недуги. Обгрунтовано метод оперативного лікування (ОЛ) і післяопераційної реабілітації. Проаналізовано методи обстеження, які використовуються в Україні та в світовій практиці в контексті інформативності та безпечності проведення дослідження. Увагу приділено загальновизнаним методам ОЛ, зокрема, розробки з визначеними медичними показаннями до різних методів. Наведено рекомендації для діагностики та лікування хвороби Гіршрунга до дитячих хірургів на циклах інтернатури, спеціалізації, передатестаційних та стажування зі спеціальності "Дитяча хірургія", науково-практичної допомоги хірургам загального профілю, педіатрам, гастроентерологам, лікарям невідкладної медичної допомоги, сімейним лікарям.

Описаны алгоритмы обследования, верификации диагноза, предоперационной подготовки в лечении врожденного недомогания. Обоснован метод оперативного лечения (ОЛ) и послеоперационной реабилитации. Проанализированы методы обследования, используемые в Украине и в мировой практике в контексте информативности и безопасности проведения исследования. Внимание уделено общепризнанным методам ОЛ, в частности, разработки с определенными медицинскими показаниями к разным методам. Даны рекомендации для диагностики и лечения болезни Гиршрунга к детским хирургам на циклах интернатуры, специализации, предаттестационных и стажировки по специальности "Детская хирургия", научно-практической помощи хирургам общего профиля, педиатрам, гастроэнтерологам, врачам неотложной медицинской помощи, семейным врачам.

Проанализированы результаты лечения 24 больных с заворотом сигмовидной кишки. Паллиативные операции разворота в сочетании с мезосигмопликацией произведены 8 больным. Резекция сигмовидной кишки с наложением анастомоза по типу конец-в-конец произведена 5 больным, операция Гартмана - 7. Осложнения после операции зарегистрированы у 6 больных, умерло - 3.

В експерименті вивчено функціональний стан ілеоцекального замикального апарату при моделюванні хірургічної патології клубово-сліпокишкового сегмента: первинної і вторинної недостатності ілеоцекального замикального апарату, резекції ілеоцекального відділу та ілеоцекальної інвагінації.

Описано випадок успішного хірургічного лікування пацієнтки віком 50 років з перфорацією дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою та вторинним катаральним апендицитом. Хвору госпіталізовано в хірургічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ з діагнозом "гострий апендицит", під час дообстеження іншої патології не виявлено. Інтраопераційно виявлено перфорацію дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою, вторинний катаральний апендицит. Виконано клиноподібну резекцію тонкої кишки з видаленням дивертикула та відновленням цілісності тонкої кишки, апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини. Пацієнтку оглянуто через місяць - здорова.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.0-92

Рубрики:

Вади розвитку кишечника і пупково-кишкового ходу

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Специфічність клінічних даних та загальнодоступних методів діагностики щодо верифікації, диференційної діагностики перфорації дивеотикулу дванадцятипалої кишки (ДПК) у поєднанні з мальротацією кишечника залишається вкрай низькою, особливо у дорослих. Більшість практичних лікарів мало поінформовані про можливі ускладнення цієї патології, особливості її клінічного перебігу, тому правильний діагноз при ускладнених формах установлюють у поодиноких випадках. Він належить до казуїстичних. Цим зумовлена значна частота діагностичних і тактичних помилок, які є причиною запізнілих оперативних втручань та високої післяопераційної летальності (8,3 - 18,0 %). Описано випадок успішного лікування пацієнтки 53 років з перфорацією, вертикулу ДПК у поєднанні з мальротацією кишечника, яка перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Виконано резекцію частини ДПК з дивертикулом та накладання тонко-тонкокишкового анастомозу за типом "кінець у кінець", апендектомію, санацію та дренування черевної порожнини.

Відсутність типової клінічної картини під час ускладнення дивертикула Меккеля часто призводить до діагностичних помилок. Наведено 2 клінічні спостереження ускладнень дивертикула Меккеля.

Наведено клінічне спостереження рідкісної природженої вади розвитку кишечника - мальротації, яка клінічно виявляється гострою, рецидивною або хронічною кишковою непрохідністю. Після стабілізації стану хворого і нормалізації клініко-лабораторних показників виконано оперативне лікування - серединну лапаротомію. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. На 20-ту добу після операції хворого виписано в задовільному стані додому. Контрольний огляд, проведений через 3 міс після операції, ускладнень не виявив. Клінічне спостереження свідчить про те, що мальротація кишечника може симулювати картину хронічної дуоденальної непрохідності. Метод лікування обирають індивідуально.

Мета роботи - поліпшити результати відновних операцій при петльових колостомах різної локалізації шляхом зменшення частоти післяопераційних ускладнень. Проаналізовано результати хірургічного лікування 152 хворих віком від 19 до 79 років з петльовими колостомами. Чоловіків було 80 (52,6 %), жінок - 72 (47,4 %). Тривалість періоду від формування стоми до проведення відновної операції і не менше ніж 3 міс. Залежно від способу закриття колостоми пацієнтів розподілили на дві групи. У першій групі (n = 73) у період з 1999 до 2006 р. закриття колостом здійснювали класичним позаочеревинним способом, у другій групі (n = 79) у період з 2006 до 2013 р. - за оригінальною методикою (після мобілізації ділянки кишки зі стомою зонд-провідник, який вводять до операції за допомогою колоноскопа крізь пряму кишку в дистальну петлю ободової кишки, використовують для проведення інтубаційного зонда-дренажу в проксимальну від стоми петлю на відстань 20 см. Після цього стому закривають безперервним дворядним швом. Інтубаційний зонд-дренаж видаляють на 4 - 5-ту добу після відновлення пасажу в товстому кишечнику). Нагноєння післяопераційної рани зафіксовано у 5 (6,8 %) пацієнтів першої групи та у 3 (3,8 %) - другої, недостатність швів анастомозу - відповідно у 6 (8,2 %) та 1 (1,2 %) пацієнта, що свідчить про переваги запропонованого методу. Висновки: використання запропонованого способу закриття петльових колостом дає змогу зменшити частоту неспроможності анастомозу на 6 % у порівнянні з традиційним способом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.0 + Р457.465.303.2

Рубрики:

Вади розвитку кишечника і пупково-кишкового ходу

Хірургічне лікування кровотеч кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Болезнь Гиршспрунга (БГ) у взрослых является редкой причиной хронического запора. Хирургическое вмешательство - единственный радикальный метод лечения БГ. Цель исследования - улучшение функциональных результатов лечения БГ у взрослых путем разработки нового хирургического подхода. Предложен способ хирургического лечения БГ у взрослых, который предусматривает выполнение дистальной субтотальной колэктомии и тотальной мезоректумэктомии с формированием цекорезервуарноанального анастомоза. Применение предложенного метода способствовало существенному уменьшению частоты неудовлетворительных функциональных результатов в отдаленном послеоперационном периоде.

Встановлено причинно-наслідковий взаємозв'язок між наявністю дегенеративно-дистрофічних змін попереково-крижового відділу хребта та станом іннерваційних процесів, які забезпечують та впливають на функцію акту сечовипускання та дефекації. Подальшого розвитку набуло вивчення патогенетичного механізму розладів нижніх сечовивідних шляхів та дистального відділу товстої кишки на основі врахування анатомо-функціональних особливостей із спільною їх інервацією, характеру інерваційних процесів, що їх обумовлюють і проявляються обгрунтовано доведеними змінами тонусу детрузора та сфінктера сечового міхура у вигляді чотирьох варіантів. Запропоновано комплексний діагностичний підхід щодо диференційованого топічного виявлення ланок та характеру порушення іннерваційних процесів по забезпеченню функціонального стану анатомічних структур, призначених для підтримки накопичувальної та видільної спроможності сечового міхура та дистального відділу товстої кишки. Виявлені особливості клінічного перебігу нейрогенних розладів у хворих із поєднаною патологією нижніх відділів сечовивідної системи та дистального відділу товстої кишки залежно від статі та віку з урахуванням визначених варіантів функціонального порушення тонусу зазначених анатомічних структур. Патогенетично обрунтовано концептуальні принципи лікування хворих з нейрогенними розладами сечовипускання, якими передбачено цілеспрямований вплив за запропонованими схемами на нормалізацію тонусу детрузора, стінки дистального відділу товстої кишки та їх сфінктерного апарату залежно від ступеня їх порушень за типами тонічного стану. Обгрунтовано комплексний системний підхід до діагностично-лікувального процесу при наданні спеціалізованої допомоги хворим із нейрогенними розладами нижніх сечовивідних шляхів поєднаними із дисфункцією дистального відділу товстої кишки, суть якого полягає в послідовному диференційованому визначенні функціонального стану нервово-м'язових структур детрузора, стінки дистального відділу товстої кишки та їх сфінктерного апарату із деталізацією видів порушень в їхньому взаємозв'язку, як основи вибору індивідуалізованих програм корекції, спрямованих на його відновлення з оцінкою результативності.