Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.308

Рубрики:

Пошкодження кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.308.3

Рубрики:

Сторонні предмети в кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщены результаты хирургического лечения 43-х больных с гнойно-деструктивными поражениями тонкой кишки обструктивного характера в раннем периоде. Отмечено, что основным элементом такого лечения является полное восстановление кишечного пассажа. Предложены разработанные авторами способы оперативных вмешательств и методы интраоперационной диагностики. Осложнения зарегистрированы у 9,3 % больных, послеоперационная летальность составила 2,3 %.

Проанализировано лечение 48-ми больных с повреждениями двенадцатиперстной кишки. Дана клинико-статистическая характеристика пострадавших, разработана классификация, интраоперационный алгоритм, что позволило стандартизировать лечебно-диагностическую программу.

Розроблено спеціалізовану лікувально-реабілітаційну програму догляду за постраждалими з колостомами після пошкоджень товстої кишки, доведено необхідність початку реабілітаційних заходів у гострому періоді абдомінальної травми. На відміну від загальноприйнятого розуміння реабілітації як відновлення анатомічної цілісності товстої кишки, у запропонованій спеціалізованій програмі передбачено комплексне та поетапне застосування хірургічних, медичних, соціально-економічних, психологічних і професійних заходів протягом усього періоду лікування до повернення постраждалого у суспільство. Вперше у вітчизняній хірургії пошкоджень товстої кишки застосовано метод і розроблено методику оцінки якості життя постраждалих із стомами, показники якого є об'єктивними критеріями моніторингу лікувальних і реабілітаційних заходів. На підставі об'єктивних критеріїв оцінки якості життя обгрунтовано чинники, що негативно впливають на безпосередні та віддалені наслідки хірургічного лікування пошкоджень товстої кишки.

Досліджено питання, пов'язані з покращанням результатів діагностики та лікування потерпілих з відкритою та закритою абдомінальною травмою з пошкодженням брижі кишечнику як компонента поєднаної травми. Наведено значний клінічний матеріал, який базується на аналізі методів діагностики, лікування та спостереження за 183-ма потерпілими з травмою живота з пошкодженням брижі кишечнику. Проаналізовано групи постраждалих з ізольованими, домінуючими та конкурентними пошкодженнями брижі кишечнику, а також гематомами брижі. Розроблено та впроваджено методику з перманентним введенням в корінь брижі кишечнику 0,5 % розчину новокаїну для стимуляції перистальтики кишечнику та зменшення ускладнень в післяопераційному періоді. У групі постраждалих з поєднаною закритою травмою живота з пошкодженням брижі кишечнику загальний рівень летальності складає 47,7 %, за відкритої травми живота з пошкодженням брижі кишечнику - 13,9 %. Розроблено та впроваджено протокольну схему діагностично-лікувального алгоритму надання медичної допомоги постраждалим із абдомінальною травмою з пошкодженням брижі кишечнику, яка дозволяє скоротити доопераційний період, період післяопераційного парезу кишечнику зменшити кількість ускладнень перебігу травматичної хвороби.

Мета роботи - аналіз клінічного матеріалу з метою оптимізації лікувального процесу у постраждалих із закритою і відкритою травмою черевної порожнини (ЧП) з пошкодженням брижі кишечнику. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 183 постраждалих із закритою і відкритою травмою живота, які перебували на лікуванні у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період 2004 - 2009 рр. З них із закритої травмою ЧП було 111 (60,6 %) постраждалих, з відкритою - 72 (39,4 %). Постраждалих чоловіків було 146 (79,8 %), жінок - 37 (20,2 %). Основною причиною закритої травми живота була дорожньо-транспортна пригода - 78 (70,3 %) випадків, відкритої травми - ножові поранення (68; 94,4 %). Висновки: травма органів ЧП з пошкодженням брижі кишечнику як компонент поєднаної та множинної травми становить 10,1 %. Такий вид ушкодження не має специфічних клінічних ознак, але потребує додаткових зусиль щодо відновлення кишкового пасажу у післяопераційний період. Об'єм гемоперитонеуму суттєво не відрізняється при закритій та відкритій травмі ЧП, компонентом яких було пошкодження брижі. Більш висока летальність при закритій травмі живота порівняно з відкритою пояснюється пролонгованим перебігом стадії нестійкої адаптації травматичної хвороби з акцентом краніо-торакального компонента поліорганної недостатності.

Приведен случай успешного лечения при перфорации толстой кишки куриной костью. Повреждение стенки толстой кишки инородными телами биологического происхождения - костями животных или птиц - является казуистической хирургической патологией, которая может развиваться по типу острой перфорации в свободную брюшную полость. Для перфорации толстой кишки характерен "холодный период" - промежуток между эпизодом попадания инородного тела в пищеварительный канал (ПК) и возникновением перфорации стенки кишки. Условием дооперационного выявления инородного тела ПК является аргументированная бдительность относительно corpi alieni как вероятного этиологического фактора перфорации полостных органов, особенно у больных с картиной "острого живота", которая не вписывается в рамки типичных хирургических сценариев.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.301.1 + Р457.465.308.3

Рубрики:

Апендицит

Сторонні предмети в кишечнику

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В клинике при обследовании 161 пострадавшего с закрытой травмой живота и повреждением органов брюшной полости при выполнении диагностических лапароскопических вмешательств у 34 (21,1 %) обнаружено повреждение тонкого кишечника (ТК). Использован полипозиционный осмотр и манипулятор собственной конструкции. Изолированная травма ТК выявлена у 9 (26,4 %) пострадавших, сочетанная травма с повреждением других органов брюшной полости - у 11 (32,4 %), с экстраабдоминальными повреждениями - у 14 (41,2 %). Все пострадавшие оперированы в неотложном порядке. Осложнения возникли у 6 (17,6 %) больных, релапаротомия выполнена у 3 (8,8 %). Умерли 2 (5,9 %) пострадавших с разлитым гнойно-фибринозным перитонитом в терминальной стадии, осложненным абдоминальным сепсисом.

Застосування диференційованої хірургічної тактики з раціональним використанням хірургічних методів залежно від ступеня порушення системної гемодинаміки, визначення строків виконання та обсягу оперативного втручання залежно від прогнозу тяжкості перебігу травматичної хвороби за серцевим індексом, операцій на тонкій і товстій кишці залежно від морфологічних змін стінки кишки за СІ та ударним індексом, впровадження способу екстраабдомінізації тонкокишкового анастомозу у постраждалих у разі пошкодження тонкої та товстої кишки за умови закритої поєднаної абдомінальної травми дозволило зменшити частоту післяопераційних ускладнень з 22,2 до 10,1 %, летальність у шоковому періоді - у 2,1 разу (з 19,3 до 9,2 %), загальну летальність - з 33,3 до 21,1 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.308-29

Рубрики:

Пошкодження кишечника

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше встановлено зв'язок між прогнозом перебігу травматичної хвороби для життя постраждалих з пошкодженням тонкої та товстої кишки за закритої поєднаної абдомінальної травми та ступенем порушення системного кровообігу за серцевим індексом. Уперше визначено можливість розвитку зворотних або незворотних морфологічних змін стінки тонкої кишки залежно від ступеня порушення кровообігу за серцевим і ударним індексом. Уперше встановлені терміни та об'єм хірургічних втручань на тонкій і товстій кишці залежно від прогнозу травматичної хвороби та можливості розвитку морфологічних змін у травмованих за закритої поєднаної абдомінальної травми. Уперше запропоновано спосіб екстраабдомінізації анастомозу в постраждалих з пошкодженням тонкої кишки за умов сприятливого прогнозу та можливості розвитку незворотних морфологічних змін.

На прикладі клінічного спостереження показано нестандартний підхід при виборі алгоритму діагностично-лікувального напрямку в означеної категорії хворих.

Сторонні тіла шлунково-кишкового тракту - порівняно рідкісна патологія, проте їх запізніла діагностика призводить до тяжких інтраабдомінальних ускладнень. Більшість сторонніх тіл, які потрапили до шлунково-кишкового тракту, мають тенденцію до самовільного відходження під час дефекації (75,6 %), лише у 4,8 % випадків виникає потреба в оперативному лікуванні. Рідко сторонні тіла великого розміру в товстій кишці надають клініку гострої обтураційної кишкової непрохідності. Найбільш частими перешкодами для сторонніх тіл товстої кишки є печінковий і селезінковий кути ободової кишки, прямокишковосигмоподібний відділ.

Представлен обзор возможностей лучевой диагностики инородных тел желудочно-кишечного тракта с описанием собственного клинического наблюдения гетеротопии проглоченной зубочистки.

Сторонні тіла шлунково-кишкового тракту - порівняно рідкісна патологія, проте їх запізніла діагностика призводить до тяжких інтраабдомінальних ускладнень. Більшість сторонніх тіл, які потрапили до шлунково-кишкового тракту, мають тенденцію до самовільного відходження під час дефекації (75,6 %), лише у 4,8 % випадків виникає потреба в оперативному лікуванні. Рідко сторонні тіла великого розміру в товстій кишці надають клініку гострої обтураційної кишкової непрохідності. Найбільш частими перешкодами для сторонніх тіл товстої кишки є печінковий і селезінковий кути ободової кишки, прямокишковосигмоподібний відділ.

Мета роботи - аналіз досвіду надання медичної допомоги пораненим з вогнепальною бойовою травмою живота, які перебували на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону (м. Дніпро), з визначенням подальших кроків щодо оптимізації лікувально-діагностичних заходів для цієї категорії пацієнтів. Вивчено медичні картки 27 стаціонарних хворих з вогнепальними проникаючими пораненнями черевної порожнини, які були оперовані на першому етапі у мобільних госпіталях, а потім доставлені до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону. За характеристикою снаряду, що завдав поранення, осколкових поранень було 20 (ізольованих - 2, множинних - 5, поєднаних - 13), кульових - 7 (ізольованих - 1, множинних - 3, поєднаних - 3). Торакоабдомінальних поранень було 7, з них 6 - осколкових, 1 - кульове. У 18 пацієнтів лікування полягало у виконанні оперативного втручання в один етап, у 9 - в декілька етапів. Серед поранених, які потребували багатоетапного лікування, 77,8 % мали ушкодження товстої кишки. Виконання повторних оперативних втручань, що було більш характерно для поранених з ушкодженням товстої кишки, призводило до появи післяопераційних ускладнень (злукова кишкова непрохідність, перитоніт тощо), збільшення у 2,6 разу кількості гнійних ускладнень з боку післяопераційної рани, практично у 2 рази середнього показника ліжко-днів, що потребувало пропорційного збільшення витрат військової системи охорони здоров'я. Висновки: серед вогнепальних проникаючих поранень черевної порожнини переважають множинні і поєднані осколкові поранення. Загалом методом кореляційно-регресивного аналізу встановлено статистично значущий зв'язок між ушкодженням товстої кишки та збільшенням вірогідності розвитку ускладнень і тривалості лікування. Поранення товстої кишки є предиктором тяжчого перебігу бойової травми живота та розвитку ускладнень, що зумовлює необхідність розробки диференційованого підходу до оперативного лікування цієї категорії поранених з тим, щоб зменшити кількість ліжко-днів та вірогідність розвитку ускладнень.

Мета роботи - підвищити ефективність надання хірургічної допомоги пораненим з бойовою травмою товстої кишки на етапах медичної евакуації шляхом удосконалення підходів до оцінки тяжкості стану, діагностичної та лікувальної тактики, зокрема, впровадити технології контролю ушкоджень - damage control surgery. Проаналізовано результати лікування 23 пацієнтів з пораненнями і травмами товстої кишки, яких було розподілено на дві клінічні групи - контрольну й основну. До контрольної групи увійшли 8 поранених (2014 - 2018), у яких застосовували хірургічну тактику, засновану на принципах стандартної колопроктології; до основної - 15 поранених (2016 - 2021), лікування яких грунтувалося на селективному підході до вибору хірургічної тактики на II рівні медичної допомоги. Середній вік пацієнтів становив 33 роки (20 - 45 років), тяжкість ушкодження за шкалою Injury Severity Score була оцінена в середньому в 23 бали. Враховуючи, що тяжкий стан постраждалих основної групи погіршувався під час виконання оперативного втручання, у них застосовували багатоетапну хірургічну тактику damage control surgery. Із 15 поранених основної групи, у яких було застосовано диференційований вибір хірургічної тактики з урахуванням ступеня тяжкості стану, обсягу і ступеня тяжкості ушкоджень та технології damage control surgery, вдалося зберегти життя 12 і отримати у них добрі віддалені результати. Висновки: у поранених з бойовою травмою товстої кишки застосування технології damage control surgery дозволяє уникнути життєво небезпечних ускладнень і врятувати їм життя.

Мета роботи - покращити результати лікування постраждалих з вогнепальними проникаючими пораненнями живота з ушкодженням товстої кишки шляхом упровадження принципу відповідності об'єму ушкодження обсягу первинного оперативного втручання за рахунок органозберігальних операцій. Проаналізовано 164 вогнепальних поранення живота з ушкодженням товстої кишки у 151 постраждалого. Всі поранені - чоловіки у віці від 19 до 58 років, середній вік становив (34 +- 5,2) року. Проникаючі наскрізні поранення живота були у 48 (31,8 %) пацієнтів, сліпі - у 103 (68,2 %). За характером ушкодження товстої кишки десерозацію виявлено у 8 (5,3 %) постраждалих, сліпе поранення - у 57 (37,7 %), наскрізне - у 86 (57,0 %). Кульові поранення були у 31 (20,5 %) постраждалого, осколкові - у 120 (79,5 %). Поранення товстої кишки мали таку локалізацію: сліпа кишка - 37 (24,5 %) пацієнтів, висхідна ободова кишка - 19 (12,6 %), поперечна ободова кишка - 32 (21,2 %), низхідна ободова кишка - 18 (11,9 %), сигмоподібна ободова кишка - 33 (21,9 %), декілька відділів товстої кишки - 12 (7,9 %). Поранені були розподілені на дві групи в залежності від обсягу виконаного оперативного втручання: основну - 49 (32,4 %) поранених, яким виконали органозберігальні операції, та контрольну - 102 (67,6 %) поранених, у яких застосували резекційні методи. До органозберігальних операцій відносили ушивання дефектів товстої кишки з формуванням або без формування розвантажувальної коло- чи ентеростоми. Остаточне рішення щодо обсягу оперативного втручання приймали безпосередньо після ревізії органів черевної порожнини, оцінки характеру ушкоджень (особливу увагу приділяли розміру, локалізації і кількості дефектів кишечника, стану його брижового краю та адекватності кровотоку), наявності та давності розлитого перитоніту чи його відсутності, загального стану пораненого (об'єм крововтрати, наявність ознак сепсису, гемодинамічні показники та загальний характер поранень). Одне або декілька поранень товстої кишки, включаючи великі за розмірами, розглядали як показання до виконання органозберігальних втручань (ушивання рани кишки, ушивання рани кишки з колочи єюностомою, екстраперитонізація). У пацієнтів основної групи були меншими терміни перебування у стаціонарі і частота ускладнень, ніж у пацієнтів контрольної групи. Після реабілітації та етапного закриття розвантажувальних стом усі поранені основної групи повернулися до лав Збройних Сил України. Висновки: вибираючи метод хірургічного лікування вогнепальних поранень товстої кишки, слід грунтуватися на комплексному аналізі характеру бойової травми, стану пацієнта та ризику інтра- і післяопераційних ускладнень. Пріоритетність доцільно надавати органозберігальним втручанням як більш фізіологічним та таким, що дозволяють якнайшвидше повернути пораненого до виконання службових обов'язків. При виборі обсягу органозберігальної операції хірург повинен дотримуватись принципу відповідності об'єму ушкодження та загального стану пораненого обсягу оперативного втручання.