У зв'язку зі значною поширеністю надмірної ваги та ожиріння набуває все більшої актуальності вивчення їх впливу на перебіг критичних станів і травм. Результати досліджень впливу ваги на механізми та наслідки травми досить суперечливі, і ця проблема вимагає подальшого вивчення. Мета дослідження - вивчення особливостей абдомінальних і поєднаних ушкоджень у постраждалих з надмірною вагою. Вивчені тяжкість і структура травми залежно від стану харчування у 240 осіб з абдомінальною травмою, які перебували на лікуванні у 2017 - 2020 рр., з середнім віком 37,1 +- 13,2 року (від 18 до 88 років), у групах постраждалих, розподілених залежно від індексу маси тіла. Встановлено, що в постраждалих зі збільшеною вагою поєднана травма зустрічалась рідше, але при ожирінні частіше спостерігалась множинна абдомінальна травма. Частота та тяжкість ушкоджень окремих органів черевної порожнини не мали суттєвої різниці між групами, з тенденцією до менш частого виявлення розривів печінки. У постраждалих з абдомінальною травмою рідше виявлялись торакальні ушкодження, які були менш тяжкими, менш часто виявлялись переломи ребер і розриви легень. Менш часто виявлялась поєднана черепно-мозкова травма, менш часто спостерігалась тяжка черепно-мозкова та скелетна травма. Висновки: у структурі постраждалих з надмірною вагою збільшена частка жінок і пацієнтів віком від 45 років і старше, особливо у групі осіб з ожирінням. В цій групі також спостерігається тенденція до збільшення частоти серцево-судинної патології та вірогідне збільшення частоти бронхолегеневих захворювань. У постраждалих з абдомінальною травмою з надмірною вагою відзначається більша частота множинних ушкоджень органів живота, але менша частота поєднаної, торакальної і черепно-мозкової травми та тяжких ушкоджень. Вплив надмірної ваги й ожиріння на особливості первинної травми слід враховувати при визначенні тактики лікування.

Мета роботи - покращити результати лікування постраждалих з вогнепальними проникаючими пораненнями живота з ушкодженням товстої кишки шляхом упровадження принципу відповідності об'єму ушкодження обсягу первинного оперативного втручання за рахунок органозберігальних операцій. Проаналізовано 164 вогнепальних поранення живота з ушкодженням товстої кишки у 151 постраждалого. Всі поранені - чоловіки у віці від 19 до 58 років, середній вік становив (34 +- 5,2) року. Проникаючі наскрізні поранення живота були у 48 (31,8 %) пацієнтів, сліпі - у 103 (68,2 %). За характером ушкодження товстої кишки десерозацію виявлено у 8 (5,3 %) постраждалих, сліпе поранення - у 57 (37,7 %), наскрізне - у 86 (57,0 %). Кульові поранення були у 31 (20,5 %) постраждалого, осколкові - у 120 (79,5 %). Поранення товстої кишки мали таку локалізацію: сліпа кишка - 37 (24,5 %) пацієнтів, висхідна ободова кишка - 19 (12,6 %), поперечна ободова кишка - 32 (21,2 %), низхідна ободова кишка - 18 (11,9 %), сигмоподібна ободова кишка - 33 (21,9 %), декілька відділів товстої кишки - 12 (7,9 %). Поранені були розподілені на дві групи в залежності від обсягу виконаного оперативного втручання: основну - 49 (32,4 %) поранених, яким виконали органозберігальні операції, та контрольну - 102 (67,6 %) поранених, у яких застосували резекційні методи. До органозберігальних операцій відносили ушивання дефектів товстої кишки з формуванням або без формування розвантажувальної коло- чи ентеростоми. Остаточне рішення щодо обсягу оперативного втручання приймали безпосередньо після ревізії органів черевної порожнини, оцінки характеру ушкоджень (особливу увагу приділяли розміру, локалізації і кількості дефектів кишечника, стану його брижового краю та адекватності кровотоку), наявності та давності розлитого перитоніту чи його відсутності, загального стану пораненого (об'єм крововтрати, наявність ознак сепсису, гемодинамічні показники та загальний характер поранень). Одне або декілька поранень товстої кишки, включаючи великі за розмірами, розглядали як показання до виконання органозберігальних втручань (ушивання рани кишки, ушивання рани кишки з колочи єюностомою, екстраперитонізація). У пацієнтів основної групи були меншими терміни перебування у стаціонарі і частота ускладнень, ніж у пацієнтів контрольної групи. Після реабілітації та етапного закриття розвантажувальних стом усі поранені основної групи повернулися до лав Збройних Сил України. Висновки: вибираючи метод хірургічного лікування вогнепальних поранень товстої кишки, слід грунтуватися на комплексному аналізі характеру бойової травми, стану пацієнта та ризику інтра- і післяопераційних ускладнень. Пріоритетність доцільно надавати органозберігальним втручанням як більш фізіологічним та таким, що дозволяють якнайшвидше повернути пораненого до виконання службових обов'язків. При виборі обсягу органозберігальної операції хірург повинен дотримуватись принципу відповідності об'єму ушкодження та загального стану пораненого обсягу оперативного втручання.

Лікувально-діагностична тактика при наданні медичної допомоги постраждалим з політравмою з наявністю черевного компонента пошкодження закритого типу на даний час грунтується насамперед на реалізації концепції DCS, в Україні ж зазначену концепцію застосовують не на сучасних принципах як у клінічному, так і у клініко- організаційному аспектах. При клінічній імплементації концепції DCS в Україні виникають проблеми ідеологічного, тактичного та технологічного плану, що заважають її адекватному та ефективному проведенню. При застосуванні концепції DCS у постраждалих з політравмою з наявністю черевного компонента пошкодження закритого типу основною є проблема адекватної верифікації клінічного ризику виконання оперативного втручання та його оптимального обсягу внаслідок можливої загрози виникнення метаболічної декомпенсації функцій життєзабезпечувальних систем організму. Показання та критерії щодо застосування тактики DCS у постраждалих з політравмою з наявністю черевного компонента пошкодження закритого типу на даний час недосконалі і потребують подальшої наукової верифікації та розробки і обгрунтування як у клінічному, так і у клініко-організаційному аспектах. Надання медичної допомоги постраждалим з політравмою з наявністю черевного компонента пошкодження закритого типу потребує подальшої уніфікації та удосконалення із застосуванням нових сучасних технологій та принципів їх використання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.460.8 + Р457.463.054.8

Рубрики:

Абдомінальна травма

Післяопераційні грижі

Шифр НБУВ: Ж101925 Пошук видання у каталогах НБУВ