Обгрунтовано оригінальну модифікацію заднього підколінного доступу для блокади сідничного нерва та доведено її переваги перед традиційними доступами. Доведено ефективність інфрачервоної термометрії як предиктора успішної блокади, ефективну анестезію великогомілкового та загального малогомілкового нервів, незалежно від моторної відповіді, однаково швидкий початок сенсорного та симпатичного блоку як з 1 % лідокаїном, так і з 0,5 % ропівакаїном, повільніший початок моторного блоку та найдовшу тривалість усіх компонентів анестезії з 0,5 % ропівакаїном. Біохімічні стрес-маркери під час і після операції змінювались менше за провідникової анестезії, ніж за загальної, але пролактин зростає утричі після виконання блокади, корелюючи з рівнем ситуативної тривожності пацієнтів. Після операції інтенсивність болю та потреба в опіоїдах значно менші, а тривалість аналгезії - довша за провідникової анестезії, особливо з ропівакаїном. Встановлено, що плазмові рівні лідокаїну після його дози 800 мг з додаванням адреналіну (1:200.000) не досягають 5 мкг/мл, час до пікового рівня становив від 20 до 60 хв.

На основании наблюдения 186 больных исследована распространенность и характер патологии культи голени после традиционных методов пластики. Разработанные способы мышечной пластики путем фиксации мышц к опилам костей направлены на уменьшение негативных проявлений ампутаций: ретракции мышц с выступанием опилов, чрезмерной подвижности малоберцовой кости и ее вальгусного отклонения, контурирования гребня большеберцовой кости, прикрепления мышц к рубцу. Предложенные методики мышечной пластики улучшают стойкость, опорность, выносливость и функциональность ампутационных культей, сформированных на уровне голени.

Цель работы - повысить эффективность реконструктивных хирургических вмешательств при пластике обширных дефектов мягких тканей в области коленного сустава. За период с 2011 по 2013 г. в клинике с целью закрытия обширных дефектов кожи и мягких тканей в области коленного сустава прооперированы 7 пациентов. Им выполнена пластика с применением заднего перфорантного лоскута бедра: на третьем перфоранте глубокой артерии бедра и на перфоранте подколенной артерии. Во всех случаях раневые дефекты были ликвидированы и пациенты выписаны с выздоровлением. Все лоскуты прижились, осложнения послеоперационного течения не носили критического характера и были устранены. Перемещенные лоскуты были схожи по структуре и окраске с окружающими тканями, они не изменяли контуры реципиентной зоны. Выводы: одноэтапная реконструкция обширных дефектов мягких тканей в области коленного сустава с использованием заднего перфорантного лоскута бедра позволяет повысить эффективность хирургического лечения (адекватно восстановить утраченный кожный покров и функцию сустава), существенно сокращая время реабилитации и материальные затраты стационара по сравнению с двухэтапными методами кросс-пластики или методами, связанными с наложением микрососудистых анастомозов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.4-1

Рубрики:

Операції на колінному суглобі і гомілці

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.4-83

Рубрики:

Операції на колінному суглобі і гомілці

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі 24 хворих, що проходили відновлювальне лікування за стандартною програмою (12 хворих), і програмою силового спрямування (12 хворих) розкрито особливості застосування силових вправ (ізометричних і динамічних) в лікуванні хворих після пластики передньої хрестоподібної зв'язки залежно від періоду реабілітаційної програми. У міру відновлення пацієнта переходили від виконання легких до більш складних вправ; крім того, збільшували вагу обтяження та кількість повторень вправи. Через три місяці після оперативного лікування в обох групах відновилася повна амплітуда рухів у колінному суглобі за даними гоніометрії. Динамометричні показники були кращими в групі хворих, які проходили лікування за програмою з силовим блоком, сила м'язів розгиначів в стандартній програмі показала лише тенденцію до покращання.

На примере 24 больных, проходивших восстановительное лечение по стандартной программе (12 больных), и программе силового направления (12 больных) описаны особенности применения силовых упражнений (изометрических и динамических) в лечении больных после пластики передней крестообразной связки в зависимости от периода реабилитационной программы. По мере восстановления пациента переходили от выполнения легких к более сложным упражнениям; кроме того, увеличивали вес отягощения и количество повторений упражнения. Через три месяца после оперативного лечения в обеих группах восстановилась полная амплитуда движений в коленном суставе по данным гониометрии. Динамометрические показатели были лучшими в группе больных, проходивших лечение по программе с силовым блоком, сила мышц разгибателей в стандартной программе показала лишь тенденцию к улучшению.

Проведено аналіз 340 ампутацій і реампутацій гомілки. У 206 хворих (дослідна група) здійснювали кістково-м'язову пластику із закриттям кістково-мозкового каналу тонкою кортикальною пластинкою, формуванням синостозу між усіченими кістками і м'язовою пластикою з фіксацією м'язів до кістки і трансплантата. В контрольній групі проводили традиційну міопластику зі зшиванням м'язів-антагоністів під опилом кістки (134 хворих). Термін спостереження - 2 - 10 років. Методи дослідження: клінічний, рентгенологічний, СКТ, УЗД, тонусометрія, тензометрія, вимірювання внутрішньокісткового тиску, морфологічний. Закриття кістковомозкової порожнини призводило до відновлення внутрішньокісткового тиску, швидкого (1 - 2 міс) формування кісткової замикальної пластинки, збереження форми і структури кісткової кукси. Синостозування кісток надавало змогу запобігти балотуванню малогомілкової кістки. Фіксація м'язів до кістки забезпечувала добре закриття опилів і формування витривалої м'язової кукси. Кукси після кістково-міопластичної ампутації витривалі, функціональні, безболісні і довговічні. У жодному випадку не було проведено реампутації. У контрольній групі формування кісткової замикальної пластинки у більшості спостережень порушувалось, відбувалась резорбція кортикального шару кістки, значно більшою була атрофія м'язів, виникав больовий синдром різної інтенсивності. У ряді випадків необхідна була реампутація або реконструктивна операція.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.4 + Р457.845.4-1

Рубрики:

Хірургічна патологія колінного суглоба

Операції на колінному суглобі і гомілці

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.4-99 + Р457.865.4-59

Рубрики:

Операції на колінному суглобі і гомілці

Хірургічна патологія колінного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нове вирішення науково-практичного завдання фізичної реабілітації осіб з ампутацією нижньої кінцівки на післялікарняному етапі. Доведено потребу розроблення нових і удосконалення наявних підходів до фізичної реабілітації осіб з ампутаційними куксами нижніх кінцівок. Вперше науково обгрунтовано структуру та зміст програми зазначеної фізичної реабілітації. Установлено показники, що характеризують функціональну, рухову, психоемоційну сфери осіб першого зрілого віку з ампутаціями нижньої кінцівки на рівні гомілки. Для реалізації завдань удосконалення володіння протезом і навичок ходьби обгрунтовано принцип граничної активізації у фізичній реабілітації зазначених осіб після протезування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.4-99 + Р457.865.4-59

Рубрики:

Операції на колінному суглобі і гомілці

Хірургічна патологія колінного суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.4-59 + Р457.845.4-1

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки

Операції на колінному суглобі і гомілці

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Артроскопічні втручання на колінному суглобі (АКС) - найпоширеніший вид хірургічного втручання у світі. Але питання щодо найкращого анестезіологічного забезпечення при цьому поки не вирішене. Мета роботи - покращення якості анестезіологічного забезпечення артроскопічних втручань на колінному суглобі шляхом удосконалення персоніфікованого періопераційного анестезіологічного менеджменту. У дослідженні взяли участь 142 пацієнти віком від 18 до 78 років, яким було зроблено АКС, рандомізовані на дві групи за видом обраного пацієнтом анестезіологічного забезпечення. У першій групі (n1 = 82) пацієнтам проводили нейроаксіальну анестезію у поєднанні з внутрішньовенним уведенням дексмедетомідину, у другій групі (n2 = 60) - багатокомпонентну низькопотокову інгаляційну анестезію севофлюраном у поєднанні з мультимодальною аналгезією. До операції оцінювали рівень передопераційного стресу. Протягом перших 24 годин після оперативного втручання оцінювали рівень післяопераційного болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), частоту виникнення післяопераційної нудоти і блювання (ПОНБ), загальну задоволеність пацієнта оперативним втручанням. Рівень болю за ВАШ, частота випадків ПОНБ, рівень задоволеності в піддослідних групах суттєво не відрізнялися. На вибір пацієнта виду анестезіологічного забезпечення суттєвий вплив мав рівень доопераційного стресу. Висновки: нейроаксіальна та загальна анестезія при артроскопічній хірургії колінного суглоба мають переваги та недоліки. Прийняття рішення про метод анестезіологічного забезпечення повинно базуватися на бажанні пацієнта та на його можливому попередньому оперативному досвіді.

Протягом останніх 25 років спостерігається різке зростання кількості розривів зв'язок коліна, особливо розривів передньої хрестоподібної зв'язки. Артроскопічна реконструкція є золотим стандартом для такого роду травм, що зменшує частоту посттравматичного остеоартрозу та відновлює стабільність суглобів. Цей вид оперативних втручань характеризується вираженим больовим синдромом, що затримує ранню реабілітацію пацієнтів. Таким чином, ретельне планування протоколу постпроцедурного лікування болю при артроскопічній реконструкції є однією з головних прерогатив швидкого одужання та зниження захворюваності. Проведений аналіз анестезіологічного забезпечення 356 пацієнтів Київської обласної клінічної лікарні, яким проводилося оперативне втручання - артроскопічна пластика передньої хрестоподібної зв'язки колінного суглоба із застосуванням регіонарної анестезії, та здійснене порівняння ефективності методик регіонарної анестезії зі світовим досвідом на основі даних літературних джерел, а також показано, що на сьогодні не існує золотого стандарту протоколу знеболювання та консенсусу щодо оптимального лікування післяопераційного болю.

Одним з основних ускладнень при монокондилярному ендопротезуванні колінного суглоба є нестабільність компонентів ендопротеза. При плануванні операції необхідно враховувати мінеральну щільність кісткової тканини (КТ) для запобігання негативним наслідкам у післяопераційному періоді, таким як асептичний та септичний процеси в зоні встановлення компонента ендопротеза. Мета дослідження - провести порівняльний аналіз результатів дослідження характеристик щільності КТ за даними комп'ютерної томографії та запропонованого пристрою. Для розв'язання поставленого завдання було проведене дослідження щільності КТ ділянки опилу великогомілкової кістки за допомогою вимірювального пристрою. Для порівняння результатів виконували дослідження щільності КТ в зоні інтересу великогомілкової кістки за КТ-зображеннями колінного суглоба за шкалою одиниць Гаунсфілда в 9 зонах. Досліджували дві групи по 10 хворих: I група - пацієнти, у яких за даними денситометрії була визначена остеопенія (Т-score від -1,0 до -2,5), II група - за денситометрією Т-score був меншим від -2,5. Висновки: сучасні методи медичної візуалізації, у тому числі КТ, дають не тільки точні дані щодо змін структур КТ, а й можливість визначити фізичні властивості тканин - оптичну абсорбцію кісткових структур, геометричні розміри тощо. Однак томографічні дослідження на сьогодні все ж залишаються доволі дорогими, тому розробляються більш доступні способи визначення фізичних даних кістки. Розроблений спосіб та пристрій вимірювання щільності КТ дозволяє швидко та об'єктивно визначити якість кістки в зоні резекції. Але в деяких випадках у хворих зі зниженою щільністю КТ виникає необхідність у додатковому передопераційному проведенні КТ-досліджень.