Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.6

Рубрики:

Операції на гомілковостопному суглобі, стопі і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании комплексных исследований, систематизации и обобщения клинического материала, представленного в наблюдениях 176 больных, разработаны и внедрены новые способы костно-пластических мероприятий при ампутациях и реампутациях голени. Предложенные методики костной пластики с перекрытием костного опила, закрытием костномозгового канала, синостозированием костей голени позволяют сохранить физиологический уровень внутрикостного давления, предупредить развитие болевого синдрома и формирование остеофитов, сформировать в короткие сроки костную кортикальную замыкательную пластинку, увеличить предельную нагрузку на ампутационную культю, повысить стойкость и опорность в системе культя - протез.

Проаналізовано результати лікування з приводу hallus valgus (HV) 74 пацієнтів (109 стоп), у яких виконано стандартну коригувальну остеотомію I плеснової кістки (I ПК, контрольна група) і 34 пацієнтів (58 стоп), у яких коригувальну остеотомію здійснено за вдосконаленою методикою (основна група). Критеріями оцінки були дані клініко-рентгенологічних досліджень, оцінка за шкалою AOFAS, вираженість больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою болю (ВАШ). Відзначено достовірне покращання функції стопи у пацієнтів основної групи з 52,4 до 90,9 бала (за шкалою AOFAS) у порівнянні з такою в контрольній групі - з 54 до 74,3 бала. Суб'єктивна оцінка вираженості больового синдрому до та після операції за ВАШ становила у пацієнтів основної групи відповідно 5,3 і 0,7, у пацієнтів контрольної групи - 5,6 і 2,3.

Вивчено особливості клінічного перебігу гострих і хронічних ран у хворих із синдромом стопи діабетика, особливості мікробної контамінації та цитологічної картини ранових процесів, морфологічні зміни тканин у гострих і хронічних ранах у пацієнтів із синдромом стопи діабетика. Запропоновано оригінальну методику автодермального закриття ранових дефектів у хворих із синдромом стопи діабетика за допомогою рельєфного автодермотрансплантата з перемінним перерізом. Встановлено, що автодермопластика ранових дефектів у хворих із синдромом стопи діабетика рельєфним автоклаптем дозволяє одержати кращі результати, ніж за автодермопластики площинним клаптем: рідше відмічали виразкоутворення та формування дерматогенних контрактур, рельєфні автоклапті краще витримували навантаження. Запропоновано ряд оригінальних технічних прийомів автодермопластики, які дають можливість покращити технологічність виконання останньої.

Наведено загальні принципи лікування хворих з приводу ускладненого синдрому діабетичної стопи. Доведено, що одужання пацієнтів залежить не лише від якості комплексного лікування, а й від оптимального вибору методу анестезії, її впливу на перебіг післяопераційного періоду. Застосування подовженої блокади сідничого нерва (n. ischiadicus) надає змогу у повному обсязі виконати оперативне втручання на нижній кінцівці, забезпечує достатній моторний та сенсорний блок, дозволяє хворим відмовитися від застосування наркотичних препаратів, зменшити дозу сильнодіючих ненаркотичних аналгетиків, строки переходу I фази ранового процесу у II фазу, сприяє ранній активізації хворих після операції, є альтернативою іншим методам анестезіологічного забезпечення.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 127-ми хворих з приводу синдрому діабетичної стопи (СДС). У 82-х пацієнтів (1-ша група) здійснено радикальну екстирпацію пальця; у 45-ти (2-га група) - виконано фалангозберігальні операції (ампутація пальця, некректомія, секвестректомія, розкриття гнійника). Частота повторних операцій у хворих 1-ї групи становила 6,1 %, нагноєння рани - 3,6 %, у 2-й групі задовільні результати досягнуті у 26,7 % пацієнтів, у решти - через прогресування патологічного процесу виконано повторні операції.

Показано результати розробленого методу комплексного хірургічного лікування з використанням низькочастотного ультразвуку та вакуумної терапії. Доведено, що у більшості випадків запропонований метод лікування надає змогу запобігти виконання високих ампутацій нижніх кінцівок.

Гіперкорекція, або ятрогенна варусна деформація великого пальця стопи, найчастіше є наслідком міотенопластики поперечної розпластаності стопи і зустрічається в межах від 2 до 13 %. Вона починає проявлятися в перші півроку і остаточно формується до 1 року після операції. Причиною гіперкорекції більшість ортопедів вважають м'язовий дисбаланс. Мета роботи - розкрити особливості клініко-рентгенологічної картини і презентувати способи та результати хірургічного лікування хворих з гіперкорекцією першого променя переднього відділу стопи після міотенопластики її поперечної розпластаності. Серед наслідків 1198-ми операцій власне міотенопластичної корекції поперечно розпластаних стоп т. ч. "статичного генеза" виявлено 68 випадків ятрогенного hallux varus (гіперкорекції). Вони розподілилися в такий спосіб: суміжний стан стопи - 17 (25,0 %); компенсована гіперкорекція - 11 (16,2 %); декомпенсована гіперкорекція - 40 (58,8 %) випадків. Гіперкорекція поширюється на основні параметри першого променя переднього відділу стопи і можлива за всіх доопераційних стадій поперечної розпластаності. Група випадків з декомпенсованою гіперкорекцією суттєво відрізняється від випадків з суміжним станом стопи та групи з компенсованою гіперкорекцією. 42,7 % всіх випадків гіперкорекції можуть бути лише формально віднесені до ускладнень міотенопластики. Оперувалися 36 (52,9 %) хворих і переважно це були випадки з декомпенсованою гіперкорекцією. Із 25-ти випадків у 18-ти зафіксовано позитивні результати. Висновки: будучи ускладненням міотенопластики поперечно розпластаної стопи, гіперкорекція поширюється на всі структури першого променя переднього її відділу. Консервативне лікування цього ускладнення безперспективне. За хірургічного лікування можуть застосовуватися різні методики, але у випадках декомпенсованої гіперкорекції перевагу слід віддавати способу K. A. Johnson - P. V. Spiegl або операції, представленій в даній роботі.

Предложен и применен в клинической практике лоскут передне-бокового отдела подошвы с включением латеральной подошвенной артерии (а. plantaris lateralis digiti quinti - fibular plantar marginal artery) и вариабельных подошвенных плюсневых артерий (а. metatarseae plantares) четвертого межплюсневого промежутка в сочетании с пластикой с использованием мягких тканей V пальца (fillet flap). Способ позволяет устранить дефект подошвы с применением опороспособного лоскута с множественным осевым кровоснабжением и чувствительной иннервацией. Лоскут успешно применен для восстановления тканей при нейротрофической язве переднего отдела стопы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.6 + Р415.160.23 + Р457.865.7

Рубрики:

Операції на гомілковостопному суглобі, стопі і пальцях

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - проаналізувати результати реконструктивних операцій на артеріях стопи в лікуванні хворих із критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК). За період від січня 2008 р. до вересня 2017 р. у відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні виконано реконструктивні операції на артеріях стопи у 41 хворого з КІНК. Середній вік пацієнтів - 65 (62,97 %) років, чоловіки становили переважну більшість - 34 (82,9 %), жінок, відповідно, було 7 (17,1 %). За період спостереження виконано 5 (12,2 %) високих ампутацій, у 28 (68,3 %) випадках обмежилися некректоміями та малими ампутаціями. У цілому вдалося зберегти кінцівки в 36 (87,8 %) хворих. Використання підколінної артерії як притоки забезпечувало кращі показники прохідності у порівнянні із шунтами від стегнової артерії, статистично значущої залежності прохідності шунтів від місця локалізації дистального анастомозу не виявлено. Висновки: реконструктивна хірургія артерій стопи є ефективним методом корекції КІНК у хворих із дистальними оклюзійно-стенотичними ураженнями. Краща прохідність шунтів спостерігається в разі використання як притоки підколінної артерії, причому залежності від місця локалізації дистального анастомозу не встановлено.