Для определения патогенетической значимости иммунологических расстройств при черепно-мозговой травме (ЧМТ), протекающей на фоне травматического токсикоза, в зависимости от индивидуальной реактивности организма проведены экспериментальные исследования на 106 белых беспородных крысах-самцах. Моделировали изолированную ЧМТ, турникет и сочетанную травму (ЧМТ + турникет). В зависимости от состояния индивидуальной реактивности у крыс развивалось три типа посттравматической реакции. Выраженность иммунологических реакций при возбудимом типе ЧМТ имела умеренный характер, сильный - при промежуточном, чрезмерный - при тормозном типах. Она также соответствовала продолжительности жизни травмированных животных. Декомпрессия на начальном (30-минутном) этапе существенно не изменяла иммунный ответ, а на позднем (60-минутном) - резко его активировала. Такой характер иммунологического ответа отражал процесс накопления в крови токсических веществ из ишемизированных тканей конечностей. Отмеченные нарушения стали основанием для проведения интенсивной иммуномодулирующей терапии уже в начальном периоде травмы.

Вперше викладено теоретичні основи та експериментальне обгрунтування доцільності застосування корвітину з лікувально-профілактичною метою. Доведено його високу ефективність, яка за рядом фармакодинамічних і фармакокінетичних параметрів перевищує таку, що є у референтного препарату тіотриазоліну за умов синдрому тривалого роздавлювання (СТР). Одержано нові дані щодо здатності корвітину коригувати стан енергетичного й антиоксидантного гомеостазів за модельованої форми травматичної хвороби, що реалізується усуненням дисбалансу в системі аденілових нуклеотидів, фосфору неорганічного, збереженням активності ферментів енергообміну (креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази), а також прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі тварин у різні терміни після декомпресії за умов СТР та лікування корвітином. Вперше проведено в динаміці біохемілюмінесцентний аналіз фармакокоригувальної активності корвітину на моделі компресійної травми. Вперше визначено комплекс параметрів (константа асоціації, кількість місць фіксації), що характеризують процес зворотньої взаємодії транспортних білків з низькомолекулярними лігандами, у тварин з формою змодельованої травматичної хвороби на тлі фармакотерапії корвітином. Одержано дані, які суттєво розширюють та поглиблюють уявлення про фармакодинаміку та фармакокінетику лікарських засобів біофлавоноїдної природи.

Досліджено фармакотерапевтичну ефективність координаційної сполуки германію (МІГУ-5) за умов експериментального синдрому ендогенної інтоксикації. Встановлено, що найвищу активність виявляє сполука германію з нікотинамідом та оксиетилідендифосфоновою кислотою - МІГУ-5. Показано, що МІГУ-5 за умов одноразового внутрішньочеревинного введення належить до V класу токсичності. Доведено здатність МІГУ-5 протистояти формуванню синдрому ендогенної інтоксикації згідно з рівнями його біохімічних маркерів.

Вперше встановлено невідомі раніше сторони патогенезу поєднаної черепно-мозкової травми (ЧМТ) і ендотоксикозу, спричиненого тривалим здавленням кінцівок. Вперше визначено лікувальну ефективність кверцетину за цієї патології. Вперше уточнено механізми його впливу на ланки оксидативного стресу, імунологічну резистентність, структуру цитокінемії. Вперше встановлено механізми оксидантно-антиоксидантних розладів, порушень клітинної та гуморальної ланок імунної системи за збудливого, проміжного та гальмівного типів посттравматичної з реакції в динаміці. Вперше виявлено залежність цих порушень від вираженості системної запальної реакції та токсемії. Вперше встановлено модулювальну роль індивідуальної реактивності в характері порушень метаболізму та імунній відповіді організму. Вперше показано, що кверцетин здатний блокувати ефекти ендотоксинів, що утворюються за тривалого здавлення м'яких тканин.

У 76-ти потерпілих з глибокими і поверхневими опіками площею від 3 до 65 % поверхні тіла віком від 5-ти до 16-ти років вивчено вплив раннього хірургічного лікування на тяжкість метаболічної інтоксикації за вмістом карбонільних груп окисномодифікованих білків у сироватці крові і церулоплазміну (ЦП), що вважали інтегральним експресіпоказником стану антиоксидантної системи організму. Зміни цих показників у разі опікової хвороби (ОХ) середньої тяжкості свідчили про достатньо компенсовану реакцію організму; тяжкої і вкрай тяжкої - відзначали дефіцит антиоксидантного захисту організму; у стадіях токсемії і септикотоксемії - виснаження оксидантних резервів організму і загрозу виникнення септичних ускладнень. Виконання раннього хірургічного втручання забезпечило утримання вмісту ЦП в стадіях токсемії та септикотоксемії на рівні показника у здорових осіб, полегшення перебігу ОХ, відсутність критичної метаболічної інтоксикації та карбонільного стресу, зменшення частоти септичних ускладнень в 1,5 разу.

До речовин, що відповідають за розвиток ендотоксикозу за різних патофізіологічних станів, відносяться молекули середньої маси. Мета роботи - дослідження динаміки концентрації фракцій молекул середньої маси в плазмі крові пацієнтів із тяжкою поєднаною торакальною травмою в гострому періоді травматичної хвороби. Обстежені 73 пацієнти чоловічої статі віком від 20 до 68 років із тяжкою поєднаною травмою грудної клітки. Пацієнти були розподілені на 2 групи: пацієнти, які видужали, та пацієнти з летальним кінцем травматичної хвороби. Забір крові виконували в 3 етапи: на 1-шу - 2-гу, 3-тю - 4-ту та 5 - 6-ту добу після травми. Молекули середньої маси визначали в плазмі крові пацієнтів спектрофотометричним методом. У пацієнтів, які видужали, динаміка концентрації, пептидної фракції та фракції з ароматичними групами характеризується зростанням на 1-шу - 2-гу добу після травми з подальшою нормалізацією. У пацієнтів із летальним кінцем травматичної хвороби протягом усього раннього посттравматичного періоду зберігається більш значний рівень ендогенної інтоксикації порівняно з групою пацієнтів, які видужали. Динаміка ароматичної фракції молекул середньої маси зазнає більш значних коливань протягом раннього посттравматичного періоду, особливо в групі пацієнтів із летальним кінцем травматичної хвороби, що, найімовірніше, пов'язано з більш складними механізмами їх детоксикації. Концентрації фракцій молекул середньої маси здатні відображати ступінь ендогенної інтоксикації, а також можуть слугувати додатковими маркерами оцінки прогнозу в пацієнтів із тяжкою поєднаною торакальною травмою.