Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.177-52 + Р696.560.11-52

Рубрики:

Пухлини тазу

Цистити. Перицистити

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы непосредственные и отдалённые результаты лечения 76-ти больных с распространёнными первичными и рецидивными опухолями таза, которым была выполнена энзентерация по поводу первичных и рецидивных опухолей таза с 2003 г. по 2012 г.

Проаналізовано результати обстеження та оперативного лікування 119-ти онкологічних хворих з ятрогенним пошкодженням сечоводів. Залежно від перебігу онкологічного захворювання виділено дві групи: з ремісією (74 хворих) та з рецидивом або прогресуванням (45 хворих) онкологічного захворювання. У випадках ремісії онкологічного захворювання проводили пластичні операції у 48-ми (40,3 %), реконструктивні - у 23-х (19,3 %) та органовиносні - у 3-х (2,5 %) випадках. За прогресування онкологічного захворювання виконували паліативну нефростомію у 41-го (34,5 %) хворого. У 4-х (3,4 %) випадках пацієнти підлягли динамічному спостереженню. Показання до виду оперативного втручання: ефективність лікування онкологічного захворювання; механізм виникнення ятрогенного пошкодження сечоводу; рівень обструкції та незворотних змін у стінці сечоводу; характер пошкодження: однобічний, двобічний чи пошкодження сечоводу єдиної нирки; анатомо-функціональний стан верхніх і нижніх сечовивідних шляхів; об’єктивний статус пацієнта.

Хирургические вмешательства по поводу распространенных опухолей малого таза должны сопровождаться контролем целостности полых органов. Пациентов с опухолевой патологией, которые получали химиотерапию и лучевую терапию, имеется большой риск формирования мочепузырно-прямокишечного свища (МПС) после выполнения расширенных оперативных вмешательств. При наличии признаков МПС целесообразна его реконструкция не ранее чем через 2 мес после возникновения, что необходимо для ликвидации воспалительных изменений в области свищевого хода. Лапароскопический доступ позволяет осуществить адекватную визуализацию и полноценное восстановление целостности органов с минимальной травмой. Широкое рассечение стенки мочевого пузыря и превентивное стентирование верхних мочевыводящих путей позволяют избежать травмы устья мочеточников при иссечении свищевого хода. Поскольку успех восстановительной хирургии МПС определяется квалификацией хирургической бригады и оснащением операционной, выполнять данные оперативные вмешательства целесообразно в клиниках, имеющих большой опыт лапароскопической абдоминальной и урологической хирургии.

Мета роботи - аналіз хірургічної техніки, результатів хірургічного та комбінованого лікування хордоми крижів. У 28 хворих з хордомами крижів проаналізовано симптоми захворювання та їх динаміку, цінність методів нейровізуалізації, особливості патогістологічної картини, хірургічну техніку, ефективність променевої терапії та віддалені результати лікування. Серед клінічних проявів хордоми крижів домінував больовий синдром. Середня тривалість анамнезу становила близько одного року. Хірургічну резекцію пухлини через задній доступ виконали 18 хворим, через комбінований - 9 хворим. Видалення пухлин оцінене як радикальне у 21 хворого, часткове - у 7 хворих. У післяопераційному періоді всім хворим проведено курс променевої терапії на лінійному прискорювачі. Протягом 5 років у 26 хворих виник рецидив хордоми. Повторне оперативне втручання виконали 22 хворим. Висновки: лікування хордом потребує комплексного підходу. Методом вибору залишається виконання радикального хірургічного втручання, що можливо не у всіх хворих.

Використання комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії дозволяє з високою точністю візуалізувати зону пухлинного ураження у хворих з пухлинами кісток таза. Використання 3D-моделювання при плануванні оперативного втручання дозволяє отримати більш точні дані щодо зон ураження. Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування хворих шляхом визначення оптимального рівня резекції тазової кістки. Виконано когортне дослідження з проспективним використанням 3D-моделювання на основі даних комп'ютерної томографії з використанням пакета програмного забезпечення RadiAnt DICOM Viewer with 3D Volume Rendering та програмного пакета "SolidWorks". В дослідження увійшло 2 групи: 13 пацієнтів без попереднього передопераційного моделювання (контрольна) та 14 пацієнтів з моделюванням (основна). Оцінено безрецидивну виживаність та вікову залежність в обох групах. Рецидив пухлини виявлено у 6 (46,15 %) пацієнтів контрольної та 5 (33,33 %) - основної групи. Статистично значущої відмінності безрецидивного виживання між групами не виявлено. Медіани безрецидивного виживання в обох групах не досягнуто, 2-річне безрецидивне виживання в контрольній групі - (53,8 +- 13,8) %, в основній - (66,7 +- 12,2) %. При аналізі кореляції з віком виявлено, що 2-річна безрецидивна виживаність в групі осіб, старших за 40 років - (47,4 +- 11,5) %, в групі до 40 років - (88,9 +- 10,5) % (p = 0,06). Висновок: через малі групи пацієнтів застосування 3D-моделювання демонструє відсутність достовірної різниці показників 2-річної безрецидивної виживаності в обох групах. Хоча спостерігається тенденція до покращення. Пошук шляхів покращення результатів лікування у хворих з пухлинами кісток таза залишається важливим вектором досліджень в сучасній онкологічній ортопедії.