Обобщены результаты работы международных исследовательских групп и отдельных авторов по изучению лечебного действия рекомбинантных препаратов интерферона-альфа при неходжкинских лимфомах различной степени злокачественности, Т-клеточной лимфоме кожи, болезни Ходжкина и при различных формах лейкозов (хронический миелолейкоз, волосатоклеточный лейкоз, множественная миелома). В обзоре отражены также современные представления о некоторых механизмах противоопухолевого и противолейкозного действия интерферонов и перспективах их применения в виде монотерапии и совместно с некоторыми цитостатиками.

При культивировании родительской линии Jurkat (Jurkat/WT) с апоптоз-индуцирующими мкАТ к антигену CD95 (клон IРО-4) получена сублиния клеток Jurkat/A4. В отличие от клеток линии Jurkat/WT, на поверхности которых экспрессируется антиген CD95 (60 - 80 % антигенположительных клеток), доля CD95-пoлoжитeльных клеток сублинии Jurkat/A4 снижается до 4 %. Клетки сублинии Jurkat/A4 резистентны к индукции апоптоза не только агонистическими aнти-CD95 мкАТ, но и противоопухолевыми цитостатиками разных классов, которые индуцируют апоптоз клеток родительской линии Jurkat/WT. Полученные результаты не противоречат гипотезе о возможной роли рецептора CD95 и его лиганда в реализации цитотоксического действия противоопухолевых препаратов различных классов и механизмов действия.

Рассмотрен принцип диагностики злокачественных лимфом в соответствии с новой классификацией ВОЗ. Обычные гистопатологаческие критерии обеспечивают 80 - 95 % воспроизводимость диагностики отдельных нозологических форм. Иммуногистохимические методы с использованием широкой панели моноклональных антител для распознавания опухолей В-, T- и ЕК-клеточного происхождения применяют выборочно. Детально описаны критерии, позволяющие выделять опухоли, возникающие из лимфоидных клеток-предшественников и зрелых (периферических) лимфоцитов различного происхождения. Приведена гастоморфологическая, иммунофенотипическая характеристика В-клеточных лимфом из малых лимфоцитов, В-ХЛЛ, лимфомы из клеток мантийной и маргинальной зоны, фолликулярной и лимфоплазмоцитарной лимфомы, В-крупноклеточной лимфомы и лимфомы Беркитта, Т-клеточных лимфом, лимфомы Ходжкина.

Представлен исторический обзор классификаций опухолей лимфоидной ткани, начиная с первых работ Т. Ходжкина, Р. Вирхова и до современных схем, разработанных Г. Раппопортом и К. Леннертом. Детально проанализированы принципы новой классификации ВОЗ, разработанной международной группой патологов, критерии выделения отдельных нозологических форм с учетом характера роста (нодулярный или диффузный) и природы опухолевых клеток, определяемой на основе анализа цитоморфологических, иммунофенотипических и молекулярно-генетических признаков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.413-3

Рубрики:

Пухлини лімфатичних вузлів

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вплив антихолінестеразного агента прозерину та м-холіноблокатора атропіну на ріст лімфосаркоми Плісса у щурів та активність протипухлинного препарату хлофідену. Показано, що прозерин стимулює пухлинний ріст та знижує ефективність протипухлинної дії хлофідену. Введення атропіну викликало протилежні ефекти: гальмування росту пухлини й посилення протипухлинної дії хлофідену. Обговорено механізми зазначених ефектів.

Изложены особенности лечения больных с неходжкинскими лимфомами с применением липосомальной формы доксорубицина. Сравнительный анализ эффективности и побочных эффектов липосомальной и свободной форм доксорубицина показал, что по клинической эффективности липосомальная форма превосходит свободную форму доксорубицина (препарат сравнения) в случаях резистентного и агрессивного течения неходжкинских лимфом. Кардио- и гепатотоксичность липосомальной формы меньше, чем препарата сравнения.

Узагальнено сучасні можливості застосування препаратів кон'югованих і некон'югованих моноклональних антитіл для лікування пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. Проведено порівняльний аналіз принципів і механізмів їх дії та пов'язаних з цим проблем ефективності та ускладнень внаслідок лікування. Наведено останні дані про результати монотерапії препаратами антитіл та їх комбінацій з традиційною цитостатичною терапією.

Идарубицин, относящийся к антрациклинам II поколения, является перспективным препаратом в моно- и полихимиотерапии неходжкинских лимфом. Препарат активен при внутривенном и пероральном введении, обладает минимальной кардиотоксичностью.

В нескольких клинических исследованиях изучены результаты использования схем, содержащих ифосфамид, для лечения пациентов с рецидивами и резистентными к терапии неходжкинскими лимфомами. Полученные результаты указывают на то, что подобные схемы являются эффективными в качестве терапии спасения, а также могут быть использованы для подготовки больных к трансплантации костного мозга или стволовых кроветворных клеток. Ифосфамидвключающие протоколы можно также использовать для лечения первичных больных. Представлен обзор данных доступной литературы относительно использования схем, содержащих ифосфамид, в лечении больных с рецидивами и резистентными к терапии неходжкинскими лимфомами.

На модели меланомы В-16 выявлена способность АК-2123 (радиосенсибилизатора класса нитротриазолов) модулировать противоопухолевую активность перитонеальных макрофагов и лимфоцитов селезенки. Отмечен параллелизм между активностью эффекторных клеток и ингибирующим эффектом препарата на рост и метастазирование опухоли при разных схемах его введения.

Узагальнено результати застосування аналогів нуклеозидів для лікування різних лімфопроліферативних захворювань низького ступеня злоякісності за останнє десятиліття. Наведено сучасні теорії щодо механізму дії нових аналогів пурину, а також традиційні дози та режими їх застосування, основні можливі ускладнення. Подано останні дані стосовно ефективних комбінацій аналогів нуклеозидів з іншими цитостатичними засобами. Окреслено роль і місце кожного з трьох нових аналогів пурину в сучасному арсеналі засобів лікування за окремих нозологічних форм.

Узагальнено нові дані стосовно молекулярно-генетичних механізмів канцеро- і лейкозогенезу, характеристики і значення пухлинасоційованих генів схильності до розвитку злоякісних новоутворень, генів, залучених до лейкозо- і лімфомогенезу, канцерогенезу солідних пухлин, асоційованих з розвитком вірусних злоякісних новоутворень у людини. Наведено результати власних досліджень з виявлення лейкозасоційованих генних перебудов у мононуклеарах крові ліквідаторів аварії на ЧАЕС у віддалені строки після радіаційного впливу. Підкреслено важливість більш широкого використання методів молекулярної діагностики для раннього розпізнавання раку, лейкозу і передлейкозу.

Лимфопролиферативные заболевания являются серьезным осложнением при трансплантации органов и тканей, обусловленным развивающейся иммуносупрессией. В обзоре анализируются данные относительно частоты развития злокачественных лимфом при трансплантации почек, сердца, печени и костного мозга, особенностях их клинических проявлений, значении вируса Эпштейна - Барр и состояния Т-клеточного звена иммунитета в патогенезе В-клеточных лимфом. Освещаются новые направления в лечении больных с посттрансплантационными иммунодефицитными лимфомами.

У 107 пацієнтів зі злоякісними лімфопроліферативними захворюваннями (ЛПЗ) досліджено вміст фактора некрозу пухлин (ФНП) у плазмі крові та в середовищі інкубації мононуклеарних клітин периферичної крові, видалених лімфатичних вузлів і селезінки. Концентрацію ФНП у дослідних зразках визначено біохімічним методом. Як мішень використано клітини лінії L929. Рівень ФНП у плазмі крові середовищі інкубації мононуклеарних клітин периферичної крові був помітно вищим у пацієнтів з лейкемічними формами ЛПЗ у порівнянні з негоджкінськими лімфомами (НГЛ) та хворобою Годжкіна. Концентрація ФНП була найвищою в середовищах інкубації клітин ураженої лімфою селезінки та лімфатичних вузлів у хворих з НГЛ високого ступеня злоякісності. У разі НГЛ низького ступеня злоякісності виявлено найнижчі рівні цитокіну в супернатантах культур клітин з лімфатичних вузлів, і периферичної крові. Висловлено припущення про зв'язок між продукцією ФНП та особливостями клінічного перебігу ЛПЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.413-56

Рубрики:

Пухлини лімфатичних вузлів

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В обзоре суммированы данные о роли белка Bcr/AbI в развитии хронической миелоидной лейкемии и острого лимфобластного лейкоза. Этот гибридный белок является главным фактором в развитии лейкоза, при котором обнаруживаются клетки, содержащие филадельфийскую хромосому. Основной акцент сделан на освещении структуры и функции доменов Bcr/AbI, особенностей их взаимодействия с другими белками в клетке, трансформирующих свойств, участия в передаче митогенного сигнала.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.413-436.1

Рубрики:

Пухлини лімфатичних вузлів

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Нині три з кожних чотирьох пацієнтів з хворобою Годжкіна можуть бути вилікуваними. Ефективність лікування пов'язана перш за все з успішним застосуванням базових принципів хіміотерапії у щоденній клінічній практиці.