Проаналізовано помилки у діагностиці менінгітів на догоспітальному етапі. Визначено ступінь вираження компонентів запалення в головному та спинному мозку, його оболонках, викликаних герпетичним менінгоенцефалітом і мієлітом. Висвітлено роль ентеробіозу в розвитку неврологічних порушень і зниженні компенсаторно-пристосувальних реакцій. Досліджено проблему кліщового енцефаліту в Україні. Наведено екологічну та клініко-епідеміологічну характеристики випадків гарячки Західного Нілу в Україні. Викладено сучасні методи діагностики та лікування серозних менінгітів. Розглянуто питання вакциноасоційованого поліомієліту та поствакцинальних реакцій. Установлено диференціальний діагноз серозного та гнійного менінгіту в новонароджених. Зроблено оцінку емпіричної антибіотикотерапії гнійних менінгітів у дітей. Використано хлорофіліпт для лікування лістеріозного менінгіту та менінгоенцефаліту. Відображено сучасні аспекти лікування гнійних менінгітів у дітей.

Розглянуто питання щодо ураження центральної та периферичної нервової системи вірусами сімейства герпесу. Наведено дані із клінічної, лабораторної, інструментальної їх діагностики та лікування.

Рассмотрен вопрос о поражении центральной и периферической нервной системы вирусами семейства герпеса. Приведены данные по клинической, лабораторной, инструментальной их диагностике и лечению.

Рассмотрены симптомы и возможные причины возникновения осложнения опоясывающего герпеса - постгерпетической невралгии. Предложены принципы лечения заболевания, позволяющие предотвратить развитие продолжительного болевого синдрома. В частности, лечение должно начинаться не позже 48 - 72 часов после появления первых элементов высыпки и включать в себя препараты системной противовирусной терапии. Одним из таких отечественных препаратов является "Герпевир-КМП".

Представлены результаты клинических наблюдений за 2-а больными атипичной формой марганцевой интоксикации - эфедроновой энцефалопатией.

Наведено огляд літератури щодо результатів клінічних, генетичних та експериментальних досліджень, особливостей патогенезу розвитку нейроінфекцій. Обговорено перспективи подальших досліджень з вивчення основних механізмів виникнення нейроінфекцій та можливого впливу на їх формування.

Мета - вивчити частоту і сезонність нейроінфекцій на Закарпатті. У неврологічних стаціонарах районних лікарень і в обласній клінічній лікарні за період 2005 - 2007 рр. обстежено 286 хворих з різними формами нейроінфекції. Сезонні менінгіти виявлено у 60 хворих, гнійні - у 40, енцефаліти - у 42, менінгоенцефаліти - у 20, мієліти - у 6, гострий розсіяний енцефаломієліт - у 18, енцефаломієлополірадикулоневропатії - у 8, хворобу Гієна - Барре - у 6, енцефалітичні реакції та менінгізм - у 86 хворих. Встановлено, що нейроінфекції частіше спостерігали серед міського населення; частіше у жінок, ніж у чоловіків; частіше навесні, ніж в інші пори року. Найбільшу кількість нейроінфекцій було зареєстровано у низинних районах Закарпаття. Висновки. Нейроінфекція на Закарпатті зустрічається в будь-яку пору року. В гірських районах вища частота менінгітів, у низинних - енцефалітів. Усім пацієнтам, які перехворіли на нейроінфекцію, необхідно проводити через 2 - 3 міс протирецидивне лікування.

У експерименті на щурах показано, що препарати "Етопозид","Доксорубіцин","Цисплатин" і "Вінкристин" викликають токсичні нейропатії. Вони відрізняються характером морфологічних змін, послідовністю та термінами виникнення, що зумовлено відмінністю впливу цитостатиків різних класів на окремі компоненти нейрогліокапілярних комплексів периферичних нервів, спинномозкових вузлів і рухових сегментарних центрів. На базі результатів комплексного морфофункціонального аналізу розроблено концепцію морфогенезу токсичних нейропатій, яка передбачає виділення послідовних стадій. Визначено, що кожній фазі притаманні особливості, зумовлені своєрідним поєднанням взаємообумовлених реактивних змін, процесів альтерації та компенсації в аферентних і еферентних нейронах та перинейрональних структурах, які забезпечують трофіку нервових клітин (мікрогеморусло, сполучно-тканинна строма, гліоцити).

Наведено результати досліджень, присвячених проблемі герпесвірусної інфекції, ускладненої епілепсією. Розкрито питання імунології епілепсії та вірус-індукованих форм епілептичних синдромів. Висвітлено проблеми діагностики первинних і вторинних імунодефіцитів у разі герпесвірусних нейроінфекцій. Обгрунтовано концепцію вірус-індукованої трансформації синаптичної передачі збудження як моделі розвитку скроневої епілепсії у людей. Запропоновано модифіковану методику порівняльних серологічних досліджень для діагностики персистувальної герпесвірусної нейроінфекції. Розглянуто фактор некрозу пухлин альфа як біомаркер тяжкості стану та прогнозування у разі герпесвірусної нейроінфекції з епілептичним синдромом.

Вивчено стан клінічних, гемостазіологічних, нейропсихологічних, нейровізуалізаційних показників у 80-ти хворих на енцефаліти, які пов'язані з активацією герпетичної інфекції, та у 26-ти хворих на енцефаліти неуточненої етіології. Доведено, що за енцефалітів, які пов'язані з активацією герпетичної інфекції, в анамнезі спостерігалась висока частота алергічних проявів, герпетичних висипів і соматичних захворювань. Встановлено, що за умов цього органічна неврологічна симптоматика супроводжувалась змінами магнітно-резонансної томографії (МРТ)-параметрів головного мозку з наявністю крововиливів у мозок і великим відсотком геморагічного синдрому за даними дослідження спинно-мозкової рідини. Одержано дані щодо більш тяжкого клінічного перебігу енцефалітів, які пов'язані з активацією вірусу простого герпесу (ВПГ1/2) та мікст-герпесвірусної інфекції. У пацієнтів із енцефалітами, які пов'язані з активацією герпетичної інфекції, розвинулись гіпокоагуляційні зміни в системі коагуляційного гемостазу, які супроводжувалися зниженням агрегаційних властивостей тромбоцитів. Встановлено, що застосування ациклічних аналогів нуклеозидів має позитивний вплив на клінічний перебіг енцефалітів, які пов'язані з активацією герпетичної інфекції, та оптимізує терапію геморагічного синдрому за енцефалітах, які пов'язані з активацією ВПГ1/2 та мікст-герпесвірусної інфекції.

Розглянуто нове вирішення наукової задачі - вдосконалення методів лікування хворих на герпесвірусні ураження нервової системи (УНС) залежно від схеми терапії. Встановлено імунологічні зсуви характерні для різних форм УНС герпесвірусної етіології. Вивчено особливості клінічного перебігу, інтерферонового й імунного статусу у хворих на УНС герпесвірусами. Розроблено оптимальні схеми фармакокорекції. Доведено терапевтичну ефективність нового противірусного препарату лективір у клініці нейроінфекцій. Вперше встановлено імунологічні зсуви, характерні для різних клінічних форм УНС герпесвірусної етіології.

Известно, что поражения слизистой оболочки полости рта являются наиболее ранними проявлениями ВИЧ-инфекции. Выявлено, что микотические поражения являются наиболее частыми оппортунистическими инфекциями ВИЧ-инфицированного пациента, а грибы рода Candida - самым распространенным возбудителем грибковых заболеваний. Выполнено определение видового состава патогенных грибов в полости рта у ВИЧ-инфицированных и неинфицированных пациентов и определение чувствительности Candida к антимикотическим препаратам.

Показано актуальність проблеми герпесвірусного ураження нервової системи в медичній практиці на сучасному етапі. Визначено провідну роль детального обстеження та консультування невропатологом пацієнтів з поширеними формами герпетичної інфекції та з ознаками герпесвірусного ураження нервової системи.

Мета роботи - комплексна оцінка імунного статусу в пацієнтів з верифікованою герпесвірусною нейроінфекцією, що виявляється судомним синдромом, на підставі аналізу результатів клініко-анамнестичних, генеалогічних і лабораторних досліджень. Досліджувану групу становили 60 пацієнтів віком від 11 до 60 років, у яких методом полімеразної ланцюгової реакції або шляхом порівняльних серологічних досліджень було верифіковано герпесвірусну нейроінфекцію, яка виявлялася епілептичним синдромом. Зафіксовано велику частку первинних імунодефіцитів у пацієнтів з герпесвірусною нейроінфекцією, що маніфестувала генералізованими тоніко-клонічними припадками (27 % випадків), переважно реєстрували імунодефіцитні хвороби, пов'язані з гіпоімуноглобулінемією та порушеннями у діяльності фагоцитуючих клітин (81 % випадків). Проведено детальний аналіз результатів клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень у цієї категорії хворих, описано кілька клінічних випадків та запропоновано шляхи оптимізації діагностики і лікування за рахунок проведення імунологічних обстежень та імунотерапії. Висновки: результати дослідження можуть бути корисними для підвищення якості діагностики і лікування вторинної епілепсії людини, асоційованою з герпесвірусною інфекцією.

Магнітно-резонансна томографія є методом вибору під час проведення нейровізуалізації у хворих з герпесвірусними інфекціями ЦНС. Дослідження, виконані в режимі Т2-зважених зображень, дифузійно-зваженому і FLAIR-режимах, що демонструють гіперінтенсивні вогнища ураження мозкової тканини, є найбільш інформативними для верифікації різних церебральних пошкоджень, опосередкованих герпесвірусними агентами. Ці вогнища можуть бути результатом прямої цитопатичної дії вірусів, як це має місце в разі гострого HSV-1-енцефаліті, однак найчастіше вони є наслідком цитотоксичної імунної відповіді щодо інфікованих нейронів і клітин глії, локальної запальної реакції в місці репродукції інфекційного агента, ішемії внаслідок церебрального васкуліту або вірус-індукованого демієлінізуючого процесу, як це зазвичай має місце в разі нейроінфекцій, спричинених VZV, EBV, CMV, HHV-6 і HHV-7, інструментальні симптоми атрофії мозку, фокальної атрофії гіпокампа і скроневих часток, лептоменінгеального фіброзу, деформації порожнин лікворної системи, гіпертрофії шлуночкових судинних сплетень, кальцинатів, кістоутворення та лейкоареозу також слід враховувати при комплексному аналізі нейровізуалізаційних знімків. Судоми можуть бути єдиним клінічним проявом інфекційного ураження ЦНС, тому методи нейровізуалізації мають важливе значення для проведення адекватної диференційної діагностики між ідіопатичними і вторинними формами епілепсії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.162

Рубрики:

Вірусні нейроінфекції

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы данные, касающиеся новейших представлений о роли цитомегаловирусной инфекции в патологии слухового анализатора. Дана краткая характеристика поражения отдельных звеньев слухового анализатора и изменений данных аудиометрических методов исследований при цитомегаловирусной нейроинфекции. Представлена схема диагностических аудиометрических исследований.

Зроблено спробу дослідити особливості клінічного прояву ВІЛ-асоційованих нейроінфекцій в клініці інфекційних хвороб. Відзначено певну взаємодію між вираженістю неврологічних симптомів, загальним станом і ефектом лікувальних заходів. Також обговорено характер змін у спинномозковій рідині у таких хворих та їх кореляція з клінічною симптоматикою.

Розглянуто клінічну гетерогенність герпесвірусних нейроінфекцій людини, специфічні і рідкісні неврологічні вияви, зумовлені різними видами герпесвірусів, особливості інструментальної і лабораторної діагностики залежно від виду вірусу для уникнення хибнонегативних результатів. Описано терапевтичні підходи з позицій доказової медицини. Обговорено аспекти застосування хірургічних втручань, ациклічних нуклеозидів, імунотерапії, стероїдів та симптоматичного лікування. Показано місце фамцикловіру у сучасному противірусному лікуванні герпесвірусних нейроінфекцій. Впровадження наведених рекомендацій у клінічну практику сприятиме поліпшенню клінічних наслідків герпесвірусних нейроінфекцій в Україні.

Исследовано у 50 больных с вегетососудистой дистонией, после перенесенной нейроинфекции, состояние вегетативной нервной системы (ВНС) и микроциркуляторного русла (МЦР). Обнаружено ухудшение адаптационных реакций ВНС и негативные сдвиги в функциональном ее состоянии. В МЦР обнаруживалась извитость и спазм артериол, парез и аневризмы капилляров венул. Проведение курса КВЧ-терапии вызывало нормализацию показателей состояния ВНС и почти, вдвое уменьшало негативные изменения МЦР. Предположено, что воздействие ЭМ и КВЧ-терапии связано с его влиянием на биоритмологические процессы, что способствует структурно-функциональной реорганизации надсегментарных структур мозга и, тем самым, обеспечивает наблюдаемый позитивный эффект.

Обстежено 50 хворих на герпесвірусні ураження нервової системи. Встановлено складні вірусоіндуковані імунологічні зрушення, які проявляються в кількісній та функціональній недостатності клітинної ланки імунітету й розвитку нейроавтоімунних реакцій. Проведено порівняльний аналіз динаміки імунологічних показників між групами хворих з призначенням лективіру як монотерапії, разом зі специфічними противірусними препаратами та без нього. Значніші позитивні зміни в імунному статусі спостерігали у пацієнтів, які одержували лективір у вигляді монотерапії.

Обследованы 50 больных с герпесвирусным поражением нервной системы. Установлены сложные вирусиндуцирующие иммунологические сдвиги, которые проявляются в количественной и функциональной недостаточности клеточного звена иммунитета и развития нейроаутоиммунных реакций. Проведен сравнительный анализ динамики иммунологических показателей между группами больных с назначением лективира как монотерапии, наряду с специфическими противовирусными препаратами и без него. Более значительные положительные изменения в иммунном статусе наблюдали у пациентов, которые получали лекарство в виде монотерапии.