Отражены результаты обследования и лечения 37 больных с наиболее тяжелой формой лицевой боли - невропатией тройничного нерва с различной длительностью заболевания.

Проведены клинико-лабораторные и электрофизиологические обследования 398-ми больных с вторичными неврогенными нарушениями II ветви тройничного нерва при неопухолевых заболеваниях верхнечелюстной кости. Предложена классификация вторичных неврогенных неопухолевых поражений верхнечелюстной ветви тройничного нерва по патогенезу, по остроте проявления клинических симптомов, по срокам обращаемости за медицинской помощью после появления первых неврологических симптомов и по степени повреждения нерва. Показано, что данная систематизация способствует ранней дифференциальной диагностике вторичных неврогенных поражений периферических ветвей тройничного нерва у больных, поможет правильно оценить степень повреждения нерва и своевременно назначить адекватное лечение, что значительно повысит его эффективность.

Досліджено проблему ремієлінізації корінця трійчастого нерва у разі невралгії цього нерва. Вивчено можливість аплікації розчину прогестерону на його корінець у лабораторних тварин під час мікрохірургічного втручання. Проаналізовано морфологічні зміни мієлонової оболонки за місцевого використання цього гормону. Для проведення дослідження вдосконалено мікрохірургічний доступ до корінця трійчастого нерва морської свинки, на основі якого розроблено експериментальну модель сегментарної токсичної демієлінізації зони входу цього нерва. З використанням морфологічних і гістохімічних методів установлено, що аплікація 2,5 %-го розчину прогестерону на демієлінізовану частину корінця трійчастого нерва під час мікрохірургічного втручання покращує відновлення мієлонової оболонки.

Досліджено проблему лікування невралгії трійчастого нерва периферійного генезу шляхом ін'єкційного введення біологічно активного препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" самостійно та у поєднанні з кріоекстрактом плаценти. Запропоновано комплексне обстеження хворих на невралгію трійчастого нерва, яке передбачає застосування стоматологічних, клінічних і неврологічних методів дослідження, рентгенологічні (ортопантомографію), спеціальні методи (магнітно-резонансну томографію), електрофізіологічні (термовізіографію, реоенцефалографію, електроенцефалографію), імунологічні, що дозволяє проводити діагностику та виключити центральний генез захворювання. Розроблено технологію ін'єкційного введення біологічно активного препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" окремо та за поєднання з кріоекстрактом плаценти за умов невралгії трійчастого нерва периферійного генезу залежно від зони ураження. Здійснено порівняльну оцінку ефективності лікування невралгії трійчастого нерва периферійного генезу. Виявлено, що найоптимальнішим методом є застосування біологічно активного препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" за умови поєднання з кріоекстрактом плаценти.

Встановлено індивідуальні особливості топографії, зв'язків і внутрішньої будови вушного вузла у людей зрілого та похилого віку. На підставі результатів макроскопічного та гістологічного досліджень вперше встановлено наявність двох крайніх форм вушного вузла залежно від форми черепа. За зовнішньою будовою виділено два типи: компактні вузли (98 % випадків) і дисперсні (не більше 2 %), які є сукупністю декількох дрібних вузликів, а за сумарною величиною відповідають розмірам вузлів компактного типу. Зазначено, що залежно від форми мозкового та лицьового відділів черепа існує два положення вушного вузла щодо зовнішньої основи черепа відносно овального отвору і нижньощелепного нерва: для осіб з брахіцефалічною формою голови і хемопрозопічною формою лиця вушний вузол займає задньо-верхнє положення (37,74 %), а у доліхоцефалів з лептопрозонічною формою лиця - передньо-нижнє положення (35,7 %). На підставі аналізу цифрових даних встановлено корелятивну залежність розмірів вушного вузла від форми черепа. Виявлено специфічні риси просторової будови кровоносного мікроциркуляторного русла вушного вузла в осіб зрілого та похилого віку. Досліджено особливості його структурної перебудови, що проявляється у зменшенні кількості нейроцитів, визначено її роль у виникненні вікового зниження слуху.

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування нейроваскулярно-компресійних синдромів черепних нервів (НКС ЧН), таких як невралгія трійчастого й язикоглоткового нервів, гемілицевий спазм, синдром Меньєра, пароксизмальна артеріальна гіпертензія, які характеризуються вираженим больовим синдромом або порушенням функції відповідних ЧН за гіперактивним типом, призводять до страждання хворих, професійної та функціональної дезадаптації, з тривалою персистенцією та рецидивуванням, і не мають загально визнаного підходу в лікуванні. На підставі обстеження та лікування 430-ти пацієнтів встановлено необхідність одночасної наявності як мінімум двох факторів для розвитку НКС ЧН. Такими є: судинна компресія корінця ЧН, яка спричиняє локальну ішемію та каскад післяішемічних перетворень, зміни в імунній системі організму депресивного характеру й аутонейросенсибілізацію. Обгрунтовано, розроблено та впроваджено в практику методи лікування НСК ЧН, які базуються на медикаментозній етіотропній терапії та, за її неефективності, хірургічному лікуванні - операції мікросудинної декомпресії відповідного ЧН з застосуванням нових методів і способів, з урахуванням як виявлених особливостей анатомії задньої черепної ямки, так і мікроанатомії взаєморозташування структур мосто-мозочкового кута. Зазначено, що використання сучасних методів діагностики, в тому числі інтраопераційного електронейромоніторингу, встановлення патогенетичних механізмів розвитку НКС, застосування розробленої тактики та методів лікування дозволили підвищити його ефективність до 96,9 % в ранньому післяопераційному періоді і до 89,2 % - у віддаленому.

На основании клинико-лабораторных электрофизиологических обследований и проведенного лечения 2000 больных с неопухолевыми заболеваниями и послеоперационными неврогенными осложнениями челюстно-лицевой области предложены клинико-патофизиологические подходы к классификации поражений в системе тройничного нерва.

Термину "невралгия тройничного нерва" (НТН) предшествовал термин "воспаление тройничного нерва", который перестал применяться после широкого признания в качестве этиологического фактора сосудистой компрессии. Представленные клинические наблюдения вместе с лабораторными данными свидетельствующими о высоком проценте контаминации герпес вирусов у больных с НТН и другими синдромами гиперактивной дисфункции (СГД) черепных нервов, лейкоцитоз вначале заболевания, лейкопения при длительно персистирующем синдроме, лимфопения со снижением уровня Т-лимфоцитов и повышением уровня В-лимфоцитов, высокий уровень ЦИК, сенсибилизация нейтрофилов к нейроспецифическим белкам, рективные изменения арахноидальной оболочки вокруг зоны нейроваскулярного конфликта, указывают на воспалительный процесс как весомую составляющую в патогенезе СГД, что должно быть учтено в лечебной тактике и, соответственно, термин "воспаление тройничного нерва" имеет право на существование.

На основании обследования 238 больных с ретенцией и дистопией зубов в послеоперационном периоде проведен анализ и предложено соответствующее лечение выявленных осложнений, связанных с поражением II и III ветвей тройничного нерва.

Вивчено можливості контролю інтенсивності больового синдрому із застосуванням немедикаментозного методу лікування у хворих при невралгії трійчастого нерва.

Мета роботи - виявити зміни локальної температури поверхні шкіри в проекції виходу нижнього альвеолярного нерва з ментального отвору в ранні терміни після різних хірургічних маніпуляцій на нижній щелепі, характерні для амбулаторного стоматологічного прийому, та визначити їх роль у діагностиці травматичного невриту нижнього альвеолярного нерва. У 21 практично здорової людини та у 85 пацієнтів після проведення різних маніпуляцій на нижній щелепі дослідили зміни локальної температури поверхні шкіри в проекції виходу нижнього альвеолярного нерва з ментального отвору у ранні строки після різних хірургічних маніпуляцій на нижній щелепі на амбулаторному прийомі. Під час розвитку травматичного невриту механізм, сила та час дії травмівного фактора зумовлюють клінічні та функціональні зміни в нерві, ступінь тяжкості яких можна оцінити за допомогою вимірювання шкірної температури в проекції точки виходу нижнього альвеолярного нерва з ментального отвору. Висновки: зміна локальної температури відображає запальний процес у тканинах нижньої щелепи, уражених у ході операції, показники якої характеризують складність перебігу травматичного невриту нижньоальвеолярного нерва.

Викладено питання будови і функцій черепно-мозгових нервів, з ураженням яких пов'язаний розвиток нейростоматологічної патології. Наведено особливості етіології, патогенезу, клінічної характеристики, діагностики, невідкладної допомоги та базисного лікування нейростоматологічних синдромів і захворювань. Наведено сучасні клінічні та інструментальні методи діагностики та диференційної діагностики, висвітлено питання етіотропного і патогенетичного лікування відповідно до Державного реєстру лікарських засобів України.

Мета роботи - вивчити ефективність діагностики та лікування уражень II і III гілок трійчастого нерва у разі непухлинних захворювань щелепно-лицевої ділянки. Під спостереженням перебували 1096 осіб з нейропатією II і III гілок трійчастого нерва, котрі проходили обстеження та лікування у клініці щелепно-лицевої хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика. Клінічне покращання та ліквідація больової симптоматики корелювали з нормалізацією електрофізіологічних показників стану уражених гілок системи трійчастого нерва. Висновки: запропонований метод скорочує строки лікування невралгії, невралго-невриту та невриту другої та третьої гілок трійчастого нерва більш ніж у 2,5 рази.

Вивчено характер патоморфологічних змін у нижньому альвеолярному нерві та периневральних тканинах під час моделювання на тваринах експериментальної травми різного ступеня важкості. Проведено порівняльний морфологічний аналіз ефективності лікування тварин із найважчими формами зазначеного невриту сучасними нестероїдними протизапальними засобами, а також препаратами мільгама та кокарніт і обгрунтовано доцільність їх застосування у клініці. З'ясовано особливості клінічного протікання травматичного невриту нижнього альвеолярного нерва у пацієнтів, виявлено варіанти розвитку процесу в залежності від механізму та важкості пошкодження, вивчено динаміку показників чутливості тканин, що іннервуються нижнім альвеолярним нервом, електрозбудливості пульпи інтактних зубів та локальної температури, проаналізовано їх і розроблено алгоритм ранньої діагностики ступеня важкості захворювання. Запропоновано алгоритм лікування травматичного невриту нижнього альвеолярного нерва різного ступеня важкості, включивши в нього сучасні нестероїдні протизапальні засоби та нейроактивні препарати, та оцінено ефективність їх дії у разі травматичних невритів, що виникли після здійснення провідникових анестезій та виконання операцій у безпосередній близькості від нижньощелепного каналу.

В дослідженні спостерігали 93 хворих з вторинними неврогенними ураженнями системи трійчастого нерва після ускладнень ендодонтичного лікування на верхній щелепі. За результатами одержаних електрофізіологічних показників другої гілки трійчастого нерва у цієї категорії хворих встановлено, що якнайбільше пломбувальної маси потрапляло до зони анатомічного розташування гілок системи трійчастого нерва, тим більш вираженою була клінічна симптоматика та скарги пацієнтів. Під час обстеження хворих з такими ускладненнями спостерігається втрата тактильної, больової та температурної чутливості різного ступеня вираженості. Таким чином, встановлення цієї патології є об'єктивним тестом в диференційній діагностиці неврогенних захворювань. Запропоновано метод лікування, який скорочує тривалість хвороби у хворих з невралгією, невралгоневритом та невритом другої гілки трійчастого нерва більш, ніж в 2,5 раза.

В исследовании наблюдали 93 больных с вторичными неврогенными поражениями системы тройничного нерва после осложнений эндодонтического лечения на верхней челюсти. По результатам полученных электрофизиологических показателей второй ветви тройничного нерва у данной категории больных установлено, что чем больше пломбировочной массы попадало в зону анатомического расположения ветвей системы тройничного нерва, тем более выраженной была клиническая симптоматика и жалобы пациентов. При обследовании больных с данным осложнениями наблюдается потеря тактильной, болевой и температурной чувствительности разной степени выраженности. Таким образом, установление данной патологии является объективным тестом в дифференциальной диагностике неврогенных заболеваний. Предложен метод лечения, который сокращает продолжительность болезни в больных с невралгией, невралгоневритом и невритом второй ветви тройничного нерва более чем в 2,5 раза.

Цель работы - предложить вариант систематизации для усовершенствования диагностики вторичных поражений структур тройничного нерва при патологии челюстно-лицевой области. Проведено комплексное клинико-параклиническое обследование 1100-та пациентов с вторичным поражением структур системы тройничного нерва при патологии челюстно-лицевой области, которые находились под клиническим наблюдением и проходили лечение в Центре челюстно-лицевой хирургии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П. Л. Шупика. Возраст пациентов - от 18-ти до 75-ти лет. Проведены общеклиническое обследование, локальное обследование челюстно-лицевой области, рентгенография костей лицевого скелета и зубов, исследование болевой, температурной и тактильной чувствительности в зонах иннервации структур тройничного нерва. С помощью аппаратно-программного комплекса "ДИН-1" изучен ряд электрофизиологических показателей ветвей тройничного нерва в динамике лечения. Предложен вариант систематизации вторичных поражений структур системы тройничного нерва при патологии челюстно-лицевой области различного генеза с учетом этиологических и патогенетических факторов, локализации поражения и течения заболеваний. Выводы: предложенный вариант систематизации вторичных поражений структур системы тройничного нерва при патологии челюстно-лицевой области может быть использован как для усовершенствования диагностического процесса, так и для оптимизации лечебной тактики.

Аналіз результатів лікування невралгії трійчастого нерва протягом трьох років шляхом балонної мікрокомпресії Гассерового вузла в ранньому та пізньому періодах після операції показав високу ефективність цього методу у переважної більшості прооперованих хворих. Одержані результати свідчать про доцільність більш широкого впровадження даної операції в нейрохірургічних відділеннях.

Вивчено можливості розробленого методу комплексного застосування електрофорезу артифрина та Полтавського бішофіту, який викликає більш швидке і виражене купірування основних клінічних проявів при невралгії трійчастого нерва як центрального, так і периферичного генезу.

Обстежено близько 2 000 осіб з вторинними неврогенними ураженнями системи трійчастого нерва. Запропоновано систематизацію уражень гілок трійчастого нерва з урахуванням механізмів розвитку, плину захворювання, вторинних ускладнень і локалізації. Систематизацію можна рекомендувати для лікарів з метою покращання діагностики захворювань системи трійчастого нерва.

Обследовано около 2 000 человек с вторичными неврогенными поражениями системы тройничного нерва. Предложена систематизация поражений ветвей тройничного нерва с учетом механизмов развития, течения заболевания, вторичных осложнений и локализации. Систематизацию можно рекомендовать для врачей с целью улучшения диагностики заболеваний системы тройничного нерва.

Цель работы - изучить возможности применения аппаратно-программного комплекса "ДИН-1" в комплексном лечении нейропатии II и III ветвей тройничного нерва разной степени тяжести (при ушибе, растяжении, частичном и полном разрыве нерва) у больных после операций по удалению опухолей и опухолеподобных образований на челюстях. Методы. Проведено лечение неврологических осложнений у 146-ти больных после оперативного вмешательства, связанного с удалением опухолей и опухолеподобных образований на верхней и нижней челюстях с применением аппаратно-программного комплекса "ДИН-1". На основании обследования установлено, что использование аппаратно-программного комплекса "ДИН-1" в комплексном лечении нейропатии тройничного нерва у больных после операций по удалению опухолей и опухолеподобных образований на челюстях имеет высокую терапевтическую эффективность. Выводы: полученные данные можно использовать в комплексном лечении нейропатии II и III ветвей тройничного нерва разной степени тяжести (ушиб, растяжение, частичный и полный разрыв нерва) у больных после операций по удалению опухолей и опухолеподобных образований на челюстях.