У хворих на міопію вивчали вплив електростимуляції зорового аналізатора, що викликала фосфен-феномен, - фосфен-електростимуляції (ФЕС) на зорові функції, гемодинаміку ока та мозку, а також на імунологічну реактивність організму. Показано, що під впливом ФЕС поліпшувались головні зорові функції: гострота зору в звичайних та мезопічних умовах освітлення, резерви акомодації та світлова чутливість. Посилювався кровообіг ока та мозку, про що свідчило поліпшення кровонаповнення мозку в основних артеріальних басейнах і кровопостачання ока в увеальному тракті з одночасним зниженням тонусу судинної стінки. Крім того, ФЕС викликала очевидну оптимізацію імунорегуляторних процесів в організмі в цілому.

Розглянуто основні причини виникнення короткозорості та роль занять фізичною культурою для відновлення зору.

Рассмотрены основные причины возникновения близорукости и роль занятий физической культурой для восстановления зрения.

In the given article the principal reasons of origin of myopia and role of employments by a physical culture for renewal of sight are considered.

Изучено состояние вестибулярной функции у лиц с патологической близорукостью, определено значение вестибулометрических исследований в практике МСЭ. У значительного количества обследованных имеется нарушение вестибулярной функции. Наиболее часто встречающимися являются расстройства стато-кинетического и стато-динамического равновесия. Установлено, что расстройства рефлекторной деятельности лабиринтов сочетаются с нарушением статики и координации движения, что свидетельствует о снижении функции периферического отдела вестибулярного анализатора и достаточно высоком уровне компенсации вестибулярной дисфункции у близоруких. Результаты статистического и корреляционного анализа подтвердили зависимость между тяжестью анатомо-функциональных нарушений органа зрения и вестибулярных расстройств.

Досліджено властивості астигматизму ока I, II та III-го степеневих порядків, а також сферичної аберації. Показано, що розподіл у зоні зіниці величин параметрів астигматизму залежить від наявності звичайного астигматизму та сфероастигматизму, а також співвідношень між відповідними коефіцієнтами апроксимації функції хвильової аберації ока поліномами Церніке. Одержано робочі формули розрахунків офтальмологічних параметрів астигматизму.

Исследованы свойства астигматизма глаза I, II и III-го степенных порядков, а также сферической аберрации. Показано, что распределение в зоне зрачка величин параметров астигматизма зависит от наличия обычного астигматизма и сфероастигматизма, а также соотношений между соответствующими коэффициентами аппроксимации функции волновой абберации глаза полиномами Цернике. Приведены рабочие формулы расчета офтальмологических параметров астигматизма.

Наведено методику визначення величини аметропії ока, запропоновано використовувати площину зображення на сітківці, в якій спостерігається найбільший контраст зображень амплітудних граток із малою та середньою просторовою частотою. Доведено, що ігнорування осьових аберацій оптичної системи ока та неврахування діаметра зіниці під час спостережень може призвести до істотних похибок визначення величини аметропії.

Приведена методика определения величины аметропии глаза, предложено использовать плоскость изображения на сетчатке, в которой имеется наибольший контраст изображений амплитудных решеток с малой и средней пространственной частотой. Доказано, что игнорирование действия осевых аберраций оптической системы глаза, а также роли диаметра зрачка во время наблюдений может привести к существенным ошибкам определения величины аметропии.

З застосуванням поліномів Церніке зроблено подвійний розклад функції хвильової аберації оптичної системи ока як просторової системи за координатами зіниці та координатами простору предметів. Знайдено вирази поперечних аберацій 1-го, 2-го та 3-го порядків у площині сітківки. Одержано формули для розрахунків офтальмологічних параметрів найважливіших вад оптичної системи ока. Виявлено ознаки, які надають можливість установити причини появи деяких аберацій ока.

С использованием полиномов Цернике сделано двойное разложение функции волновой аберрации оптической системы в координатах зрачка и координатах пространства предметов. Найдены выражения поперечных аберраций 1-го, 2-го 3-го порядков в плоскости сетчатки. Получены формулы для расчета офтальмологических параметров основных недостаков оптической системы глаза. Выявлены признаки, которые дают возможность установить причины появления некоторых аберраций глаза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-1 + Р670.211.2-29

Рубрики:

Глаукома

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З урахуванням патогенетичної ролі оксидантних реакцій у механізмах розвитку ускладненої короткозорості досліджено рівень карбонільованих білків (КБ) і хемілюмінесценції (ХЛ). Під спостереженням знаходився 121 пацієнт (224 око) віком від 18-ти до 59-ти років з ускладненою короткозорістю різного ступеня. Встановлено, що для даних пацієнтів характерна активація вільнорадикального окиснення. Під впливом озонотерапії не спостерігалося підвищення активності вільнорадикального окиснення. Активація оксидантних реакцій, спостережена у хворих на ускладнену короткозорість, перебігає менш інтенсивно та схильна до більшого лікувального впливу на початковій і розвиненій стадіях дистрофічних змін на очному дні у хворих на ускладнену міопію. Парабульбарне введення озонованого фізіологічного розчину не призводить до патобіохімічно значущих змін у порівнянні з внутрішньовенним введенням, що може свідчити про локальну дію парабульбарного введення медичного озону без дії на організм.

Под наблюдением находился 121 пациент (224 глаза) в возрасте от 18-ти до 59-ти лет с осложненной близорукостью разной степени. Учитывая патогенетическую роль оксидантных реакций в механизмах развития осложненной близорукости, исследован уровень карбонилированных белков (КБ), хемилюминесценции (ХЛ). Установлено, что для пациентов с осложненной близорукостью характерна активация свободнорадикального окисления. Под влиянием озонотерапии не наблюдалось повышение активности свободнорадикального окисления. Активация оксидантных реакций, имеющая место у больных с осложненной близорукостью, протекает менее интенсивно и подвержена большему лечебному влиянию при начальной и развитой стадиях дистрофических изменений на глазном дне у больных с осложненной миопией. Парабульбарное введение озонированного физиологического раствора (ОФР) не приводило к патобиохимически значимым изменениям в сравнении с внутривенным введением, что может судить о локальном действии парабульбарно вводимого медицинского озона без воздействия на организм.

121 patients (224 eyes) in the age from 18 to 59 years old with the complicated myopia of different degree were examined. Taking into account a pathogenetic role of oxidant reactions in the mechanisms of the complicated myopia development we researched the level of carbonylated proteins (CP), chemiluminescence (CL). It has been found that the activation of free radical oxidization is characteristic for patients with the complicated myopia. Under the influence of ozonotherapy there was no rise of the free radical oxidization activity. Activation of oxidant reactions occurring in patients with the complicated myopia passes less intensively and is subjected to the greater therapeutic influence at the initial and developed stages of dystrophic changes on the eye bottom in patients with the complicated myopia. The parabulbar introduction of ozonizated saline solution (OSS) did not lead to the pathobiochemically significant changes comparing to the intravenous introduction. It testifies to the local action of the medical ozone introduced parabulbarly without the effect on the organism.

Досліджено вплив фактора подвійного ходу світла в оптичній системі ока на похибки визначення коефіцієнтів його аметропії й астигматизму за допомогою методу рейтресінгу.

Ключ. слова: фосфенэлектростимуляция, миопия, частотные режимы
Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-542

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто взаємозв'язок віку та параметрів ока людини - статичної рефракції, розміру ока по передньо-задній осі. Проведено системний аналіз і математичне моделювання змін досліджуваних параметрів ока залежно від віку. Синтезовано математичні моделі для міопії та гіперметропії.

При ультразвуковому дослідженні кровотоку в судинах очного яблука в пацієнтів з міопією виявлено значимі відхилення. Ступінь цих відхилень є залежним від ступеня короткозорості. У зв'язку з тим, що гемодинамічні показники залежні від серцевого викиду, реологічних властивостей крові, стану судинної стінки, вважається, що в патогенезі міопії основна роль приділяється загальному стану організму. Дані, одержані під час дослідження очей за допомогою ультразвукового доплеровського картирування, дозволяють рекомендувати цей метод для оцінки ступеня важкості міопії, схильності її до прогресування та при розробці плану лікувальних заходів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2-2 + Е70*74

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты коррекции зрения ночными линзами PARAGON CRT 120 пациентов с миопией от sph -0,75 до sph -6,25 диоптрий. Анализ результатов показал, что рефракционная терапия одинаково эффективна при различных степенях миопии, но при миопии высокой степени для достижения высокой остроты зрения требуется от 4 до 7 дней.

На підставі вперше проведених комплексних досліджень біометричних показників рогівки у взаємозв'язку з її чутливістю, ригідністю зовнішньої оболонки ока, а також з анатомо-оптичними показниками ока у динаміці розвитку набутої короткозорості встановлено, що однією з патогенетичних ланок даного захворювання є розтягнення рогової оболонки (зменшення її товщини та збільшення діаметра поперечного перерізу). Доведено, що зменшення товщини рогівки є об'єктивним критерієм прогресування короткозорості та прогнозування периферичних хоріоретинодистрофій. Показано, що поєднане застосування імпульсного електромагнітного поля та солкосерілу у разі прогресуючої набутої короткозорості призводить до підвищення чутливості, нормалізації товщини рогівки, підвищення ригідності зовнішньої оболонки ока, стабілізації короткозорості та є більш ефективним, ніж окреме застосування імпульсного електромагнітного поля та солкосерілу.

Запропоновано модифікований спосіб лікування хворих з ускладненою формою короткозорості, який передбачає застосування озонотерапії та традиційного лікування. Доведено, що запропонований спосіб лікування є патогенетично обгрунтованим. Установлено, що застосування даного способу лікування пацієнтів з ускладненою короткозорістю за різних стадій хоріоретинальних змін поліпшує функціональний стан зорового аналізатора, а саме: підвищує гостроту зору; розширює межі сумарного поля зору; скорочує час реадаптації макули, що супроводжується поліпшенням кровонаповнення ока, підвищенням швидкості кровотечі, зниженням індексів мікроциркуляції, а також зниженням вільнорадикальних процесів за показниками - карбонілованими білками, лугами Шиффа, хемілюмінесценцією, підвищенням активності ферментативних ендогенних антиоксидантів (глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, супероксиддисмутази). Тривалість досягнутого ефекту зберігається у 89 % пацієнтів з початковою, 69 % - з розвинутою та 46 % пацієнтів - з далеко-розвинутою стадіями хоріоретинальних змін протягом 6-ти місяців.

Розглянуто актуальну проблему офтальмології - підвищення ефективності хірургічного лікування міопії високого ступеня до 20,0 дптр на очах з товщиною рогівки 480 - 520 мкм. На підставі існуючої методики проведення фоторефракційної операції LASIK розроблено її нову модифікацію, яка включає ряд удосконалень окремих етапів, що дозволило вперше одержати високі оптичні та рефракційні результати з мінімальними оптичними абераціями на очах з міопією до 20,0 діоптрій за товщини рогівки 480 - 520 мкм та розширити можливості методики LASIK, а також знизити ймовірність виникнення післяопераційних ускладнень. Вперше показано ефективність застосування модифікованої методики LASIK за корекції міопії високого ступеня у хворих з товщиною рогівки 480 - 520 мкм, яка сприяє ослабленню клінічної рефракції на 36 % більше, ніж за стандартної техніки (10,4 дптр та 6,8 дптр відповідно), підвищенню некоригованої гостроти зору до 0,67 (на 63,4 % більше, ніж за стандартної техніки). Запропоновано новий спосіб профілактики та лікування післяопераційних ускладнень, що включає використання окоферона у вигляді очних крапель сумарною дозою 20 - 30 млн. одиниць у перед- та післяопераційному періоді з застосуванням традиційної протизапальної терапії. Показано, що даний спосіб сприяє зниженню наступних клінічних проявів: набряку рогівки на 41 %, пошкодження епітелію рогівкового клаптя на 58 %, дифузного ламелярного кератиту на 60 %. Рекомендовано використовувати запропоновану модифікацію фоторефракційної операції LASIK у поєднанні з терапією окофероном для підвищення ефективності

Досліджено характер зміни рефракції рогівки залежно від анатомо-фізіологічних особливостей ока (діаметра рогівки, аксіальної довжини ока, внутрішньоочного тиску), віку та статі пацієнта, а також типу та ширини тунельних розрізів на 529-ти очах за результатами реабілітації хворих на катаракту. Розроблено математичну модель післяопераційного рогівкового астигматизму в разі екстракції катаракт через тунельні розрізи. Запропоновано спосіб лікування катаракти, що передбачає індивідуальний підхід до використання різних тунельних розрізів для профілактики післяопераційного та корекції вихідного рогівкового астигматизму. Для практичної реалізації нового способу лікування розроблено комп'ютерні програми "Комплексна автоматизована історія хвороби офтальмологічного профілю OPHTALMUS" та "Система підтримки прийняття рішення лікарем-офтальмохірургом відносно типу тунельного розрізу, що має бути виконаний з метою формування оптимальної післяопераційної рефракції рогівки за умов хірургічного лікування катаракти Sphera Lux". Установлено, що використання розробленого способу хірургічного лікування катаракти дозволяє підвищити ефективність реабілітації хворих на катаракту, досягти некоригованої гостроти зору у віддалений термін після операції більше 0,6 - у 52 % випадків і більше 0,8 - у 23 %.

  Скачати повний текст

Досліджено методи об'єктивного вимірювання просторового розподілу рефракції ока людини. Запропоновано удосконалений метод однопроменевої просторово роздільної рефрактометрії, який дозволяє визначити поперечні та хвильові аберації оптичної системи ока, відтворити карту його рефракції. Проаналізовано систематичні та випадкові похибки вимірювань зазначеним методом, а також розглянуто питання підвищення точності вимірювань.