Проаналізовано літературу щодо проблем реабілітації голосу у разі роз'єднання дихальних і стравопровідних шляхів. Подано характеристику трьох напрямів відновлення голосу у хворих після ларингектомії: навчання псевдоголосу, застосування технічних засобів (електронних гортаней), використання хірургічних засобів (створення шунта).

Приведен обзор литературы по проблеме реабилитации голоса при разобщении дыхательных и пищепроводящих путей. Дана характеристика трех направлений воссоздания голоса у больных после ларингэктомии: 1) обучение псевдоголоса; 2) применение технических средств (электронных гортаней); 3) использование хирургических способов(создание шунта).

Зроблено огляд методів анестезії для проведення однієї з розповсюджених операцій в оториноларингології - аденотомії. Розглянуто метод застосування місцевої анестезії, наркозу, гіпнозу, звукової анальгезії.

Сделан обзор методов анестезии для проведения одной из самых распространенных операций в оториноларингологии - аденотомии. Рассмотрены методы использования местной анестезии, наркоза, гипноза, звуковой аналгезии.

Висвітлено проблему пізніх ускладнень, що виникають після трахеостомії у дорослих і дітей. До них відносяться: арозивна кровотеча; підшкірна емфізема; емфізема середостіння; пневмоторакс; запалення навколо трахеостоми; гнійний паратрахеїт; дифузне запалення м'яких тканин шиї; залучення в гнійний процес зовнішньої сонної артерії; газова флегмона шиї; бешихове запалення навколо трахеостомії; запальний інфільтрат, келоїдні рубці тканин шиї; некроз шкіри біля трахеостоми; стягувальні рубці в ділянці трахеостоми; хондроперихондрит перснеподібного хряща; некроз хрящів гортані; інфільтрати підголосової порожнини; грануляції трахеї та підголосової порожнини гортані; посттрахеостомічна гранульома; утворення шпори; закупорка трахеї ендотрахеальним келоїдом; розповсюдження шкіри в глибину трахеї; рак шкіри в ділянці рубців трахеостоми; закриття трахеостоми згустками слизу, густою слизисто-гнійною масою; попадання відламків трахеоканюлі в трахею чи бронхи; набряк слизової оболонки підголосової порожнини гортані; підскладковий ларингіт; аерофобія; гостре розширення шлунка; абсцес легенів; парез м'яза, який розширює голосову щілину; рубцеві стенози гортані та трахеї; облітерація великої ділянки трахеї; западання верхнього краю трахеостоми в трахею; дискінезія грудного відділу трахеї; синехії між голосовими складками; трахеомаляція; ускладнення деканюляції; летальні наслідки в пізній період, пов'язані найчастіше з арозивною кровотечею.

Освещена проблема поздних осложнений трахеостомии как у детей, так и у взрослых. К ним относятся: арозивное кровотечение; подкожная эмфизема; эмфизема средостения; пневмоторакс; воспаление вокруг трахеостомы; гнойный паратрахеит; диффузное воспаление мягких тканей шеи; включение в гнойный процесс внешней сонной артерии; газовая флегмона шеи; рожистое воспаление вокруг трахеостомы; воспалительный инфильтрат тканей шеи; келоидные рубцы тканей шеи; некроз кожи около трахеостомы; стягивающие рубцы на участке трахеостомы; хондропериходрит полуколец и персневидного хряща; некроз хрящей гортани; инфильтраты подголосовой полости; грануляции трахеи и подголосовой полости гортани; посттрахеостомическая гранулема; образование шпоры; закупорка трахеи эндотрахеальным келоидом; распространение кожи в глубину трахеи; рак кожи в области рубцов трахеостомы; закрытие трахеостомы сгустками слизи, густой слизисто-гнойной массой; попадание инородных тел в трахеостому; попадание обломков трахеоканюли в трахею и бронхи; отек слизистой оболочки подголосовой полости гортани; подскладочный ларингит; аэрофобия; острое расширение желудка; абсцесс легких; парез мышцы, которая расширяет голосовую щель; рубцовые стенозы гортани; рубцовые стенозы трахеи; облитерация большого участка трахеи; западание верхнего края трахеостомы в трахею; дискинезия грудного отдела трахеи; синехии между голосовыми связками; трахеомаляция; затруднение деканюляции; летальные исходы в позднем периоде, связанные чаще всего с арозивным кровотечением.

Доведено високу терапевтичну ефективність препарату Синупрет. Одержані дані дозволяють рекомендувати його як ефективний засіб для хворих після трахеостомії для профілактики ускладнень, пов'язаних з інфекцією верхніх дихальних шляхів.

Доказана высокая терапевтическая эффективность препарата Синупрет. Полученные данные позволяют рекомендовать его как эффективное средство для больных после трахеостомии для профилактики осложнений, связанных с инфекцией дыхательных путей.

Проаналізовано літературу з проблем ускладнень, що виникають після однієї з частих операцій в оториноларингології - трахеостомії. До таких ускладнень належать кровотеча; медіастиніт; інфікування дихальних шляхів з розвитком запальних процесів у трахеї, бронхах, легенях; ендобронхіт; пневмонія; обтурація трахеї згустками крові; підшкірна емфізема; пневмоторакс. Зроблено висновок, що проведена правильно трахеостомія, правильний вибір розміру трахеоканюлі та ретельний післяопераційний догляд дозволяють запобігти розвитку ранніх післяопераційних ускладнень.

Проведен анализ литературы по проблеме осложнений, возникающих после одной из частых операций в оториноларингологии - трахеостомии. К таким осложнениям относятся: кровотечения; медиастенит; инфицирование дыхательных путей с развитием воспалительных процессов в трахее, бронхах, легких; эндобронхит; пневмония; обтурация трахеи згустками крови; подкожная эмфизема; пневмоторакс. Сделан вывод, что проведенная правильно трахеостомия, правильный выбор размера трахеоканюли и тщательный послеоперационный уход позволяют предотвратить развитие ранних послеоперационных осложнений.

Доведено, що препарат Тонзилотрен є ефективним для післяопераційного відновлювання у обстежених аденотонзилектомованих і тонзилектомованих пацієнтів з гострим та хронічним тонзилітом до та після 12-ти років. Зазначено, що препарат має дуже добрі показники стосовно безпечності та переносимості.

Доказано, что препарат Тонзиллотрен эффективен при послеоперационном восстановлении у обследованных аденотонзиллэктомированных и тонзиллэктомированных больных острым и хроническим тонзиллитом до и после 12-ти лет. Подчеркнуто, что препарат имеет очень хорошие показатели безопасности и переносимости.

Впровадження в практику лікаря-анестезіолога ендотрахеальних методів штучної вентиляції легенів під час проведення загального знеболення підвищило її безпечність і значно зменшило вірогідність ускладнень. Існує низка ускладнень, пов'язаних із травматичною інтубацією трахеї, реакцією симпатоадреналової системи на інтубацію, регургітацією, аспірацією шлункового вмісту, тривалою штучною вентиляцією легень. Усі вони достатньо серйозні та вимагають від лікаря-анестезіолога швидкого прийняття рішення, віртуозного володіння всіма навичками забезпечення прохідності дихальних шляхів, які добре відомі й описані в літературі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244 + Р685.264

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Хірургічна патологія носа і придаткових пазух

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.624.050 + Р685.244

Рубрики:

Розщеплена верхня губа (заяча губа)

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз 120 оглядових рентгенограм приносових пазух людей зрілого, літнього і старечого віку. Визначено три форми верхньощелепних пазух: трикутна, чотирикутна, овальна.

Розроблено та обгрунтовано новий підхід щодо діагностики непухлинних захворювань верхньощелепної пазухи (ВЩП), що полягає в оцінюванні усіх ланок системи порожнини носа - максилярне співустя - ВЩП, а також визначено оптимальні методи дослідження її різних ланок. Уперше в динаміці вивчено прохідність максилярного співустя, що дозволило одержати кількісні показники її порушень у разі гострих і хронічних гайморитів. Запропоновано спосіб його пластики з боку ВЩП зі збереженням гачкуватого відростка. Визначено, що пневматичний стан будови ВЩП з низьким розташуванням її дна є критерієм ризику за наявності сторонніх тіл цього синусу стоматологічного генезу. Надано оцінку ефективності розроблених пристроїв і методів діагностики та лікування непухлинних захворювань ВЩП.

На підставі топографо-анатомічних особливостей шийного відділу трахеї розроблено спосіб формування стійкої трахеостоми, просвіт якої довгостроково зберігає свої розміри, при цьому в пацієнта забезпечується задовільне дихання. Особливістю розробленого способу стійкої трахеостомії є формування бічних стінок трахеостомічного каналу шкірними клаптями особливої трикутної форми. За результатами обстеження 96-ти пацієнтів виявлено тривалу (протягом року) фунціональну спроможність стійкої трахеостоми, створеної за розробленим способом у 80,82 % випадків. Встановлено, що функціонально стійка трахеостома характеризується значно кращим станом дихальної та захисної функцій верхніх дихальних шляхів, ніж звичайна трахеостома. На підставі аналізу даних, одержаних під час проведення клінічного та функціонального дослідження, визначено та конкретизовано показання та протипоказання, накладення функціонально стійкої трахеостоми, надано рекомендації стосовно тактики одноетапного накладення стійкої трахеостоми. Обгрунтовано доцільність визначення "стійкості" трахеостоми за функціональним критерієм, на підставі якого запропоновано нову систематизацію трахеостом: до стійких відносяться трахеостоми, просвіт яких довгостроково зберігається, забезпечуючи хворим адекватний подих; трахеостоми, сформовані шляхом підшивання слизової оболонки трахеї до шкіри (фіксовані трахеостоми).

Вивчено особливості закладки, розвитку, динаміки формоутворення гортані у пренатальному періоді онтогенезу й у новонародженої людини. З використанням адекватних морфологічних методів висвітлено становлення та зміну синтопії гортані та суміжних утворень, періоди її інтенсивного й уповільненого росту, критичні періоди, варіанти та можливі вади розвитку. Визначено, що зачаток гортані з'являється в зародків 5,0 - 5,5 мм тім'яно-куприкової довжини у вигляді вентрального випину первинної кишки на межі її глоткового відділу, від якої вона відокремлюється широкою заглибиною. Перебудова епітелію починається на вентральній і бічній стінках зачатка гортані. Внаслідок концентрації мезенхіми відбувається закладка хряпців гортані, а саме: надгортанника - у зародків 11,0 - 13,0 мм, перснеподібного - передплодів 16,6 - 18,0 мм, щитовидного - у передплодів 19,0 - 20,0 мм, черпакуватих - у передплодів 22,0 - 23,0 мм тім'яно-куприкової довжини. Наприкінці п'ятого - на початку шостого місяця хрящі гортані набувають дефінітивної форми. Слизова оболонка гортані вкрита високим циліндричним миготливим епітелієм. Залози слизової оболонки гортані є похідними епітеліальної вистилки. Формування залоз зумовлене процесом вростання епітелію слизової облонки у підслизовий прошарок. Найбільшу їх концентрацію виявлено на передній стінці гортані. Відзначено, що критичними періодами розвитку гортані необхідно важати кінець зародкового та початок передплодового періоду розвитку людини.

  Скачати повний текст

Обстежено 400 хворих з хірургічною патологією щитовидної залози. Проведено порівняльну характеристику різних предикторів і шкал для прогнозування "тяжких дихальних шляхів". Для прогнозування тяжкої інтубації трахеї доведено вірогідну перевагу непрямої та прямої діагностичної ларингоскопії. Для покращання ларингоскопічної картини під час інтубації вірогідно ефективним є застосування зовнішнього ларингеального маневру. Найменша частота тяжких інтубацій трахеї була у разі використання фібробронхоскопу та ларингоскопу Рlарlight. Встановлено, що основними причинами порушення прохідності дихальних шляхів після операції на щитовидній залозі є набряк і парез гортані, а також післяопераційна кровотеча.

Розглянуто особливості анатомії та фізіології порожнини носа та приносових пазух, патоморфологію та морфогенез хронічних запальних захворювань приносових пазух. Описано сучасну діагностику таких захворювань і методи передопераційного обстеження хворих. Висвітлено питання функціональної ендоскопічної хірургії внутрішньоносових структур, приносових пазух, сльозовідвідних шляхів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень. З'ясовано економічний ефект ендоскопічного хірургічного лікування синуситів.

Обстежено 400 пацієнтів, оперованих з приводу патології щитоподібної залози. Проведено порівняльну характеристику різних ларингоскопів. Встановлено, що ларингоскоп Flaplight найбільш ефективний для інтубації трахеї.