Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.264.05

Рубрики:

Вади розвитку і деформації носа і носової перегородки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальну проблему сучасної оториноларингології - механізми та форми викривлення носової перегородки. Наявні відомості про розвиток і варіантну анатомію носової перегородки є здебільшого фрагментарними та несистематизованими, що потребує подальшого комплексного анатомічного дослідження.

Досліджено питання покращання клінічних результатів лікування хворих з травматичними дефектами носа у гострому періоді. Удосконалено методи пластики, розроблено спосіб корекції ішемічних метаболічних порушень у пластичному матералі, а також оптимізовано вибір способів реконструкції різних видів дефектів носа у гострому періоді. Установлено, що застосування методів реплантації та аутотрансплантації тканин у зону наскрізного (повношарового) дефекту носа не дає позитивних результатів приживлення тканин. Виявлено, що клінічна ефективність використання методу первиної пластики дефектів носа лоскутами на живлячій ніжці більше, ніж удвічі перевищує ефективність використання методів реплантації та аутотрансплантації тканин за схожих дефектів. В експерименті на щурах лінії Вістар доведено можливість корекції ішемічних метаболічних порушень у повношарових трансплантатах шкіри з застосуванням обробки трансплантатів сумішшю препаратів антиоксидантної дії - протигіпоксичної суміші (ПГС). Найкращі результати можна одержати за умов її використання у перші 6 - 12 год після вилучення трансплантата. З'ясовано, що протягом наступних 12-ти год ефективність застосування ПГС знижується у 2 - 3 рази. Розроблено та впроваджено в практику новий спосіб одноетапної реконструкції наскрізних дефектів крила та кінчика носа у гострому періоді, який скорочує термін лікування хворих та забезпечує стійкий косметичний результат первинної пластики дефекту. Обгрунтовано та розроблено алгоритм вибору способів первинної реконструкції травматичних дефектів носа, що враховує характер дефекту, його розмір і локалізацію у анатомічних зонах носа, а також

Розроблено методику зберігальних операцій для кожного виду деформацій перегородки носа, яка дозволяє за будь-якого ступеня, локалізації, протяжності деформації ліквідувати деформацію та зберегти більшу частину перегородки, уникнути рецидиву її викривлення та дегенеративних змін у різні строки після операції. Оцінено місцеве інфільтраційне знеболювання новокаїном і ультракаїном у разі підслизової резекції перегородки носа. Показано найбільш високу ефективність ультракаїну у порівнянні з новокаїном під час цієї операції. Розроблено спосіб місцевого інфільтраційного знеболювання для кожного з видів деформації перегородки носа, а також спосіб зберігальної фіксації листків перегородки носа у випадку їх резекції, який передбачає використання двох прийомів (пластинок з відбіленої ренгтенівської плівки та марлевих або ватних кульок), що дозволяє надійно фіксувати перегородку у серединному положенні, уникнути негативних явищ, притаманних марлевій тампонаді носа. Запропоновано методику місцевого післяопераційного лікування за різних стадій перебігу "післяопераційного риніту" з використанням судинозвужувальних засобів, рослинних олій, протиалергійних мазей, препаратів "Піносол" (крапель та крему в ніс). Доведено високу ефективність запропонованих способів операцій з метою відновлення дихальної, нюхової функцій носа та слизової оболонки його порожини з урахуванням її гемодинаміки.

У хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу і віддаленими наслідками струсу головного мозку застосування синусоїдальних модульованих струмів (бітемпорально та на ділянку комірцевої зони) і ультразвуку (на ділянку проекції зовнішньої спинки носа і гайморових пазух) покращує їх клінічний стан та неврологічний статус, знижує рівень церебральної гемодинаміки та зменшує зустрічальність тахікардії.

Розглянуто підвищення ефективності хірургічного лікування деформації перегородки носа шляхом профілактики післяопераційної флотації та її ускладнень. Протягом 2005 - 2011-х рр. обстежено і прооперовано 331 хворий з деформацією перегородки носа. На основі загальноклінічних і спеціальних методів дослідження встановлено, що післяопераційна флотація перегородки носа й її клінічні прояви залежать від площі резекції остову та від її локалізації та форми, актів вдиху та видиху. Доведено зв'язок виникнення післяопераційної флотації перегородки носа з типом деформації перегородки носа та методом її хірургічної корекції. Встановлено, що під час післяопераційної флотації перегородки носа в її тканинах виникають та розвиваються 4 стадії патоморфологічних змін. Досліджено їх клініку, динаміку та значення в розвитку перфорації. Доведено, що на основі цих стадій формуються три ступені післяопераційної флотації перегородки носа, визначено їх еволюцію, клінічний прояв в найближчому та віддаленому післяопераційному періодах. Розроблено хірургічну техніку пластики післяопераційного дефекту остову перегородки носа новим пластичним матеріалом - пористим політетрафторетиленом з метою профілактики післяопераційної флотації перегородки носа й її ускладнень. Доведено високу ефективність таких операцій. Введено в практику діагностики патології перегородки носа комп'ютерна томографія перегородки носа в сагітальній проекції, вивчено її можливості та переваги перед традиційною томографією носа та біляносових пазух в фронтальній і аксіальній проекціях.

З'ясовано поширеність естетичних ринопластик у загальній структурі пластичних операцій на обліччі. Визначено клініко-психопатологічні та патопсихологічні особливості осіб, бажаючих змінити форму носа з естетичною метою. На основі одержаних даних розроблено систему психотерапевтичної та медикаментозної корекції виявлених психічних порушень. Визначено предиктори негативних психологічних наслідків ринопластики та незадоволеності її результатами. Запропоновано скринінг-анкету для своєчасного виявлення пацієнтів, які мають такі предиктори.

Запропоновано новий підхід до вирішення наукового завдання, що передбачає покращення результатів лікування пацієнтів з приводу деформації носа шляхом використання васкуляризованих невільних хрящових аутотрансплантатів (ВНХА). Вперше на підставі аналізу результатів визначення внутрішнього діаметра артерій створено математичну модель артеріального русла зовнішнього носа з метою планування формування трансплантатів з гарантованим кровопостачанням. Вперше одержано дані щодо щільності мікроциркуляторного русла поверхневої м'язово-апоневротичної системи зовнішнього носа, прилеглої до каудальної частини хряща носової перегородки (95 % ДI 1,12 - 2,5) і цефалічної частини бічних ніжок великих крилових хрящів (95 % ДI 2,63 - 4,0). Завдяки цьому обгрунтовано можливість використання цих фрагментів хряща під час виконання ринопластики як ВНХА на живильній ніжці з поверхневої м'язово-апоневротичної системи зовнішнього носа. Вперше розроблено методики виділення та переміщення ВНХА з цефалічної частини бічних ніжок великих крилових хрящів і каудальної частини хряща носової перегородки, живильною ніжкою яких є одна обо кілька артерій, розташованих у поверхневій мязово-апоневротичній системі зовнішнього носа. Вперше сформульовано диференційовані показання до використання ВНХА за естетичної ринопластики залежно від локалізації деформації носа й особливостей ангіоархітектоніки артерій, що входять до складу живильної ніжки аутотрансплантата. Проведено порівняльний аналіз результатів ринопластики з використанням вільних трансплантатів і ВНХА, доведено переваги ВНХА.

Вивчено особливості клінічного стану хворих з викривленням носової перетинки травматичного генезу та віддаленими наслідками перенесеної черепно-мозкової травми, функції носового дихання та структури слизової оболонки носових ходів і раковин, рівня носової, церебральної та центральної гемодинаміки за надходження до стаціонару. Обгрунтовано можливість і доцільність застосування синусоїдальних модульованих струмів у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Виявлено механізми лікувальної дії ультразвуку у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Визначено спрямованість і вираженість впливу синусоїдальних модульованих струмів та ультразвуку на клінічні, інструментальні та морфологічні прояви порушень носового дихання у хворих із викривленням носової перегородки травматичного генезу в ранньому періоді після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Оцінено зміни клініко-неврологічних та інструментальних проявів перенесеної черепно-мозкової травми у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми з використанням синусоїдальних модульованих струмів та ультразвуку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244 + Р685.264.058

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Викривлення носової перегородки

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу та віддаленими наслідками струсу головного мозку застосування синусоїдальних модульованих струмів (бітемпорально та на ділянку комірцевої зони) і ультразвуку (на ділянку проекції зовнішньої спинки носа та гайморових пазух) покращує їх клінічний стан і неврологічний статус, знижує рівень церебральної гемодинаміки та зменшує ймовірність тахікардії.

У больных с искривлением носовой перегородки травматического генеза и отдаленными последствиями сотрясения головного мозга применение синусоидальных модулированных токов (битемпорально и на область воротниковой зоны) и ультразвука (на область проекции внешней спинки носа и гайморовых пазух) улучшает их клиническое состояние и неврологический статус, снижает уровень церебральной гемодинамики и уменьшает вероятность тахикардии.

Висвітлено позитивні результати застосування синусоїдальних модульованих струмів і ультразвуку на тлі консервативної медикаментозної терапії у хворих з викривленням носової перетинки травматичного генезу в ранньому післяопераційному періоді після септопластики у вигляді: покращання клінічного стану, функції носового дихання, зменшення морфологічних ознак зниження кровообігу у слизовій оболонці порожнини носа в більш ранні терміни у порівнянні з динамікою стану у осіб, яким методи фізіотерапії не призначалися.

Отражены позитивные результаты применения синусоидальных модулируемых токов и ультразвука на фоне консервативной медикаментозной терапии у больных с искривлением носовой перепонки травматического генеза в раннем послеоперационном периоде после септопластики в виде: улучшения клинического состояния, функции носового дыхания, уменьшения морфологических признаков снижения кровообращения в слизистой оболочке полости носа в более ранние сроки в сравнении с динамикой состояния у лиц, которым методы физиотерапии не назначались.