Досліджено актуальну проблему сучасної оториноларингології - механізми та форми викривлення носової перегородки. Наявні відомості про розвиток і варіантну анатомію носової перегородки є здебільшого фрагментарними та несистематизованими, що потребує подальшого комплексного анатомічного дослідження.

У хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу і віддаленими наслідками струсу головного мозку застосування синусоїдальних модульованих струмів (бітемпорально та на ділянку комірцевої зони) і ультразвуку (на ділянку проекції зовнішньої спинки носа і гайморових пазух) покращує їх клінічний стан та неврологічний статус, знижує рівень церебральної гемодинаміки та зменшує зустрічальність тахікардії.

Розглянуто підвищення ефективності хірургічного лікування деформації перегородки носа шляхом профілактики післяопераційної флотації та її ускладнень. Протягом 2005 - 2011-х рр. обстежено і прооперовано 331 хворий з деформацією перегородки носа. На основі загальноклінічних і спеціальних методів дослідження встановлено, що післяопераційна флотація перегородки носа й її клінічні прояви залежать від площі резекції остову та від її локалізації та форми, актів вдиху та видиху. Доведено зв'язок виникнення післяопераційної флотації перегородки носа з типом деформації перегородки носа та методом її хірургічної корекції. Встановлено, що під час післяопераційної флотації перегородки носа в її тканинах виникають та розвиваються 4 стадії патоморфологічних змін. Досліджено їх клініку, динаміку та значення в розвитку перфорації. Доведено, що на основі цих стадій формуються три ступені післяопераційної флотації перегородки носа, визначено їх еволюцію, клінічний прояв в найближчому та віддаленому післяопераційному періодах. Розроблено хірургічну техніку пластики післяопераційного дефекту остову перегородки носа новим пластичним матеріалом - пористим політетрафторетиленом з метою профілактики післяопераційної флотації перегородки носа й її ускладнень. Доведено високу ефективність таких операцій. Введено в практику діагностики патології перегородки носа комп'ютерна томографія перегородки носа в сагітальній проекції, вивчено її можливості та переваги перед традиційною томографією носа та біляносових пазух в фронтальній і аксіальній проекціях.

Вивчено особливості клінічного стану хворих з викривленням носової перетинки травматичного генезу та віддаленими наслідками перенесеної черепно-мозкової травми, функції носового дихання та структури слизової оболонки носових ходів і раковин, рівня носової, церебральної та центральної гемодинаміки за надходження до стаціонару. Обгрунтовано можливість і доцільність застосування синусоїдальних модульованих струмів у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Виявлено механізми лікувальної дії ультразвуку у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Визначено спрямованість і вираженість впливу синусоїдальних модульованих струмів та ультразвуку на клінічні, інструментальні та морфологічні прояви порушень носового дихання у хворих із викривленням носової перегородки травматичного генезу в ранньому періоді після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми. Оцінено зміни клініко-неврологічних та інструментальних проявів перенесеної черепно-мозкової травми у хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу після септопластики на тлі наслідків черепно-мозкової травми з використанням синусоїдальних модульованих струмів та ультразвуку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244 + Р685.264.058

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Викривлення носової перегородки

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У хворих з викривленням носової перегородки травматичного генезу та віддаленими наслідками струсу головного мозку застосування синусоїдальних модульованих струмів (бітемпорально та на ділянку комірцевої зони) і ультразвуку (на ділянку проекції зовнішньої спинки носа та гайморових пазух) покращує їх клінічний стан і неврологічний статус, знижує рівень церебральної гемодинаміки та зменшує ймовірність тахікардії.

У больных с искривлением носовой перегородки травматического генеза и отдаленными последствиями сотрясения головного мозга применение синусоидальных модулированных токов (битемпорально и на область воротниковой зоны) и ультразвука (на область проекции внешней спинки носа и гайморовых пазух) улучшает их клиническое состояние и неврологический статус, снижает уровень церебральной гемодинамики и уменьшает вероятность тахикардии.

Висвітлено позитивні результати застосування синусоїдальних модульованих струмів і ультразвуку на тлі консервативної медикаментозної терапії у хворих з викривленням носової перетинки травматичного генезу в ранньому післяопераційному періоді після септопластики у вигляді: покращання клінічного стану, функції носового дихання, зменшення морфологічних ознак зниження кровообігу у слизовій оболонці порожнини носа в більш ранні терміни у порівнянні з динамікою стану у осіб, яким методи фізіотерапії не призначалися.

Отражены позитивные результаты применения синусоидальных модулируемых токов и ультразвука на фоне консервативной медикаментозной терапии у больных с искривлением носовой перепонки травматического генеза в раннем послеоперационном периоде после септопластики в виде: улучшения клинического состояния, функции носового дыхания, уменьшения морфологических признаков снижения кровообращения в слизистой оболочке полости носа в более ранние сроки в сравнении с динамикой состояния у лиц, которым методы физиотерапии не назначались.